Об'єкти портфельного інвестування

ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ	Акціонерні цінні папери— цінні папери, що обертаються на ринку, засвідчують участь їх власника у формуванні статутного фонду акціонерного товариства та надають майнове право і право на отримання відповідної частки доходів у вигляді дивідендів
Боргові цінні па­пери— цінні па­пери, що оберта­ються на ринку та засвідчують відносини позики між власником доку­мента та емітентом (особою, яка випу­стила цей документ)	Облігації— цінні папери з граничним терміном погашення, що надають право власникові отриму­вати фіксований доход від їх номінальної вартості
Прості векселі— письмові боргові зобов'язання, що надають беззаперечне право їх власникові по закінченні терміну зобов'язання вимагати від бор­жника сплати визначеної на векселі суми
Боргові розписки (ноти)— короткострокові грошові інструменти (3—6 місяців), що випуска­ються позичальником на своє ім'я за домовленістю з банком, який гарантує їх розміщення на ринку, придбання нереалізованих, пролонгацію кредиту та надання резервних коштів.
Інструменти грошового ринку— грошові доку­менти, що надають їх утримувачу безумовне пра­во на гарантований грошовий доход на певну дату (казначейські векселі, депозитні сертифікати)
Фінансові деривативи— похідні (вторинні) гро­шові інструменти, що засвідчують право їх влас­ника на купівлю або продаж первинних цінних паперів (опціони, ф'ючерси, варанти, свопи)

3. Міжнародний ринок кредитних та інвестиційних ресурсів і його структура

Міжнародна міграція капіталу здійснюється переважно через акумулятивно-розподільчий механізм міжнародного фінансового ринку. Через його розгалужену інфраструктуру тимчасово вільні фінансові ресурси переводяться із тих сек­торів міжнародної економіки, де вони є порівняно надлишко­вими, в ті сектори, де в них є потреба. Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтег­раційних процесів національних фінансових ринків, зміцнен­ня зв'язків та активного розширення контактів між ними.

Розвиток процесу інтеграції національних фінансових ринків поступово призводить до їх регіоналізації та гло­балізації — взяті в сукупності національні ринки розвивають­ся в глобальну цілісну систему, об'єднану уніфікацією опе­рацій, спільними умовами функціонування й закономірностя­ми еволюції. В сучасних умовах цей процес відбувається під значним впливом таких факторів:

• інтенсивного впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації;

• розширення кількості грошово-фінансових інстру­ментів та обсягів пропозиції цінних паперів;

• лібералізації міжнародних переміщень позичкового капіталу навіть у країнах, що розвиваються;

• акціонерної форми процесів приватизації в країнах з перехідною економікою тощо.

Операції на міжнародному фінансовому ринку можуть бу­ти згруповані за певними ознаками. Зокрема залежно від термінів реалізації майнових прав (короткі та тривалі) розрізняють грошовий (валютний) та фондовий ринок (ринок капіталів).

На грошовому ринку індивідуальні та інституціональні суб'єкти з тимчасовими залишками коштів зустрічаються з по­зичальниками, що мають тимчасову нестачу коштів. Його го­ловною функцією є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінан­сових коштів у різних формах на вигідних умовах на над­національному рівні. Основними об'єктами цього ринку є ко­роткострокові кредити (до одного року). Грошовий ринок та­кож забезпечує ресурси для спекулятивних операцій з цінни­ми паперами та споживчими товарами.

За допомогою ринку капіталів забезпечуються необхідні ресурси для довгострокових інвестицій фірм, урядів та домогосподарств. Звичайно ринок капіталів поділяється на кре­дитний ринок, де рух капіталу між країнами здійснюється на умовах терміновості, зворотності та платності відсотків, та ри­нок цінних паперів з диференціацією останнього щодо доміну­вання того чи іншого фінансового інструменту (ринок акцій, облігацій тощо). Основним критерієм цього поділу є спе­цифіка реалізації тих чи інших фінансових інструментів. Як­що їх вільна купівля-продаж неможлива, то маємо справу з кредитним ринком, якщо ж вони вільно купуються та прода­ються без попереднього обговорення умов цих операцій — з ринком цінних паперів.

Сучасний міжнародний фінансовий ринок має розвинуте інфраструктурне забезпечення — відповідні інформаційні й транспортні мережі, валютно-банківську систему, заклади з підготовки та атестації фахівців тощо. Одночасно з національ­ними фінансовими інститутами в міжнародній кредитно-інвес­тиційній діяльності активну участь беруть міжнародні інвестиційні інститути (міжнародні інвестиційні фонди, компанії, промислові й фінансові ТНК). Інфраструктура міжнародного фінансування не тільки забезпечує обслуговування руху коштів від донора до реципієнта, а й задає можливі схеми такого руху.

Для світового фінансового ринку характерна певна гео­графічна локалізація. Мова йде про цілий ряд міжнародних фінансових центрів, що акумулюють та розподіляють по всьо­му світу великі обсяги капіталів.

Для нормального функціонування такого міжнародного фінансового центру необхідний ряд передумов:

• високий рівень економічного розвитку країни, де він розташований;

• наявність розвинутих національного ринку капіталів та кредитно-банківської системи;

• порівняно ліберальне податкове та валютне законодав­ство;

• вигідне географічне положення;

• відносна політична та соціальна стабільність тощо.

Провідним фінансовим центром сучасного світу вва­жається Нью-Йорк, чия фондова біржа займає перше місце в світі за обсягами щоденних фінансових операцій. Головним європейським фінансовим центром є Лондон. На довгостроко­вих позиках спеціалізуються Цюрих та Франкфурт-на-Майні, на короткострокових та середньострокових кредитних опе­раціях — Люксембург. Ці "столиці" міжнародного руху капіта­лу мають багату історію й справедливо вважаються тра­диційними фінансовими центрами.