3 страница. 79. Правові засади контролю Національного банку за діяльністю інших банків
79. Правові засади контролю Національного банку за діяльністю інших банків. Контрольні функції Національного банку України полягають у здійснені нагляду за додержанням банківського законодавства України.Головна мета банківського регулювання і нагляд безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків, в межах та порядку, передбачених законодавством України.Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками банківського законодавства, нормативних актів Національного банку і економічних нормативів.Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має право отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання усіх форм власності.Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків та кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших фінансових ризиків банків.Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.Національний банк визначає своїми нормативно-правовими актами професійні вимоги до керівників виконавчих органів, головних бухгалтерів банків і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття зазначених посад.Наглядові та регулятивні функції Національного банку можуть здійснюватися ним безпосередньо або через створений ним орган банківського нагляду.Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації таких повноважень: 1) здійснює всі види перевірок на місцях банків в Україні (крім перевірок і ревізій фінансовогосподарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, та ліцензуванні банківських операцій;2) може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;3) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.Національний банк пред’являє вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.Для здійснення наглядових функцій законодавством України Національному банку надані повноваження:проводити перевірки кредитних установ та їх філій, одержувати і перевіряти їх звітність;давати банкам обов’язкові для виконання приписи.Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 року та Положенням “Про застосування НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства” від 26.05.2000 року. НБУ, здійснюючи контрольні функції, застосовує такі види заходів:1. Примусове застереження. НБУвисловлює занепокоєння станом справ, вказує на допущені порушення та конкретні заходи щодо їх усунення.2. Укладення письмової угоди з банком. Застосовується у випадку, коли банк допустив порушення, які впливають на його фінансовий стан. Банк складає план заходів по усуненню порушень.3. Скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку. Здійснюється з метою прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану його реорганізації.4. Видання розпорядження щодо: а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банками операцій з високим рівнем ризику;д) заборони надавати бланкові кредити;е) накладення штрафів;є) тимчасова заборона власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв);ж) тимчасове відсторонення посадової особи банку від посади;з) реорганізація банку;и) призначення тимчасової адміністрації5. Відкликання ліцензії та ліквідація банку. 80. Правове регулювання грошового обігу в Україні. Грошовий обіг — це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система України становить організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством, і складається з таких елементів: грошової одиниці та її найменування; масштабу цін; видів законних платіжних засобів; платіжного обороту та його організації; механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в організації та функціонуванні її відіграють Верховна Рада України та Національний банк України. Правові основи організації грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в Законах України “Про Національний банк України”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”. Основними завданнями правового регулювання грошового обігу в Україні є: а) забезпечення чіткого розмежування повноважень і відповідальності в сфері грошового обігу між органами держави; б) забезпечення органам держави за допомогою норм оперативно регулювати і контролювати грошовий обіг в країні; в) підтримання необхідного темпу зростання грошової маси в обігу і правильного співвідношення між готівковим і безготівковим грошовим обігом з метою ефективного функціонування економіки країни. У ст. 92 Конституції України передбачено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. У ст. 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду Національного банку України. У Конституції України також закріплено, що офіційною грошовою одиницею України е гривня, забезпечення стабільності якої є основною функцією Національного банку України. Важливу роль у створенні грошової системи в Україні відіграв Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні” від 25.08.96, яким було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню, Зазначений Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений у розділах IV і V Закону України “Про Національний банк України”. В ст. 25 цього Закону зазначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики е регулювання обігу грошової маси через: 1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; 81. Контроль НБУ за веденням касових операцій. Порядок ведення касових операцій Регулювання готівкових розрахунків входить до повноважень Національного банку України. Особливе місце серед актів, якими регулюються розрахунки готівкою, є Інструкція НБУ “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” від 19.02.2001 року.Кошти, що одержують підприємства і організації на виплату зарплати і стипендій, зберігаються в касах протягом 3 робочих днів, сільськогосподарських і залізничних підприємств 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.Після закінчення цих термінів кошти повертаються в установу банку.Підприємствам зв’язку дозволяється виплачувати зарплату своїм працівникам з поточних касових надходжень.