Зона можливого ураження. 4 страница

До цих заходів відносяться:

1. Заходи по захисту населення і забезпеченню його життєдіяльності.

2. організація чіткого переводу галузей і об’єктів на режим роботи воєнного часу.

3. дублювання виробництва найважливіших видів продукції.

4. забезпечення надійної і безперебійної роботи транспорту, зв’язку і енергетики.

5. захист с.госп. тварин, продовольства, продовольчої сировини, систем водопостачання від зараження радіоактивними, небезпечними токсичним і біологічними речовинами.

6. проведення протипожежних заходів.

7. створення і підтримання в готовності надійних систем оповіщення і управління.

8. організація спостереження за радіоактивними, хімічним і біологічним зараженням.

9. підготовка і проведення заходів по світломаскировці об’єктів і населених пунктів.

46. Планування захисту персоналу об’єкту у сховищах.

Колект. засоби захисту призначені для захисту персоналу підпр-тв і насел.. До них відносять захисні споруди, які поділяються на 2 види: сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Сховище – це інжен. споруда, яка забезпечує комплексний захист людей від всіх вражаючих факторів зброї мас. знищення, іонізуючих випромінювань, радіоакт., боєвих, токсич.-хім.. речовин (БХТР), небезпечних хім.. речовин, бактер. аерозолів, катастрофічних затоплень, небезпечної загазованості повітря при сильних пожежах, а також від впливу особливо небезпечних природних явищ.

Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні.

До основних приміщень відносяться:

- приміщення для укриття людей

- пункти управління

- медичні пункти.

Основні приміщення.

Сх.. обл.-ть місцями для сидіння та лежання (пари). При висоті приміщень від 2,15 до 2, 9 м передбачається 2-х ярусне розміщення пар, а при висоті 3м і більше 3-х ярусне. Норма площі підлоги приміщень для укриття людей приймається 0,5 кв.м при 2-х ярусному і 0,4 кв.м при 3-х ярусному розміщенні пар.

До допоміжних приміщень відносяться:

Фільтровентиляційні камери, санітарні вузли, тамбур-шлюзи, приміщення щеня дизельелектростанцій ДЕС, електрощитові та інші. Приміщення ДЕС повністю ізолюються від основних приміщень і мають автономну вентиляцію. На підприємствах, де найбільша робоча зміна налічує 600 чол. І більше – передбачається приміщення для пункту управління площею 20 м3. При місткості сховища від 900 до 1200 чол. Передбачається приміщення для медичного пункту площею 9 м3, а при більшій місткості на кожні 100 чол. Площа медпункту збільшується на 1 м3.

 

47. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на об’єкті у НС.

До рятувальних робіт відносяться:

§ Пошук потерпілих, рят-ня їх із-під завалів, палаючих буд. та трансп. засобів;

§ Евакуація людей із зони аварії, кат-фи, або стих. лиха, або із зони зараження і затоплення;

§ Надання потерпілим першої мед.допомоги.

До невідкладних робіт відносяться:

§ Локалізація аварії;

§ Розбир-ня завалів та укріп-ня констр-цій споруд, які загр-ють обвалом;

§ Відновлення енергетичних та комунальних мереж4

§ Проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції одягу, засобів захисту, шляхів, споруд та територій;

§ Проведення санітарної обробки людей.

