ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Адаптація людини до організаційного оточення.
2. Акціонерна компанія, як форма організації підприємства.
3. Асоціація, як форма організації підприємства.
4. Біхевіаристський напрямок розвитку теорії управління..
5. Взаємодія людини та організації.
6. Виникнення та етапи розвитку вітчизняної теорії управління.
7. Вплив культури на організаційну ефективність.
8. Входження людини в організацію.
9. Головні положення теорії ієрархії потреб А. Маслоу.
10. Головні положення теорії очікування
11. Головні положення теорії придбаних потреб Д. МакКлелланда
12. Головні положення фордизму.
13. Державне регулювання економіки на макрорівні у Західній Європі.
14. Досвід використання матриці ресурсних стратегій в управлінні соціальними організаціями.
15. Еволюція головних фаз управлінського циклу.
16. Елементи інформаційно-поведінської підсистеми управління
17. Елементи підсистеми саморозвитку управління
18. Елементи структурно-функціональної підсистеми управління.
19. Загальна характеристика мотивації.
20. Загальна характеристика стратегічного управління.
21. Зміст та логіка управління.
22. Комплексне управління якістю. Система «Канбан» та «гуртки якості».
23. Комунікації в управлінні.
24. Консорціум, як різновид форми організації бізнесу.
25. Концепції ситуаційного лідерства.
26. Концепція «соціального ринкового господарства» Л.Ерхарда. «Індикативне планування».
27. Концепція організаційної культури.
28. Критеріальна основа поведінки людини в організації.
29. Місія та завдання організації.
30. Місце і роль соціальних програм в діяльності організацій.
31. Найважливіші критерії оцінки ефективності управління.
32. Національний чинник в організації культури.
33. Некласична школа управління. Виникнення та етапи розвитку.
34. Одномірні та синтетичні управлінські теорії.
35. Організацій влада і вплив. Джерела влади.
36. Основи організаційного лідерства.
37. Особливості стратегії фірм розвинутих країн світу.
38. Позиція управління в організації.
39. Порівняльний аналіз американського та японського управління.
40. Порівняльний аналіз систем управління американських та німецьких акціонерних компаній.
41. Предмет та об’єкт курсу «Теорія управління».
42. Прийняття рішень. Характеристика моделей та процесу.
43. Принципи теорії встановлення цілей П. Дракера
44. Принципи функціонування дивізіональної організаційної структури
45. Принципи функціонування едхократичної організаційної структури
46. Принципи функціонування матричної організаційної структури.
47. Процес здійснення управління в організації.
48. Рольовий аспект взаємодії людини та організації.
49. Ситуаційна модель прийняття рішень.
50. Складові частини системи управління.
51. Стиль управління. Порівняльний аналіз американського та японського стилів управління.
52. Сутність та принципи теорії адміністрування.
53. Сучасний стан теорії управління в Україні.
54. Теорії змісту мотивації.
55. Теорії процесу мотивації.
56. Типи організаційної взаємодії її внутрішніх елементів.
57. Типи організації по взаємодії із зовнішнім середовищем.
58. Традиційні концепції лідерства.
59. Управління конфліктом.
60. Управління та зовнішнє оточення організації.
61. Форми участі персоналу в діяльності акціонерних підприємств.
62. Функції управління та 14 принципів А.Файоля.
63. Шведська модель соціалізму.
64. Школа наукового управління: виникнення та етапи розвитку.

 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Адміністративний менеджмент - один з сучасних напрямів теорії та практики управління, який включає адміністративно-розпорядчі форми управління. Це планування, встановлення стандартів ефективності, координація, комунікації та поширення інформації, оцінювання виконавців та вплив на них, а також обробка відповідної інформації. Основні сучасні підходи А.м.: бюрократичний (механістичний) підхід; кібернетичний підхід; управління як система агентських відносин; адміністративне управління як управління людськими ресур­сами; системний підхід до управління; культурологічний підхід.

Адміністрування – специфічна модель управління, за якого діяльність фокусується на процедурах і контролі правильного виконання розпоряджень.

Базові положення теорії управління - низка наукових положень, необхідність врахування яких у сучасній управлінській діяльності, зокрема в процесі формування управлінських рішень, фактично є аксіомою. Вони складають основу управлінського мислення. Серед них такі: органічне поєднання і застосування системного та ситуаційного підходів; розгляд соціальних систем як сукупності суб'єкта та об'єкта управління, а управління в них як неперервного процесу, управлінські цикли якого складаються із стандартного набору певних функцій управління; надання управлінню соціальними системами, стратегічного характеру, що враховує актуальні проблеми світового розвитку та реалізується через певні політики; розвиток управлінських технологій шляхом типізації найбільш характерних процедур і операцій; необхідність дотримання та удосконалення управлінської культури.

