Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами.

Тема 7. Міжнародна торгівля послугами

Суть та класифікація послуг

Особливості міжнародної торгівлі послугами

Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами.

 

1. Суть та класифікація послуг

Розвиток міжнародного ринку товарів обумовив формування та інтенсивний розвиток міжнародного ринку послуг, який займає знач­не місце в економіці держав світу. Так, частка послуг у ВВП розви­нутих країн становить зараз близько 70 %, а країн, що розвивають­ся, — 55 %. У сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60 % працюючих.

Зазвичай, під послугами розуміють будь-який захід чи вигоду, які одна сторона може запропонувати іншій.

У довіднику "Лібералізація міжнародних операцій з послуга­ми", розробленому у середині 90-х років ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) та Світовим банком, дається таке визначення послуг: "Послуги — це зміна у становищі інституційної одиниці, яка відбулася внаслідок дій та за взаємною згодою з іншою інституційною одиницею";.

Виробництво послуг має свої особливості. Воно може бути, а може і не бути пов'язане з товаром у його матеріальному вигляді. У зв'яз­ку з цим розрізняють два види послуг:

— виробничі (матеріальні);

— невиробничі (нематеріальні).

Послуги першого виду опосередковуються матеріально пов'язані з матеріальними продуктами. Надання таких послуг за змістом не відрізняється від процесу праці в матеріальному виробництві. Другий вид послуг не пов'язаний з матеріальними продуктами і на­правлений безпосередньо на людину або її оточення.

Є різні підходи до класифікації послуг. Порадник зі складання платіжного балансу МВФ, яким користуються усі країни світу, відно­сить до торгових (тобто міжнародних) послуг такі їх види та підви­ди: транспорт (пасажирський і вантажний), поїздки (ділові і осо­бисті), зв'язок, будівництво, страхування, фінансові послуги, роялті та ліцензійні платежі, інші бізнес-послуги (посередницькі послуги, лізинг та інші ділові, професійні і технічні послуги), особисті, куль­турні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні та інші), урядові по­слуги.

Головним міжнародним документом, що регулює міжнародну торгівлю послугами у цілому є Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС).

Класифікація Світового банку передбачає поділ усіх послуг на дві групи:

— факторні послуги, які включають платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва (доходи та інвестиції, роялті та ліцензійні платежі, зарплата нерезидентам);

— нефакторні послуги, які включають решту видів послуг (транс­порт, подорожі та інші нефінансові послуги).

Ця класифікація використовується при обговоренні проблем врегулювання міжнародної торгівлі послуга­ми в рамках ГАТС, які зазвичай зосереджуються на нефакторних послугах.

В Україні з метою аналізу зовнішньоекономічної діяльності ви­користовується класифікація з виділенням транспортних, інфор­маційних, інжинірингових, консалтингових, туристичних послуг тощо (тобто класифікація нефакторних послуг).

Одним із поширених видів послуг на міжнародних ринках є інжи­ніринг — інженерно-технічні та консультативні послуги щодо ство­рення об'єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраст­руктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає перед-проектні техніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабора­торні або експериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальних структур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, консультування в процесі реалізації проекту тощо.

Об'єктами інжинірингу можуть бути цілі проекти або окремі заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Пов­ний комплекс послуг і поставок, необхідних для спорудження но­вого об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Складови­ми його є: проектно-консультаційний інжиніринг, технологічний інжиніринг, будівельний (загальний) інжиніринг, управлінський інжиніринг.

Консалтингові послуги — консультування виробників, продавців та покупців з питань економічної діяльності підприємства, фірм та організацій. Надаються консалтинговими фірмами, які здійснюють дослідження та прогнозування ринку, оцінюють експортно-імпортні операції, розробляють техніко-економічне обґрунтування на об'єкти міжнародного співробітництва та створення СП, проводять комп­лексне маркетингове дослідження та розроблення маркетингових програм, розробляють експортні стратегії на конкретних ринках тощо.

Зростання масштабів продажу за кордон обладнання та машин­ної техніки викликає необхідність їх технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами, що супроводжується наданням відповідних послуг.

Технічне обслуговування здійснюється як у сфері обігу, так і у сфері споживання.

Технічне обслуговування у сфері обігу містить надання послуг з передпродажного сервісу і передпродажного дороблення. Перед­продажний сервіс охоплює розпакування товару, виправлення пошко­джень, отриманих при транспортуванні, випробовування вузлів і сис­тем, інструктаж споживачів і надання їм допомоги при встанов­ленні чи монтажі.

Однією з найбільш динамічних форм у міжнародній торгівлі послугами є туризм. Міжнародний туризм - це система послуг, яка спрямована на задоволення потреб людей, які є представниками одних країн і перебувають з короткостроковим відвідуванням в інших країнах. Угоди купівлі-продажу послуг туризму здійснюються на турис­тичному ринку.

Розрізняють міжнародний туризм трьох видів:

— рекреаційний (70%) — з метою відпочинку, лікування, занять спортом,
поїздки до родичів, знайомих тощо;

— науковий (6%) — для участі в конференціях, симпозіумах, конгре­сах, наукових виставках тощо;

— діловий туризм (13%) — зустрічі з діловими людьми, відвідування
з метою відвідання виставок, ярмарок.

