Загальні відомості про архітектуру сімейства протоколів TCP/IP. Сімейство протоколів TCP/IP побудовано за "листковим" принципом, докладно розглянутому в лекції (лекція 14)

Сімейство протоколів TCP/IP побудовано за "листковим" принципом, докладно розглянутому в лекції (лекція 14). Хоча воно і має багаторівневу структуру, його будова відрізняється від будови еталонної моделі OSI, запропонованої стандартом ISO. Це і недивно, оскільки основні риси сімейства TCP/IP були закладені до появи еталонної моделі і багато в чому послужили поштовхом для її розробки. В сімействі протоколів TCP/IP можна виділити чотири рівні:

• Рівень мережного інтерфейсу.
• Рівень Internet.
• Транспортний рівень.
• Рівень додатків/процесів.

Співвідношення рівнів сімейства TCP/IP і рівнів моделі OSI/ISO приведено на рисунку 15–16.1.

Мал. 15-16.1. Співвідношення моделей OSI/ISO і TCP/IP

На кожному рівні сімейства TCP/IP присутні декілька протоколів. Зв'язок між самими споживаними протоколами і їх приналежність рівням зображені на рисунку 15–16.2.

Давайте стисло охарактеризуємо кожний рівень сімейства.

Мал. 15-16.2. Основні протоколи сімейства TCP/IP

Рівень мережного інтерфейсу

Рівень мережного інтерфейсу складають протоколи, які забезпечують передачу даних між вузлами зв'язку, фізично напряму сполученими один з одним, або, інакше кажучи, підключеними до одного сегменту мережі, і відповідні фізичні засоби передачі даних. До цього рівня відносяться протоколи Ethernet, Token Ring, SLIP, PPP і т.д. і такі фізичні засоби як вита пара, коаксіальний кабель, оптоволоконний кабель і т.д. Формально протоколи рівня мережного інтерфейсу не є частиною сімейства TCP/IP, але існуючі стандарти визначають, яким чином повинна здійснюватися передача даних сімейства TCP/IP з використанням цих протоколів. На рівні мережного інтерфейсу в операційній системі UNIX звичайно функціонують драйвери різної мережної платні.

Передача інформації на рівні мережного інтерфейсу проводиться на підставі фізичних адрес, відповідних точкам входу мережі у вузли зв'язку (наприклад, фізичних адрес мережних карт). Кожна точка входу має свою унікальну адресу – MAC-адреса (Media Access Control), фізично зашита в неї на етапі виготовлення. Так, наприклад, кожна мережна платня Ethernet має власний унікальний 48-бітовий номер.