Контрагенти. Контрольні запитання

 

Контрольні запитання

1. Які особливості в будові синхронного JK-тригера Вам відомі?

2. В чому різниця в принципах функціонування між синхронним RS-тригером та синхронним JK-тригером?

 

Лабораторна робота № 5

на тему: “Введення основних засобів в експлуатацію та заповнення довідників, формування звіту”

Мета роботи – сформувати в студентів знання та навички з оприходування та введення основних засобів в експлуатацію створення і заповнення довідників, формування звіту.

 

ПЛАН РОБОТИ

1. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1 Номенклатура і контрагенти

1.2 Основні засоби

1.3 Довідники

1.4 Регламентовані звіти

2. ХІД РОБОТИ

Номенклатура

Контрагенти

2.3 Основні засоби

2.4 Введення основних засобів в експлуатацію

2.5 Формування звіту

3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

 

1. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1 Номенклатура і контрагенти

Довідник номенклатури призначений для зберігання інформації про товари, продукцію, тару, матеріали, послуги, об'єкти будівництва, устаткування. При описі об'єкта номенклатури в довідковій системі крім назви необхідно визначити ряд додаткових властивостей. Частина з них буде надалі використовуватися в якості значень за замовчуванням при підстановках у реквізити документів, такі властивості задаються не жорстко й можуть бути перевизначені в будь-який момент.

Контрагент - це загальне поняття, яке об’єднує у собі усі організації й фізичні особи, що є діловими партнерами підприємства (покупці, постачальники тощо).

У цьому випадку в довідник Контрагенти заноситься контрагент (Компанія), і всі юридичні особи, що входять до складу компанії. У кожної юридичної особи в цьому випадку вказується головний контрагент – Компанія.

Контрагенти можуть бути згруповані за групами класифікатора довідника, наприклад, Постачальники, Покупці, Реалізатори. Довідник контрагентів має необмежену кількість рівнів вкладеності.

 

Основні засоби

Відповідно до ст. 145.1.ПКУ основні засоби та інші необоротні активи поділяються на такі групи:

група 1 – земельні ділянки (мінімально допустимі терміни корисного використання не встановлені);

група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом (мінімально допустимі терміни корисного використання – 15 років);

група 3 – будівлі (мінімально допустимі терміни корисного використання – 20 років), споруди (мінімально допустимі терміни корисного використання – 15 років), передавальні пристрої (мінімально допустимі терміни корисного використання – 10 років);

група 4 – машини та обладнання (мінімально допустимі терміни корисного використання – 5 років). З них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (мінімально допустимі терміни корисного використання – 2 роки);

група 5 – транспортні засоби (мінімально допустимі терміни корисного використання – 5 років);

група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) (мінімально допустимі терміни корисного використання – 4 роки);

група 7 – тварини (мінімально допустимі терміни корисного використання – 6 років);

група 8 – багаторічні насадження (мінімально допустимі терміни корисного використання – 10 років);

група 9 – інші основні засоби (мінімально допустимі терміни корисного використання – 12 років);

група 10 – бібліотечні фонди (мінімально допустимі терміни корисного використання не встановлені);

група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи (мінімально допустимі терміни корисного використання не встановлені);

група 12 – тимчасові (не титульні) споруди (мінімально допустимі терміни корисного використання – 5 років);

група 13 – природні ресурси (мінімально допустимі терміни корисного використання не встановлені);

група 14 – інвентарна тара (мінімально допустимі терміни корисного використання – 6 років);

група 15 – предмети прокату (мінімально допустимі терміни корисного використання – 5 років);

група 16 – довгострокові біологічні активи (мінімально допустимі терміни корисного використання – 7 років).

Таблиця 1

Класифікація основних засобів згідно ПБО 7

Основні засоби	Інші необоротні матеріальні активи
101 Земельні ділянки 102 Капітальні витрати на поліпшення земель 103 Будинки, споруди та передавальні пристрої 104 Машини та обладнання 105 Транспортні засоби 106 Інструменти, прилади, інвентар(меблі) 107 Робоча і продуктивна худоба 108 Багаторічні насадження 109 Інші основні засоби	111 Бібліотечні фонди 112 Малоцінні необоротні матеріальні активи 113 Тимчасові (не титульні) споруди 114 Природні ресурси 115 Інвентарна тара 116 Предмети прокату 117 Інші необоротні матеріальні активи

Рахунок 10 Основні засоби призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об’єкту окремо.

