ГггГа^шня то ПОВ'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ_______________ _2вЗ

відповідними договорами між перевізниками. Отже, перевезення па­сажирів, вантажу, багажу й пошти від пункту відправлення до пункту призначення за участю не менше двох видів транспорту за одним пе­ревізним документом, складеним на весь шлях прямування, нази­вається прямим змішаним перевезенням. Таке перевезення регу­люється транспортними статутами, кодексами, законами України, а також правилами перевезень у прямому змішаному сполученні (роз­діл 5 СЗ, ст. 56 Закону «Про автомобільний транспорт», ст. 13 КТМ, Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-вод­ному сполученні від 28 травня 2002 р. та інші).

При прямих змішаних перевезеннях перевізник пункту відправ­лення укладає договір перевезення від свого імені й одночасно від імені інших перевізників, котрі беруть участь у перевезенні, як їх за­конний представник. У силу цього виникає зобов'язання з множин­ністю осіб на стороні перевізника. При цьому кожен перевізник вико­нує його на ділянці свого шляху з урахуванням меж своєї діяльності, а саме зобов'язання є частковим.

Вантажі мають бути придатні не тільки для перевезення, а й для перевантаження з одного виду транспорту на інший. Тому не прийма­ються до перевезення вантажі, які перевозяться шляхом наливу, ви­бухові й сильнодіючі отруйні речовини (ст. 83 СЗ).

При прямих змішаних перевезеннях термін перевезення визна­чається за сукупністю термінів доставки різними видами транспор­ту з урахуванням також часу, відведеного на перевантаження. Він розраховується на підставі Правил, що діють на певних видах транс­порту.

Під час прямого змішаного перевезення вантажів відправник спла­чує за перевезення тому перевізникові, який прийняв вантаж, а одер­жувач — усім іншим перевізникам.

Досить важливим є питання про відповідальність за порушення умов договору перевезення у прямому змішаному сполученні, тобто про те, хто з перевізників відповідає за прийнятий для перевезення вантаж. Відповідальність за цілісність вантажу до моменту фактичної його передачі лежить на стороні, яка здає вантаж, а після фактичної передачі - на тій, котра його приймає. Передача вантажу, багажу, по­шти у пункті перевантаження від одного перевізника другому прово­диться за передаточною відомістю, складеною перевізником, який пе­редає вантаж, і підписується перевізником, який його здає і приймає. У разі виявлення при передачі недоліків (вад) у переданому об'єкті пе­ревезення складається комерційний акт.

Вантажі у прямому змішаному сполученні приймаються до пере­везення відповідно до плану, затвердженого у встановленому поряд­ку на підставі замовлення й договорів на організацію перевезень (ст.81СЗ).

Довгостроковий договір. При здійсненні систематичних переве­зень власник (володілець) вантажу і перевізник можуть укласти дов­гостроковий договір, що у теорії і практиці прийнято називати до­говором про організацію перевезень вантажів. За ним перевізник вантажу зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник -передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У дого­ворі про організацію перевезення вантажів визначаються терміни й умови надання транспортних засобів і пред'явлення вантажів для пе­ревезення, порядок розрахунків, а також інші умови організації си­стематичного перевезення (ст. 914 ЦК).

За правовою природою такі договори є двосторонніми, оплатни-ми і нонсенсуальними. Вони застосовуються на всіх видах транспор­ту. Особливе значення для безперебійної роботи транспорту має місячне планування перевезення вантажів. Так, планування переве­зення вантажів залізницею здійснюється на підставі заявок, розроб­лених виробниками продукції, а також її власниками (Тимчасове по­ложення про порядок місячного планування перевезень вантажів залізничним транспортом України від 2 березня 1995 p.).

Перевезення транспортом загального користування. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним (ч. 2 ст. 915 ЦК). З урахуванням цього до нього застосовуються уніфікова­ні норми, що містяться у ст. 633 ЦК, а також спеціальні правила ст. 915 ЦК, які конкретизують окремі загальні положення про такий договір з урахуванням специфіки перевезення.

Об'єктами перевезення транспортом загального користування мо­жуть бути пасажири, вантажі, багаж і пошта. Суб'єктом договору з боку перевізника може виступати юридична особа, яка одержала ліцензію у встановленому законодавством порядку на здійснення пе­ревезення. Так, згідно зі ст. 40 Закону «Про автомобільний транс­порт» пасажирським перевізником має право бути суб'єкт підприєм­ницької діяльності, який за законодавством відповідно до ліцензії може надавати послуги за договором перевезення пасажира автомо­більним транспортом загального користування, що використовується на законних підставах. Відносини пасажирського перевізника авто­бусного маршруту загального користування з власниками автовокза­лів та автостанцій визначаються договором, який укладається в обо­в'язковому порядку і передбачає право перевізника укладати від їх імені договір з пасажиром про перевезення. Предметом договору па­сажирського перевізника з власниками автовокзалів та автостанцій є надання послуг, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування (крім міських) від­повідно до розкладу прямування.

Розділ XII