Склад і структура доходної і видаткової частини

Доходи бюджету це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій.

Державний бюджет України (зведений бюджет) поділяється на дві складові: загальний фонд і спеціальний фонд. Доходи загального фонду бюджету включають такі його складові, які призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків держави і не мають конкретного спрямування. До спеціального фонду бюджету України відносяться лише ті з них, що призначені для фінансування конкретних заходів.

Доходи бюджетів усіх рівнів в Україні класифікуються за різними ознаками.

1. За джерелами утворення: а) доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості; б) доходи, що включаються до фонду відшкодування; в) доходи від реалізації багатства.

2. За джерелом надходження соціально-економічного характеру: а) доходи від господарської діяльності; б) доходи від використання природних ресурсів; в) доходи від зовнішньоекономічної діяльності; г) доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; д) державне мито; є) митні платежі; є) збори та інші неподаткові доходи; ж) доходи від приватизації; з) доходи від громадян тощо.

3. Залежно від способу зарахування до певної ланки бюджетної системи доходи бюджетів поділяються на закріплені й регулюючі. Закріплені доходи — це обов’язкові платежі, які на тривалий період повністю або частково закріплюються як джерело доходів конкретного бюджету (бюджетів).

4. За методом залучення фінансових ресурсів доходи бюджетів в Україні поділяють на п’ять груп: а) податкові надходження б) неподаткові надходження в) доходи від операцій з капіталом г) державні цільові фонди д) офіційні трансферти

Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Склад видатків бюджету України: 1.Державне управління. 2.Судова влада. 3.Міжнародна діяльність. 4.Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу. 5.Національна оборона.

Структура видатків:

1. Правоохоронна діяльність. 2. Освіта. 3. Охорона здоров’я 4. Соціальний захист і соціальне забезпечення. 5. Житлово-комунальне господарство. 6. Культура і мистецтво. 7. Засоби масової інформації 8. Фізична культура і спорт. 9. Промисловість і енергетика. 10. Будівництво 11. С/г, лісове господарство, рибальство та мисливство. 12. Транспорт, шляхове господарство, зв’язок. Телекомунікації та інформатика, та ін.

Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватися якісно і кількісно.

Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг.

Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто, суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме- до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

9. Бюджетне планування. Основні завдання, принципи і методи

Бюджетне планування — це науково обґрунтований процес визначення джерел формування і напрямків використання бюджетних фінансових ресурсів для забезпечення пропорційного й динамічного соціально-економічного розвитку суспільства.

У процесі бюджетного планування вирішується ряд економічних завдань.

По-перше, визначення повноти джерел надходження грошових коштів за податками і зборами до бюджетів різних рівнів.

По-друге, досягнення найвищої ефективності у розподілі бюджетних ресурсів між бюджетами регіонів, галузями народного господарства і конкретними видатками.

По-третє, спрямування бюджетних ресурсів на забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства.

По-четверте, забезпечення прозорості і контролю за фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання з метою дотримання цільового використання і режиму економії у використанні бюджетних ресурсів та повнотою виконання завдань з надходження по­датків і зборів до бюджету.

По-п’яте, формування необхідних резервів.

Організація бюджетного планування відбувається за науково обґрунтованими принципами. Вони включають:

- комплексний підхід до основних параметрів економічного й соціального розвитку у безпосередньому взаємозв’язку з наявними фінансовими можливостями;

- оптимальне використання бюджетних ресурсів з метою першочергового забезпечення пріоритетних напрямків розвитку економіки і соціальної інфраструктури;

- визначення раціональної межі перерозподілу бюджетних ресурсів через бюджетний механізм;

- єдність у використанні показників бюджету в усіх ланках бюджетної системи;

- наукова обґрунтованість бюджетного планування з використанням передової методології і методів застосування передових норм і нормативів у використанні бюджетних коштів;

- режим економії в бюджетному плануванні означає орієнтацію на виконання завдань економічного й соціального розвитку за мінімумом витрат.

Методи бюджетного планування:

Метод економічного аналізу. З його допомогою шляхом зіставлення планових показників з фактичними визначається рівень виконання бюджетних показників за попередній період.

Метод екстраполяції полягає у визначенні бюджетних показників на основі виявленої стійкої динаміки їх розвитку.

Нормативний метод – полягає у тому, що планові бюджетні показники розраховуються на основі встановлених прогресивних норм і фінансово-бюджетних нормативів.

Балансовий метод. Із застосуванням цього методу досягається рівність між доходами і видатками бюджету кожної ланки бюджетної системи та узгоджуються фінансові ресурси з їх потребою.

Особливість програмно-цільового методу полягає у формуванні бюджету за програмами, зосередженні на результатах, стратегічному підході у плануванні, посиленні відповідальності при виконанні програм, обґрунтованості та аналізі прийнятих бюджетних рішень, прозорості у витрачанні бюджетних коштів.