Також є інші види міжнародного туризму: релігійний; етнічний; пригодницький; екологічний; екстремальний; спортивний; пізнавальний.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передба­чає поділ усіх країн на дві групи:

— країни — постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голандію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;

— країни, які приймають туристів, або країни, які експортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Гре­цію, Кіпр, Італію, Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Фран­цію, Швейцарію.

ВОТ має статус міжурядової організації, яка відповідає за розви­ток туризму.

Міжнародні транспортні послуги — це послуги всіх видів транспорту, які забезпечують переміщення товарів (вантажів) та людей (пасажирів) між двома чи більше країнами, та які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Залежно від виду транспорту, що використовується для переве­зень, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні, космічні, залізничні та автомобільні сполучення. Міжнародні сполучення бувають прямі і комбіновані. Прямі міжнародні сполучення обслу­говує один вид транспорту, а комбіновані — послідовно два або де­кілька видів транспорту.

 

Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його ча­стка становить близько 80 % від загального обсягу міжнародних перевезень.

У міжнародних пасажирських перевезеннях лідирує повітряний транспорт, який забезпечує перевагу у швидкості перевезень.

Все більше застосування у міжнародних перевезеннях знаходить пан'європейська транспортна система з використанням мультимо-дальних перевезень — перевезень, коли переміщаються модулі (ван­таж пакується в контейнери, в пакети на піддонах і трейлерах).

З кінця 80-х років швидкими темпами почав створюватися світо­вий ринок інформаційних послуг, і у 1995 р. обсяг виробництва засобів інформації у світі становив 1197 млрд дол. США.

Міжнародний інформаційний обмін — це передача і отриман­ня інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни.

Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є: документо­вана інформація; інформаційні продукти та інформаційні ресурси; інформаційні послуги, засоби інформаційного обміну.

Документована інформація — це інформація, зафіксована на матеріальному носії з реквізитами, що дозволяють її ідентифікува­ти. Вона буває масовою або конфіденційною.

Інформаційні ресурси — це окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (архівах, фондах, бібліотеках тощо).

Інформаційні продукти — це документована інформація, підго­товлена відповідно до потреб користувачів.

Інформаційні послуги — це дії власників інформації з забезпе­чення користувачів інформаційними продуктами.

Засоби інформаційного обміну — це інформаційні системи та мережі, мережі зв'язку, що використовуються для міжнародного інформаційного обміну.

2. Особливості міжнародної торгівлі послугами

Послуги — товар специфічний. їх особливість як товару полягає в:

— невидимості;

— нерозривності процесу виробництва і реалізації;

— розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її спо­живання;

— як правило, неможливості накопичення, зберігання і транс­портування;

— невідчутності на дотик;

— високому ступені індивідуалізації залежно від вимог спожи­вача;

— територіальній розрізненості їх виробника та споживача.

У зв'язку з цим, міжнародна торгівля послугами порівняно з торгівлею товарами має такі особливості:

— торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

— її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині краї­ни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;

— велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та наукомісткості товарів;

— значно більша захищеність державою виробництва і реалі­зації послуг, ніж сфери матеріального виробництва і торгівлі;

— послуги, що надходять в особисте споживання (туризм, освіта, культура тощо), не можуть бути задіяні у господарському обороті.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами.

Угоди купівлі-продажу послуг туризму здійснюються на турис­тичному ринку. Причому угода може бути складена без прямого залучення продавця і покупця послуги туризму, а з допомогою те­лефонного дзвінка, телеграми, факсу тощо. Тобто туристичний ри­нок не обмежений специфічним місцем чи географічною зоною. На туристичному ринку зустрічається попит послуг туризму з боку туристів та пропозиція на послуги туризму з боку туристичної фірми.

Необхідними складовими пропозиції на ринку послуг туризму є: наявність виробників послуг — туристичних фірм, які працюють для задоволення потреб туристів і отримують прибуток; розвинута туристична індустрія — готелі та інші місця розміщення туристів, засоби транспорту, об'єкти громадського харчування, організації з екскурсійних послуг та турагентської діяльності тощо; туристичні ресурси — природні, історичні, соціально-культурні об'єкти а та­кож інші об'єкти, що можуть зацікавити туристів.

В організації та реалізації туристичних послуг беруть участь туроператори та турагенти. Туроператор — це фірма (організація) або індивідуальний підприємець, які розробляють туристичні мар­шрути, забезпечують їх функціонування, організовують рекламу, встановлюють ціни на тури турагентам для випуску путівок та їх реалізацію. Турагент — це фірма або індивідуальний підприємець, які купують тури (комплекс послуг з розміщення, перевезення, екс­курсійні послуги, харчування туристів тощо) за туристичними мар­шрутами, розробленими туроператором, випускають путівки та реа­лізують їх. Туристична путівка є документом, що підтверджує факт передачі туристу туристичного продукту (право на тур). Докумен­том, який встановлює право туриста на послуги, що входять у тур та підтверджує факт їх надання, є ваучер. Послуги, що не вказані у ваучері, оплачуються туристом окремо (як правило, готівкою).

