Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 22 страница

Об'єктом видавничого договору на видання музичного твору е ноти/ У видавничому договорі має бути чітко визначено вигляд, форму, в якій твір має бути поданий автором до видавництва — клавір чи партитура. Ноти можуть бути подані в одному примірни­ку, написаному від руки. Протягом визначеного договором строку видавництво має розглянути твір. При цьому строк розгляду не за­лежить від обсягу твору. Строк для видання схваленого твору виз­начається сторонами у договорі, але він не може бути більше двох років від дня схвалення твору.

Основним обов'язком видавництва як сторони у видавничому договорі є виплата винагороди за створення і використання твору. Закон України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що за винятками, встановленими у законі, автори та інші особи, які мають авторське право, мають право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання їх твору. Винагорода може здійснювати­ся у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди зі створен­ня і використання твору встановлюється сторонами в авторському договорі. Ці самі питання можуть бути визначені і в договорах, що уоадаються організаціями, які управляють майновими правами ав­торів на колективній основі, з авторами.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження мі­німальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів ав­торського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 р. встановлені мінімальні ставки, нижче яких опускатися не можна.

Авторська винагорода за створення і використання твору має трудовий характер. Проте творчий характер праці автора накладає свій відбиток на вимір трудових затрат автора. Працю автора не можна прирівняти до праці робітника чи службовця. Цим зумов­люється неможливість встановлювати ті самі критерії для оцінки праці автора. Визначити якість і кількість праці автора просто не­можливо. Тому в авторському праві застосовуються свої специфічні показники обліку кількості і якості праці автора. Одиницею оплати

РОЗДІЛ и

літературних творів є авторський аркуш (40 тисяч знаків), поезії — рядок.

Ставки авторської винагороди за музичні і музично-літературні твори (опери, балети, музичні комедії) встановлені за весь твір в цілому, оскільки їх обсяг розрахований на однакове за часом вико­нання. Природно, шо за видання одноактної п'єси, опери, музич­ної комедії, балету застосовуються менші ставки ніж за багатоактні сценічні твори.

Договори про депонування рукописів

Зазначений договір має ту саму мету, що і видавничий договір — довести до відома громадськості про те чи інше досягнення у сфері інтелектуальної діяльності. Його виникнення було зумовлене двома основними чинниками. Перший чинник полягає у тому, що бурх­ливий розвиток науки, техніки і культури вимагає якнайшвидше інформувати громадськість про новини у цій сфері. Другий — до­сить тривалий процес видання твору, що обмежує можливості опе­ративного ознайомлення з ним. Цим передумовам відповідає депо­нування рукопису. Кожний, кого цікавить та чи інша проблема, дістає можливість в оперативному порядку ознайомитися з остан­ньою новиною в тій чи іншій галузі.

Договір про депонування рукописів почав складатися давно. Проте належного правового регламентування він поки що не діс­тав. У даний час існує лише Інструкція про депонування рукописів, затверджена Центром науково-технічної інформації України. Водночас зазначений договір не втрачає свого значення, у ряді ви­падків його ничім не можливо замінити. У тих випадках, коли ви­никає потреба якнайшвидше ознайомити громадськість з тим чи іншим досягненням, вдаються до депонування рукопису. Депону­вання може бути зумовлене також відсутністю можливості видати твір шляхом друку.

Депонування означає передачу на зберігання. - У тих випадках, коли твір має вузько спеціалізований характер і постала необхід­ність інформувати громадськість, депонування просто необхідне.

Договір про депонування рукописів дійсно дуже близький до до­говору схову, але мае й істотні відмінності від нього. Тому договір

_Договори у сфері інтелектуальної діяльності

про депонування рукопису не слід змішувати з договором схову. Останній характеризується безоплатністю, строковістю, взаємними правами і обов'язками. Договір про депонування рукописів не об­межений певним строком, розподіл прав і обов'язків між сторона­ми дещо інший, мають місце й інші істотні відмінності.

Як уже зазначалося, договір про депонування регламентується на рівні відомчої інструкції. Тому характеристика цього договору можлива лише на підставі тих правил, що закріпилися у практиці. Специфічною особливістю зазначеного договору є те, що сторона­ми у ньому є поки що лише юридичні особи. З одного боку сторо­ною договору виступають науково-дослідні, проектно-конструктор­ські установи, виші навчальні заклади, колегії або редакційні ради наукових і науково-технічних журналів. З іншого боку суб'єктами договору можуть бути центральні галузеві і республіканські органи науково-технічної інформації, що здійснюють депонування руко­писів.

