Медицина в Александрії

Заключний період історії Стародавню Грецію називається періоду еллінізму (IV—I століття до зв. е.). Після завойовних походів Олександра Македонського (IV століття до зв. е.) вплив Греції поширилося на Єгипет, Передню і Середньої Азії. З недовго яка величезної монархії Олександра Македонського виділився держави. Поневоливши населення східних країн, греко-македонские завойовники створили низку інших політичних, економічних пріоритетів і культурні центри. Для еллінізму характерно поєднання культури підкорених східних країн із еллінської культурен.

Найбільшим серед елліністичних центрів була Олександрія. Правителі Олександрії — Птоломеи у зв'язку з економічними і військовими запитами держави покровительствували розвитку різноманітних областей знания.

Значне розвиток отримало Олександрії також медицина, головним чином анатомія і хірургія. Александрійські лікарі Герофил і Еразістрат поруч із лікувальної практикою займалися запрещавшимися колись розкриттями трупів і навіть вивисекциями. Лікарі александрійської школи своїми дослідженнями сприяли нагромадженню знань з анатомії та фізіології. Особливо великий слід залишили дослідження названих медиків у сфері вивчення нервової та серцево-судинної система. Слабкій, негативною стороною александрійської школи була ідеалістична спрямованість у тому філософських поглядах, унаслідок чого Герофил і Еразістрат у низці питань зробили крок тому матеріалістичних положень Гіппократа в бік платоновского идеализма.

У I столітті до зв. е. політична й економічна центр древнього світу перекинувся на Римську імперію, що завоювала і поработившую елліністичні держави Сходу. Проте культурне вплив еллінізму і особливо Олександрії позначалося у багатьох країнах протягом кількох веков.

Олександрія зберегла відоме значення як медичного центру. Так, безсумнівно, вплив александрійської школі найвизначнішого представника медицини у Римі —

Еразістрат (помер 280 р. до зв. е.) виробляв розтину людських трупів і живих тварин вивчав функції органів травлення, спостерігав перистальтику шлунка, вважав, що травлення завдяки «тиску» шлунка на їжу, шляхом механічного перетирания їжі, описав печінка та жовчні ходи, клапани серця й великих судин, висловив припущення щодо повідомленні між артеріями і венами, розрізняв рухові і чутливі нервы.

Еразістрат приймав вчення про пневме. Пневма, «життєвий дух», входить в тіло з повітрям, відбувається на ліву половину серця й далі поширюється за артеріями. Пневму Еразістрат вважав причиною биття серця, джерелом теплоти у тілі, процесів харчування і травлення. Надлишок чи недолік пневмы, неправильне і затримане рух, на думку Еразістрата, є джерелом багатьох хвороб. Він вважав, що тваринний дух виробляється в головному мозку, головним чином його желудочках, і з нервах рушає всіх частинах тіла. Еразістрат вважав, що артерії містять пневму, вени — кров. Відня, котрі після смерті знаходили наповненими кров'ю, вважалися носіями теплоти. Артерії ж, котрі відрекомендовуються після смерті порожніми, здавалися єгиптянам, а пізніше грекам і навіть середньовічним лікарям наповненими пневмою, та його центральними пунктами вважалися крила носа. Потрібна (придатна) пневма надходить через ніс, трахеї і артеріями при вдиханні доставляється органам.

Поява кровотеч при пораненнях артерій Еразістрат пояснював тим, що заодно спочатку з свистом виходить пневма, і щоб не утворилося порожній простір, вона відразу ж заміщується кров'ю із сусідніх вен, сполучених з артеріями у вигляді особливих з'єднувальних гілочок, які гаразд закриті, а при патологічних процесах відкриваються. Діяльність м'язів, скорочення і розслаблення Еразістрат ставив за залежність від наповнення їх повітрям чи то з звільнення від повітря. Головною причиною хвороб Еразістрат вважав плетору, появляющуюся внаслідок надмірності в їжі і нетравлення її. Надлишкова чи неперетравлена їжа засмічує судини, звідси виникають запалення, лихоманки, виразки тощо. п.