Поняття затрат і витрат обігу торгового підприємства.Господарська діяльність завжди пов'язана з виробництвом товарів чи послуг, виконанням різних видів робіт, а також їх реалізацією, тобто просуванням від виробника до споживача. На всіх цих етапах мають місце затрати живої і уречевленої праці.У процесі створення продукції (товарів) визначається їх фактична виробнича собівартість, що включає суму затрат на виготовлення продукції. Затрати, які пов'язані з просуванням товарів від виробництва до споживачів, включаючи затрати з реалізації кінцевим споживачам, представляють собою витрати обігу, які слід розглядати як собівартість закупівлі, доставки та реалізації товарів. Витрати обігу мають місце у збутових структурах промисловості у вигляді комерційних розходів, в оптовій і роздрібній торгівлі у вигляді витрат обігу. У конкретній діяльності поняття затрат є багатофункціональною категорією. На підприємствах торгівлі розрізняють затрати на закупівлю товарів, капітальні вкладення в розширене відтворення основних фондів і поточні затрати на організацію господарської діяльності (транспортування, зберігання, доробку, підсортування, рекламу, пакування і збут товару). Кошти на закупівлю постійно перебувають в обороті, їх вкладають у товарні запаси за рахунок власних оборотних коштів і кредитів банків, залучених коштів пайовиків чи акціонерів, позик у інших підприємств. Як результат, усі вони відшкодовуються за рахунок прибутків, отриманих у результаті господарської діяльності. Затрати на капітальні вкладення носять довгостроковий характер. Таким чином затрати бувають короткостроковими і довгостроковими. Вони представляють собою використання ресурсів і відносяться на собівартість торгового процесу, тобто на витрати обігу шляхом визначення спожитої частини (у широкому значенні). Затрати на здійснення господарської діяльності в більшості включаються у витрати обігу чи представляють собою розходи, які відшкодовуються за рахунок прибутків. Щодо будь-яких затрат перед підприємством постає головне завдання—забезпечити їх ефективне використання. Детальна характеристика і склад затрат визначаються відповідно до Положення про склад затрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), що включаються у собівартість продукції, і порядку формування фінансових результатів. Усі види затрат (розходів) залежно від економічного змісту обліковуються, аналізуються і плануються за елементами і статтями затрат. Єдине для всіх підприємств групування затрат за елементами визначене Положенням про склад затрат. У ньому всі затрати об'єднані в п'ять основних груп: 1. Матеріальні затрати. До складу цієї групи в торгівлі відносять вартість палива, електроенергії, зношення малоцінних і швидкозношуваних предметів, затрати з використання природної сировини (газу, води), витрати від недостачі матеріальних ресурсів у межах норм природи їх втрат. 2. Розходи (затрати) на оплату пращ. До складу цього елемента включають основну і додаткову заробітну плату, оплату робіт за трудовою угодою і договором підряду. 3. Відрахування на соціальні потреби. Тут відображаються відрахування за встановленими нормами від розходів на оплату пралі у фонд соціального страхування, пенсійний фонд, фонд медичного страхування, фонд зайнятості. 4. Амортизація основних фондів. Цей елемент включає величину зношування за власними й орендованими фондами. Вираховується за нормами амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення за балансовою вартістю основних фондів. 5. Інші розходи. Цей елемент носить комплексний характер і включає: податки, збори, платежі, включаючи страхові, оплату відсотків за отриманими кредитами, оплату робіт з сертифікації товарів, затрати на відрядження, плату стороннім організаціям за пожежну і сторожову охорону, підготовку і перепідготовку кадрів. Поділ затрат за елементами позволяє виділити затрати живої й уречевленої праці, поглибити аналіз і дати більш об'єктивну оцінку результатів діяльності підприємства. Не всі питання господарської діяльності вирішуються на підставі групування затрат за елементами. Виникає потреба вимірювати затрати у вартісному вимірі. Витрати обігу представляють собою вартісну оцінку матеріальних, трудових і фінансових затрат. Для здійснення оперативного управління діяльністю підприємства здійснюють облік, аналіз і планування витрат обігу за номенклатурою статей. Саме кожна стаття витрат показує не тільки те, що розкодовані конкретні засоби, алей мету і вартісний вимір. Перелік конкретних статей витрат для підприємств містять методичні рекомендації.Рівень, структура і динаміка витрат обігу тісно пов’язані з усіма аспектами господарської діяльності торговельного підприємства. Витрати обігу є одним з основних якісних показників цієї діяльності, який дозволяє оцінити ефективність розвитку товарообороту. Від рівня витрат обігу безпосередньо залежить прибуток і рентабельність роботи підприємства.