Предметом договору про депонування рукописів можуть бути рукописи з рефератами статей, оглядів, монографій, збірників на­укових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад, семінарів, симпозиумів вузькоспеціалізованого характеру, які недоцільно ви­давати друкованим способом?

Зазначені матеріали подаються на депонування в рукописній формі. До рукопису встановлені певні вимоги, недотримання яких може стати перешкодою при укладенні договору.

Тези доповідей, крім доповідей на міжнародних чи республікан­ських наукових з'їздах, конференціях і семінарах, звіти про вико­нані науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи і дисер­тації депонуватися не можуть.

Права і обов'язки сторін за договором про депонування рукописів. Обов'язок підготувати відповідно до встановлених вимог рукопис належить авторові та організації» за рішенням якої рукопис пере­дається на депонування. Рішення про депонування рукопису прий­мають науково-дослідні, проектно-конструкторські, виші навчальні заклади, редакційні колегії та редакційні ради наукових і науково-технічних журналів в особі їх вчених, науково-технічних (техніч­

РОЗДІЛ 11

них) рад, затверджених їх керівниками. Рукопис на депонування може бути направлений лише за умови згоди автора, але за зміст рукопису відповідальність несе організація, яка прийняла рішення про депонування рукопису.

Договір про депонування рукопису — це одностороння угода, при якій організація, шо прийняла рішення про депонування руко­пису, має право лише на її передачу. Орган інформації дише зобо­в'язаний прийняти рукопис. Відмовити у прийнятті рукопису на депонування організація може лише у разі оформлення рукопису без дотримання встановлених вимог.

Орган інформації, шо прийняв рукопис на депонування, зо­бов'язаний на прохання будь-якої особи видати копію рукопису або її частини. Копії видаються за плату.

За прийом рукопису на депонування плата не стягується. Ор­ганізації, що передала рукопис на депонування, або автору рукопи­су один раз копія видається безплатно. Автор зберігає право автор­ства на рукопис, але не має права на винагороду. Автор рукопису має право опублікувати іншим способом свій рукопис, який він пе­редав на депонування, але при цьому він зобов'язаний сповістити видавця про те, шо рукопис депоновано.

На депонування приймаються рукописи, що можуть бути опуб­ліковані у відкритих публікаціях.

Отже, договір про депонування рукопису є угодою про передачу належно оформленого рукопису до органу інформації на зберіган­ня з метою ознайомлення всіх бажаючих зі змістом рукопису. По­слуги з надання рукопису для ознайомлення виконуються за вста­новлену плату.

Постановочний договір

Здебільшого автор не має можливості використати свій твір чи здійснити його публічне виконання власними силами. Більшість творів можуть бути використані іншими особами, які мають для цього відповідні можливості — спеціально підготовлених фахівців (виконавців), технічні засоби, приміщення тощо^4Эдним із таких творів є твір, призначений для виконання на сцені. Це музичні, му­зично-драматичні, пантоміми, хореографічні та інші твори, ство­

Договори у сфері інтелектуальної діяльності

рент для сценічного показу. їх так і назвали — «сценічні твори». У разі створення сценічного твору, постановку якого автор сам не в змозі здійснити, він змушений звернутися до спеціальних видо­вищних закладів з проханням використати його твір. Відносини ав­тора сценічного твору і видовищного закладу оформляються спе­ціальним постановочним договором. Таким договором оформля­ються відносини автора цього самого закладу і на створення сце­нічного твору.

Отже, Постановочний договір — це договір, за яким автор зо­бов'язується передати або створити і передати видовищному закла­ду свій драматичний, музично-драматичний, музичний, пантомім­ний або хореографічний твір, а видовищний заклад зобов'язується у визначений договором строк здійснити постановку і публічне ви­конання цього твору і сплатити автору належну винагород^

Сценічні твори призначені автором для виконання на сцені, в концертному залі чи на естрадній площадці, на радіо і телебаченні^ що вимагає спеціальної підготовки до публічного виконання твору.

Слід зазначити, що більшість сценічних творів може бути опуб­ліковано також шляхом їх видання.

(Сторонами у постановочному договорі є автор або інші особи, які мають авторське право-- з одного боку, і видовищний заклад — з іншого. Але цим договірні відносини видовищного закладу не ви­черпуються. Цей заклад має укласти ще ряд договорів для здійснен­ня сценічного твору — з виконавцями. Але договірні відносини в такому разі виникають між видовищним закладом і виконавцями, а не з автором.