Таблиця 2

Рахунок 10 Основні засоби кореспондує:

Рахунок 10 Основні засоби
за дебетом з кредитом рахунків	за кредитом з дебетом рахунків
15 Капітальні інвестиції 16 Довгострокова дебіторська заборгованість 37 Розрахунки з різними дебіторами 41 Пайовий капітал 42 Додатковий капітал 46 Неоплачений капітал 48 Цільове фінансування і цільові надходження 53 Довгострокові зобов'язання з оренди 71 Інший операційний дохід 73 Інші фінансові доходи 74 Інші доходи	13 Знос необоротних активів 16 Довгострокова дебіторська заборго- ваність 37 Розрахунки з різними дебіторами 42 Додатковий капітал 84 Інші операційні витрати 85 Інші затрати 94 Інші витрати операційної діяльності 97 Інші витрати 99 Надзвичайні витрати

 

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта цих активів.

Таблиця 3

Рахунок 11 Інші необоротні матеріальні активи кореспондує:

Рахунок 11 Інші необоротні матеріальні активи
за дебетом з кредитом рахунків	за кредитом з дебетом рахунків
15 Капітальні інвестиції 16 Довгострокова дебіторська заборгованість 23 Виробництво 37 Розрахунки з різними дебіторами 41 Пайовий капітал 42 Додатковий капітал 46 Неоплачений капітал 48 Цільове фінансування і цільові надходження 53 Довгострокові зобов'язання з оренди 71 Інший операційний дохід 72 Інші фінансові доходи 74 Інші доходи	13 Знос необоротних активів 16 Довгострокова дебіторська заборгованість 37 Розрахунки з різними дебіторами 38 Витрати майбутніх періодів 42 Додатковий капітал 84 Інші операційні витрати 85 Інші затрати 94 Інші витрати операційної діяльності 97 Інші витрати 99 Надзвичайні витрати

 

Основними задачами обліку основних засобів є:

· визнання основних засобів;

· придбання та первісна оцінка основних засобів;

· подальші витрати, пов'язані з експлуатацією основних засобів;

· амортизація основних засобів;

· переоцінка основних засобів;

· вибуття основних засобів;

· розкриття інформації щодо основних засобів до фінансової звітності.

 

1.3 Довідники

Довідником називається об’єкт програми, у якому користувач уводить, зберігає і отримує структуровану у вигляді дерева інформацію. Інформація зберігається у вигляді записів однієї структури, що містить різні величини. Набір цих величин для кожного довідника довільний за виключенням двох величин: коду об’єкту та значення об’єкту. Код об’єкту є унікальним для кожного довідника і дозволяє посилатися на цей об’єкт з інших місць програми. Значення об’єкту – довільний рядок, сформований користувачем (як правило, це назва об’єкту). Для кожного об’єкту також зберігається історія змін його значень. Список доступних користувачу довідників визначається на етапі конфігурації системи й у подальшому не змінюється, однак користувач може редагувати існуючі довідники, добавляючи та видаляючи з них інформацію.

Довідники призначені для зберігання умовно-постійної інформації, підтримки загальних класифікаторів та власних класифікаторів підприємства. Крім того, довідники використовуються для формування списків можливих значень субконто, тобто для організації аналітичного обліку.

Довідники можна заповнювати поступово, наприклад, під час введення вхідних залишків, але деякі довідники краще заповнити завчасно. До них відносяться:

· довідники, елементи яких використовуються в якості значень для інших довідників (Виды деятельности, Сотрудники та ін.);

· довідники для організації багаторівневого аналітичного обліку. Це довідники, що містять основні об’єкти обліку (Номенклатура, Необоротные активы, Контрагенты, Сотрудники, Места хранения тощо).

 

1.4 Регламентовані звіти

У системі 1С:Підприємство 8.0 регламентованими називають звіти, форми й порядок отримання яких установлюються різними законодавчими органами. До форм регламентованої звітності відносяться:

· форми бухгалтерської звітності;

· звітність у соціальні фонди;

· податкові декларації й розрахунки;

· форми статистики;

· різні довідки

Для роботи зі списком регламентованих звітів призначений довідник Регламентовані звіти. Довідник можна викликати з меню Звіти головного меню програми або відкрити за допомогою меню Операції.

