ДЕКЛЯРАЦІЯ ЛАСКИ КОРОЛЯ Й. МИЛ. ДАНА НА ПУНКТИ ПРОШЕННЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Зборівський договір (1649 р.) 1

2. Білоцерківський договір (1651 р.) 2

Березневі статті» (1654 р.) 3

Гадяцький трактат (1658 р.) 7

Переяславські статті» Ю.Хмельницького (1659 р.) 12

6. «Батуринські статті» І.Брюховецького (1664 р.) 13

Московські статті» І.Брюховецького (1665 р.) 14

Глухівські статті» Д.Многогрішного (1669 р.) 16

9. «Конотопські статті» І. Самойловича (1672 р.) 19

10. «Коломацькі статті» І.Мазепи (1687 р.) 20

Конституція» П.Орлика. Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького. 22

Зборівський договір (18 серпня 1649 р.)

ДЕКЛЯРАЦІЯ ЛАСКИ КОРОЛЯ Й. МИЛ. ДАНА НА ПУНКТИ ПРОШЕННЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

1. Військо своє Запорозьке заховує король й. мил. при всіх давніх вільностях, згідно з давніми привилеями, і на те привилей свій видає разом із сим.

2. Що до числа війська, бажаючи вдоволити прошеннє своїх підданих і заохотити їх до служби собі і Річи-Посполитій, позволяє король й. мил. мати війська Запорозького сорок тисяч, а спорядженнє реєстру повіряє гетьманови війська свого Запорозького, з тим щоб до реєстру вписувано козаків вважаючи на достойність, — хто був до того здатний, в маєтностях шляхетських як і в маєтностях королівських, з таким означіннєм міст: почавши від Дніпра з сеї сторони в Димері, Горностайполі, Коростишові, Паволочи, Погребищах, Прилуці, Винниці, Браславі, а з Браслава до Ямполя к Дністрови, а від Дністра до Дніпра розуміється, мають приймати ся до реєстру козацького, а з другої сторони Дністра в Острі, Чернигові, Ромні, Ніжині — аж до московської границі й Дніпра. А що до дальших міст й. корол. мил. і шляхетських, по-за означеним в сих пунктах виміром, — то в них не мають бути козаки, одначе тому, хто схоче бути в козацтві, і буде прийнятий до реєстру, вільно звідти вийти з усім майном на Україну без усякого панського гамовання. А се спо­рядженнє реєстру гетьманом війська Запорозького має бути відправлене що найдальше до нового року свята руського, таким порядком: гетьман війська Запорозького має зладити поіменний реєстр всіх вписаних в козацтво за підписом руки своєї й печатю військовою, а то для того, щоб ті що в козацтві — зіставали ся при вільностях козацьких, а всі иньші аби підлягали замкам й. кор. милости, а в маєтностях шляхетських — панам своїм.

3. Чигирин місто, так як єсть в своїх границях, при булаві війська Запорозького має бути завсіди, і теперішньому старшому війська Запорозького уродженому Богданови Хмельницькому надає король й. мил., роблячи його вірним слугою своїм і Річи-Посполитої.

4. Що діяло ся підчас теперішнього замішання за допустом Божим, все то має бути в забутю, і жаден пан не має чинити пімсти й карання.

5. Шляхті релігії грецької як і римської, хто яким будь способом пробував при війську Запорозькім, король й. мил. вибачає те все й проступок їх покриває, і коли під ким небудь випрошено що небудь з маєтностей дідичних або лєнних або котрого інфамовано, — з огляду що все те діяло ся в нинішнім замішанню, має бути скасоване сеймовою кон­ституцією.

6. Коронне військо в тих містах, де будуть козаки з реєстрового спорядження, становищ своїх не має мати.

7. Жиди державцями, арендарями ані мешканцями не мають бути в містах українних, де козаки мають полки свої.

8. Що до знесення унії в короні Польській і в. кн. Литовськім, також що до цілости дібр церковних і приналежних до них фундацій, які здавна були, і всіх прав церковних, — так як на найблизшім соймі буде з отцем митрополитом Київським і з духовенством обговорене і ухвалене, щоб на жаданнє отця митрополита і всього духовенства все було позволене², й. корол. милость готов дотримати, — аби кождій тішився з прав і вільностей своїх, і місце в сенаті митрополитови київському й. кор. мил. позволяє мати.

