Виробництво сірчистого газу.
Сірчистий газ являє собою суміш SO2 з N2, О2 та іншими речовинами. Використовується не тільки у виробництві сірчаної кислоти, а й деяких інших продуктів (целюлози сульфітним способом, сульфіту натрію і т.ін.) Сировина – природні мінерали і відходи інших виробництв, які містять сірку. В природі сірка зустрічається головним чином у вигляді: елементарної самородної сірки, яка змішана з іншими мінералами; сульфідних руд – пірит FeS2, мідний колчедан CuFeS2, мідний блиск Cu2S; сульфатів: гіпс CaSO4×2H2O, ангідрит CuSO4, мірабіліт Na2SO4×10H2O та ін. Найчастіше виробництво SО2 базується на спалюванні сірки. Сірка плавиться при 1130С і легко згоряє у повітрі без утворювання відходів та проміжних продуктів. Але сірка у кілька разів дорожча за пірит. Обпалювання піриту відбувається за сумарним рівнянням: 4FeS2 + 11O2 ® 2Fe2O3 + 8SO2; DH = - 3416 кДж (5.3) Для обпалювання використовуються печі різних конструкцій. Зараз найбільш поширеними є печі спалювання у киплячому шарі (КШ). Піч КШ – футерована камера, у нижній частині якої знаходиться газорозподільча решітка, на котру безперервно поступає матеріал (сірка або пірит). Під решітку подається повітря зі швидкістю, яка забезпечує перехід частинок у зважений стан. Такі печі переробляють сірки приблизно 1800 кг/м3 на добу. Газ, що отримується, містить до 14% SO2. Теплота реакції горіння колчедану (піриту) використовується для отримання пари. При використанні як сировини колчедану утворюється багато пилу – до 300 г/м3 газу. Для очищення газу його пропускають крізь циклон (груба очистка), а потім – через електрофільтри (тонка очистка). При спалюванні чистої сірки очищення газу від пилу не потрібне. На заводах, які використовують чисту сірку, встановлюють розпилюючі циклонні печі, в яких розплавлена сірка розпилюється струминою повітря, що поступає тангенціально і добре перемішується з ним при обертанні потоку в камері печі.
|