Синтетичний і аналітичний облік витрат в системі податкових розрахунківВідповідно до діючого законодавства усі підприємства вступають у взаємовідносини з бюджетом, оскільки вони є учасниками формування бюджету України. Ці взаємовідносини базуються на сплаті підприємствами бюджету податків, зборів та їх платежів. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами». Це рахунок активно-пасивний, балансовий, основний, розрахунковий. За кредитом рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом — належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» має субрахунки: • 641 «Розрахунки за податками»; • 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»; • 643 «Податкові зобов'язання»; • 644 «Податковий кредит». [21] На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства. На субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». На цьому субрахунку облічуються нарахування та сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів, платежі за забруднення навколишнього середовища, ринкового збору, тощо, а також різниця між сумою стягнення з винних осіб за нестачі товарно-матеріальних цінностей та їх вартістю за обліковими цінами та ін. На субрахунку 643 «Податкові зобов’язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. [4,с.485] Аналітичний облік за податками і платежами ведеться за їх видами. СТОВ «Україна» є платником таких видів податків: - Податок з доходів фізичних осіб – облік ведеться на рахунку 6411; - ПДВ – для обліку відкрито рахунок 6412; - Орендна плата за землю – облік ведеться на рахунку 6416; - Фіксований податок – для обліку відкрито рахунок 64118. Податок з доходів фізичних осіб. У зв'язку із втратою чинності Закону від 22.05.03 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» і набранням чинності Податкового Кодексу. Із 01.01.11 р. справляння податку на доходи фізичних осіб (який раніше називався «податок з доходів з фізичних осіб») регулюється нормами розд. IV ПК. За Податковим Кодексом об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року За Кодексом уводиться дві ставки: 15 та 17%. За ставкою 15% оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі: - зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; - виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, та інші доходи. [14] Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, перевищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17 %. Існує 10%-у ставка оподаткування заробітної плати шахтарів, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Як і раніше, право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП матимуть платники податку, у яких такий дохід не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.. У 2011 році розмір податкової соціальної пільги для будь – якого платника податку надається у розмірі 470,50 грн., що складає 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового року. Підвищена податкова соціальна пільга в розмірі 150% складає 705,75 грн. у 2011 році, а у розмірі 200% - 941 грн. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь фізичної особи протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо розмір доходу не перевищує у 2011 році 1320 гривень. [14] Розглянемо на конкретних прикладах порядок утримання податку з доходів фізичних осіб у працівників підприємства 1.Заступнику директора Гордійчук І.Г. в березні було нараховано заробітну плату в сумі 7330 грн. Обчислюємо утримання: - збір єдиного внеску: 7330 х 3,6%:100% = 263,88 грн.; Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 7330 грн. - 263,88 грн. = 7066,12 грн. Соціальна податкова пільга не застосовується, бо сума заробітної плати вища встановленого розміру обмеження. Сума податку з доходів: 7066,12 грн. х 15 %:100% =1059,92 грн. 2.Трактористу господарства Насадик Д.В. нараховано заробітну плату 1080,00 грн. Обчислюємо утримання: - збір єдиного внеску: 1080,00х 3,6%:100% = 38,88 грн.; Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 1080,00 грн. - 38,88 грн. = 1041,12 грн. Соціальна податкова пільга буде застосовується, бо сума заробітної плати не вища встановленого розміру обмеження: 1041,12 - 470,50 = 570,62 грн. Сума податку з доходів: 570,62 грн. х 15 %:100% = 85,59 грн. 3.Працівнику Слободяну М.І. в березні місяці 2011 року нараховано заробітної плати в сумі 1260,00 грн. Обчислюємо утримання: - збір єдиного внеску: 1260,00 х 3,6%:100% = 45,36 грн.; Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 1260,00 грн. - 45,36 грн. = 1214,64 грн. Соціальна податкова пільга буде застосовується, бо сума заробітної плати не вища встановленого розміру обмеження: 1214,64 - 470,50 = 744,14 грн. Сума податку з доходів: 744,14 грн. х 15 %:100% = 111,62 грн. На суму нарахованого ПДФО складається наступна бухгалтерська проводка: Д-т 661 К-т 6411 20898,02 грн. (сума розрахована на основі Розрахунково-платіжної відомості №184 за березень 2011 року). Згідно Податкового кодексу України усі податкові агенти зобов’язані щомісяця подавати податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб незалежно від того, виплачують чи ні доходи платникам податку протягом звітного періоду. Вона має подаватися щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним. У декларації відображається загальна сума нарахованого по підприємству доходу фізичним особам і загальна сума ПДФО, яку нараховано (утримано) з такого доходу. Податок на додану вартість. У Податковому кодексі визначаються основні положення щодо податку на додану вартість (ПДВ). Так, згідно зі ст. 181 ПК особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення нею операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ). Порядок добровільної реєстрації платником ПДВ визначено у ст. 182 розд. V ПК. Так, якщо особа, обсяги постачання товарів (послуг) у якої не перевищують 300 тис. грн., а обсяги постачання товарів (послуг) іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50% загального обсягу постачання, уважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, то така реєстрація здійснюється за її заявою. Тобто ПК передбачає дві обов'язкові умови для реєстрації осіб за добровільним рішенням, а саме: - особа повинна здійснювати діяльність протягом 12 місяців; - протягом цих 12 місяців обсяги поставки платникам ПДВ не повинні бути менше 50% від загального обсягу поставок. [14] Відповідно до ст. 187 та 198 ПК дата виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з постачання (придбання) товарів та послуг визначається, як і раніше, за правилом першої події, тобто це є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (чи сплати