9. Дігнітарства, уряди всякі в воєводстві Київськім, Браславськім, Чернигівськім й. кор. мил. обіцює роздавати обивателям стану шляхет­ського грецької релігії згідно з давніми правами.

10. В місті Київі, тому що там єсть упривилейовані школи руські, отці єзуїти не мають бути фундовані там і по иньших містах українних, але де инде перенесені. Школи ж всі иньші, що там істнують від давніх часів, мають бути ціло заховані.

11. Горілкою козаки не мають шинкувати, крім того що зроблять над свою потребу — се вільно їм буде продавати гуртом. Шинкованнє ж меду, пива й иньше має бути по звичаю.

Пункти сі мають бути затверджені на сеймі, а тепер всім непам'ять, — згода й любов мають бути заховані між обивателями українними й військом короля й. мил. й Річи-Посполитої Запорозьким.

 

Білоцерківський договір (18 вересня 1651 р.)

(Витяги)

Через те що Військо його королівської милості Запорозьке з гетьманом і всією страшиною своєю визнали себе підданими його королівської милості і республіки, то, приносячи належну господу богу подяку за припинення і відхилення внутрішнього кровопро­лиття, яке досі тривало, ми, комісари, постановляємо:

1. Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове військо в числі двадцяти тисяч чоловік. Це військо гетьман і старшина по­винні набрати і записати в реєстр, і вони мусять перебувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться у воєводстві Київському, не маючи нічого до воєводств Брацлавського і Черні­гівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись; а хто лишиться реєст­ровим козаком у числі двадцяти тисяч, той з маєтків шляхетських, які містяться у воєводствах Київському, Брацлавському і Чернігів­ському, також у маєтках його королівської милості, мусить пересе­литись у маєтки його королівської милості у воєводстві Київському, туди, де буде розташовано військо його королівської милості запо­розьке; а хто бувши реєстровим козаком, буде переселятися, кож­ний такий матиме право продати своє майно без ніякої перешкоди з боку панів, а також старост і підстарост.

2. Вищезгадана організація двадцятитисячного реєстрового війська його королівської милості мусить починатися протягом двох тижнів від цього числа, а закінчитися до свят Різдва. Реєстр цього війська за власноручним підписом гетьмана мусить бути відісланий до його королівської милості, і копія його вписана в книзі городській київській. В цьому реєстрі ясно мусять бути запи­сані реєстрові козаки в кожному місті по іменах і прізвиськах, і загальне число їх не повинно становити більше двадцяти тисяч; а які козаки будуть включені в реєстри, ті повинні лишатися при давніх звичайних своїх правах; ті ж, які не будуть включені в реєстр, мусять лишатися, як і раніш, у звиклому послушенстві, приписани­ми до замків його королівської милості.

4. Обивателі воєводств Київського, Брацлавського і Чернігів­ського, а також і старости самі особисто і через своїх урядників можуть вступати у володіння своїми маєтками і одразу брати під свою владу всі доходи, корчми, млини і судочинство; проте саме збирання податків з селян повинні відкласти до вищезгаданого строку, призначеного для закінчення реєстрів, щоб обрані в реєстр козаки тим часом переселились, а лишились тільки ті, що належать до стану селян.Те саме мусить бути і в маєтках його королівської милості, поки не буде вже відомо, хто лишається на правах козаць­ких, а хто приписаний до замка і підлягає селянським повинностям.

5. Чигирин на основі привілею його королівської милості мусить лишатися при гетьмані. Як теперішній гетьман, благород­ний Богдан Хмельницький, призначений і затверджений привілеєм його королівської милості, так і на наступні часи гетьмани повинні перебувати під старшинством і владою гетьманів коронних і мусять бути затверджувані привілеями.

Кожний з них, стаючи гетьманом, повинен дати присягу у вірноподданстві його королівській милості і Речі Посполитій. Всі полковники і старшини мусять призначатися за поданням гетьмана його королівської милості запорозького.

6. Релігія грецька, яку оповідає Військо королівської милості Запорозьке, також собори, церкви, монастирі і колегіум київський повинні лишатися при попередній свободі, згідно з стародавніми правами. Якщо хто під час колишніх заколотів випросив у власність якийсь маєток церковний або належний духовенству, то таке право власності ніякої чинності мати не може.

СТАТТІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (21 березня 1654 р.) ТА ЖАЛУВАНІ ГРАМОТИ (від 27 березня 1654 р.)