Питанню щодо економічної характеристики витрат обігу в торгівлі та тенденцій їх зміни в умовах ринкової економіки присвячено багато досліджень науковців та практиків. Вивчення наукових праць та публікацій, аналіз стану та тенденцій розвитку підприємств, поведінки споживачів на ринку дозволяє зробити висновок про те, що витрати обігу в торгівлі та тенденції їх зміни грають одну з провідних ролей. Незважаючи на значну кількість проведених наукових досліджень, що висвітлюють проблемні аспекти характеристики витрат обігу виникає ряд питань, які потребують ретельнішого вивчення. Зокрема, існують певні труднощі, пов’язані ефективністю використання обігових витрат та їх зміною, що підкреслюють актуальність зазначеної проблематики. Метою статті є дослідження економічної характеристики витрат обігу в торгівлі та тенденції їх зміни в умовах ринкової економіки. Господарська діяльність завжди пов’язана з виробництвом товарів чи послуг, виконанням різних видів робіт, а також їх реалізацією, тобто просуванням від виробника до споживача. На всіх цих етапах мають місце затрати живої і уречевленої праці. Витрати обігу – це основна частина витрат операційної діяльності торговельного підприємства, які не включаються у собівартість реалізованих товарів. Згідно П(С)БО 16 “Витрати”, витрати обігу включаються до складу витрат на збут у торговельних організаціях, за винятком тих, що відносяться до адміністративних, інших операційних та фінансових витрат. За економічною сутністю витратами обігу називаються виражені в грошовій формі поточні витрати живої та уречевленої праці на планомірну організацію доведення та реалізації товарів споживачам. Вони обумовлені необхідністю оплати праці працівників, транспортування та зберігання, підготовки товарів до продажу. Витрати потрібні на управління торговими організаціями та підприємствами, на ведення обліку. Витрати обігу умовно поділяються на дві групи: чисті і додаткові. Чисті витрати – це витрати по організації процесу купівлі-продажу, утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на облік і звітність. Додаткові витрати обумовлені продовженням процесу виробництва в торгівлі (фасовка, упаковка), перетворенням виробничого асортименту в торговий. Частка чистих витрат в оптовій торгівлі (за даними експертів) складає 10 – 12%, у роздрібній торгівлі продовольчими товарами – до 40, у роздрібній торгівлі непродовольчими товарами – близько 50%. Співвідношення між чистими і додатковими витратами не є постійним. З розвитком виробництва, збільшенням частки фасованих товарів, поліпшенням транспортних зв’язків, наближенням промислових підприємств до споживача, вдосконаленням матеріально-технічної бази торгівлі, підвищенням якості торговельного обслуговування, скороченням невиробничих витрат частка додаткових витрат буде падати. Окремо виділяються граничні витрати обігу. Вони представляють собою зміну величини загальних (сукупних) витрат, які пов’язані з результатами зміни обсягу товарообороту на одну одиницю (на 1000 грн. товарообороту). Ефективність економічного факторного аналізу. Головне його завдання полягає у виявленні, вимірюванні і економічнообгрунтованій оцінці ролі факторів, які мають вирішальний вплив на формування рівня витрат. Рівень витрат обігу самостійного торговельного підприємства є узагальнювальним якісним показником, що формується під впливом багатьох факторів і відображає основні аспекти його діяльності, а також конкретні умови роботи. Ці фактори поділяються на зовнішні (екзогенні) й внутрішні (ендогенні). Зовнішні фактори виражають умови і середовище функціонування суб’єкта господарювання, їх ще називають незалежними від підприємств. Тоді як внутрішні фактори переважно пов’язані з використанням ресурсів у процесі торговельної діяльності, тому вони розглядаються як залежні. До зовнішніх факторів на рівні мікросередовища функціонування торговельного підприємства відносяться: зміна тарифів, ставок, норм нарахувань, цін на елементи матеріальних витрат; зміна роздрібних цін на товари; стан платоспроможного купівельного попиту і рівень конкуренції у районі діяльності (кон’юнктура ринку). До внутрішніх економічних груп факторів належать такі: обсяг і структура, ритмічність і рівномірність виконання плану товарообороту; укомплектованість штату працівниками і продуктивність праці; стан і ефективність використання матеріально-технічної бази; стан товарних запасів і їх оборотність. Внутрішніми є також фактори організаційно-технічного характеру: організаційно-технічний і технологічний рівень торговельної діяльності; дислокація торговельної мережі; стан менеджменту, маркетингу, рівень комерційної роботи. Більшість із перерахованих факторів впливають на рівень витрат обігу не ізольовано один від одного, а у взаємозв’язку, що необхідно брати до уваги в процесі аналізу. Таким чином, проблема витрат обігу одна з найбільш актуальних і важливих проблем політики підприємства, так як рівень, динаміка і структура витрат тісно пов’язані з усіма сторонами господарської діяльності підприємства, з питаннями планування та організації процесу, руху товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Окрім того, кожне підприємство прагне знизити до мінімуму витрати виробництва і реалізації продукції.Обіг товарів вимагає суспільних витрат, що викликаються їх доставкою, зберіганням і реалізацією. Ці витрати живої і суспільної праці, необхідні для доведення товарів до споживачів, виражені в грошовій формі, називаються витратами обігу.Стан і ефективність використання виробничих запасів, яксамої значної частини оборотного капіталу - є одним з основнихумов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їхньої організації. Інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику по відношенню до виробничих запасів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання. Тому для підприємства всеможливі способи раціонального витрачання коштів, одним з якихє визначення оптимальної величини виробничих запасів набувають дедалі більшої значущості. Метою даної роботи є розробка на основі аналізу предметно -об'єктного матеріалу конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності управління виробничими запасами ВАТ "генератори електричні". Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання: Предмет дослідження - це фактори, що впливають на управління виробничими запасами, їх причинно-наслідкові зв'язки і методи управління ними.
|
