Організація роботи служби охорони праці в закладах освіти: структура, функції.

План.

1. Структура служби охорони праці в закладах освіти.

2. Створення ефективної СУОП.

1. Структура служби охорони праці в закладах освіти

Управління охороною праці на підприємстві в цілому здійснює його керівник, а в підрозділах – їх керівники або головні фахівці. Координує цю діяльність служба охорони праці, робота якої регламентована в «Типовому положенні про службу охорони праці» (2004 р.).

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності. В організаціях з числом працюючих менш ніж – 50 чоловік цю службу може представляти працівник, призначений за сумісництвом. Чисельний склад служби охорони праці в інших випадках визначається за «Рекомендацією щодо структури та чисельності служби охорони праці». Працівники служби повинні мати спеціальну вищу освіту з охорони праці та досвід роботи у відповідній галузі. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо керівнику підприємства. В закладах освіти звичайно виконання функцій служби охорони праці покладається на першого заступника директора – завуча.

Робота з охорони праці в закладах освіти організується у відповідності до діючого законодавства з охорони праці та регулюється такими основними нормативним документами:

– Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти (наказ МОН №563 від 01.08.2001);

– Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах (наказ №616 від 31.08.2001);

– Положення про навчальні майстерні навчально-виховного закладу (16.06.94 наказ №184);

– ДСанПіН 5.5.3.008-98 „Устаткування, утримання середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організація навчально-виховного процесу”;

– НПАОП 00.0-6.02.-04 „Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві”.

Служба охорони праці утворює систему управління охороною праці. Для цього розробляється положення про службу охорони праці, наказом директора призначаються відповідальні з охорони праці з усіх напрямків діяльності закладу та в усіх приміщеннях, зокрема відповідальний за пожежну безпеку, за електрогосподарство, газове господарство (щорічно). Затверджується порядок проведення адміністративно-громадського контролю, програми вступних інструктажів з БЖД (для учнів) та з охорони праці (для співпрацівників) та інша документація.

Служба охорони праці має на меті здійснення державної політики з охорони праці безпосередньо на виробництві, зокрема, втілення в життя правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям на виробництві.

Виходячи з вищезазначених цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

Ø забезпечувати безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель та споруд;

Ø забезпечувати працюючих відповідними засобами захисту;

Ø здійснювати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань з охорони праці, проводити пропаганду безпечних методів праці;

Ø забезпечувати раціональний режим праці і відпочинку працюючих;

Ø вимагати професійного добору працівників на окремі види робіт відповідно до чинних нормативних актів.

Слід пам’ятати, що виконання цих завдань здійснюється безпосередньо за участю відповідних керівників та робітників.

 

2. Створення ефективної СУОП

З метою реалізації своїх завдань служба охорони праці виконує такі функції:

Ø створення ефективної СУОП;

Ø здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;

Ø розробка разом із підрозділами заходів щодо забезпечення норм безпеки, гігієни праці, а також підготовка розділу «Охорона праці» у колективному договорі;

Ø розробка методики запровадження інструктажів та їх проведення;

Ø забезпечення працюючих нормативно-технічною документацією;

Ø проведення паспортизації підрозділів підприємства, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; контроль за додержанням вимог трудового законодавства (особливо для неповнолітніх, жінок та інвалідів), виконанням вимог нормативно-технічних актів, інструкцій, контроль за проведенням інструктажів на робочому місці, за виконання приписів органів держнагляду та інших розпоряджень, за відповідністю до нормативного стану обладнання, засобів захисту;

Ø розслідування, ведення обліку, аналізу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

Ø участь у підготовці та складанні статистичних звітів з охорони праці;

Ø розробка планів роботи підприємств щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

Ø планування та контроль витрат коштів на охорону праці з фонду охорони праці;

Ø організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб;

Ø участь в роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

Ø забезпечення працюючих засобами захисту, лікувально-профілактичним харчування, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг та компенсацій.

З метою забезпечення оперативного впливу на виробничу діяльність працівники служби охорони праці мають такі права:

Ø видавати керівникам підприємств та їх підрозділам обов’язкові для виконання приписи щодо усунення недоліків з охорони праці;

Ø надавати посадовим особам подання про усунення від робіт працівників, які не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці чи не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці;

Ø надсилають керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці;

Ø тимчасово зупиняти роботу у випадку, якщо її продовження може привести до нещасного випадку чи аварії.

Припис спеціаліста служби охорони праці може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці несуть персональну відповідальність за:

– невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці;

– невиконання всіх функціональних обов’язків;

– недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;

– низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.