Лекція 4. Нормативно-правове регулювання в сфері інтелектуальної власності

 

4.1. Законодавство України про інтелектуальну власність

4.2. Система органів управління в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні

4.1. Законодавство України про інтелектуальну власність

Становлення національного законодавства про інтелекту­альну власність стало можливим лише з набуттям Україною незалежності, Цьому сприяло прийняття Верховною Радою Дек­ларації про державний суверенітет України, якою було прого­лошено, що Україна самостійно визначає свій економічний ста­тус і закріплює його в законах. Відповідно до цієї Декларації весь економічний та науково-технічний потенціал, створений на території України, проголошується власністю народу, ма­теріальною основою суверенітету України і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб громадян України. Декларацію було прийнято Верховною Радою 16 лип­ня 1990 р.

З серпня 1990 р. Верховна Рада прийняла Закон „Про еко­номічну самостійність Української РСР". У ньому було задекла­ровано, що весь економічний, науковий І технічний потенціал, розтащован ий на території України, складає власність народу Ук­раїни і є основою її економічної самостійності.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави - України.

Завдяки цьому були закладені підвалини створення своєї національної правової системи, у тому числі національного зако­нодавства про інтелектуальну власність.

Законодавство України з питань інтелектуальної власності базується на Конституції України, Цивільному кодексі України та законах України стосовно правової охорони об'єктів інтелекту­альної власності.

Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділи­ти на такі блоки:

1) Загальне законодавство:

· Конституція України;

· Цивільний кодекс України;

· Цивільний процесуальний кодекс України;

· Кримінальний кодекс України;

· Криміпально-процесуальний кодекс України;

· Митний кодекс України;

· Господарський процесуальний кодекс України;

· Кодекс законів про працю України.

2) Спеціальне законодавство у сфері охорони ттелєктг/аль-ног власності:

· Закон України "Про охорону прав на винаходи";

· Закон України "Про корисні моделі, промислові зразки";

· Закон України "Про знаки для товарів і послуг";

· Закон України "Про топографії Інтегральних мікросхем";

· Закон України "Про сорти рослин";

· Закон України "Про охорону авторського права і суміжних прав тощо".

3) Митне законодавство:

· Митний кодекс та інші нормативно-правові акти з цих питань.

Крім того, підзаконні акти - постанови Кабінету Міністрів України, укази та розпорядження Президента тощо.

Основні засади інтелектуальної діяльності закладені в чинній Конституції України.

Стаття 54 Конституції гарантує свободу літературної, ху­дожньої, наукоіюї і технічної творчості. Держава створює ма­теріальні умови, надає підтримку добровільним товариствам і творчим спілкам. Право автора на свій витвір закріплено цією ж статтею Конституції України:

,Кожний громадянин має право на результати своєї інте­лектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом".

Початком становлення законодавства України про інтелек­туальну власність є день прийняття Закону України „Про власність" - 7 лютого 1991 р.

Першим нормативним актом, який започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Ука­зом Президента України „Тимчасове положення про правову охо­рону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських про­позицій в Україні" від 18 вересня 1992 р. Із прийняттям законів України про промислову власність зазначене положення втрати­ло свою чинність.

13 грудня 1991 р. прийнято Закон України,.Про основи дер­жавної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності".

25 червня 1993 р. був прийнятий Закон України „Про на­уково-технічну інформацію". Він встановив правові засади ство­рення і користування науково-технічною інформацією, а також визнав науково-технічну інформацію товаром і об'єктом права Інтелектуальної власності

21 квітня 1993 р, прийнято Закон України „Про охорону прав на сорти рослин", який регулює відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права щодо сортів рослин в Україні.

Але основним джерелом права інтелектуальної власності є пакет законів, прийнятих у грудні 1993 р.: „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", „Про охорону прав на промислові зразки", „ Про охорону прав на апаки для товарів і послуг", „Про племінне тваринництво", „Про акторське право і суміжні права".

У 1993 р. прийнято також Закони України „Про видавничу діяльність", „Про телебачення і радіомовлення".

В листопаді 1994 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову,. Про мінімальні ставки авторської винагороди за ви-користання творів літератури і мистецтва".

19 січня 1995 р. Верховна Рада України своє: постановою за­твердила „Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що станов­лять державну таємницю".

У липні 1995 р. затверджено інструкції про порядок видачі патентів України на винаходи та промислові зразки, що охороня­ються охоронними документами СРСР.

Протягом 1996 - 2003 pp. було прийнято Закони України: „Про захист від недобросовісної конкуренції", „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", „Про охорону прав на зазначення походження товарів". „Про внесення змін до Закону України „Про охорону нрав на знаки для товарів і послуг", „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм", „Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на пина-ходи і корисні моделі", „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охо]юни інтелектуальної власності",

З 1 січня 2004 р. діс повий Цивільний кодекс України, в яко­му питанням інтелектуальної власності приділено значну увагу.

На розвиток законодавства про інтелектуальну власність Державним Департаментом інтелектуальної власності України (ДДІВ) було розроблено і прийнято ряд відомчих актів, які регу­люють діяльність ДДІВ з оформлення прав на об'єкти промисло­вої власності.

Важливим джерелом права інтелектуальної власності є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Україна. Передусім Україна вступила до Всесвітньої організації інтелекту­альної власності (ВО1В), членами якої є понад 150 країн світу.

Законом України від 31 травня 1995 р. Україна приєдналась до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Законом України від 27 січня 1995 р. Верховна Рада Ук­раїни ратифікувала Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав країн СНД. У червні 1999 р. Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Україна оголосила чинними на своїй території Паризьку конвенцію про охорону промислової власності від 20 березня 1883 p., Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 p., Договір про патентну кооперацію (РСТ), прий­нятий 19 червня 1970 р.

Уряд України заявив, що бере на себе обов'язки, які випли­вають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору по відношенню до території України.

У жовтні 1994 р. Україна підписала Договір про законодав­ство по товарних знаках, який ратифікований Верховною Радою у жовтні 1995 р.

 

4.2. Система органів управління в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні

 

Після здобуття незалежності Україна отримала лише ок­ремі фрагменти системи охорони інтелектуальної власності ко­лишнього СРСР.

Останнім часом в Україні сформувалася досить розгалуже­на організаційна система органів, які прямо чи опосередковано за­безпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності. У структурі Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності.

У структурі судової влади у 2001 р. створена спеціалізована колегія суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Подібні колегії також створені у складі господарських судів Авто­номної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та Апеляційних господарських судів.

З 1 березня 2003 р. у Вищому господарському суді України та в апеляційних господарських судах почали діяти спеціалізовані судові палати з розгляду справ у господарських спорах, пов'яза­них із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Запро­ваджено також відповідну спеціалізацію суддів у місцевих госпо­дарських судах.

Система виконавчих органів охоплює такі установи:

1) Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності - постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, створений у лютому 2000 р. для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони інтелектуальної власності.

2) Державний департамент інтелектуальної власності, ство­рений у квітні 2000 р. у складі Міністерства освіти і науки України. Його основні завдання:

· участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності;

· прогнозування та визначення перспектив і напрямів роз­витку у сфері інтелектуальної власності;

· 3}розроблення нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності;

· розроблення організаційного забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

При Держдепартаменті створено Консультативну раду з представників усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України, а також Апеляційну палату для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками па винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для то­варів і послуг, топографії інтегральних мікросхем і зазначення по­ходження товарів.

Інші міністерства та відомства України, діяльність яких так чи інакше стосується охорони прав інтелектуальної власності;

Аптимонопольний комітет України - нейтральніш орган, що забезпечуєз захист від недобросовісної конкуренції, пов'яза­ної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності.

Міністерство юстиції України - бере участь у розробці за­конодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та відповідає за ііого адаптацію до законодавства Європейського Союзу;

Міністерство внутрішніх справ України — здійснює заходи з попередження та розкриття злочинів, пов'язаних з порушенням прав інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдоскона­ленні необхідної для протидії ним порушенням законодавчої бази.

Особливу увагу міністерсл во приділяє попередженню та ви­криттю фактів розмноження і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції, неліцепзіиного комп'ютерного про­грамного забезпечення, а також фактів вироби ицтва та розповсю­дження фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків відомих вітчизняних і зарубіжних виробників.

У 2001 р. в структурі Державної служби боротьби з еко­номічною злочинністю були створені підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності — як у цен­тральному апараті, так і на регіональному рівні. Вопи проводять в усіх регіонах комплексні перевірки суб'єктів господарювання сто­совно дотримання вимог нормативно-правових актів, що регла­ментують оптову та роздрібну торгівлю примірниками аудіовізу­альних творів і фонограм. Ця робота координується міжвідомчи­ми робочими групами, до складу яких входять представники Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Украини, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України;

Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) - здійснює контроль за нарахуванням і платою податків при вве­зенні та виробництві (складанні) аудіо - й відеопродукції на тери­торії України. На підставі чинного законодавства здійснює захо­ди з вилучення та знищення контрафактної продукції, лю сприяє захисту інтелектуальної власності, у тому числі авторських прав на аудіо- та відеопродукцію. Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільного виробництва;

Державна митна служба України — забезпечує реєстрацію переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, та здійснює ком­плекс передбачених законодавством заходів з недопущен­ня переміщення через митний кордон України товарів, ви­готовлених з порушенням прав інтелектуальної власності.

Державний комітет стандартизації, метрології та сер­тифікації України – здійснює державний контроль за до­триманням законодавства України про захист прав спо­живачів, а також про рекламу в цій сфері; Служба безпеки України – бере участь у розробці та здійсненні заходів із захисту державних таємниць України; сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завда­ти шкоди життєво важливим інтересам України.

Відповідно до указів Президента України створені спеціальні підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інте­лектуальної власності. СБУ несе відповідальність за державну політику голографічного захисту товарів і документів; здійснює державний контроль і координацію у цій сфері.

Важливу роль у системі органів регулювання охорони інте­лектуальної власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:

Державне Підприємство „Український інститут промислової власності" (Укрпатент), яке перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України га підпорядковане Дер­жавному департаменту інтелектуальної власності.

Інфраструктури охорони промислової влас­ності в Україні; здійснює такі функції:

· приймання заявок на видачу охоронних документів па об'єкти промислової власності;

· проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умо­вам падання правової охорони;

· забезпечення державної реєстрації об'єктів промислової власності, зміни їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей;

· здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності на об'єкти промислової власності, що охо­роняються в Україні, та договорів про видачу дозволу (ліцензій, ліцензійних договорім) на їх використання;

· інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності;

· забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією про об'єкти промислової власності;

· формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково--технічної інформації України та ін.

· Діяльність „Українського інституту промислової влас­ності" регламентується його статутом, який був прийня­ти й у 2000р.

· Державне підприємство „Українське агентство з авторських і суміжних прав" с основною ланкою охорони авторських прав, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки Ук­раїни та підпорядковане Державному департаменту інтелектуаль­ної власності; виконує такі функції:

· забезпечення охорони авторських і суміжних прав право--власників України й інших країн та їх правонаступників на території України і за її межами;

· державна реєстрація прав авторів на твори науки, літерату­ри та мистецтва;

· забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об'єкти авторських і суміжних прав;

· управління майновими правами авторів або їх правонас­тупників на колективній основі;

· надання допомоги авторам та іншим правовласникам ав­торських і суміжних прав в управлінні їх майновими пра­вами та ін.

Інститут інтелектуальної власності і права є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності. Його головним завданням є підготовка, перепідго­товка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелекту­альної власності, а також установ, організацій і підприємств усіх форм власності.Діяльність інституту безпосередньо координується Дер­жавним департаментом інтелектуальної власності. Інсти­тут має ліцензії Міністерства освіти і науки України па право провадження освітньої діяльності, пов'язаної з на­данням другої вищої освіти за спеціальністю "Інтелекту­альна власність".

Український центр інноватики та патентно-інфор­маційних послуг створений у 2001 р. в м. Києві з метою сприяння інноваційній активності та падання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. У Центрі вико­нуються роботи на замовлення, надаються консультації та інші види послуг, включаючи складання комплекту доку­ментів для подання заявки на одержання правової охоро­ни об'єкта промислової власності в Україні та за її межа­ми; даються відповіді на занити експертизи за поданими заявками; надається допомога в дотриманні інтересів пра--вовласників при складанні договорів про передачу прав на об'єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо;

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності створений у складі Академії правових наук і має стати спеціалізованою установою для проведення наукових досліджень у сфері інтелектуальної власності, участі в розробці проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності, підготовки екс­пертних висновків із зазначених питань. До структури органів регулювання охорони інтелектуальної власності слід віднести і мережу недержавних організацій, що складається із двох груп:

1) Творчі спілки — Національна спілка письменників Украї­ни, Національна спілка театральних діячів України, Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва Ук­раїни, Національна спілка архітекторів України, Національна спілка композиторів України, Спілка фотохудожників України, Національна спілка журналістів України, Всеукраїнська спілка кобзарів, Спілка рекламістів України, Всеукраїнська музична спілка, Спілка дизайнерів України, Український фонд культури, Національна ліга українських композиторів.

2) Недержавні інституції, що спеціалізуються у сфері інте­лектуальної власності:

· Всеукраїнська асоціація патентних повірених;

· Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR):

· Українська група Міжнародної асоціації з охорони про­мислової власності (АІРРІ);

· Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності (м. Київ);

· Антишратський союз України;

· Українська юридична група;

· Авторсько-правове товариство.

Створена громадська організація Всеукраїнське агентство авторів.

Важливу роль у функціонуванні системи органів регулю­вання інтелектуальної власності відіграє інститут патентних повірених - представників у справах інтелектуальної власності, які є незалежними та діють на підставі Положення про представ­ників у справах інтелектуальної власності. Патентні повірені па­дають фізичним і юридичним особам послуги, пов'язані з охоро­ною прав інтелектуальної власності, представляють їх інтереси перед Державним департаментом інтелекту альної власності та ус­тановами, що належать до сфери його управління, судовими орга­нами, кредитними установами у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Аналіз структури органів з регулювання діяльності у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні дозволяє дійти вис­новку, що система державних і недержавних органів перебуває у завершальній фазі свого становлення та вже сьогодні здатна ви­конувати основні функції охорони інтелектуальної власності. Водночас ефективність діяльності цієї системи буде значною мірою залежати від розвитку тих ЇЇ компонентів, які, з одного бо­ку, пов'язані з якісним збільшенням потужності та технічного ос­нащення інфраструктури охорони інтелектуальної власності, а з іншого — з розвитком недержавних установ регулювання діяль­ності у сфері інтелектуальної власності. Саме такі установи ма­ють відігравати найвагомішу роль у вирішенні ключових питань ціє сфери, як це має місце в розвинутих країнах л ринковою еко­номікою. Ця теза, зокрема, підкреслена в ст. 7 Закону України „Про основи національної безпеки України" від 17 червня 2003 р., в якій зазначено, що недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності є однією з загроз національним інтере­сам і національній безпеці України у науково-технічній сфері, то­му вдосконалення цих механізмів є першочерговим завданням держави.

Управління науково-технічною діяльністю на місцях здійснюється керівництвом підприємств, організацій і установ усіх форм власності. Що стосується творчої діяльності в галузі науки, літератури і мистецтва, то тут сдиної системи управління немас, оскільки очевидно, що для всіх видів творчості єдина сис­тема не потрібна.

Управління науковою діяльністю здійснює Міністерство освіти і науки України, а також Президія Національної Академії України. У низовій ланці управління науковою діяльністю здійснюється керівництвом науково-дослідних, наукових про­ектних, технологічних і та інщих організацій і установ.