Валідність - у найзагальнiшому значеннi - мipа вiдповiдностi мiж тим, що конкpетнiй методицi пpиписується, й тим, що вона фактично собою являє.

Едхократична організація - тип організацій, що є протилежністю бюрократичним, оскільки влада в них обумовлюється професійною компетентністю, контроль здійснюється за допомогою встановлення складних цілей, засоби досягнення яких визначають самі виконавці.

Кадрові заходи – дії, спрямовані на досягнення відповідності персоналу задачам роботи організації, що проводяться з урахуванням конкретних задач етапу розвитку організації.

Кoмерційнa oргaнізaція – гoспoдaрське тoвaриствo, вирoбничий кooперaтив, тoргoвa чи іншa oргaнізaція, підприємствo, щo зaймaється підприємництвoм, бізнесoм, які мaють нa меті oтримaння прибутку тa є юридичнoю oсoбoю.

Корпоративна культура це система цінностей та переконань, які розділяє кожен працівник фірми та передбачає його поведінку, обумовлює характер життєдіяльності організації. Це спосіб і засіб створення організації, яка самостійно розвивається.

Матрична організаційна структура (функціонально-тимчасово-цільова) характерна для організацій, для яких проектна форма постійна. У цьому випадку управлінська вертикаль будується відповідно окремим сферам діяльності організації, а по горизонталі здійснюється керування проектами.

Менеджмент - це різновид управлінської діяльності, процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

Місія організації – сукупність філософських принципів та світоглядних орієнтирів, зміст яких обґрунтовує необхідність існування організації в соціумі.

Мотив багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях: 1) внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії; 2) фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами.

Мотивація спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Мотивування – підсистема мотивації, що пов’язана з актуалізацією у співробітника внутрішніх потреб та мотивів.

Об'єкти управління - елементи структури системи управління та виробничі процеси, на які спрямований вплив функцій управління.

Організаційна адаптація – це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається усвідомлення працівником свого місця й ролі в організації, набуття необхідного організаційного досвіду і культури, засвоєння "правил гри" тощо; це досягається при знайомстві з особливостями діяльності підрозділу, його місцем у загальній організаційній структурі, режимом роботи, системою управління, а також із механізмом функціонування всієї організації.

Організаційна структура управління упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції

Організація цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

Організована діяльність – це діяльність людей, об'єднаних в одну організацію, що підкоряються правилам і нормам цієї організації і виконують задану їм спільну роботу відповідно до економічних, технологічних, правових, організаційних і корпоративних вимог.

Партисипативна організація – це організація, що використовує участь працівників в управлінні чим забезпечується вмотивованість їхньої праці, посилюється відчуття власника.

Політика організації – система правил, відповідно до яких поводиться система в цілому і за якими діють люди, що входять у цю систему.

Потреби це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини.

Проектна організаційна структура являє собою тимчасове об'єднання фахівців усередині організації, що створюється для рішення конкретної задачі.

Професійна адаптація - це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається освоєнням певного рівня професійних знань, умінь, навичок співпраці, формуванням професійно необхідних якостей і позитивного ставлення співробітника до своєї праці.

Прoфесійні нoрми це кoдекс прaвил, щo визнaчaє пoведінку співрoбітникa у пoвсякденній трудoвій діяльнoсті, oбстaнoвці, які відпoвідaють існуючим зaкoнaм тa відoмчим нoрмaтивним дoкументaм, прoфесійним знaнням, стoсункaм у кoлективі, глибoкoму усвідoмленню мoрaльнoї відпoвідaльнoсті зa викoнaння прoфесійних oбoв'язків.

Ситуаційне управління - прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем.

Соціальне управління є особливим видом діяльності, спрямованим на впорядкування, узгодження колективних дій людей для досягнення мети, яка стоїть перед ними.

Стимул – це важіль зовнішнього тиску, що надає діяльності співробітника цілеспрямованого характеру.

Стимулювання – підсистема мотивації, що являє собою використання важелів зовнішнього впливу з метою надання діяльності працівника цілеспрямованості.

Стиль керівництва сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

Стратегічне управління це сучасний різновид управління, що спирається на людський потенціал організації та являє собою процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити прибуток в довгостроковій перспективі.

Стратегія це довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті.

Структура організації (або організаційна структура) може і повинна розглядатися як відображення відносини організації до свого персоналу. Саме структура організації визначає ступінь занурення людей у справи підприємства, типи й принципи формування робочих груп і управлінських команд, особливості побудови мереж комунікації.

Суб’єкт управління управлінська організаційна структура, що включена в певну систему, підсистему управління і наділена спеціальною компетенцією і необхідними ресурсами, яка здійснює цілеспрямовану діяльність щодо забезпечення виконання соціально-економічних завдань даної системи, підсистеми.