Комісія з НС в ході проведення робіт проводить постійне спостереження за обстановкою, уточнює плани і задачі формувань. При неможливості ліквідувати наслідки аварії силами об’єкту Комісія звертається за допомогою в Управління НС району (міста, області) щодо можливості залучення до ліквідації наслідків формувань служб району (міста, області). При проведенні рят. та інших невідкл. робіт на об’єкті організуються наступні види забезпечення: розвідка, інженерне, хімічне, медичне, шляхове, транспортне, технічне, матеріальне, метрологічне, гідрометеорологічне та комендантська служба.
48. Організація радіаційної й хімічної розвідки під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Внаслідок аварії на хімічно-небезпечному підприємстві із виливом СДОР або при застосуванні противником хім. зброї для оцінки ситуації необхідно проводити хімічну розвідку. Визначення отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці та інших об'єктах проводиться приладами хім. розвідки і газосигналізаторами або шляхом проб і наступного їх аналізу в хім.лабораторіях. Принцип визначення отруйних речовин приладами хімічної розвідки заснований на зміні кольору індикаторів при взаємодії з отруйними речовинами. Для визначення отруйних речовин застосовуються такі засоби хімічної розвідки: військовий прилад хімічної розвідки — ВПХР, прилад хімічної розвідки — ПХР, універсальний газосигналізатор, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки — НПХР та інші.Всі роботи з приладами хімічної розвідки по визначенню отруйних речовин проводяться в засобах інд. захисту органів дихання та шкіри (в протигазах, в табельному захисному одязі, в гумових чоботях і рукавицях).

Радіаційна розвідка -застосовується в штабах ЦО пром. підпр-тв (об’єктів) міст, районів, обл., а також у війс. частинах. Вихідними даними є: рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами рад. розвідки. Ці дані – основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год. після ядерного вибуху. Штаби ЦО рівні радіації, що виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту Завдання, які вирішуються при оцінці радіаційної обстановки

1.Визн-ня можливих доз опромінення при діях на місцевості, яка зар-на РР.
2.Визн-ня допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості.

3.Визн-ня часу вводу формувань ЦО і тривалість роботи змін в осередку ядер.ураження.
4. Визн-ня можливих радіаційних втрат.

 

49. Організація дозиметричного контролю на об’єкті під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Дозиметричний контроль проводиться під кер-вом начальників усіх ступенів та командирів формувань ІДО. Дозиметричний контроль включає:

1. контроль опромінення; 2. контроль радіоактивного забруднення.

Контроль опромінення пров-ся з метою отримання даних при поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на 2 групи — груповий та індивідуальний. При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

де Д - поглинута доза;

Рсе - середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу); К ~ коефіцієнт ослаблення захисної споруди.

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні док-ти дозиметричного контролю: відомість видачі вимірювачів дози та обліку показників; журнал контролю опромінення; картка обліку доз опромінення;

журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ЦО); донесення про працездатність і зараження людей, техніки і інше. Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.

Контроль радіоактивного забрудення проводиться в медичних закладах ДСМК всім постраждалим,членам аварійно-рятувальних загонів та тим, хто приймав участь у ліквідації наслідків радіаційної аварії, а також майна і транспорту.
50. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта хімічними речовинами.

Часткова санітарна обробка за допомогою вмісту ІПП-8. Вона особливо ефективна при ураженнях СДОР нервово-паралітичної і шкірнонаривної дії. При відсутності стандартного пакета ІПП-8 використовувати підручні засоби. При частковій санобробці обробляти не тільки відкриті ділянки шкіри, але і прилягаючі до них частини одягу — комірець, манжети і т.д. При зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання. При відсутності ІПП-8 для часткової обрбки модна застосовувати воду з фляги та мило.

У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходять крізь шкіру).

 

51. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта радіоактивними речовинами.

При зараженні радіаційними речовинами обробка містить у собі механічне видалення РР з відкритих частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спорядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.
При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження 313 не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути.

При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:

· знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);

· не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;

· обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;

· прополоскують рот і горло.

· Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.

 

52. Організація часткової санітарної обробки після зараження обєкта біологічними засобами.

При зараженні бактеріальними засобами часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження і 313.

Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза.

Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).
53. Повна санітарна обробка персоналу об’єкта.

