Загальна характеристика.
- Близько 3-2 тис. до н.е. частина людства здійснила гігантський прорив – перейшла від первісності до цивілізації. Виникли групи населення з різним обсягом прав і матеріальним становищем, виникла писемність, з’явилися міста і держави. - Усі цивілізації Стародавнього Сходу виникли в особливих кліматичних умовах (території з тропічним, субтропічним і частково помірним кліматом), у долинах річок (тому їх називають річковими). Розвиток цивілізації нерозривно пов’язаний з освоєнням і перетворенням природного середовища. - Перехід від первісності до цивілізації на Сході супроводжувався формуванням особливого типу держави – східної деспотії. На чолі держави був правитель, який мав усю повноту влади і вважався власником усієї землі. Він управляв державою за допомогою розгалуженого апарату чиновників, що охоплював усю країну. - Особливістю суспільного устрою цивілізацій Сходу була жорстка ієрархічна структура, що нагадувала піраміду, на верхівці якої перебував правитель держави. - Основну частину суспільства складали вільні селяни – общинники. Існувало рабство, але праця рабів не відігравала визначальної ролі в економічному житті суспільства. - У всіх цивілізаціях Стародавнього Сходу були створені перші в історії людства писані зводи законів. Їх головною особливістю була відмінність у покаранні залежно від становища злочинця в суспільстві. - У духовному житті східних цивілізацій величезну роль відігравала релігія. Релігійні уявлення розвивалися і змінювалися разом із розвитком суспільства і самої людини. Релігійна етика мала важливе значення в процесі формування цивілізаційних традицій – найбільш сталих елементів історичного розвитку цивілізацій. ФОРМУВАННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Культурні досягнення людства за часів переходу до цивілізації
Соціальний устрій племені й держави Плем’я – союз родових общин, які жили в одній місцевості й мали спільні традиції та звичаї. Плем’я – Загальні збори – Вождь – Рада старійшин – Старійшини – Родові общини. Держава – особлива організація, за допомогою якої здійснюється управління людьми, що живуть на певній території. У кожній державі існують правителі, чиновники, військо, закони і система податків. Держава – Цар-правитель – Родова й військова знать, жерці – Чиновники, воїни – Ремісники, вільні селяни-общинники – Раби. Перші міста Близько 9 тис. р. до н.е. На Близькому Сході в районі стародавнього Ієрихону існувало святилище. Близько 8 тис. р. до н.е. Ієрихон розростається й перетворюється на квітуче місто з населенням майже 2 тис. осіб. Він сформувався поряд з природним джерелом, яке дозволяло задовольняти потреби у воді для зрошення полів. Ієрихон – перше з відомих стародавніх міст на західному березі річки Іордан. Його мешканці виготовили перші цеглини. Близько 7 тис. р. до н.е. Ієрихон був зруйнований унаслідок землетрусу, але згодом відбудований. Близько 7,5 тис. р. до н.е. Заснування міста Чатал-Хююк (територія сучасної Туреччини) – найбільшого серед перших міст. Займало площу в 13 гектарів, а його населення досягало 5 тис. осіб. У місті виготовляли найдавнішу відому тканину. Це було лляне полотно, із якого шили одяг.
Перехід від первісності до цивілізації Характерні риси первісності. - Спільна власність і ведення господарства на примітивній основі. - Примітивні знаряддя й низька продуктивність праці. - Колективне існування й зрівняльний розподіл продуктів. - Народні збори – головний орган управління суспільством на основі звичаїв та традицій. - Відсутність писемності, усна форма передачі інформації від покоління до покоління. - Досить часті переселення племен, примітивні поселення. Характерні риси цивілізації. - Поява приватної власності, відокремлення ремесла від сільського господарства. - Початок поливного землеробства й стрімке зростання продуктивності сільського господарства. - Поява нерівності, майнових відмінностей, виокремлення прав і привілеїв окремих груп населення. - Утворення держави як системи органів управління суспільством на підставі законів. - Виникнення писемності, створення законів, наукових та релігійних ідей для передачі їх нащадкам у писемній формі. - Будівництво міст із громадськими спорудами-храмами, палацами правителів та знаті тощо.
КУЛЬТУРА МЕСОПОТАМІЇ, ЇЇ ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ. ФІНІКІЯ Фінікія – стародавня держава, розташована в північній та центральній частині східного узбережжя Середземного моря.
Історія стародавніх фінікійців Близько 1500 р. до н.е. На східному узбережжі Середземного моря виникають найбільші фінікійські міста – Тір і Сідон. 1200 р. до н.е. Початок просування Фінікії до своєї могутності. Близько 1000 р. до н.е. Фінікійці винайшли й розпочали використовувати найпростіший алфавіт. 814 р. до н.е. На північному узбережжі Африки (територія сучасного Тунісу) фінікійські купці заснували торговельну колонію Карфаген. 729 р. до н.е. Ассирійський цар Тіглатпаласар ІІІ підкорив фінікійські міста і включив їх до складу своєї держави. 727 р. до н.е. Стародавні греки запозичили фінікійський алфавіт, додавши до нього голосні літери. Близько 600 р. до н.е. Єгипетський фараон Нехо ІІ найняв фінікійську команду й карфагенського мореплавця для здійснення морської подорожі навколо Африки. Експедиція тривала три роки. 332 р. до н.е. Александр Македонський завойовує Фінікію. 146 р. до н.е. Рим підкоряє Карфаген унаслідок третьої Пунічної війни.
Відкриття і винаходи стародавніх фінікійців Пурпурова фарба. Багряно-червона фарба тваринного походження, яка виготовлялася з особливих морських слимаків, за якими плавці пірнали на дно моря. Пофарбовані нею тканини не вигоряли на сонці й не линяли від прання. Прозоре скло. Фінікійці змішували білий морський пісок із селітрою і плавили цю суміш на вогні. Вони отримували прозоре скло (кольорове непрозоре скло вміли робити єгиптяни) і робили з нього маленькі посудинки для пахощів і люстерка. Фінікійці першими винайшли склодувну техніку. Алфавіт. Близько 2 тис. років тому фінікійці винайшли алфавіт – систему письма, у якій кожний знак передавав не слово, а звук або літеру. Усього у фінікійському алфавіті було 22 літери, що позначали лише приголосні звуки. Саме слово „алфавіт” виникло від назв двох фінікійських літер – „алеф” і „бет”, які означали „бик” і „будинок”. Мореплавство. Фінікійці вважалися найкращими мореплавцями стародавнього світу. У VІ ст. до н.е. вони вперше здійснили подорож навколо Африки. Фінікійці також досягали Іспанії (країни, багатої сріблом), Великої Британії або Олов’яних островів, де було олово, необхідне для виплавки бронзи, і Бурштинового берегу (Прибалтики), звідки привозили бурштин для виготовлення прикрас.
|