Субординаційна форма спілкування – спілкування між керівниками і підлеглими, в основу якого покладені адміністративно-правові норми. Субординаційна форма спілкування може носити характер: лінійний, функціональний, змішаний (лінійно-функціональний).

Тип управлінської ролі – наявність в організації керівників, здатних виконувати різні управлінські ролі, що також визначає вибір організаційної структури.

Управління персоналом це система взаємопов'язаних теоретичних принципів, методологічних засад та організаційно-економічних заходів по створенню умов для нормального функціонування, розвитку ефективного використання кадрового потенціалу організації.

Управління якістю - сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для загального керівництва якістю. Воно призначене для постійного поліпшення ефективності діяльності організацій, закладів, установ державного та приватного сектору. Управління якістю поділяється на управління якістю товарів, управління якістю інформації, управління якістю послуг. Складовою управління якістю є контроль та діагностика.

Управлінська адаптація - це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається пристосування властивих суб'єкту управлінської діяльності стилів і методів керівництва до особливостей об'єкта управління. Це процес пристосування системи управління до умов зовнішнього і внутрішнього середовища або результат цього процесу (наявність у системи пристосованості до певного роду факторів середовища).

Управлінська взаємодія - участь у спільній діяльності суб'єктів управління в процесі досягнення суспільно необхідних цілей.

Управлінська команда – генерована суб’єктом управління інформація про те, де, як і коли повинен діяти об’єкт управління.

Управлінське рішення – усвідомлений, раціональний вибір керівником подальшого шляху розвитку організації з існуючого переліку альтернатив.

Управлінський алгоритм - точний припис, що задає послідовність прийняття та реалізації управлінського рішення за визначену послідовність кроків. SWOT аналіз - загальновизнаний інструмент стратегічного планування, який є системним способом аналізу зовнішнього оточення організації-суб'єкта планування та її внутрішнього середовища, зручним способом проведення діагностики стартових умов розробки стратегії.

Управлінські сoціaльні технoлoгії – спеціaльнo oргaнізoвaнa гaлузь знaння прo спoсoби тa прoцедури oптимізaції життєдіяльнoсті людини в умoвaх зрoстaючoї взaємoзaлежнoсті, динaміки й oнoвлення суспільних прoцесів. Вoни є тaкoж зaсoбoм здійснення діяльнoсті нa oснoві рaціoнaльнoгo рoзпoділу її нa прoцедури й oперaції з їх пoдaльшoю кooрдинaцією, синхрoнізaцією тa вибoрoм oптимaльних знaрядь і метoдів для викoнaння.

Управління – це перетворення інформації про стан об'єкта в командну інформацію від суб'єкта. Це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту.

Цільове управління – метод управлінської діяльності, оснований на виділенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовуються головні зусилля керуючої організації.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Андрушків Б. М. Основи менеджменту / Б. М. Андрушків, О. Є. Кузмін. – Львів: Світ, 2005. – 294 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989. -397с.

3. Бурганова Л. Л. Теория управлення: учебн. пособ. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 138 с.

4. Виханский О. С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 2002. – 528 с.

5. Глущенко Е.В., Захарова Е.В., Тихонравов Ю.В. Теория управления. Учебный курс. - М.: Изд-во "Вестник", 1997. - 332с.

6. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала в 2-х томах. Том 1. - М.: МНИИПУ, 1997. - 768с.

7. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонал а в 2-х томах. Том 2. - М.: МНИИПУ, 1997. - 736с.

8. Граждан В. Д. Теория управлення: учебн. пособ. / В. Д. Граждан. – М.: Гардарика, 2006. – 416 с.

9. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Історія вчень менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2008. – 309с.

10. История менеджмента: Учеб. пособие/ Под ред. Д.В. Валового. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 256с.

11. Коренченко Р. А. Общая теория организации: учебник для вузов / Р. А. Коренченко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 286 с.

12. Кравченко, А.И. История менеджмента: учеб. пос. для вузов. – http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi19/0012416.pdf

13. Кредисов А.И. История учений менеджмента. – К.: ВИРА-Р, 2000. – 336 с.

14. Миронов М. Г. Теория организаций / М. Г. Миронов, Т. С. Жданова. – М.: Юрайт-Издат, 2005. – 159 с.

15. Монастирський Г. Л. Теорія організації: навч. посібн. / Г. Л. Монастирський. – К.: Знання, 2008. – 320 с.

16. Румянцева З. П. Общее управление организацией: Теория и практика / З. П. Румянцева. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 304 с.

17. Туленков М. В. Сучасні теорії менеджменту: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Туленков. - К.: Каравела, 2012. - 304 с.

18. Управление организацией: учебник / под ред. А. Г. Поршнева, З. П. Румянцевой, Н. А. Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 716 с.

19. Шелдрейк, Д. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации. – http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi11/0008874.djvu

Додаткова:

20. Беляев А. А. Системология организации: учебник / А. А. Беляев, В. М. Коротков. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 240 с.

