Валютна система України.

 

Валютний ринок України є складовим елементом світового фінансового ринку, де здійснюються валютні операції, відповідно до норма міжнародного права та чинного законодавства країни. Розвиток валютного ринку в Україні розпочався після проголошення її незалежності. У зв’язку з цим 8 липня 1993 р. було прийнято постанову Правління НБУ № 50 “Про українську міжбанківську валютну біржу”, в якій було визначено форми діяльності валютного біржового ринку в Україні. Згідно цієї постанови на валютному ринку України мали право діяти наступні суб’єкти:

НБУ, який встановлює порядок проведення операцій з іноземною валютою на території України та вживає заходів щодо стабілізації національної валюти.

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), яка забезпечує організацію роботи щодо проведення операцій уповноваженими банками з купівлі-продажу іноземної валюти;

комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що одержали ліцензію НБУ (уповноважені банки), які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземних валют на біржі.

Етапи розвитку валютного ринку України відображають ключові цілі валютної політики держави, основним з яких є забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що реалізується через регламентацію валютних операцій. Зокрема, на першому етапі, формування валютного ринку відбувалось одночасно зі становленням банківської та грошової систем країни. На другому – необхідність подолання гіперінфляції і стрімкого знецінення національної валюти обумовила запровадження валютних обмежень та активне втручання НБУ в процес курсоутворення.

Третій і четвертий етапи супроводжувались відносною лібералізацією валютного ринку з одночасним посиленням контролю за проведенням валютних операцій, що було пов’язано із пожвавленням ділової активності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Детальний аналіз сучасного етапу розвитку валютного ринку України дає підставити виокремити ключові тенденції його розвитку, які полягають у наступному:

збільшенням обсягів операцій з іноземною валютою на всіх сегментах валютного ринку;

зміна структури валютних операцій на міжбанківському ринку;

З одного боку, на міжбанківському валютному ринку домінують операції з купівлі та продажу іноземної валюти у безготівковій формі, а з іншого, - суттєво скорочується частка конверсійних операцій з доларами (з 71,1% у 2009р., до 68,2% - у 2010р.) та євро (з 21,9% - у 2009р., до 15,8% - у 2010р.).

відносна стабілізація функціонування валютного ринку України;

Коливання обмінного курсу гривні до долара США у 2010 році стабілізувалися у порівнянні з попередніми періодами (за 2010 рік гривня на міжбанківському валютному ринку зміцнилась відносно долара на 0,38%). Це стало можливим завдяки реалізації збалансованого комплексу заходів політики державного валютного регулювання.

збільшення частки міжбанківського сегменту у структурі валютного ринку України. Так, у 2010 році обсяг операцій на ньому збільшився на 13,1% у порівнянні з 2009 р.

Слід зазначити, що важливим напрямом діяльності НБУ є управління міжнародними резервами з метою забезпечення стабільності та ліквідності національної грошової одиниці, а також врівноваження платіжного балансу України. Так, на кінець 2010 року золовалютні резерви України становили 34,6 млрд.дол.США, що на 30,5% більше, ніж у 2009 році.

Таким чином, можна зробити висновок, що діяльність держави щодо контролю та регламентації порядку здійснення валютних операцій з метою забезпечення ефективності функціонування валютного ринку є об’єктивно обумовленою.

Законодавче регулювання валютних операцій на різних етапах розвитку валютного ринку поступово змінювалось від застування переважно адміністративних важелів до економічних. Так, до 2004 року валютне регулювання здійснювалось через пряме встановлення валютною курсу державою (валютні коридори, застосування фіксованого режиму валютного курсу), проведення валютних аукціонів і продаж валютної виручки. Після 2004 року, прискорюються процес лібералізації валютного ринку, здійснюється перехід до використання вільно плаваючого валютного курсу, скасовується низка валютних обмежень, держава впливає на формування валютного курсу, здійснюючи валютні інтервенції.

