Метод трудового права. Кови С. Р. Семь навыков лидера / Пер

Кови С. Р. Семь навыков лидера / Пер. с англ. - Мн.: ВЕГАПРИНТ, 1996. - С. 78-115.

 

«Я не знаю нічого більш захоплюючого, ніж здатність звеличувати своє життя шляхом свідомих зусиль».

Генрі Девід Торо

 

Панівна у сучасному суспільстві система поглядів переконує, що ми майже цілком залежимо від обставин. Але навіть визначаючи величезний вплив стереотипів на наше життя, ми не можемо погодитися, що вони цілковито керують нашою поведінкою, що ми перед ними безсилі. Це суттєво обмежує наш особистісний потенціал і здатність вступати в ефективні відносини з іншими.

Існує кілька видів соціальних умовностей, які тлумачать природу активності людини. Генетичний детермінізм стверджує: в усьому винні предки — властивості характеру передаються з покоління в покоління. Психологічний детермінізм покладає відповідальність на батьків. Виховання і враження дитинства визначили ваші особистісні риси, тенденції розвитку і структуру характеру. Ви не здатні очолити колектив? Зрозуміло — так вас виховали! Готові провалитися крізь землю від сорому за припущену помилку? Ясна річ — адже у вашій пам'яті зафіксовані спогади з того часу, коли ви були слабкі, безпорадні й залежні, хіба можна забути, як за провину вас карали, зневажали, порівнювали з іншими?

Детермінізм середовища переконує, все це підступи вашого боса або дружини чи сина-підлітка, або економічної ситуації, або національної політики. В усіх негараздах винен хтось інший або щось зовнішнє. Кожна з цих теорій ґрунтована на принципі «стимул — реакція», сутність якого полягає в тому, що людина певним чином реагує на певні подразники.

 

Між стимулом і реакцією

 

Наскільки точно теорії детермінізму описують характер людської діяльності? Відмінний, базовий принцип природи людини описав у своїх спогадах Віктор Франкль. Він був переконаним детерміністом, прихильником фрейдистської психології, психіатром. Під час Другої світової війни загинула в газових печах уся його родина. Сам він перебував у фашистському таборі смертників, де пережив те, що суперечить усім уявленням про людяність, - тортури, знущання. Фашисти контролювали умови його існування, але сам Віктор Франкль зберіг усвідомлення своєї особистості й виявив здатність абстрагуватися від цієї оболонки і ніби здалеку спостерігати все, що з ним відбувається. Від нього самого залежало, наскільки глибоко здатні його вразити події, що відбувалися. Між стимулом і реакціями залишалася можливість вибору реакції.

Счаме свобода вибору робить людину унікальною істотою у Всесвіті. Крім здатності до самоаналізу ми наділені уявою – здатністю вторити за межами об’єктивної реальності. А ще почуттям моральності – розумінням того, що ж добрим чи поганим, здатністю розпізнавати закони, що керують нашою поведінкою, почуттям міри. До того ж ми наділені незалежною волею – здатністю діяти, як підказує самоусвідомлення, незалежно від зовнішніх чинників.

Людина здатна сама створювати для себе програми незалежно від інстинктів і зазубрених прийомів. Ось чому можливості людини безмежні від рівня розвитку цих здібностей залежить можливість реалізувати свій унікальний потенціал.

 

Що таке проактивність

 

Проактивні люди самі несуть відповідальність за все, що з ними відбувається. Їхні вчинки є результатом усвідомленого вибору. Вони здатні підпорядковувати цілям почуття, виявляти ініціативу, і відповідати за свої рішення.

Вчинкам проактивних людей керує мета – свідомо обрана, ретельно вивірена, зумовлена життєвою необхідністю.

На проактивних людей також впливають зовнішні чинники: фізичні, соціальні або психологічні. Але їхня реакція на ці подразники, усвідомлено чи ні, є ціннісно-зорієнтованою. Згадаємо слова Елеонори Рузвельт: «Ніхто не зможе завдати вам болю без вашої згоди».

Звісно, в житті ми зазнаємо болю, і фінансових негараздів – все це неприємно, але ми зобов’язані страждати. Адже випробування є горнилом, у якому загартовуються характер і воля, виробляється вміння долати труднощі й слугувати прикладом іншим.

Віктор Франкль вважав: у житті мають значення три речі:

досвід (те, що з нами відбувається);

діяльність (те нове, що ми самі привносимо у світ);

сенс (глибинний зміст життя, який вияскравлюється за надзвичайних обставин).

 

Виявляйте ініціативу

 

Людина створені, щоб діяти, а не слугувати об’єктом дії. Ми можемо обирати, як реагувати на ті чи інші обставини, і наділені силою змінювати ці обставини.

Виявляти ініціативу не означає бути агресивним і наступальним. Головне – перебирати на себе відповідальність.

Багато хто віддає перевагу очікуванням: ось-ось у їхньому житті щось трапиться або хтось про них подбає. Утім високі посади дістаються проактивним людям, котрі розв’язують проблеми, а не створюють їх, бо не бояться виявити ініціативу і виконати потрібне, послідовно втілюючи в життя правильні принципи.