(Права і обов'язки сторін за постановочним договором мають певні особливості. За раніше чинним законодавством об'єктом по­становочного договору могли бути лише неопубліковані твори. ЦК України та Закон України «Про авторське право і суміжні права» такого обмеження не містять.

Автор зобов'язаний передати або створити і передати сценічний твір видовищному закладу у визначений договором строк.^Видо­вищний заклад зобов'язаний розглянути твір також у визначений договором строк, схвалити чи відхилити його або запропонувати автору твір доопрацювати. Видовищний заклад визначає чіткий

РОЗДІЛ 11

строк для опрацювання твору. У постановочному договорі може бу­ти передбачений обов'язок видовищного закладу певним чином сприяти автору створити сценічний твір шляхом надання консуль­тацій, знайомства з виконавцями, технічними можливостями за­кладу, обговоренням попередніх варіантів твору.

х^втор має право брати участь у підготовці твору до здійснення його на сценк>

(^Видовищний заклад зобов'язується здійснити першу постановку твору у визначений договором строк, але не пізніше двох років від дати прийняття твору закладом.)

До закінчення строку на постановку автор не має права переда­вати цей самий твір іншим видовищним закладам для використан­ня у тому самому місті. З правила, яке діяло раніше, випливало, що автор міг укладати постановочні договори з видовищними заклада­ми інших міст.

(За використання сценічного твору автор має право на винагоро­ду. Розмір і порядок виплати винагороди визначається угодою сто­рінці остановок» Уряду України визначені мінімальні ставки автор­ської винагороди, нижче яких опускатися не можна.

Сценарний договір

З розвитком науки і техніки збільшилися можливості різними способами здійснювати оприлюднення певних творів. Сценарний договір є близьким до постановочного договору. Здебільшого об'єк­тами сценарних договорів є майже ті самі твори, що й постановоч­них, але не тільки. За своїм змістом сценарний договір значно шир­ший за постановочний. Сценарний договір — це договір про роз­робку технології здійснення твору (і не тільки сценічного), його ре­жисури, визначення змісту, характеру і порядку дій.^-

У сучасних умовах значення і роль сценарних договорів істотно зростають. Якщо раніше сценарний договір укладався в основному для створення сценарію майбутнього кінофільму, то зараз його за­стосування має значно ширший характер. Сценарієм вважається короткий виклад змісту п'єси, сюжетна схема, за якою створюють­ся різного роду спектаклі в театрах, імпровізації, балетні спектаклі, масові видовища тощо)» Разом з тим сценарій є окремим видом літе­

_Договори у сфері інтелектуальної діяльності

ратурного твору, призначеного для втілення в кінофільмах або те­лефільмах.

Отже, сценарний договір — це договір про створення сценарію для здійснення будь-якого задуманого масового видовища, кіно-або телефільму, радіо чи телебачення.

Особливістю сценарного договору за раніше чинним законодав­ством було те, що предметом цього договору могли бути тільки не-опубліковані твори. Інша особливість — замовник сценарного тво­ру не зобов'язувався використати твір. Отже, ^винагорода виплачу­валася лише за створення твору. Але ЦК України та Закон України «Про авторське право і суміжні права» таких обмежень не містять.

За сценарним договором автор зобов'язується передати або ство­рити і передати замовнику сценарій для здійснення будь-якого ви­довища у визначений договором строк. ^Замовник зобов'язаний розглянути поданий твір, схвалити, відхилити чи запропонувати його доопрацювати^езперечно, сценарний договір оплатеидГСто-ронами у договорі виступають автор, яким завжди є фізична особа, та замовник, яким може бути як фізична, так і юридична особа^

Звичайно, частіше замовниками виступають юридичні особи, які мають спеціальні можливості для здійснення сценарію, — виконавці, приміщення, технічні засоби тощо. Замовником може виступати і фізична особа, принаймні, законодавство не містить перешкод для такого висновку. Будь-яка фізична особа може замовити сценарій для реалізації його в кіно- чи відеофільмі про свій життєвий шлях, родовід тощо. Це може бути сценарій не тільки про свій життєвий шлях, а й про творчий шлях батька (матері) тощо.

