Прикладний характер знань перших людей
Математичні знання. Потреби життя спричиняли виникнення вмінь рахувати, ділити, додавати, віднімати. Необхідно було порахувати тварин, поділити їжу, розрахувати кількість зерна для їжі й майбутнього посіву. Медичні знання. Люди вчилися лікувати рани, опіки, переломи, приймати пологи тощо. Біологічні знання. Спостереження за впливом рослин на організм людей допомагало лікувати хвороби, харчуватися і, нарешті, перейти від збиральництва до хліборобства. Накопичення знань у галузі штучного відбору корисних порід тварин. Фізичні знання. Люди вивчали властивості різних природних матеріалів (деревина, камінь, глина, кістка, ріг того), вплив на них тепла й холоду, винайшли перший штучний матеріал – кераміку, стали обробляти метали, виготовили перший штучний метал – бронзу. Першим механічним пристроєм став лук. Географічні знання. З’явилися перші елементарні карти місцевості, виготовлені на деревині, корі дерев і шкірі. Інформацію на них стали передавати піктограмами (малюнками). Вірування первісних людей Релігія – відчуття людиною залежності від таємної надприродної сили, що дає їй опору і є гідною вшанування; образ думок, почуттів та дій, обумовлений вірою в існування надприродного, який визнає можливим безпосереднє спілкування з ним. Ранні (так звані „природні”) форми релігії – фетишизм, магія та анімізм – виникли в первісному суспільстві близько 40-50 тис. років тому. Пізніше сформувалися родоплеменні релігії – тотемізм, культ предків, шаманізм і землеробські культи. Первісні форми релігійних вірувань. Ранні: - Фетишизм – поклоніння предметам неживої природи, які нібито наділені таємничою силою. - Магія – обряди і дії, засновані на вірі людини в можливість надприродним шляхом впливати на інших людей, тварин, явища природи. - Анімізм – уявлення про наявність душі в людині, тварині, рослині, інших предметах і явищах оточуючої дійсності. Родоплемінні: - Тотемізм – вірування в наявність надприродної спорідненості між людськими групами (родами) і деякими рослинами або тваринами (тотемами). - Культ предків – поклоніння і вшанування пам’яті померлих родичів. - Шаманізм – підтримка через наділеного надзвичайними якостями чаклуна-знахаря (шамана), за допомогою спеціального ритуалу, зв’язку з духами, які забезпечували вдале полювання, зцілення від хвороб тощо. - Культ родючості – релігійні уявлення племен хліборобів і скотарів, пов’язані з віруваннями в жінку – богиню природи, від якої залежить родючість землі, урожай і приплід худоби. Роль релігійних вірувань у житті первісних людей - Спроба первісних людей зрозуміти і пояснити навколишній світ і своє ставлення до нього. - Намагання людини компенсувати свою слабкість вірою у всесильного Бога. - Встановлення певних звичаїв й традицій, які управляли поведінкою людей. - Об’єднання людей, сприяння збереженню сталості людських спільнот. - Один із засобів передачі культурної спадщини від одного покоління до іншого. - Узаконення певних суспільних порядків, відносин, норм і формування ставлення до них за відповідності писаного права. 3. Первісна система влади та поява держави З формуванням міських високих культур (за Віттфогелем – „гідравлічне” суспільство), що розпочинається за „неолітичною революцією”, починається історична епоха. Високі культури виникають як річкові (потамічні) культури – в Єгипті (Ніл), в Месопотамії (Євфрат і Тигр), в Індії (Інд), в Китаї (Хуанхе), давньоамериканські культури. Вирішальною стає зміна клімату, що бере початок у період мезоліту і призводить до висихання значних територій (пояс пустель із заходу на схід – від Сахари до Киргизького степу). Оскільки населення зростало, а ґрунти були вже виснажені і висихання тривало, жителі місцевостей, де панував такий клімат, переселяються до річкових оазисів. Передумовою для життя в оазисах річок є спільне вирішення завдань, які постають перед людьми. Частина населення, що виробляла продукти харчування, завдяки відтворювальній формі господарювання звільнялася від необхідності брати участь у первісному виробництві і вивільнялася для вирішення інших поточних завдань (ремесло, оборона, культи, управління, техніка). Отже, виникає розшарування на різні професійні верстви і водночас утворюється диференційоване суспільство – через відокремлення ремесел, заснованих на поділі праці та на більш складних методах виробництва. Як центр виробництва товарів та обміну їх, ринкової торгівлі виникає місто, важлива ознака високих культур. Владу в цьому місті здійснює в Месопотамії жрець-цар (представник Бога, якому належить місто), в Єгипті править фараон, якого шанують як сина Бога, і навіть як самого Бога (харизматичний вождизм). Державна релігія обґрунтовує та підтримує його панування. Завдяки централізації держави, ієрархічно структурованому суспільству із чітко розшарованими верствами (правителі, жерці, воїни, чиновники, ремісники, торговці, селяни, раби) і завдяки організованому правлінню могли вирішувати завдання, які поставали перед кожною високою культурою: організація господарства шляхом розподілу праці в місті (турбота про людей, накладення повинностей і доведення завдань), кероване сільське господарство на території, що належить місту. Однак найважливішими завданнями були великомасштабні підготовчі роботи для стримування повеней: будівництво дамб, ровів та каналів, а також акведуків і резервуарів для питної води. Усі високі культури прагнули розширити свої території: міста-держави стають світовими державами. Поєднання світосприймання і мислення виникло завдяки мові, культурі та релігії. Широкі торговельні зв’язки (міста водночас є ринками) породжували взаємовпливи і просторове мислення. ПИТАННЯ 2. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ. ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
|