 

Суб’єкт чи об’єкт діяльності

 

Відмінність між ініціативними і безініціативними людьми надзвичайно велика. Якщо говорити про продуктивність праці, то різниця становитиме на 25 або 50%, а цілих 5000%, особливо якщо мати справу з розумними, компетентними і небайдужими людьми.

Виробничі колективи, громади, товариства, організації та інші групи людей можуть бути проактивними, тобто здатними об’єднати творчий підхід до справи і винахідливість проактивних особистостей заради впровадження нової моделі діяльності. Такий колектив не покладатиметься на милість «середовища», а візьме контроль над ситуацією у свої руки.

 

 

Метод трудового права

Метод трудового права отвечает на вопрос: как и какими способами, приемами осуществляется правовое регулирование труда?

Метод трудового права – совокупность специфичных для данной отрасли права способов (приемов) правового регулирования, т. е. воздействия через нормы права на волю людей в их поведении в нужном для государства, общества, работников и работодателей направлении для получения оптимального результата этого регулирования. Метод трудового права реализуется через нормы трудового законодательства и отражает их.

Метод каждой отрасли права, в том числе и трудового, имеет (как и ее предмет) свои особенности, т.е. присущий только ей комплекс способов правового регулирования труда. Специфика метода трудового права отличает (вслед за предметом) эту отрасль от других отраслей права.

Методом трудового права называется комплекс следующих / шести способов правового регулирования, т.е. воздействия законодателя через нормы права на волю людей, их поведение в труде на производстве в нужном для общества направлении:

1) сочетание централизованного и локального (местного) регулирования, нормативного (трудовым законодательством) и договорного. Соотношение ныне изменяется все больше в сторону расширения локального и договорного способов, а централизованное нормативное устанавливает минимальный уровень гарантий трудовых прав, который не может снижаться;

2) договорный характер труда и установление его условий. Статья 9 ТК “Регулирование трудовых отношений и иных непосредственно связанных с ними отношений в договорном порядке” предусматривает, что это регулирование осуществляется путем заключения, изменения, дополнения работниками и работодателями коллективных договоров, соглашений, трудовых договоров;

3) равноправие сторон трудовых отношений при заключении и расторжении трудовых договоров и подчинение их в процессе труда трудовому законодательству и правилам внутреннего трудового распорядка данной организации;

4) участие трудящихся через своих представителей, профсоюзы, трудовые коллективы в правовом регулировании труда (в установлении и применении норм трудового права), контроле за соблюдением трудового законодательства;

5) специфичный способ защиты трудовых прав, сочетающий действие органа трудового коллектива (комиссии по трудовым спорам) с судебной защитой по индивидуальным правам и паритетного органа (примирительной комиссии) и третейского (трудовой арбитраж или посредник) по коллективным трудовым правам, вплоть до забастовки;

6) единство и дифференциация (различие) правового регулирования труда. Единство выражается в общих для всех производств на всей территории страны, закрепленных в ст. 2 ТК, принципах правового регулирования труда и в единых для всех работников основных трудовых правах и отражается в общих нормах трудового законодательства (общая норма означает распространение ее на всех работников).

Дифференциация правового регулирования труда (т. е. различие) выражается в специальных нормах, применяемых лишь к определенным работникам, и проводится законодателем, учитывающим в нормах права ее основания. Такими основаниями дифференциации, создающей специальные нормы (льготы, ограничения, приспособления), являются следующие:

– вредность и тяжесть условий труда;

– климатические условия Крайнего Севера и приравненных к нему мест;

– субъектные основания: физиологические особенности женского организма (его материнская роль), а также социальную роль одинокой матери (одинокого отца), психофизиологические особенности неокрепшего организма и характера подростка, ограниченную трудоспособность инвалидов;

– специфика краткой трудовой связи временных и сезонных работников, особенность трудовой связи членов производственных кооперативов;

– особенности труда в данной отрасли (отраслевая дифференциация), сочетание труда с обучением;

– специфика содержания труда и ответственный характер труда государственных служащих, судей, прокуроров, специфика и ответственность труда работников транспортных отраслей, значение и роль труда в руководстве производством руководителей организаций.

 

Специальные нормы дифференциации трудового права – трудовые льготы (их большая часть), нормы приспособления (в отраслевой дифференциации) и нормы-изъятия (по специфике трудовой связи) – позволяют с учетом указанных ее оснований для всех работников равно с другими осуществлять основные трудовые их права и обязанности.

В Трудовом кодексе дифференциации трудового права посвящен специальный раздел XII “Особенности регулирования труда отдельных категорий работников”. В ст. 249 гл. 39 “Общие положения” указывается, что “Особенности регулирования труда – это нормы, частично ограничивающие применение общих правил по тем же вопросам, либо предусматривающие дополнительные правила для отдельных категорий работников”, следовательно, эти особенности создают специальные нормы-изъятия (у госслужащих, судей и др.) или нормы-льготы (для женщин, несовершеннолетних, инвалидов и др.). В то же время в статье не указаны специальные нормы-приспособления (учет специфики труда, отраслевая дифференциация норм).

Надо также учитывать, что ТК в разделе XII указал не всех работников с особенностями правового регулирования их труда. Например, такие особенности предусматривают специальные федеральные законы о государственных служащих, статусе судей, Положение о прокуратуре. Дифференциация отражается также в различных видах трудовых договоров, о чем будет сказано далее.