21. Бир С. Мозг фирмы: Пер. с англ. - М.: Радио й связь, 1993. - 416с.

22. Білорус О.Г. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка, 1992.-144с.

23. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука: В 2 кн. / А. А. Богданов. – М.: Экономика, 1989. – 160 с.

24. Гастев А.К. «Нормирование и организация труда» / А.К. Гастев. – Харьков, 1929. – 78с.

25. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - 2-е изд., перераб. й доп. - М.: ЮНИТИ, 1995. - 480с.

26. Гибсон Дж. Л. Организации: поведение, структура, процеси / Дж. Л. Гибсон, Д. М. Иванцевич, Д. Х.-мл. Доннелли. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 482 с.

27. Глушаков В.Е. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. – Минск.: Экоперспектва, 2001. – 167 с

28. Государственное управление: основы теории и организации: учебник / под ред. В. А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.

29. Доблаев В. Л. Теория организации / В. Л. Долбаев. – М.: Институт молодежи, 1995. – 286 с.

30. Дункан Дж. У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики. М.,1996. – 276с.

31. Классики менеджмента / Под ред. М. Уорнера / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2001. – 1168 с.

32. Кожухар В. М. Основы теории организации: учебн. пособ./ В. М. Кожухар. – М.: Изд.-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2006. – 184 с.

33. Колокнева М. В. Теория организации в вопросах и ответах: учебн. пособ. / М. В. Колокнева. – М.: Проспект, 2006. – 280 с.

34. Комаров А.Г., Кудашев А.Р., Брандукова А.А., Муфтиев Г.Г. Современный менеджмент: теория и практика / Под ред. А.Г. Комарова, Г.Г. Муфтиева. – СПб.: Питер, 2004. – 432 с.

35. Латфуллин Г. Р. Теория организации / Г. Р. Латфуллин, А. В. Райченко. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.

36. Лютенс Ф. Организационное поведение / Ф. Лютенс. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 142 с.

37. Мардас А. Н. Организационный менеджмент / А. Н. Мардас, О. А. Мардас. – СПб.: Питер, 2003. – 336 с.

38. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с анг. – М.: Дело, 1992. – 620 с.

39. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд, І. О. Слєпов, Пер. з рос. Л, І. Козій, М. І. Матрохіпа, П. Л. Пироженко, К., 1993. – 184с.

40. Оучи У.Г. Методы организации производства: японский и американский подходы / Пер. с англ. – М., 1993. – 178с.

41. Оуэн Р. Избранные сочинения. М., 1950. Т. 1. – 211с.

42. Паркинсон С. Эти непонятные японцы. Принципы японского управления. – М.: Технол. Шк. Бизнеса, 1991. – 196 с.

43. Паркинсон С.Н., Рустомджи М.К. Искусство управления. – М.: Агентство «Фаир», 1997. – 217с.

44. Питер Л.Дж. Принцип Питера. – М.: Прогресс, 1990. – 239с.

45. Питерс Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления: Опыт лучших компаний. – М.: Прогресс, 1986. – 418 с.

46. Подлесных В. И. Теория организаций: учебник / В. И. Подлесных. – СПб.: Изд. дом "Бизнес-пресса", 2006. – 336 с.

47. Ру Домінік, Сульє Даніель Управління / Пер. з фр. – К.: Основи, 1995. – 442 с.

48. Санталайнен Т., Водтилайнен Є., Поренне Л., Ниссинен Й.Х. Управление по результатам: Пер. с фин. / Общ. ред. и предисл. Я.А. Леймана. – М.: Прогресс, 1993. – 352 с.

49. Скворцова А.В. Применение модели У.Оучи для анализа системы контроля на примере современной компании / А.В. Скворцова // Экономика и менеджмент инновационных технологий. 2014. № 3 [Электронный ресурс]. URL: http://ekonomika.snauka.ru/2014/03/4303

50. Смирнов З.А. Основы теории организации: Учебное пособие для студентов, обуч. по спец. «Менеджмент». - М.: Аудит, 1998. - 375 с.

51. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента / Ф.У. Тейлор. - М.: Контроллинг, 1991. – 104 c.

52. Туган-Барановский М.І. Основы политической экономии. / М.І. Туган-Барановський - СПб. 1909. - 760 с.

53. Управление организацией: практикум / под ред. А. Г. Поршнева. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 373 с.

54. Файолъ А., Емерсон Г., Тейлор Ф., Форд Г: Управление — это наука и искусство. - М., 1992. – 365с.

55. Фалмер Р. В. Организация как функция управлення / Р. В. Фалмер. – М.: Экономика, 1992. – 138 с.

56. Щёкин Г.В. Теория и практика управления персоналом // Г.В. Щёкин: учеб.-метод. пособ. – http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi/0001549.PDF

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТИ