Техніко-технологічна база підприємства

Тема 5 Техніко-технологічна база, виробнича потужність та виробнича програма підприємства

 

5.1 Техніко-технологічна база підприємства.

5.2 Виробнича програма підприємства та її показники.

5.3 Обґрунтування виробничої програми підприємства ресурсними можливостями.

Техніко-технологічна база підприємства

Виробництво як технологічна система представляє собою сукупність взаємозалежних процесів, за допомогою яких суспільство, використовуючи сировинні ресурси і сили природи, створює необхідні продукти у виді засобів виробництва і предметів споживання.

Техніко–технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по–перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко–технологічного розвитку виробництва; по–друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної виробничої техніки.

На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;

зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

трансформація техніко–технологічних засобів у все більш універсальні системи;

поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно–управлінських компонентів виробництва;

підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

Ці тенденції якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати під час формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення.

Фундаментальною базою технічного розвитку будь–якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково–технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдос­коналення техніко–технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо–господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно–економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко–технологічної бази підприємства, а з іншого — її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічного оснащення праці персоналу, рівень прогресивності технології, що застосовується, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

Сучасне виробництво засноване на використанні досягнень науки в області організації і управління ним, нових видів засобів виробництва, інформації про якість вироблених об’єктів, що надходять зі сфери споживання.

Основою організації виконання науково–дослідних і дослідно–конструкторських робіт є її раціональна технологія, що являє собою послідовно впорядкований процес, що забезпечує творче рішення науково–технічної проблеми, створення нового пристрою чи появу нової ідеї.

Процес підготовки виробництва – це особливий вид діяльності, що сполучає вироблення науково–технічної інформації з її перетворенням у матеріальний об’єкт – нову техніку.

Процес підготовки виробництва має складну структуру, яка складається з великої кількості процесів, які графічно зображені на рис. 1.

Нова техніка – це результат науково–технічного досягнення, що сприяє за його виробництва і реалізації, розвитку продуктивних сил і задоволенню потреб суспільства у продукції більш високої якості, ніж відомі раніше прототипи або аналоги.

Процес створення нового виробу складається з семи етапів, які включають всі стадії життєвого циклу виробу. Всі стадії життєвого циклу можна поділити на два характерні періоди. У перший період життєвого циклу виробу включається повний комплекс робіт зі створення нової техніки, що складається з низки стадій, етапів і окремих робіт, виконуваних для забезпечення її існування. Цей період складається з п’яти етапів: 1 етап – науково – дослідницькі роботи; 2 етап – дослідно – конструкторські роботи; 3 етап – конструкторська підготовка виробництва; 4 етап – технологічна підготовка виробництва; 5 етап – організаційна підготовка виробництва; 6 етап – відпрацювання нового виробу у дослідному виробництві.

 

 

Рисунок 1. Структура процесу підготовки виробництва

 

До другого періоду життєвого циклу виробу включається сьома стадія – освоєння його у промисловому виробництві. Стадія освоєння є сполучною ланкою з фазою виробництва і реалізації виробу, у процесі якої здійснюються виготовлення деталей і складальних одиниць, складання й випробування виробу відповідно до технологічної та конструкторської документації, затвердженої керівництвом підприємства.

Завершальним етапом життєвого циклу є експлуатація нової продукції – період, коли ця продукція використовується відповідно до її призначення і приносить економічний ефект, до моменту утилізації. Слід зазначити, що у другий період життєвого циклу виробу підприємство – виробник одержує дохід від реалізації нової техніки.