Видача готівки підприємствам на заробітну плату, стипендії і грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється установами банків в строки, встановлені відповідно до колективних договорів, постанов уряду, розпоряджень центральних органів виконавчої влади і вказівок правління НБУ.. Цілі одержання готівки не вказуються тільки на чеках Міноборони, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки.Підприємства можуть мати в своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі, що встановлюється щорічно протягом першого кварталу. Ліміти залишків кас для юридичних осіб клієнтів банків установлюються комерційними банками, що їх обслуговують, на підставі поданих цими особами заявок розрахунків. Ліміт може бути переглянутий протягом року. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється комерційним банком за місцем відкриття розрахункового рахунку з урахуванням режиму роботи підприємства та графіка заїзду інкасаторів (чи мають грошову виручку і як її інкасують, який касовий оборот, де розташоване торговельне підприємство, військові частини тощо). Ліміт встановлюється обов’язково.Ліміт залишку касової готівки не встановлюється фізичним особампідприємцям і фермерам.Готівка на витрати по відрядженнях не входить у поточні потреби і видається банками в установленому порядку.Правила касових операцій для бухгалтерій. Для бухгалтерій і кас в усіх підприємствах, організаціях і установах існують суворі правила, встановлені Національним банком України.З своїх кас підприємства видають готівку під звіт на операційні і господарські витрати. Невитрачена готівка, одержана під звіт, повертається в касу не пізніше трьох днів до кінця строку, на який вона була видана.Особи, які одержали готівку під звіт, зобов’язані подати в бухгалтерію підприємства або централізовану бухгалтерію звіт про витрачені суми. Видача нових сум готівки під звіт провадиться за умови повного звіту про раніше видані суми.Особи, які одержували аванс на відрядження, повинні своєчасно звітувати в бухгалтерію про витрачені суми. Особливо суворі правила встановлені щодо звітування і повернення невитрачених сум по закордонних відрядженнях.Видають готівку каси підприємств за видатковими касовими ордерами або належним чином оформленими другими документами (платіжними відомостями, заявками, рахунками тощо), де повинний ставитися штамп з реквізитами видаткового касового ордера.Банківські правила забороняють зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даній юридичній особі. Бухгалтери й інші працівники, що користуються правом підпису касових документів, не мають права виконувати обов’язки касира.Підприємства, установи та організації усіх форм власності і громадянисуб’єкти підприємництва, зобовязані обов’язково видавати касові чеки.Національний банк вимагає від комерційних банків, щоб вони повідомляли податковим інспекціям для застосування фінансових санкцій до суб’єктів підприємництва у разі виявлення випадків перевищення витрачання готівки на поточні потреби понад встановлені ним нормативи або її витрачання за рахунок грошового виторгу.Підставою для притягнення до відповідальності за порушення касової дисципліни є результати перевірки даних бухгалтерського обліку організації або первинних грошових документів за визначений період квартал, півріччя, але не менше ніж за 2 місяці.До порушень касової дисципліни належать: несвоєчасне здавання виручки до банку, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, витрачання одержаної в банку готівки не за призначенням, несвоєчасне повернення в банк невикористаних готівкових коштів, що одержані на виплату заробітної плати, допомог, стипендій і винагород, видача готівки з каси у позику іншим підприємствам і організаціям.Після обговорення виявлених при перевірці порушень касової дисципліни приймаються рішення про застосування фінансової санкції:а) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки;б) за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби у розмірі суми їх перевищення;в) за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.Штрафи стягуються у безспірному порядку до Державного бюджету. 82.Правові засади безготівкового грошового обігу. Розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності, а також з населенням здійснюються на основі чинного законодавства та Інструкції Національного банку України “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” від 29.03.2001 року, якими встановлюються порядок проведення безготівкових розра-хунків. Правила Національного банку України передбачають можливість для господа-рюючих суб’єктів проводити розрахунки у таких правових формах: платіжними до-рученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами, векселями, розрахунковими чеками, меморіальними ордерами.Згідно з Законом “Про банки і банківську діяльність” банки здійснюють розра-хунки у формах, встановлених Національним банком України, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці. Акредитив - форма розрахунків, при якій банк-емітент (де відкрито рахунок клієнта) за дорученням свого клієнта (платника) зобов’язаний виконати платіж тре-тій особі (бенефіціару) за поставлені товари, надані послуги, тобто переказати кош-ти виконуючому банку (банку-бенефіціара). Умови та порядок проведення акреди-тивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Чек - це письмове розпорядження власника рахунку - чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю зазначену у чеку суму коштів. Вексель — це цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити век-селедержателю певну суму коштів після настання певного терміну. Векселі бувають простими (соло) і переказними. Простий — це нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити суму коштів у визначений строк у визначеному місці власнику векселя.Вексель може передаватися шляхом Індосаменту. Індосамент — це передавальний напис на звороті векселя, який проставляє власник на користь іншої особи і підписує на векселі або на додатку до векселя. Індосамент може бути іменний, коли вказується особа, якій передають вексель, або бланковий — підписаний індосантом (власником векселя без вказання особи). Індосант відповідає за акцепт і за платіж. Акцепт — це письмова згода платника на оплату векселя, яка забезпечує гарантії векселя. Платник зазначає на векселі — "акцептований" і ставить підпис. Платіж за векселем може бути проведено повністю або частково шляхом авалю. Аваль — це забезпечення третьою особою, або однією з осіб, що підписали вексель, сплати суми за векселем. Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Як виняток існує можливість фізичних осіб обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше 20 % суми цього чека). Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі.. Меморіальний ордер- - обліковий бух. док-т, який містить відомості (вказівку) про запис фін.-госп. операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що взаємно кореспондують. У М. о. зазначаються номери рахунків, які дебетуються і кредитуються, суми по кожній операції, найменування банку-платника і банку-одержувача коштів, призначення платежів та посилання на підтверджуючі (виправдувальні) док-ти. М. о. складається на спец, бланку з використанням відповідних первин, док-тів і застосовується у банках при частковій оплаті розрахункових док-тів, що знаходяться у спец, картотеці як неоплачені в строк, для перерахування за відсутності коштів на розрахунковому рахунку суми заборгованості з позичкового рахунку на рахунок прострочених позичок тощо. 83.Правовий режим валютних оперецій Законодавство України не лише визначає сутність валют них операцій та їх види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що пере бувають на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що перебувають за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, вста новлених Декретом та іншими актами валютного законодав ства України. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визна чає Національний банк України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну. аціональний банк України зобов’язаний здійснювати політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб’єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповнова жені банки та інші кредитно-фінаисові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на те риторії України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезиден там на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: 1) вивезення, переказу і пересилання за межі України ва лютних цінностей, за винятком: —вивезення, переказ і пересилання за межі України фізич ними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ; — вивезення, переказу і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; — платежів в іноземній валюті, що здійснюються резиден тами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за ви нятком оплати валютних цінностей та за договорами страху вання життя; — платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвес тицій; — вивезення за межі України іноземної інвестиції в іно земній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі Припинення інвестиційної діяльності; 2) ввезення, переказ, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на за конних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну; 3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують вста новлені законодавством межі; 4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; 5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття: — фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; — кореспондентських рахунків уповноваженими банками; — рахунків в іноземній валюті резидентами — диплома тичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордо ном, що не здійснюють підприємницької діяльності; 6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі придбан ням цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — рези дентами як дарунок або у спадщину. Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валют ної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою сто роною або третьою особою, яка причетна до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліценз 84.Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, уповноваженими банками, Державною податковою інспекцією, Державним митним комітетом, Міністерством зв'язку. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Основні напрямки валютного контролю: — визначення відповідності валютних операцій чинному законодавству і наявність необхідних для них ліцензій і дозволів; — перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою; — перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті; — перевірка повноти і об'єктивності обліку та звітності по валютних операціях, а також по операціях нерезидентів у валюті України. Повноваження державних органів і банківської системи в сфері валютного регулювання визначені Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів виконують банки, що здійснюють ці операції. Фінансовий контроль валютних операцій проводить також Державна податкова інспекція. Контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересиланням валютних цінностей через митний кордон України здійснює Міністерство зв'язку України, а переміщення цінностей через митний кордон здійснює Державний митний комітет України. Валютному контролю підлягають операції, що проводяться резидентами і нерезидентами, а також зобов'язання по декларуванню валютних цінностей та іншого майна резидентів, що знаходиться за межами України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати і отримувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про їх валютні операції, а у випадках виявлення порушень - застосовувати фінансові санкції.Функції Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання: 85. Відповідальність за порушення валютного законодавства Порушення норм валютного законодавства може тягнути за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України. До правопорушень банків, інших кредитно-фінансових установ, резидентів і нерезидентів валютне законодавство відносить: — пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов?язань за угодами тощо; — здійснення валютних операцій без генеральної чи індиві
|
