Державний борг та можливості його погашення.

Фінансування дефіциту державного бюджету за допомогою запозичень веде до виникнення державного боргу. Державний борг — це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду бюджету власникам державних цінних паперів, яка дорівнює сумі всіх дефіцитів за вирахуванням надлиш­ків бюджету. Абсолютний розмір державного боргу не є показовим макроекономічним показником. Тому для оцінки величини боргу найчастіше використовують відносні показники заборгованості: 1) державний борг як відсоток ВВП; 2) відношення суми обслуговуван­ня боргу до ВВП. Обслуговування боргу пов'язане з поступовою сплатою основної суми боргу і щорічною виплатою процентів.

Одним із способів визначення рівня державного боргу країни є його порівняння з боргом, нагромадженим іншими країнами. Отож державний борг як відсоток ВВП дорівнює у Бельгії 125%, у Гре­ції — 103, у США — 65, в Україні — 39, а в Норвегії — 34%. Як бачи­мо, за міжнародними мірками уряд України не є занадто мар­нотратним. Проценти за державний борг становлять значну статтю видатків державних бюджетів багатьох країн та інколи перевищують 3% ВВП.

Державний борг складається з двох частин: w внутрішнього боргу (заборгованість держави до-могосподарствам і фірмам даної країни);w зовнішнього боргу (заборгова­ність держави іноземним громадянам, фірмам, урядам та міжнарод­ним фінансовим організаціям). Важливою причиною зростання дефіцитів і державного боргу у країнах з розвинутою економікою є циклічні спади, а в Україні — трансформаційний спад.

Великий борг не може призвести до банкрутства держави, так як держава має право:

® оподатковувати фізичних і юридичних осіб (підвищення податків дає змогу державі отримувати додаткові надходження для виплати процентів та основної суми боргу, тому приватні одиниці можуть збанкрутувати, а держава не може);

® друкувати гроші та розплачуватися ними за основну суму боргу й сплачувати проценти за борг;

® рефінансувати борг (випускати нові облігації та використовувати виторг для виплат власникам облігацій, строк оплати яких настав).

За сучасних умов країни-боржники прагнуть полегшити тягар своєї заборгованості через зміну графіка сплати боргу (продовження строку надання кредитів без зміни поточної дисконтова ної вартості чергових боргових платежів, що рівнозначне наданню но вої позики), його реструктуризацію (зміна строку або умов ви плати боргу) чи полегшення сплати (зменшення поточної вартості чергових платежів). Новітнім методом зменшення зовнішньої заборгованості країни є конверсія боргу, яка має такі основні форми:Y викуп боргу — надання країні-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів (викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою їхньої номінальної вартості);Y капіталізація боргу, тобто обмін боргових зобов'я зань на власність (акціонерний капітал) - уряд держави-боржника передає іноземному кредиторові акції вітчизняних компаній, а кредитор списує борг на еквівалентну суму;Y заміна наявних боргових зобов'язань новими ( змінюються умови боргових зобов'язань, наприклад, ставка процента за новими цінними паперами може бути нижчою, ніж за старими, хоча номінальна вартість облігацій не змінилася, та ін.). Усі ці методи дають змогу зменшити зовнішню заборгованість країни, але водночас скорочуються її валютні резерви та індукують ся інфляційні імпульси.