постачальнику) за товари та послуги, - або дата відвантаження (чи отримання) товарів та послуг. Метою здійснення контролю за правильністю відображення податкових накладних при формуванні податкового кредиту з ПДВ було введено певні норми та обмеження. Мається на увазі п. 198,6 ПК, у якому передбачено: якщо платник не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, то таке право зберігається за ним протягом 365 днів із дати виписування податкової накладної. Тобто встановлено граничний термін включення податкової накладної до податкового кредиту. Є й інші вимоги щодо включення сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, при формуванні податкового кредиту та веденні реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Зокрема, у ПК передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до ПК передбачено дві ставки податку; основна ставка в розмірі 17% і нульова ставка, яка здебільшого застосовується для операцій з експорту товарів чи супутніх такому експорту послуг. Однак у ПК установлено, що ставка ПДВ у розмірі 17% починає застосовуватися тільки з 1 січня 2014 року. А в період із 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року застосовується ставка 20%.[14] Відповідно до ПК звітним податковим періодом залишається один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПК, - календарний квартал. Відповідно до Кодексу для подання податкової декларації з ПДВ встановлені такі строки: - якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; - якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу; Згідно Кодексу визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Фіксований сільськогосподарський податок. Після набрання чинності ПКУ сільськогосподарські товаровиробники, як і раніше, мають право застосовувати спеціальний податковий режим — фіксований сільськогосподарський податок. З 01.01.11 р. сплата ФСП регулюється главою 2 розділу ХІV Податкового Кодексу України, а вся термінологія міститься у ст. 14 розділу І Податкового Кодексу України. До прийняття ПКУ порядок оподаткування ФСП регулював Закон про ФСП, який втратив чинність з 01.01.11 р. Відповідно ПКУ під ФСП розуміють податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів. Так, у новому визначенні не міститься умови, що цей податок не змінюється протягом визначеного для його дії терміну. А тому відповідно до ПКУ при виявленні за результатами документальної перевірки порушення вимог ФСП платник ФСП зобов’язаний починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення, перейти на сплату податків за загальною системою оподаткування. Тобто тепер платник ФСП при порушенні умов перебування на ФСП буде вимушений перейти на загальну систему оподаткування з наступного місяця, в якому виявлено порушення вимог перебування на ФСП. [14] Що стосується звільнення від сплати деяких видів податків, то на сьогодні платники ФСП звільняються від сплати лише 4 податків: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). При впровадженні ФСП перелік податків, від сплати яких звільнявся платник ФСП, налічував 12 податків, але із плином часу їх перелік поступово зменшувався. Ураховуючи те, що ПКУ ліквідував деякі податки взагалі, можна стверджувати, що платникам ФСП у цьому році порівняно з минулим додаткові податки сплачувати не доведеться. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу. Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: а) у I кварталі − 10 відсотків; б) у II кварталі − 10 відсотків; в) у III кварталі − 50 відсотків; г) у IV кварталі − 30 відсотків. [14] Д-т 91 К-т 6418 6,61 грн Плата за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). У ПКУ передбачено, що плата за землю — загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. У свою чергу, земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар уносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Платниками земельного податку є власники земельних ділянок чи земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі, а платниками орендної плати є тимчасові землекористувачі-орендарі. Згідно з ПКУ власники земельних ділянок — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Згідно з ПКУ землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (постійному користуванні), а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Об'єктом оподаткування орендною платою є земельна ділянка, надана в оренду. Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до статті 289 ПКУ, або площа земельних ділянок, НГО яких не проведено. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). [14] Сплата податкового зобов'язання щодо плати за землю, визначеного юридичною особою у податковій декларації на поточний рік, здійснюється рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) встановлені ст. 272 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ. Зокрема, відповідно до ПКУ ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки в таких розмірах: — для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1; — для багаторічних насаджень — 0,03. Тобто, як і раніше, для подання звітності з податку за землю звітним періодом є календарний рік, а для сплати — календарний місяць. Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (раніше сплачувалися рівними частками до 15 серпня і 15 листопада). Згідно з Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. На основі податкових декларацій з плати за землю за березень 2011 р. складено такі проведення у ТзОВ «Штерн Агро»: Д-т 92 К-т 6416 1446,55 грн.- плата за земельні ділянки у с. Озеряни; Д-т 92 К-т 6416 1672,07 грн. – плата за земельні ділянки у с. Хотимир. Соціальне страхування. Облік розрахунків за внесками на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Це рахунок пасивний (активно-пасивний), балансовий, основний, розрахунковий. За кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом — погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки: • 651 «За пенсійним забезпеченням»; • 652 «За соціальним страхуванням»; • 653 «За страхуванням на випадок безробіття»; • 654 «За індивідуальним страхуванням»; • 655 «За страхуванням майна»; • 656 «За страхуванням від нещасних випадків». [21] На субрахунку 651 «За пенсійним забезпеченням» ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за внесками на обов'язкове державне пенсійне страхування. На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за внесками на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням. На субрахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття» ведеться облік розрахунків з Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. На субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням» ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями щодо індивідуального страхування персоналу. [4,с.608] З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Цим Законом вводиться новий страховий внесок — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який сплачується лише до Пенсійного фонду України. [20] До 1 січня 2011 року страхові внески сплачувалися до чотирьох фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме до: - Пенсійного фонду України (згідно із Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР); - Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ); - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФССзТВП) (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ; далі — Закон № 2240); - Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вiд 23 вересня 1999 року № 1105-XIV). Відповідно до нововведень ПФУ консолідує спільні для всіх фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування функції, такі як: облік платників єдиного внеску, збір та облік страхових коштів, контроль за нарахуванням та сплатою єдиного внеску, подання звітності з єдиного внеску. Разом з тим перелічені вище фонди продовжують свою діяльність та не підлягають розформуванню. До кола їх обов’язків, як і раніше, належить цільове використання коштів у межах своїх повноважень та проведення у зв’язку з цим перевірок страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від територіального органу ПФУ за місцем своєї реєстрації інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника цим Законом, зокрема консультації та роз’яснення щодо його прав та обов’язків, порядку сплати єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. [20] Взяття на облік новостворених у 2011 році суб’єктів господарювання здійснюється згідно з Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-6. Так, відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 цього Порядку взяття на облік платника єдиного внеску — юридичної особи здійснюється територіальним управлінням ПФУ за місцезнаходженням юридичної особи, а платника єдиного внеску — фізичної особи — підприємця — органом ПФУ за місцем її проживання. Підставою для взяття на облік юридичних осіб є відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, а фізичних осіб — підприємців — відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця. [25] Такі відомості ПФУ подають державні реєстратори згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» вiд 15 травня 2003 року № 755-IV. За умови подання цих відомостей взяття на облік платника єдиного внеску здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами ПФУ. Підприємства, які мають статус пільговиків щодо сплати єдиного внеску, таких як бюджетні установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів (зокрема, товариства УТОГ та УТОС), в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, а також підприємства та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, повинні подати до органу ПФУ заяву та документи про підтвердження зазначеного статусу. У день отримання відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації територіальний орган ПФУ самостійно направляє до відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФНВ всю інформацію про платника єдиного внеску. На підставі цієї інформації робочий орган виконавчої дирекції ФНВ приймає рішення про віднесення кожного конкретного платника єдиного внеску до відповідного класу професійного ризику виробництва. Повідомлення про таке рішення направляється до органу ПФУ не пізніше наступного робочого дня. [25] Платникові єдиного внеску наступного робочого дня з дня взяття його на облік в органі ПФУ безоплатно надсилається (поштою з повідомленням про вручення) повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску за встановленою у додатку 1 до Порядку № 21-6 формою.(Додаток 28) Процедура нарахування і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 та розробленою на його виконання Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5. Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2464 та розділом ІІІ Інструкції № 21-5 базою для нарахування та утримання єдиного внеску є: - заробітна плата найманих працівників, яка включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР; - винагорода фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця; - допомога по тимчасовій непрацездатності; - допомога або компенсації, що виплачуються згідно із законодавством; - грошове забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Так, згідно з цим Переліком єдиний внесок не нараховується на: - соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми тощо; - одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію; - надбавки та доплати до державних пенсій пенсіонерам, які працюють; - вихідну допомогу у разі припинення трудового договору; - відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні; - витрати на відрядження та ін. виплати. [24] Розміри ставок єдиного внеску залежать від категорії платників та бази нарахування цього внеску. Для роботодавців ставки єдиного внеску встановлюються у відсотках до бази нарахування цього внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску за основними видами їх економічної діяльності. Відповідно до таблиці, наведеної в частині 5 статті 8 Закону № 2464, є 67 класів професійного ризику виробництва, а відповідна ставка єдиного внеску становить від 36,76 % — для 1-го класу до 49,7 % — для 67-го класу професійного ризику виробництва. [20] Нарахування: 37,19% на рахунок№37194022000914 34,7% (договір ЦПХ) 33,2% (по тимчасовій втраті працездатності) 8,41% (за працюючих інвалідів) Утримання: 3,6% на рахунок№37194022000914 2,6% (договір ЦПХ) 2,0% (по тимчасовій втраті працездатності) Строки перерахування страхових внесків до 20 числа місяця наступного за звітним. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2. У додатку 4 до цього Порядку наведено форму Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України. Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-2 Звіт подається до органів ПФУ особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи чи страхувальника за місцем узяття на облік в органах цього Фонду. [20] Звіт має подаватися або в електронній формі, згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2007 року № 7-7, або в паперовій формі, яка завірена підписом керівника страхувальника та скріплена печаткою (за наявності), до якої додається електронна форма Звіту на електронних носіях інформації.
|