Сучасною рисою економіки України є нестабільність її національної валюти і зростання темпів інфляції. Саме за таких умов, зазвичай, перевага надається тій іноземній валюті, яка є резервною у світі, або до якої зберігається висока довіра. Для України і багатьох держав СНД – це американський долар. Попри те, що долар в Україні не став офіційним платіжним засобом, більшість великих угод – купівля нерухомості, коштовних автомобілів тощо – здійснюється за посередництва долара. Результатом обігу двох валют в Україні стало формування бімонетарної системи, що містить у собі негативні наслідки. По-перше, в умовах часткової доларизації економіки Національний банк втрачає монетарні важелі управління, а також можливість повноцінно реалізувати грошово-кредитну політику. Це означає, що до показника пропозиції грошей включається нова складова – обсяг іноземної валюти в обігу, яким не може управляти центральний банк. По-друге, знижується ефективність фіскальної політики. По-третє, відмова від національної валюти на користь іноземної з причин високої інфляції загострює процес знецінення грошей. Є ще один момент – це втрата Україною прибутку у вигляді сеньйоражу, оскільки його отримує країна – донор валюти, тобто США. У результаті бімонетарна система ще більше розхитує економічні процеси.

Формування валютних курсів та їх регулювання відбувається під дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішнього характеру. У країнах з незрілими ринковими відносинами, до числа яких відноситься й Україна, зовнішні та внутрішні чинники спричинили виникнення девальваційного шоку національних валют.

Сучасна фінансова криза внесла свої корективи у роботу національного валютного ринку. Починаючи з вересня 2008 року, ситуація на валютному ринку загострилася і зумовила необхідність застосування жорсткішого регулювання валютного ринку. Причиною загострення ситуації було зниження надходження виручки від експорту продукції через падіння світових цін на традиційні товари експорту. Внаслідок цих змін, що супроводжувалися стрімким підвищенням попиту на іноземну валюту, посиленням девальваційних очікувань у суспільстві, відбулося знецінення гривні, девальваційний тренд якої та загальною невизначеністю посилювався через відсутність економічних передумов для ревальваційної динаміки обмінного курсу національної валюти. Так, за вересень 2008 р. девальвація офіційного курсу становила 0,32 %, жовтень – 18,5, листопад – 17,04, грудень – 14,21 % порівняно з попереднім місяцем, а в цілому за рік – 52,48 %.

Одним суттєвим обмеженням стало рішення НБУ про позбавлення резидентів можливості виводити за кордон валюту, куплену на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучену у вигляді кредиту. При цьому до кінця 2009 року банки були позбавлені права здійснювати оптові та форвардні операції. Вони отримали право купувати іноземну валюту для погашення зо­внішніх кредитів тільки в тому обся­зі, в якому продавали залучену від кредитора валюту на міжбанківському ринку.

Були встановлені жорсткі обмежен­ня на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку, посилені вимоги до заявок уповноважених банків на купівлю іноземної ва­люти.

З метою забезпечення мінімізації відпливу іноземної валюти з країни Національним банком запроваджено обмеження щодо купівлі та обміну іноземної валюти, необхідної для проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (робіт, послуг, прав інтелектуальної власності), яка має здійснюватися лише за умов фактичного надходження товару на територію України. Для того, щоб обмежити спрямування отриманих для рефінансування коштів банківськими установами на проведення спекулятивних операцій на валютному ринку, Національний банк посилив вимоги до рефінансування банків. Зокрема, запроваджено здійснення підтримки ліквідності НБУ лише на підставі детального аналізу заяв­ки кожного окремого банку з урахуванням стану його ліквідності, змен­шення депозитів, кредитної активності та участі на міжбанківському кредитному ринку [9]. Для посилення контролю за валютними операціями запроваджено подання уповноваженими банками інформації стосовно розподілу фактично купленої в НБУ іноземної валюти з метою виконання заяв та доручень клієнтів і за операціями самого банку [3; С.52].

Українська гривня – це внутрішня валюта, яка не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань Національний банк України у 2009 році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб'єктами ринку, зокрема, комерційними банками.

З метою забезпечення зниження ризиків банків за кредитними операціями НБУ посилив вимоги до порядку формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, що обумовлено значним рівнем кредитного ризику в умовах знецінення національної валюти та посилення боргового навантаження на позичальників у іноземній валюті, які не мають постійних джерел надходження валютної виручки. Крім того, запроваджено вимогу обов'язкового моніторингу кредитів щодо їх цільового використання відповідно до умов кредитного договору. Це дозволило НБУ скасувати ряд обмежень за операціями на валютному ринку.

