Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно власного бюджету?
Щодо власного бюджету:
- право всіх представницьких органів місцевого самоврядування затверджувати свої бюджети (п. 4 ст. 138, 143 Бюджетного кодексу); - право на гарантовану державну дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, установленому законом.
Автономна Республіка Крим і місцеві ради можуть приймати бюджети з дефіцитом, але тільки в частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит цих бюджетів покривається за рахунок запозичень.Не допускається затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів з дефіцитом (ст. 72 Бюджетного кодексу).
Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно бюджету нижчого рівня?
Стосовно бюджетів нижчих рівнів органи місцевого самоврядування мають право затверджувати нормативи відрахувань, визначати джерела доходів, здійснювати фінансову підтримку у формі дотацій вирівнювання.
Дайте визначення та розкрийте сутність міжбюджетних відносин? Яка мета регулювання бюджетних відносин? Які системи організації міжбюджетних відносин відомі світовій практиці, у чому їх суть?
Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Організація бюджетного регулювання в країні прямо залежить від державного устрою. В унітарних країнах бюджетна система практично завжди є високоцентралізованою, місцеві бюджети є невеликими за обсягами, а фінансові потоки з центрального бюджету до місцевих – значними. Феномен бюджетного федералізму однаковою мірою стосується як федеративних, так і унітарних держав. У федеративних державах бюджетне регулювання є часткою відносин бюджетного федералізму. Модель побудови міжбюджетних відносин, яка спочатку сформувалася в США, а потім поширилася в країнах не тільки федеративних, але й унітарних за державним устроєм, – модель бюджетного (в англомовній літературі – фіскального) федералізму в разі послідовної імплементації створює правові, організаційні та економічні механізми набуття органами місцевого самоврядування реальної, не декларованої зверху, самодостатності й здатності власноруч, а не за настановами загальнодержавного центру розв’язувати проблеми локального життя [5]. На жаль, обмежена інформованість, політичні перестороги і забобони призвели до недостатньої обізнаності вітчизняних науковців і практичних фахівців щодо сутності концепції бюджетного федералізму, можливості її введення в умовах сучасної України. На сьогодні в українській фаховій літературі склалися два підходи стосовно визначення практичного значення концепції бюджетного федералізму: прибічники першого – традиційного підходу наполягають на неможливості її застосування в умовах унітарної держави, інші, їх сьогодні меншість, – підкреслюють універсальне значення цієї концепції як загальної методології демократичної трансформації системи місцевого самоврядування. Світовий досвід свідчить, що формування бюджетів усіх рівнів у кожній країні – це тривалий і складний процес. Бюджетний федералізм формується під впливом безлічі чинників історичного, національного, політичного і соціально-економічного характеру. Будь-яка модель бюджетного федералізму базується на трьох головних складових, що є обов’язковими умовами її ефективного функціонування, таких як [3]: – чітке розмежування повноважень між усіма рівнями влади за видатками; – наділення відповідних рівнів влади достатніми для реалізації цих повноважень фіскальними ресурсами; – врегулювання вертикальних і горизонтальних дисбалансів за допомогою системи міжбюджетних трансфертів з тим, щоб забезпечити на всій території країни стандарт державних послуг. Позитивність теорії бюджетного федералізму, крім розподілу повноважень між рівнями влади, полягає в розподілі рівнів податкового навантаження між незалежними адміністративно-територіальними одиницями, що конкурують між собою. Чіткий розподіл повноважень між органами влади в розвинутих зарубіжних країнах зафіксовано в конституції та законах. Центр уваги у видаткових повноваженнях поступово переноситься до низових ланок бюджетної системи, які наділяються самостійністю.
|