При повній санітарній обробці усе тіло обмивають теплою водою з милом і мочалкою, обов'язково міняють бі­лизну і верхній одяг. Проводиться на стаціонарних пунк­тах, у банях і душових павільйонах або на спец. майданчиках для миття і пунктах спец. обробки (ПСО). Влітку повну санітарну обробку можна здійснити біля незаражених проточних водоймищ. Пункти санітарної обробки мають 3 відділення: для роздягання, для миття і для одягання. Крім того, може бу­ти відділення для знезараження одягу. Особи, які прибули для саніт. обробки, у роздягальні знімають верхній одяг, засоби захисту (крім протигаза), білизну, проходять мед. огляд, дозиметричний контроль. Одяг, зараже­ний радіоакт. речовинами вище допустимої норми,а також отруйними речовинами і бактеріол. засо­бами, складають у гумові мішки і відправляють на станцію знезараження одягу. Перед входом до відділення миття уражені знімають протигази і обробляють слизисті оболонки 2% розчином питної соди. Якщо відбулося зараження отруй­ними речов. типу зарин, то перш ніж зняти протигаз, проводять контроль приладами хім. розвідки. Одер­жавши мило і мочалку, уражені заходять у відділення миття. Особливо ретельно треба вимити голову, шию, ру­ки. Температура води має бути 38—40° С. При зараженні бактеріол. засобами перед вхо­дом у роздягальню одяг зрошують 0,5% розчи­ном монохлораміну. Біля входу у відділення миття руки і шию обробляють 2% розчином монохлораміну, знімають протигаз, одержують мило та мочалку і перехо­дять у відділення миття. Після виходу з нього проводять повторний мед. огляд і дозиметричний контроль. Як­що радіоакт.зараження вище допустимого, проводять повторну санітарну обробку.У відділенні одягання кожний, хто пройшов обробку, одержує одяг (свій знезаражений або із запасного фонду) й одягається. Якщо упорядкованого пункту саніт. обробки не­має, то її здійснюють у банях, душових, обладнаних таким чином, щоб потік людей рухався лише в одному напрямі. Майданчики саніт. обробки поблизу джерела води ділять на брудну і чисту половини. Між ними розміщують дезінфекційні автомобілі з душем. Для відведення води ко­пають канави і поглинальні колодязі. У теплу пору року санітарну обробку можна проводити на відкритому повітрі. Коли холодно, ставлять намети.

54. Дезактивація майна обєкта.

Дезактивація - усунення радіоактивних речовин із поверхней до величин, безпечних для людини. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоакт. речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Повна дезактивація здійснюється наступними методами:
змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; змивання РР струменем води під тиском; знищення РР газокрапельним потоком; знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоакт. частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів. Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Дезактивація внутр. приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.
55. Дезактивація території об'єкта.

Дезактивація - усунення радіоактивних речовин із поверхней до величин, безпечних для людини. Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами. Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не заб-1 рудненим піском.Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкии або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа і хліб знищуються. Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.

 

56. Дегазація майна обєкта.

Дегазацією назив. знезаражування об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) та вилучення отруйних речовин. Дегазація може проводитися хім., фіз.-хім., фіз. способами. Хімічний спосіб базується на взаємодії хім. речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками (хлорне вапно). При відсутності штатних дегазаційних речовин можна викор-ти пром. відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії. Відходи, які містять речовини лугового характеру створюються:

при очищенні нафтопродуктів;

при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;

при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;

при обезжиренні металевих поверхонь;

при переробці целюлози і інших підприємствах хімічної промисловості. Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу і (синіє), або в результаті лабораторного аналізу.

Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

57. Дегазація території обєкта.

Дегазацією назив. знезаражування об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) та вилучення отруйних речовин. Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипайням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин. Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.
58+59. Дезинфекція майна (території) об’єкта.

Дезінфекцією назив. знищення патогенних мікроорганізмів і токсинів з заражених об'єктів. Розрізняють профілактичну, поточну і заключну дезинфекцію (останні два види дезинфекції - загальна назва осередкової). Профілактична дезинфекція проводиться до виникнення захворювань населення шляхом використання миючих і чистячих засобів.

Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами. Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами—основний спосіб дезінфекції. Фізичний спосіб — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях. Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого грунту або використання мастил. Дезінфікуючі речовини і розчини:

формальдегід — безколірний задушливий газ, водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін викор-ся для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л; фенол — тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу називається карболовою кислотою - знищує вегетативні форми мікробів. крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. лізол — червоно-бура масляниста рідина. нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила, 10% водний розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості.

 

60. Матеріальне і фінансове забезпечення заходів захисту персоналу і територій обєкта.

Фін-ня діяльності постійних органів управління у сфері захисту насел. і територій здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів згідно із закон-вом України. Фін-ня цільових програм захисту населення і територій від НС, забезпечення сталого функціонуванн япідприємств і організацій здійснюється відповідно до законодавства України. Фін-ня заходів щодо запобігання і реагування на НС провадиться за рахунок коштів організацій, що знаходяться на території розвитку надзвичайної ситуації, бюджетних і позабюджетних коштів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідних виконавчих органів рад, страхових фондів та інших джерел. Під час ліквідації НС на загальнодержавному рівні за поданням МН, Мінфіну, Мінекономіки, інших заінтересованих центр. органів виконав. влади викор-ться спец. фін. та матер. резерви, у тому числі: кошти резервного фонду КМУ; запаси держ. матер. резервів техніки і спеціальних видів майна. Під час ліквідації НС на регіональному рівні вик-ться спеціальні фін. та матер. резерви, у тому числі: кошти резервного фонду Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських держ. адм-й; регіон. запаси матер. резервів, техніки та спеціальних видів майна.У разі вичерпання зазначених джерел фін-ня, у виняткових випадках, виділяються у встановленому порядку необхідні кошти в обгрунтованих межах з резервного фонду КМУ. Під час ліквідації надзвичайних ситуацій на місцевому рівні викор-ся фін.та матер. резерви, у тому числі: кошти резервного фонду районних, районних у містах Києві та Севастополі держ. адм-ій; місцеві запаси матер. резервів, техніки та спеціальних видів майна.У разі вичерпання зазначених джерел фін-ня, у виняткових випадках, виділяються у встановленому порядку необхідні кошти в обгрунтованих межах з резервного фонду Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських держ. адм-ій.Порядок створення матер. резервів для ліквідації НС встан-ся КМУ. Номенклатура та обсяги резервів матер. ресурсів визн-ться органом, що їх утворює.
61. Сили територіального підпорядкування (району), що можуть надати допомогу об’єкту в умовах надзвичайної ситуації. Територіальні підсистеми складаються із: — координуючих органів територіальних підсистем;— постійних органів управління з питань цивільного захисту;— спеціалізованих, спец. аварійно(пошуково)-рятувальних формувань;— сил і засобів підп-тв, установ та орг-ій незалежно від форм власності та підпоря-ня. До складу сил і засобів те ритор. підсистем входять:— сили й засоби Оперативно-рятувальної служби ЦЗ, які розташовані на території регіону, терит. формувань; — спеціалізовані служби ЦЗ, а також комунальні, недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання завдань ЦЗ на відповідних територіях. Усі сили та засоби територіальної підсистеми, які розташовані на території регіону, оперативно підпорядковуються відповідному керівнику те ритор. органу упр-ня спеціально уповноваженого централ. органу викон. влади з питань ЦЗ. Для ліквідації наслідків НС можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України, інших війс. формувань, утворених відповідно до вимог чинного закон-ва. Для забезпечення заходів щодо захисту населення і територій від НС та проведення спеціальних робіт місцевими органами виконавчої влади, органами місц. самовря-ня, на підп-вах, в установах та орг-ях незалежно від форми власності та підпор-ня ств. спеціалізовані служби ЦЗ: енергетики, захисту с\г тварин і рослин, інженерні, комун.-техн., матер. забез-ня, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі й харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо. Громадські об'єднання можуть брати участь у виконанні завдань ЦЗ під керівн-ом територ. органів, уповноважених із питань ЦЗ насел., за наявності в учасників зазначених робіт - представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Сили і засоби недержавних підп-в, установ та орг-й можуть брати участь у виконанні специфічних аварійних робіт за окремими угодами з місц. органами виконав. влади та органами місц. самовря-ня. Сили та засоби територіальної підсистеми при виникненні НС можуть залучатися до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на території свого та/або суміжних регіонів: регіонального та місцевого рівня - на підставі аналізу НС, проведеного те ритор. органом упр-ня спеціально уповноваженого центр. органу викон. влади з питань ЦЗ, рішенням начальника ЦЗ те ритор. підсистеми; об'єктового рівня - за запитом керівника об'єкта, на території якого виникла НС.