Підґрунтям валютної дестабілізації в Україні є системні суперечності:

– надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження за умов нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003-2007 рр. номінальні доходи населення зросли в 4,2 рази, реальні - в 2,1 рази, а реальний ВВП - лише в 1,4 рази;

– інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило надмірну вартість фінансових ресурсів всередині країни та, за стрімкого зростання попиту на кредитні ресурси, обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. Важелі НБУ, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях;

– несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та швидким обігом коштів. У 2007 р. при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в промисловість збільшилися на 27%, в той час як в роздрібну торгівлю -– на 48%, фінансову діяльність – на 60%.

Нині є принаймні три джерела, які стимулюють зростання інфляції: купівля валюти на міжбанківському ринку, м'яка бюджетна політика, м'яка грошово-кредитна політика. Тому забезпечення поточної стабільності валютної політики залежить від ефективного вирішення двох суперечливих завдань – забезпечення на належному рівні банківської ліквідності та підтримання курсу гривні. Таким чином, на відміну від розвинених країн, де першочерговим завданням визнано максимально можливе забезпечення банків фінансовими ресурсами, в Україні рівноважливим завданням стало втримання курсової стабільності, що дещо обмежує можливості Національного банку України у врегулюванні ситуації. Адже одночасне проведення масштабних валютних інтервенцій і операцій з рефінансування може істотно виснажити міжнародні резерви Національного банку України та стимулювати грошову пропозицію.

Важливим кроком на шляху вдосконалення процесу валютного регулювання є підвищення гнучкості обмінного курсу, що передбачає посилення ринкових засад у процесі його формування та сприятиме запровадженню стратегії зниження темпів інфляції у сучасних умовах розвитку економіки України. Враховуючи світовий досвід, теоретичні та практичні переваги й недоліки валютного регулювання для України однією з фундаментальних запобіжних дій проти можливих валютних та фінансових криз є дотримання чіткого порядку: спочатку перехід до більшої гнучкості обмінного курсу, а згодом – поступова лібералізація контролю за рухом капіталу.

Отже, НБУ має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, проте ризики девальвації слід долати переважно за допомогою інших, не пов'язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку, концентрації зусиль на поліпшення стану платіжного балансу. Важливим завданням стає розробка середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням курсових орієнтирів, стримування темпів інфляції, окреслення комплексу методів та інструментів забезпечення валютної стабільності, а також превентивні заходи для недопущення курсових стрибків у майбутньому.

До основних заходів реорганізації валютної системи можна віднести такі:

– перехід до нових способів регулювання Національним банком України валютного курсу, основними ознаками якого має стати створення незалежних інституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення; раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб'єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;

– вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з відсотковою політикою;

– активне використання гнучкого валютного курсу за призначенням для підтримки конкурентоспроможності товаровиробників;

– перехід у валютному регулюванні до фактичного курсу гривні до складу «кошика валют». До складу кошика могли б увійти долар США, євро, фунт Великобританії, швейцарський франк, юань тощо.

Ці інструменти спроможні модернізувати валютну систему України. Необхідно не лише посилити роль Національного банку у валютній політиці, але й узгоджувати з нею економічну політику держави.

Висновок. Отже, на сьогоднішній день Україна має чимало проблемних питань у сфері валютних відносин, що пов'язані із глобалізацією та світовою фінансовою кризою. Тому зараз як ніколи необхідно звернути увагу на швидке та ефективне вирішення проблем валютної системи, її стабілізацію. Саме здійснення вище перерахованих заходів допоможе нормалізувати валютний курс, зміцнити позиції банківської системи як всередині держави, так і на міжнародному рівні. Ефективна реалізація валютної політики в умовах глобалізації економічних процесів полягає у здійсненні валютного регулювання від­повідно до стану економічного розвитку країни, що забезпечить мінімі­зацію негативного впливу внутрішніх та зовнішніх шоків і сприятиме її сталому економічному розвитку.