Реалізація туристичного продукту здійснюється за складеною у письмовій формі угодою.

Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами базується на контракті між замовником та зарубіжною інжиніринговою фірмою. Контракт містить низку специфічних зобов'язань та умов, серед яких: перелік зобов'язань та робіт з термінами їх виконання; стро­ки і графіки виконання робіт; чисельність персоналу інжиніринго­вої фірми для виконання роботи на місці та умови його проживан­ня; особливі умови та ступінь відповідальності сторін за порушен­ня зобов'язань; умови переведення частки робіт за контрактом на субпідряд; оплата навчання персоналу.

Купівля та продаж міжнародних транспортних послуг здійсню­ється на міжнародних транспортних ринках. Умови надання транс­портних послуг та їх вартість визначає перевізник або визначають­ся на переговорах. Транспортні витрати охоплюють усі витрати на перевезення вантажу (товару) від продавця до покупця і містять вартість фрахту, страхування, завантаження та розвантаження, упа­кування та розпакування, інші супутні витрати. Відносини про­давців і покупців з перевізником регламентуються укладеними між ними угодами, умови яких залежать насамперед від виду транспор­ту. Договір на перевезення вантажів морськими чартерними (трамповими) рейсами укладаються у вигляді чартеру, а на перевезення морськими лінійними рейсами — у вигляді коносамента. Договори на перевезення літаками, залізничним та автомобільним транспор­том оформляються відповідними накладними на перевезення.

 

3.Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами.

Міжнародна торгівля послугами ре­гулюється інструментами зовнішньоторговельної політики, які ви­користовуються у сфері міжнародної торгівлі товарами та міжна­родного руху капіталу.

А. Кірєєв пропонує класифікувати інструменти торгової політи­ки у сфері торгівлі послугами, розділивши їх на дві групи.

1. Заходи регулювання доступу на ринок — включають інстру­менти торгової політики, які обмежують чи забороняють інозем­ним фірмам — виробникам послуг оперувати на місцевому ринку. До цих заходів, які в основному набувають форми кількісних обме­жень, належать:

а) обмеження на торгівлю послугами. Наприклад, вимога про те, щоб всі імпортні вантажі страхувались лише місцевими страховими компаніями;

б) введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг. Наприклад, встановлення кількості іноземних фільмів, які можуть бути закуплені та показані на національних каналах телебачення про­тягом певного періоду часу;

в) обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іно­земних компаній, що надають послуги. Наприклад, заборона на за­конодавчому рівні створення філій банків, страхових, туристичних іноземних компаній або встановлення переліку послуг, які вони можуть надавати місцевим покупцям;

г) обмеження на пересування виробників послуг у формі дер­жавного ліцензування імпорту робочої сили. Наприклад, обов'яз­кове ліцензування та тестування у багатьох країнах іноземних лікарів, ветеринарів та юристів до того, як вони отримають дозвіл займатись лікарською, ветеринарською та юридичною практикою відповідно;

д) обмеження на пересування споживачів послуг. Наприклад, лімітування кількості в'їзних віз, які можуть видаватись протягом обмеженого часу.

2. Заходи вилучення із національного режиму — включають інструменти внутрішньої економічної політики, які дискриміну­ють на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг порівня­но з місцевими. До цих заходів відносять:

а) надання цінових переваг місцевим виробникам. Наприклад, прямі цінові субсидії з державного бюджету місцевим виробни­кам послуг — страховим, туристичним та іншим компаніям;

б) створення місцевим виробникам більш сприятливих умов, ніж іноземним. Наприклад, іноземні авіаперевізники можуть неотримати доступу до національної системи резервування авіаквитків або до кращих аеропортів країни.

З початку 80-х років постійно постає питання про необхідність лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Зусилля з лібералі­зації торгівлі послугами здійснюються на рівні міжнародних органі­зацій, в рамках окремих галузей на двосторонньому рівні.

В рамках ЄС поступово усувались обмеження свободи надання послуг через кордони. Рада Міністрів ЄС видала директиву про сво­боду надання послуг агентами туристичних бюро, організаторами туристичних поїздок, авіз брокерам й, експедиторами, судновими бро­керами, агентами з авіаперевезень, перукарями. Це питання легко було розв'язано щодо медичної та тих професій, в яких дипломи та інші свідоцтва про кваліфікацію означають однакову компетенцію для власників однієї і тієї ж професії. Але потрібно було 17 років, щоб розробити директиву про вільне переміщення ветеринарів.

Лібералізація торгівлі послугами може здійснюватись і на двосторонньому рівні між окремими країнами.

У 1999 р. Україна надавала послуги більш 150 країнам. Левова частка (85%) у загальному обсязі експортних послуг належить транспортним послугам. А 60% з них припадає на транзит російських енергоносіїв. Експорт комп’ютерних послуг дорівнював лише 4 млн. дол. США (0,1%). На міжнародному ринку технологій Україна майже не представлена – ліцензійні послуги склали тільки 3,9 млн. дол.. США. Загалом експорт послуг поки що нагадує вулицю, а точніше, трубу з одностороннім рухом.