У довіднику зберігається список регламентованих звітів. Список звітів реалізований ієрархічним: усі звіти організовані в групи за видами звітності (фінансова, податкова, статистична й ін.), а усередині кожної групи – за окремими формами звітності (податковим деклараціям).

Список регламентованих звітів у довіднику Регламентовані звіти за замовчуванням заповнений: у нього включені всі звіти, що входять у поставку програмного продукту. Для обраного в списку звіту в нижній частині діалогу виводиться короткий опис (якщо такий опис для звіту заведений).

Керування списком звітів

Стрілка нагору / Стрілка вниз – перемістити за списком обрати звіт або групу звітів. Дозволяє вибудувати порядок проходження звітів у списку за своїм розсудом. Звіти й групи звітів можна переносити в інші групи довідника.

Сховати – забрати зі списку непотрібний звіт або групу звітів.

Відновити – показати раніше сховані в списку форми звітності. За натисканням цієї кнопки список звітів повністю відновлюється до вихідного стану.

Обновити –відновити список звітів у первісному виді. Це необхідно в тому випадку, коли об'єкти конфігурації, що реалізують форми регламентованої звітності, оновлені, або в конфігурацію додані нові форми звітності (нові об'єкти конфігурації). При відновленні користувачеві видається список форм звітності, і можна вибрати, ті найменування звітів, які слід обновити. При відновленні списку програма намагається максимально зберегти користувацькі налагодження списку.

Відкрити – відкриває новий регламентований звіт того виду, на якому розташований курсор у списку звітів.

Журнал звітів – відкриває журнал регламентованих звітів, у якому зберігаються усе раніше введені звіти. При відкритті журналу автоматично встановлюється відбір за звітом, на якому перебував курсор у списку звітів у момент натискання кнопки.

Журнал вивантаження – відкриває журнал регламентованих звітів, у якому зберігаються раніше введені звіти.

Способи формування регламентованих звітів. При необхідності будь-який звіт може бути заповнений вихідними даними. Для цієї мети в таблиці звіту служать комірки жовтого кольору. Подвійне клацання на комірці переводить її в режим редагування, після чого можна вводити конкретне значення. Після введення в комірках зеленого кольору відбивається підсумкова інформація, отримана на підставі інформації, що втримується в жовтих комірках. Але багато звітів можуть заповнюватися також даними, наявними в інформаційній базі за даний звітний період. Для цього у вікні форми звіту є кнопка Заполнить. Як правило, у вікні звіту є кнопка Сохранить, що служить для збереження даних, уведених у таблицю, або команда меню Действия. Для видалення даних з таблиці служить кнопка Очистить. А при натисканні на кнопку Обновить можна відновити попередньо збережені дані. Щоб надрукувати звіт, потрібно нажати на кнопку Печать – без попереднього перегляду (режим друкувати відразу), або через перегляд звіту (у режимі показати бланк).

Крім того, у більшості регламентованих звітів підсумкова інформація, що втримується в комірці, може бути розшифрована за допомогою допоміжного звіту. Для цього потрібно клацнути на аналізованій за значенням комірці у звіті й нажати на кнопку Открыть (F5).

Якщо додати усі суми, що входять на рахунок і відняти всі суми, що виходять із рахунку, то ми одержимо залишок за рахунком, який у бухгалтерії називається сальдо.

Усі рахунки діляться на три види: активні, пасивні й активно–пасивні. На активних рахунках сальдо завжди позитивне (там гроші накопичуються, наприклад, у касі або на складі) або дебетове. На пасивних рахунках сальдо завжди негативне (наприклад, реалізація – продаємо ми за більшою ціною, ніж одержуємо) або кредитове. На активно – пасивних рахунках сальдо може бути як позитивним, так і негативним (наприклад, постачальники або покупці).

Якщо додати сальдо за всіма рахунках, то ми одержимо нуль. Це саме і є критерій перевірки бухгалтерського балансу: сума залишків за активними рахунками дорівнює сумі залишків за пасивними рахунками.

 

 

2. ХІД РОБОТИ