Об'єктом договору є літературний сценарій^тцо має відповідати обумовленим у договорі умовам і вимогам. Умови сценарію за за­гальним правилом визначаються у творчій заявці, що складається і затверджується замовником, де окреслюється основна ідея сцена­рію, визначаються сюжетна лінія, характеристики виконавців. У сценарії має бути викладено повний, детальний і послідовний опис дій, дшлогів, вчинків тощо.фценарій — це закінчений драма­тичний твір^>

/Права і обов'язки сторін у сценарному договорі виникають з мо­менту його підписання. Зазначені права і обов'язки сторін склада­

РОЗДІЛИ

ють зміст сценарного договору. Про основні обов'язки сторін уже йшлося — передати або створити і передати твір замовнику, а за­мовник зобов'язаний прийняти твір, якщо він відповідає умовам творчої заявки. У процесі реалізації сценарію мають бути дотримані права автора. При цьому на автора покладаються також обов'язки, визначені договором. Твір має бути переданий у визначений строк, не передаватися третім особам без дозволу замовника тощо. Автор має право і зобов'язаний брати участь у реалізації свого твору.

Звичайно, сценарій за чинним законодавством може бути опуб­лікований шляхом його видання друкарським способом. Але слід зазначити, шо замовники більше заінтересовані в тому, щоб їм пе­редавали неопубліковані твори, адже за таких умов інтерес публіки зростає.

Якщо сценарій неопублпсований, то особливістю сценарного до­говору є те, що сценарій може бути використаним у дуже обмеже­ному колі. За даним сценарієм створено фільм, телепередачу, інше видовище. Фільми за цим самим сценарієм здійснюватися більше не будуть. Що стосується інших видовищ, то вони можуть бути здійснені за вже використаним сценарієм.

Зазначена особливість сценарного договору зумовлює і характер авторської винагороди, розмір, порядок обчислення і виплата якої визначаються угодою сторін.

ЦК України визначив спеціальні норми для договорів на замов­лення об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі об'єктів ав­торського права. Згідно зі ст. 1112 ЦК України за договором про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелекту­альної власності одна сторона (творець - письменник, художник) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Договір про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умо­ви використання цього об'єкта замовником.

Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного на замов­лення, переходить у власність замовника. При цьому майнові пра­

_________ Д оговори у сфері інтелектуальної діяльності

ва інтелектуальної власності на цей твір залишається за його авто­ром, якщо інше не встановлено договором.

Умови договору про створення на замовлення об'єкта права ін­телектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Договори художнього замовлення

Більшість творів образотворчого мистецтва створюється на за-мовлення\До творів образотворчого мистецтва з правової точки зо­ру слід відносити твори живопису, графіки, скульптури, декоратив­ного мистецтва, фотографії, а також твори, створені способом ана­логічним фотографії, літографії тощо. Безперечно, цей перелік не може бути вичерпним. Бурхливий розвиток науки і техніки пород­жує все нові способи, методи створення творів образотворчого ми­стецтва.

^ч Договір художнього замовлення є угодою, за якою автор зо­бов'язується створити і передати замовнику в установлений догово­ром строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язуєть­ся сплатити автору обумовлену винагороду^

Особливість договору художнього замовлення полягає в тому, що Його сторонами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи/ Справа в тому, шо на стороні автора можуть бути художні май­стерні, художні спілки^товариства.Яасто договір художнього за­мовлення укладається з тими юридичними особами, які діють в ін­тересах автора. Замовниками також можуть бути як окремі грома­дяни, так і різні організації. Іфомадяни часто виступають замовни­ками надгробних пам'ятників, портретів, фотографій тощо. Ор­ганізації можуть виступати замовниками будь-яких творів образо­творчого мистецтва. Перелік творів образотворчого мистецтва, на­ведений вище, не вичерпує всіх творів, що можуть бути об'єктом договору художнього замовлення. Останнім часом висловлюються пропозиції визнати окремим об'єктом договору художнього замов­лення зовнішнє оформлення книжкової продукції тощо.

\Права і обов'язки сторін також виникають з моменту підписан­ня договору сторонами. Договір художнього замовлення краще укладати в письмовій формі, проте закон не містить заборони укла­дати такі договори в усній формі. *

розділи

Автор зобов'язаний створити і передати замовникові твір обра­зотворчого мистецтва. У договорі має визначатися два строки для створення твору — спочатку подати замовникові ескіз твору, а по­тім — готовий твір. Автор може подати замовникові кілька ескіздо ¹ Після схвалення ескіза автор може приступати до створення творр* Проте замовник може відхилити ескіз без будь-якого мотивування. Це його право. Замовник може також запропонувати певні зміни до ескіза, які автор повинен врахувати. Якщо протягом визначеного у договорі строку від замовника не надійде будь-яких зауважень що­до ескіза, він вважається схваленим, що дає автору право створю­вати твір.

