І. Зберігання спадкової інформації.

Спадкова інформація закодована в нуклеотидній послідовності ДНК, що виражається у понятті «генетичний код». Генетичний код – система кодування амінокислотного складу поліпептиду (його первинної структури) у нуклеотидній послідовності ДНК, тобто нуклеотидна послідовність ДНК зумовлює послідовність амінокислот, що в цілому визначає кількісний і якісний склад білкових молекул.

Генетичний код має певні властивості, і насамперед:

1. Триплетність: одна амінокислота кодується трьома поруч розміщеними нуклеотидами, які йменуються як триплет або кодон.

2. Надлишковість (виродженість): будь-яка амінокислота може кодуватись не одним, а кількома триплетами.

3. Універсальність: має двояке тлумачення.

а) у всіх живих систем кодування спадкової інформації здійснюється через нуклеотидну послідовність ДНК або РНК (у РНК-вмісних вірусів);

б) одна і та ж сама амінокислота кодується одним і тим же триплетом, незалежно від рівня організації живої матерії.

4. Наявність беззмістовних (безглуздих) кодонів, або нонсенс кодонів: такі кодони, наприклад АТТ. АТЦ, АЦТ, не кодують ніякої амінокислоти, а сигналізують про початок або закінчення синтезу певного поліпептиду.

5. Специфічність: певний триплет кодує відповідну амінокислоту.

І це далеко не повний перелік властивостей генетичного коду. Структурною і функціональною одиницею спадковості є ген. Ген – це ділянка молекули ДНК, яка складається з певного числа нуклеотидів, і визначає відповідну первинну структуру поліпептиду. Або, ген – це ділянка молекули ДНК, яка несе генетичну інформацію про склад будь-якого білка.

Використовуючи дані генетичного коду, можна за структурою ДНК або РНК розшифрувати послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюгу і навпаки.

При розв’язувані задач і вправ з питань синтезу білка необхідно користуватись додатком, де вміщена таблиця генетичного коду.