Частина І: Рамки політики. Після економічної кризи, що тривала майже десять років, наприкінці 1990-х років політика Швеції в царині зростання зазнала важливих змін

Після економічної кризи, що тривала майже десять років, наприкінці 1990-х років політика Швеції в царині зростання зазнала важливих змін. У той час, як у першій половині 1990-х на порядку денному стояли питання зменшення дефіциту державного бюджету, наприкінці десятиріччя до нього було включено й заходи, спрямовані на забезпечення зростання — зокрема, інструменти промислової та наукової політики. Перегляд політики відбувався після майже трьох десятиріч вельми повільного зростання економіки Швеції за умов посилення економічних диспропорцій між регіонами. Новий процес здійснювався за двома напрямками. Метою першого було забезпечення посиленої координації політики у сферах зростання та досліджень шляхом масштабної реорганізації структури фінансування НДДКР у Швеції. Другий напрямок мав на меті заохочення економічного зростання в регіонах шляхом впровадження нового інституту політики економічного зростання Швеції — «регіональних угод про зростання», укладання яких почалося в 2000 р. Зараз Швеція ділиться на 21 лен (губернію), які й є регіональним рівнем.

Цілі державної політики Швеції в царині промисловості та досліджень є такими:

ü Заохочення зростання зі збільшенням числа робочих місць у більшому числі підприємств, що зростають.

ü Динамічний розвиток усіх регіонів Швеції (усунення диспропорцій між регіонами).

ü Активізація інновацій, досліджень та розробки технологій.

ü Сталий розвиток (довкілля та підприємництво).

Таким чином, для державної політики Швеції характерними є такі ключові поняття та пріоритети: зростання, регіональний розвиток, інновації та сталий розвиток.