62. Сили Цивільного захисту України.

Силами ЦО є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Безпосереднє керівництво військами ЦО здійснює начальник штабу ЦО України. До сил ЦО відносяться:

-військові частини цивільної оборони (4 бригади, 4 полки);

-спеціалізовані формування цивільної оборони (4 загони);

-невоєнізовані формування, які створюються на О ГІГ.

Війська ЦО виконують завдання щодо захисту насел. від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять РіІНР. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, створюються спеціалізовані формування. Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи в надзвичайних ситуаціях. Підпорядковані вони штабу ЦО України. Невоєнізовані формування ств. на воєнний час в обл., містах, районах, а також на підп-ах, що продовжують свою виробн. діял-ть під час війни. До формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження (припис).

За підпорядкуванням невоєнізовані формування ЦО поділяються на об'єктові і територіальні, за призначенням - на формування загального призначення і формування служб. Об'єктові формування призначені для ведення РіІНР в осередках ураження та в районах стихійного лиха безпосередньо на об'єктах. Використовуються за планами начальників ЦО об'єктів. Територіальні формування призначені для ведення РіІНР разом з об'єктовими формуваннями на найбільш важливих об'єктах на території міста, району, області, а також у районах стихійного лиха, катастроф та інших НС. Формування загального призначення утворюються для ведення РіІНР на об'єктах, у -осередках ураження та в районах стихійного лиха.
Формування служб ЦО призначаються для проведення рятувальних заходів і робіт, розвідки, знезаражування, надання медичної допомоги при проведенні РіІНР, а також для посилення і забезпечення дій формувань загального призначення при їх функціонуванні в осередках ураження та районах стихійного лиха. Організаційно складаються з загонів, команд, груп, бригад, дружин, ланок.

63. Формування Цивільного захисту об’єкта господарювання. Базою створення таких формувань є підп-ва, установи та орг-ції, їх люди, матер. та техн.і засоби. Адміністрація підпр-ва, установи несе відповідальність за створення, оснащення та підготовку цих формувань.До формувань цивільного захисту об’єкта господарювання відносять: збірний загін (300чол), збірна команда (108), збірна група(45), рятівний загін (220), рятівна команда (105), рятівна група (35), розвідувальна група (16), група інженерної розвідки (21), аварійно-технічна команда (45), команда знезаражування (50), група знезаражування (15), пост спостереження (3), санітарна дружина (24). Оснащення формувань ЦО матеріально-технічними засобами відбувається в різних формах. Централізовані формування виконують завдання по ліквідації аварії та здійснюють аварійно-відбудовні роботи у випадку НС. Об’єктові невоєнізовані формування поділяються на формування загального призначення та формування забезпечення. Формування загального призначення створюються на базі допоміжних цехів, робота яких істотно не впливає на виробництво. Формування забезпечення (служб ЦО) створюються на базі служб чи структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільше відповідає характеру завдань цих формувань. Спец техніка і майно знаходяться у постійній готовності для використання за призначенням.