Понятие и структура методологии науки
Хімічне забруднення ґрунтів поділяють на забруднення пестицидами, важкими металами, радіонуклідами, нафтовими вуглеводнями і мінеральними добривами. Пестициди – це новий екологічний фактор, що з'явився в природі у зв'язку з широким застосуванням людиною чужорідних сполук для боротьби з бур'янами (гербіциди), комахами-шкідниками (інсектициди), гризунами (зооциди), фітопатогенними грибами (фунгіциди). Світовий асортимент пестицидів нараховує тисячі препаратів на основі 900 хімічних сполук. І він безперервно росте. Всі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії. Вони потрапляють у ґрунти шляхом безпосереднього внесення або ж з протравленим насінням, відмираючими частинами рослин і трупами комах, а з ґрунту потрапляють в води, корм і харчові продукти. Важкі метали (кольорові метали з щільністю, більшою ніж у заліза: Pb, Cu, Zn, Ni, Cd, Co, Sb, Sn, Bi, Hg) та інші техногенні елементи розсіюються в природі в результаті виробничої діяльності людини. Через накопичення у високих концентраціях (іноді в 100 і 1000 разів вище природних) тих елементів, які раніше виявлялися в ґрунтах у слідових кількостях, утворюються «геохімічні аномалії». Забруднення ґрунтів відбувається через атмосферу, воду і шляхом безпосереднього надходження з відходами. Забруднення ґрунтів нафтою призводить до помітного зрушення у видовому складі ґрунтових організмів. Мінеральні добрива у високих дозах в певних умовах викликають негативний ефект. Під впливом підвищених доз мінерального азоту, внесеного в ґрунт, відбувається руйнування гумусу. У міру збіднення ґрунтів резервним азотом в складі гумусу зростає потреба у внесених мінеральних добривах. Таким чином, в умовах інтенсивної хімізації сільського господарства продуктивність землеробства стає сильно залежною від азотних добрив. Азотні добрива у високих дозах викликають різні негативні наслідки. У ґрунті відбувається зниження суми поглинених основ, підвищується рухливість важких металів в умовах підкислення середовища.
Хід роботи 1. Приготувати водну витяжку (лабораторна робота № 7) з ґрунтів, відібраних в місцях з різним рівнем антропогенного навантаження. 2. В чашці Петрі розкласти шаром 0,5 см вату, зверху її вкрити фільтрувальним папером («біла стрічка»). 3. Зволожити вату і папір витяжкою з ґрунту. 4. На папері розкласти від 10 до 50 насіння тест-рослин (в залежності від їх розміру). Деякі тест-рослини (переважно злакові) потребують попереднього замочування у водопровідній воді протягом доби. 5. У чашку Петрі з контрольною пробою додати водопровідну воду. 6.Насіння пророщувати протягом 5-10 днів (в залежності від виду тест-рослини) при постійній температурі і вологості. 7. На 2-3-й день визначають енергію проростання, на 5-10 – схожість. 8.Ступінь токсичності ґрунту визначити за різницею у показниках енергії проростання та схожості в кількості пророслого насіння, довжині проростків і коріння та біомаси в досліді і контролі. (Токсичними вважають ґрунти, що викликають пригнічення проростання насіння на 20-30% і більше порівняно із контролем).
Результати роботи заносять у таблицю:
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Ґрунтознавство» для студентів напряму 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Укладачі: канд. біол. наук, доцент Клименко Т.К., зав. лабораторією Ненашева О.І.
Підписано до друку ___ «_______» 2012 р. Формат __________ Обсяг ______ др.арк. Тираж ______ прим. Замовлення _______
м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 2 понятие и структура методологии науки методология науки - часть науковедения, исследующая структуру научного знания, средства и методы научного познания, способы обоснования и развития знания. Систематическое решение методологических проблем дается в методологической концепции, которая создается на базе определенных гносеологических принципов. Выработка общего понимания природы человеческого познания, законов и стимулов его развития принадлежит философии, и это философское понимание знания оказывает решающее влияние на формирование представлений о научном знании. На методологическую концепцию оказывают влияние не только философские принципы. Поскольку методологическая концепция является теорией строения и развития научного знания, постольку она - в той или иной степени - ориентируется также на науку и ее историю. Конечно, современная наука слишком обширна для того, чтобы все ее области можно было в равной мере принять во внимание. Поэтому каждая методологическая концепция основное внимание уделяет отдельным научным дисциплинам или даже отдельным теориям, которые с точки зрения этой концепции являются наиболее важными или образцовыми. Таким образом, несмотря на то, что у всех методологических концепций предмет один - наука и ее история, они могут различаться между собой не только потому, что вдохновляются разными философскими представлениями, но и тем, что ориентируются на разные области науки. Следует указать еще на один фактор влияющий на методологическую концепцию, - предшествующие и сосуществующие с ней концепции. Каждая новая концепция возникает и развивается в среде, созданной ее предшественницами. Взаимная критика конкурирующих концепций, проблемы, поставленные ими, решения этих проблем, способы аргументации, господствующие в данный момент интересы - все это оказывает неизбежное давление на новую методологическую концепцию. Она должна выработать собственное отношение ко всему предшествующему материалу: принять или отвергнуть существующие решения проблем, признать обсуждаемые проблемы осмысленными или отбросить некоторые из них как псевдопроблемы, развить критику существующих концепций и т. д. Учитывая, что методологическая концепция находится под влиянием, с одной стороны, философии, а с другой стороны - всегда ориентирована на те или иные области научного познания, легко понять, почему в этой области существует громадное разнообразие различных методологических концепций. Самостоятельной областью исследований М. н. становится в середине XIX в. Расширение круга методологических проблем связано с исследованиями Больцано, Маха, Пуанкаре, Дюэма. С конца 20-х годов XX в. наибольшее влияние в М.н. приобрела концепция логического позитивизма (Шлик, Карнап, Фейгль и др.), которая исходила в понимании природы научного знания из субъективно-идеалистических воззрений Маха и логического атомизма Рассела и Витгенштейна. Логический позитивизм рассматривал науку как систему утверждений, в основе которой лежат особые "протокольные" предложения, описывающие чувственные переживания и восприятия субъекта. Основную задачу М.н. логические позитивисты усматривали в логическом анализе языка науки с целью устранения из него псевдоутверждений, к которым они относили прежде всего утверждения философского характера. Концепция логического позитивизма оказалась в резком противоречии с развитием науки и была подвергнута серьезной критике, в частности и со стороны философов-марксистов. С конца 50-х годов в центре внимания М. н. оказываются проблемы анализа развития науки. Появляются концепции, претендующие на описание развития научного знания в целом или в отдельные периоды. Значительное влияние приобретают методологические концепции Поппера, теория научных революций Куна, историческая модель развития научного знания Тулмина, концепция научно-исследовательских программ Лакатоса и т. п. Для этих концепций характерны тесная связь с историей науки и критическое отношение к неопозитивистской модели науки. В современной М. н. на первый план выдвигаются следующие проблемы: анализ структуры научных теорий и их функций; понятие научного закона; процедуры проверки, подтверждения и опровержения научных теорий, законов и гипотез; методы научного исследования; реконструкция развития научного знания. Несмотря на то, что методологические исследования осуществляются на основе самых разнообразных философских школ и направлений, их результаты часто не зависят от философской ориентации исследователя и представляют общезначимую ценность. %%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%
|