Особливістю договору художнього замовлення є також покла­дення ризику творчої невдачі на замовника. Це означає, щскаванс, виплачений автору замовником, у разі творчої невдачі поверненню не підлягає.

Ще однією особливістю зазначеного договору є розв'язання пи­тання про власність твору. За договором художнього замовлення створений автором твір образотворчого мистецтва після оплати ви­нагороди стає власністю замовника. При цьому особисті немайнові і майнові права зберігаються за автором, замовник має дотримува­тися їх. Замовник має право користуватися і розпоряджатися тво­ром на свій розсуд.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» передба­чає норму про доступ до твору образотворчого мистецтва. Стаття 26 цього Закону встановлює, що при передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. Автор, проте, не може вимагати від власника твору доставки твору авторові.

Якшо договір припиняє свою чинність із незалежних від автора причин, він має право оплати фактично виконаних робіт. Розмір і порядок виплати винагороди встановлюється угодою сторін. Про­

Договори у сфері інтелектуальної діяльності

те, якщо автор у визначений договором строк не передасть замов­никові твір за своєї вини, замовник має право розірвати договір і

вимагати повернення виплаченого авансу. ЧЕсгізи, етюди та інші підготовчі матеріали залишаються власніс­тю автора/При цьому, якщо договір художнього замовлення розір­ваний з будь-яких підстав достроково, твір залишається у власності

автора.

Цікавим у договорі художнього замовлення може стати питання охорони прав особи, зображеної у творі образотворчого мистецтва. Відомо, шо в дореволюційній літературі з авторського права це на­зивалось правом на власне зображення. За загальним правилом зо­браження в образотворчому творі будь-якої особи без її згоди не допускається. Із цього загального правила практикою вироблені ок­ремі винятки. Згоди зображеної особи не вимагається, якщо вона позувала за плату, а також коли це робиться в державних чи гро­мадських інтересах.

Автор твору, в якому зображена певна особа, не має права на опублікування, відтворення і розповсюдження твору. Проте слід підкреслити, що право на зображення не є авторським, але воно тісно пов'язане з авторським. Зображена у творі особа має право вимагати заборони випуску твору у світ або припинення його роз­повсюдження, якщо для неї це виявиться з тих чи інших причин небажаним.

Право на зображення мають також діти зображеної особи, той із подружжя, який пережив померлу особу. За зображеною особою це право зберігається протягом усього її життя.

Серед договорів художнього замовлення на створення твору об­разотворчого мистецтва певне місце посідають пам'ятники та ме­моріальні скульгпурно-архітектурні споруди чи комплекси. Пам'ят­ники для встановлення на могилах померлих родичів створюються на замовлення громадян або установ. Але якщо пам'ятники чи ме­моріальні скульптурно-архітектурні споруди мають своїм призна­ченням увіковічення певних пам'ятних подій, що мають державне, громадсько-політичне значення, а також увіковічення видних дер­жавних, громадських та політичних діячів, видних діячів науки і культури, то такі твори можуть створюватися лише за рішеннями

РОЗДІЛИ

директивних органів держави. На підставі таких рішень укладають­ся договори на їх створення.

Твори образотворчого мистецтва часто використовуються у про­мисловості. Таке використання можливе лише на підставі окремо­го договору користувача з автором. Це вже буде договір не худож­нього замовлення, а договір на використання вже готового твору. Проте це не означає, що майбутній користувач не може укласти з автором договір художнього замовлення. Як і в будь-якому іншому, у зазначеному договорі мають бути визначені ті самі умови — об'єкт твору, масштаби його використання, розмір, порядок обчис­лення та виплати авторської винагороди.

Окрему групу договорів складають договори про використання творів образотворчого мистецтва в театральних постановках, у кіно- та телефільмах. Створювані художником для оформлення спектаклів малюнки декорацій і костюмів, безперечно, є творами образотворчого мистецтва, тому є об'єктами авторського права і правової охорони. За ескізами, створеними художником, виготов­ляються декорації, шиються костюми. Відносини театрів з худож­никами-постановниками оформляються по-різному. В одних теат­рах на оформлення кожного спектаклю з художником укладається договір, в інших є штат своїх художників, які створюють ескізи де­корацій і костюмів у порядку службових обов'язків.

