Гімнастика у процесі вирішення завдань фізичного виховання школярів

Основні форми організації занять з гімнастики в школі

Гімнастика до занять, її завдання, особливості організації, засоби і методика проведення

Фізкультурні хвилини і паузи, їх завдання, засоби, методика проведення і особливості організації

Використання гімнастики на рухливих перервах

Класифікація уроків гімнастики в школі i їх структура

Зміст i методика проведення уроків гімнастики залежно від вирішення педагогічних завдань

Засоби уроків гімнастики та їх призначення

Гімнастика в нашій країні є одним з наймасовіших засобів фізичного виховання. Великий вибір фізичних вправ i методів їх застосування, що складають зміст гімнастики, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму залежно від рухових можливостей тих, хто нею займається. Великий діапазон використання засобів i методів гімнастики робить її доступною людям різного віку, роду діяльності i фізичної підготовленості.

За допомогою гімнастики найбільш успішно вирішуються завдання гармонійного фізичного розвитку, оскільки в її розпорядженні є найрізноманітніші вправи, що сприятливо діють на різні відділи рухового апарату, на всі м’язові групи людини.

Гімнастичні вправи є однією з основних i невід’ємних частин змісту уроків фізичної культури i факультативних занять, фізкультурно–оздоровчих заходів i спортивних розваг в режимі шкільного дня, позакласної роботи з фізичного виховання школярів.

Гімнастика у процесі вирішення завдань фізичного виховання школярів

Заняття гімнастикою в школі сприяють: формуванню рухової функції; всебічному гармонійному розвитку рухового апарату і всіх систем організму; вихованню свідомого ставлення до фізичних занять, формуванню здорової особистості. Окрім головних завдань, передбачених фізичним вихованням, гімнастичні вправи виховують такі фізичні якості, як спритність, силу, швидкість, витривалість, гнучкість; формують правильну поставу, виховують наполегливість, сміливість, силу волі. Перераховані завдання уточнюються залежно від віку учнів, їх фізичного стану, здоров’я та рівня фізичної підготовленості.

Особливу увагу слід звернути на вирішення завдань, які сприяють формуванню умінь управляти своїми функціями.

Рухова функція дітей і підлітків проявляється через рухову діяльність, яка пов’язана з руховим актом, запасом умовно–рефлекторних зв’язків. Чим більшим запасом умовно–рефлекторних зв’язків володіє людина, тим легше і швидше в неї формуються нові форми рухів, тим успішніше вона управляє ними в умовах зовнішнього середовища.

Уміння управляти своїми рухами і виконувати їх відповідно зі своїми потребами формується лише в процесі спеціального навчання за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ. При цьому потрібно враховувати, що найважливішим у навчанні є вміння оцінювати свої рухи в часі, в просторі і за ступенем м’язової напруги.

Кожна свідома робота вимагає серйозного відчуття простору і часу та уміння справлятися з цим співвідношенням не теоретично, а на практиці (П.Ф.Лесгафт). Для виховання таких умінь використовують гімнастичні вправи, ходьбу, біг, метання, рівноваги, перенесення вантажу, акробатичні вправи, лазіння, подолання перешкод та ін. Під час виконання цих вправ учні повинні порівнювати суб’єктивні відчуття з якісною і кількісною оцінкою, що надає учневі вчитель у вигляді інформації про простір, який вони подолали, і час, який вони затрачують на виконання рухової дії. Термінова потокова інформація про час, простір та ступінь м’язових зусиль в процесі рухової діяльності дає можливість учням навчитись диференціювати на різні величини отримані відчуття, що досить важливо для управління рухами та розширення їх рухових можливостей.

Свідоме управління руховою діяльністю тісно пов’язане з розвитком органів чуття, а особливо з м’язовим відчуттям. Через органи чуття проходить сприйняття зовнішнього світу. Чим менше розвинуті органи слуху, зору та інші органи чуття, тим більше обмежена діяльність людини і тим менше вона розвинена (В.В.Горинєвский, 1913). Діти, котрі оволоділи своїми рухами в просторі, часі і силі, успішно справляються з різними руховими діями, на відміну від тих дітей, які не навчались цьому. Їх діяльність активніша, вони вміють зіставляти, виявляти подібності і відмінності різних рухових актів. Якщо при навчанні руховим діям не розвиваються вміння керувати своїми рухами, то рухові можливості дітей обмежені: виявлення їх творчих здібностей в руховій діяльності звужується, рухова здатність до імпровізації рухів ускладнюється. Рухова зрілість не приходить сама по собі з віком – вона розвивається в тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем і режимом рухової діяльності дітей.