Відтворення основних фондів

 

Фізичне спрацювання та моральне старіння діючих основних фондів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремим видами спрацювання та старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв’язок (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 – Види зносу основних фондів та форми його усунення [14]

 

Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:

а) просте відтворення основних фондів, під час якого досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

б) розширене відтворення, під час здійснення якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення основних фондів здійснюється шляхом проведення відповідних ремонтів та заміни застарілих об'єктів.

Ремонт основних фондів - це відновлення фізично зношених окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом усього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонт можна поділити на:

– поточний;

- капітальний;

- відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Призначення поточного ремонту – збереження засобів праці в придатному для продуктивного використання стані завдяки здійсненню регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних несправностей і попередження прогресуючого фізичного зносу. Витрати на поточний ремонт є постійними порівняно рівномірними впродовж експлуатаційного періоду й тому відносяться на собівартість продукції.

Капітальний ремонт породжується закономірним зношуванням основних фондів і направлений на відновлення їх первісних експлуатаційних характеристик. Призначення капітальних ремонтів полягає у відшкодуванні нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів основних фондів та максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів.

За сучасних умов господарювання великого значення набуває оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два варіанти: перший - капітальний ремонт устаткування та продовження терміну експлуатації машини; другий - заміна машини на нову. За кожним із варіантів визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт і різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованої машини та вартістю нової, а для другого – вартість придбання (ціна) і втрати від недоамортизації діючої машини. Для того, щоб вирішити, котрий із варіантів доцільніший, визначають коефіцієнт економічної ефективності капітального ремонту.

Ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт машини визначається:

, (2.11)

де е_р - коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини.

R_i - витрати на очікуваний ремонт;

S_e - перевищення експлуатаційних витрат з капітально відремонтованої машини над поточними витратами по новій машині;

К_н - вартість придбання та установки нової машини;

S_a - втрати від недоамортизації діючої машини;

a - коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;

b - коефіцієнт, який відображує співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно до тих же машин.

Якщо е_р > 0, ремонт економічно виправданий;

е_р < 0 – недоцільний;

е_р = 0 – порівнювані варіанти рівноцінні.

Відновний ремонт - особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням у результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Загальна вартість ремонтів (Ср) певного виду обладнання за рік обчислюється за формулою:

 

, (2.12)

де С_ел – вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, грн/рік;

С_зпл - витрати на заробітну платню під час проведення ремонтних робіт, грн/рік;

, (2.13)

де В_1ел - вартість одного замінюваного елемента (середньозважена величина), грн;

К_рем - кількість ремонтів протягом року;

Y - коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

, (2.14)

де Ф_Д - дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року під час однозмінної роботи, год.;

t - час від однієї відмови до наступної, год.;

, (2.15)

де I - середня частота відмов за рік.

, (2.16)

де t _рем -ем - витрати часу на один ремонт, год.;

С _рем - середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника;

ПОС - процент відрахувань на соціальні заходи.

Розширене відтворення основних фондів здійснюється в процесі:

- технічного переоснащення підприємства, яке означає здійснення комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок виробництва за рахунок впровадження нової техніки, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни технічно застарілого обладнання;

- реконструкції діючого підприємства, яка являє собою здійснення за єдиним проектом повного або часткового переобладнання виробництва. За необхідністю можуть бути побудовані нові або розширені існуючі допоміжні чи обслуговуючі об'єкти.

- розширення діючого підприємства - спорудження за новим проектом його другої або наступної черги, додаткових виробничих комплексів, нових цехів тощо;

- нового будівництва - спорудження окремих виробничих об'єктів підприємств, що проводиться на нових площах та затверджено початковим проектом.

– модернізації діючого виробничого обладнання, що означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Доцільність проведення модернізації визначається за формулою

, (2.17)

де М - витрати на модернізацію,

a, b, S_t - необхідно визначити за даними модернізованої та нової машини.

Підприємство має право протягом звітного періоду віднести на витрати виробництва частину фактичних витрат на проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 або балансової вартості кожного об’єкта групи 1. На них нараховуються амортизаційні відрахування за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.