Належне виконання художником своїх обов'язків за договором художнього замовлення, а театральним художником — за трудовим договором вимагає тісної творчої співдружності з режисером-поста-новником. Художник зобов'язаний виконувати вказівки режисера, вносити необхідні виправлення і зміни в ескізи і макети до їх без­застережного прийняття керівництвом театру. Прийняту роботу ху­дожник зобов'язується виконати у строк і подати театру в частинах: спочатку чорнові малюнки і прикидки для виготовлення макета, потім подається сам макет і в останню чергу — ескізи костюмів чи декорацій.

Театральний художник своїми художніми роботами бере актив­ну участь у постановці спектаклю. У творчому успіхові спектаклю немала заслуга художника — автора художнього оформлення. За договором художник передає театру право використати свої твори

вори у сфері інтелектуальної діяльного

тільки 8 театральних постановках, зберігаючи за собою решту ав­торських правомочностей. Використання зазначених творі» за ме­жами театральної постановки визнається порушенням авторського права. Художник має право укласти видавничий договір на видай ця створених ним ескізів театральних декорацій і костюмів у листівках, інших репродукціях і отримати за це винагороду неза­лежно від договору з театром. Водночас у договір з театром худож­ник може включити умову, за якою у разі повної відмови театру від роботи, що перебуває у процесі виконання, через причини, що не залежать від театру і якості роботи художника, договір розрива­ється. Художник у такому разі залишає за собою одержаний аванс, він вважається відпрацьованим і поверненню не підлягає.

Якщо театр не використає протягом двох років від дати схвален­ій ескізів, то він зобов'язаний виплатити художнику авторську ви­нагороду повністю.

Певні особливості мають договори на використання творів обра­зотворчого мистецтва в кіно- та телефільмах. Чинний Закон Украї­ни «Про авторське право і суміжні права» визначає, що автори, пори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (ос тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором) зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від " ©візуального твору в цілому, якщо договором з організацією, здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером іуііовізуального твору не передбачене інше. Твори образотворчого мистецтва можуть бути використані в вфвізуальному творі лише на підставі договору з художником. чи договір близький до договору художника з театром.

т й і

г ко-

. у

за чия ійс-іль-зго-жна ся в рен-вого а за-о'вК*)ебу* іеті 1

Шї

аті

Договори на використання у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва нищ

Названі твори широко використовуються у промисловості і по­дують належного правового регулювання.

вором про використання у промисловості творів декора-кладного мистецтва автор зобов'язується передати або і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для

розділи

директивних органів держави. На підставі таких рішень укладають­ся договори на їх створення.

Твори образотворчого мистецтва часто використовуються у про­мисловості. Таке використання можливе лише на підставі окремо­го договору користувача з автором. Це вже буде договір не худож­нього замовлення, а договір на використання вже готового твору. Проте це не означає, що майбутній користувач не може укласти з автором договір художнього замовлення. Яків будь-якому іншому, у зазначеному договорі мають бути визначені ті самі умови -об'єкт твору, масштаби його використання, розмір, порядок обчис­лення та виплати авторської винагороди.

Окрему групу договорів складають договори про використання творів образотворчого мистецтва в театральних постановках, у кіно- та телефільмах. Створювані художником для оформлення спектаклів малюнки декорацій і костюмів, безперечно, є творами образотворчого мистецтва, тому є об'єктами авторського права і правової охорони. За ескізами, створеними художником, виготов­ляються декорації, шиються костюми. Відносини театрів з худож­никами-постановниками оформляються по-різному. В одних теат­рах на оформлення кожного спектаклю з художником укладається договір, в інших є штат своїх художників, які створюють ескізи де­корацій і костюмів у порядку службових обов'язків.

Належне виконання художником своїх обов'язків за договором художнього замовлення, а театральним художником — за трудовим договором вимагає тісної творчої співдружності з рсжисером-поста-новником. Художник зобов'язаний виконувати вказівки режисера, вносити необхідні виправлення і зміни в ескізи і макети до їх без­застережного прийняття керівництвом театру. Прийняту роботу ху­дожник зобов'язується виконати у строк і подати театру в частинах: спочатку чорнові малюнки і прикидки для виготовлення макета, потім подається сам макет і в останню чергу — ескізи костюмів чи декорацій.

Театральний художник своїми художніми роботами бере актив­ну участь у постановці спектаклю. У творчому успіхові спектаклю немала заслуга художника — автора художнього оформлення. За договором художник передає театру право використати свої твори