Організація системи вогню і інженерного обладнання позиції. Віддача бойового наказу і виконання картки вогню. Ведення оборони.

 

Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу. На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будується і система вогню.

Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості. БМП, яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення. Її вогнева позиція, а також вогнева позиція БТР може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. БМП без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти).

На позиції відділення можуть розташовуватися ВЗ старших командирів.

Система вогню включає:

- ділянки зосередженого вогню та рубежі загороджувального вогню артилерії та мінометів, які підготовлені на підступах до оборони, перед ПКО, на флангах, у проміжках між опорними пунктами і в глибині оборони;

- зони вогню ПТ засобів та суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед ПКО, в проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення у першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

- підготовлений маневр вогнем всіх засобів на напрямки, яким загрожують.

- врахуванням використання на танко небезпечному напрямку ПТ резерву та рухомого загону загороджень полку.

 

Система інженерних загороджень створюється у відповідності з задумом бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з врахуванням маневру своїх військ.

 

Інженерні загородження поділяються на:

 

- мінно-вибухові;

- невибухові;

- комбіновані.

 

Вони бувають ПТ і ПП. МВЗ складають основу іеженерних загороджень

 

Система вогню мех. відділення в обороні включає:

· частину ділянок зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

· зони ПТ вогню БМП (танка) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;

· підготовлений маневр вогнем БМП (танка) та інших ВЗ на напрямки яким загрожують.

 

 

Основу системи вогню складає вогонь танка, БМП, ПТ гранатомета і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній взаємодії із інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту взводу.

Безпосередньо перед ПКО підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед ПКО повинна знаходитися під вогнем відділення, а метрові простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих ВП.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масовістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню мех. відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу 1-2 ділянки зосередженого вогню.

 

Готовність системи вогню визначається:

- заняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими ВЗ вогневих позицій;

- підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

 

Порядок роботи командира відділення по організації оборонного бою

В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого відділення, одержавши бойове завдання повинен: (ст. 18,62,63 БССВ).

Зрозуміти завдання взводу, відділення, а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання;

- з'ясувати, де противник і що він робіть, а також місця розташування його вогневих засобів;

- вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

- вивести відділення на вказану позицію;

- організувати спостереження;

- вказати основну і запасну вогневі позиції БМП, кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям;

- віддати бойовий наказ;

- організувати інженерне обладнання і маскування позицій;

- визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти карту вогню.

Після віддання бойового наказу командир відділення організовує підготовку відділення для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім,

- перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою;

- доповісти командиру взводу про готовність відділення до бою, представити йому картку вогню.

 

У бойовому наказі командир відділення вказує:

1. Орієнтири.

2. Склад, положення та характер дій противника.

3. Завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенню.

4. Завдання сусідів.

5. Завдання особовому складу:

- навіднику - оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметникам і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції;

- старшому стрільцю та стрільцю – місця для стрільби, послідовність їх обладнання та зміни в ході бою;

- навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), крім того – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;

- механіку – водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню.

6. Сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

7. Час готовності до оборони і заступника.

 

Відпрацювання картки вогню відділення