Форми реалізації міжнародної міграції капіталу
• коефіцієнт, що відображає частку іноземного капіталу у внутрішніх потребах у капіталовкладеннях (Кп): Kn = IK/DdK×100%, де DdK — внутрішній попит на капітал у країні; • темп зростання експорту (імпорту) капіталу по відношенню до попереднього періоду; • сума залучених іноземних інвестицій на душу населення тощо. Серед існуючих форм ММК найбільш значущими є експорт та імпорт підприємницького та позичкового капіталу. Ці потоки істотно відрізняються за своїми рушійними силами, роллю у відтворювальних процесах, супровідними формами доходу та наслідками. 2. Рух підприємницького капіталу Підприємницький капітал рухається в міждержавному просторі у формі інвестицій. У широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які належать різним країнам (резидентів та нерезидентів щодо конкретної країни). Із країни базування здійснюється експорт капіталу. Вона є місцем переважного перебування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи — це країна громадянства, для юридичної — країна реєстрації). Інвестування капіталу, його безпосереднє вкладення здійснюється в приймаючій країні. Країни базування іноді називають країнами-донорами, а приймаючі країни — кранами-реципієнтами інвестицій. Міграція підприємницького капіталу обов'язково передбачає наявність чотирьох ознак: 1) безпосередня організація та участь у виробничому процесі за кордоном; 2 довгостроковий характер вкладення грошових, фінансових та/ або матеріальних активів; 3) перерозподіл власності між резидентами та нерезидентами конкретної країни; 4) цільова функція — повний контроль над об'єктом інвестування, отримання підприємницького прибутку та дивідендів. Залежно від мети участі в міжнародних інвестиційних програмах розрізняють дві форми підприємницького капіталу: прямі іноземні інвестиції та портфельні інвестиції.
2.1. Прямі іноземні інвестиції та їх регулювання Прямі іноземні інвестиції (ПП) — це вкладення капіталу з метою отримання підприємницькою прибутку (доходу) та вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування. Згідно з системою національних рахунків (СНР) ООН, прямими інвестиціями вважаються: • первинні вкладення компаніями за кордон власного капіталу (поглинання чи злиття компаній, створення спільних підприємств, філій, дочірніх та асоційованих компаній, придбання пакетів акцій розміром понад 10 відсотків); • реінвестиції (частка доходу об'єкта інвестування, яка не розподіляється і не переводиться прямому інвесторові, а залишається на території приймаючої країни); • внутрішні корпоративні перекази у формі кредитів та трансфертів між прямим інвестором (головною компанією) та філіями, асоційованими й дочірніми компаніями. На масштаби, динаміку та результативність міжнародної підприємницької інвестиційної діяльності впливає сукупність взаємопов'язаних факторів. Під впливом цих факторів формується відповідна орієнтація країн базування та приймаючих країн, яка, в свою чергу, впливає на мотивацію безпосередніх партнерів.
|
