Тема. Особливості методики контролю за процесом ФВ дітей шкільного віку.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

Основним джерелом отримання інформації про об’єкт, яким управляють є контроль за його станом після виконаних управляючих команд (канал зворотного зв’язку).

Для фізичного виховання властиві два типи контролю: педагогічний контроль і самоконтроль. На думку В. Ф. Новосельського (1980 р.), у старших класах ці види контролю можна доповнити взаємоконтролем учнів.

Контроль з боку викладача, тренера (педагога), що здійснюється відповідно до його професійних функцій, кваліфікації, освіти, називається педагогічним. Контроль індивідуума за станом свого здоров’я як під час виконання фізичних навантажень, так і в різні періоди відновлення називається самоконтролем.

У педагогічному контролі за процесом ФВ учнів суб’єктом контролю є вчитель, об’єктом – школяр. У процесі самоконтролю учень одночасно є суб’єктом та об’єктом контролю.

Педагогічний контроль розпочинається з вивчення вихідного рівня можливостей і готовності учнів до реалізації завдань (оцінка індивідуального рівня знань і фізичного розвитку, духовного досвіду, фізичної підготовленості, мотивацій і установок, що віддзеркалюють ставлення учнів до майбутніх занять).

Контроль факторів, що впливають на учнів у процесі фізичного виховання повинен охоплювати такі різновиди впливів: ті, що ідуть безпосередньо від педагога; ті, що чинять умови зовнішнього середовища; ті, що випливають із діяльності та взаємодії учнів (специфічні чинники).

Контролюючи педагогічні впливи, вчитель повинен здійснювати самоконтроль. Тільки осмислюючи і оцінюючи результати власної діяльності, можна підвищувати якість уроків і педагогічну майстерність вчителя.

Контроль факторів зовнішнього середовища передбачає оцінку метеорологічної інформації, гігієнічних умов занять, обладнання, інвентаря, одягу. Педагогічний аспект контролю полягає у зіставленні наявних умов і можливостей досягнення передбаченого ефекту.

В контролі специфічних чинників чільне місце посідає контроль рухової діяльності як чинника впливу на організм учнів. Контроль динаміки функціональних зрушень в організмі учнів є одним з найбільш розроблених розділів контролю у фізичному вихованні. Зазвичай, цей напрям пов’язаний із медико-біологічним контролем.

Найважливішим у педагогічному контролі за процесом фізичного виховання є контроль за формуванням знань, вмінь, навичок, розвитком рухових здібностей, удосконаленням особистих якостей школяра.

Дані педагогічного контролю у фізичному вихованні підлягають документальному обліку. Для обліку навчальної роботи заповнюється класний журнал та зошит вчителя, а для обліку позакласної роботи – протоколи спортивних змагань та зведені протоколи показників виконання комплексного тесту оцінки стану фізичної підготовленості.

У процесі фізичного виховання мають місце такі види контролю: попередній (вихідний), оперативний, поточний, етапний (цикловий).

Постановка завдань попереднього педагогічного контролю за визначенням вихідного рівня можливостей і готовності учнів до занять фізичними вправами трактується наступними положеннями:

1. необхідністю організації тих, хто займається, у відносно однорідні групи за віком, функціональними можливостями, фізичною підготовленістю, мотивами, інтересами;

2. підбором, розробкою і конкретизацією програм фізичного виховання за індивідуальними особливостями тих, хто займається;

Перед початком занять необхідно крім медичного обстеження, провести педагогічне, що спрямоване на вирішення та оцінку таких показників:

1. індивідуального фізичного розвитку для визначення його темпів, біологічного віку для дитячого контингенту, морфологічного статусу для дорослого населення;

2. рухового досвіду та сформованого на його основі фонду рухових умінь, навичок і пов’язаних з ними знань;

3. фізичної підготовленості;

4. функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, визначених у спокої і в процесі виконання стандартного фізичного навантаження;

5. мотивації та інтересу до наступних занять.

Оперативний контроль у процесі фізичного виховання передбачає оцінку реакцій організму того, хто займається, на фізичне навантаження у процесі заняття та після нього, а також мобільні операції, прийняття рішень у процесі заняття, корекцію завдань (в результаті зворотного зв’язку).

У процесі оперативного контролю передбачається оцінка таких показників:

1. реакції поведінки тих, хто займається, на керівні команди викладача;

2. техніки виконання вправ;

3. адекватності обраної програми поставленим завданням занять.

До суб’єктивних критеріїв, які свідчать про досягнення гранично допустимого навантаження, належать: задишка, почервоніння або збліднення шкірного покриву, нудоту, запаморочення, біль і відчуття важкості у ділянці потилиці, шум у вухах, біль за грудиною, під лопаткою, що віддає в ліву руку. Ці ознаки можна визначити візуально або шляхом опитування.

До об’єктивних критеріїв відносять параметри морфо-функціонального стану фізичної працездатності і підготовленості.

Для контролю за інтенсивністю навантажень у фізичному вихованні використовують показники ЧСС, АТ, результати ЕКГ, орієнтуючись на їхню динаміку в процесі занять. Найчастіше із зазначених вище показників на уроках фізичного виховання проводять вимірювання ЧСС.

За показниками ЧСС фізичні навантаження класифікуються на: легкі – 90-100 уд/хв.; помірні – 120-130 уд/хв.; середні – 140-160 уд/хв.; великі – 170-190 уд/хв. Нормою ЧСС, після якої можна починати наступне повторення вправи, вважається ЧСС не більше 120 уд/хв.

Педагогічний контроль у процесі заняття враховує також зміну зовнішніх умов навколишнього середовища.

Узагальнений облік і аналіз оперативного контролю пов’язані з необхідністю фіксації цього матеріалу (заповнення журналів, щоденників самоконтролю, облікових бланків, креслення графіків динаміки показників). Ведення обліку результатів оперативного контролю заняття обумовлене необхідністю його аналізу, що і є підставою для прийняття рішення про зміст наступного заняття і системи занять в цілому.

Мета поточного педагогічного контролю – оцінка поточних станів, які є наслідком фізичних навантажень у серії занять, ефективності мікроциклу занять з фізичного виховання і спортивного тренування.

До способів оперативно-поточного контролю відносять: спостереження, опитування, самоаналіз; використання контрольних рухових завдань.

Етапний (цикловий) контроль призначений інтегрально, цілісно оцінити систему занять у межах завершеного етапу, періоду, циклу контрольованого процесу, звірити заплановане і реалізоване, отримати необхідну інформацію для правильного орієнтування наступних дій. У фізичному вихованні його називають „підсумковим”, оскільки він проводиться наприкінці чверті, семестру і року та пов’язаний із виставленням оцінок з дисципліни „Фізична культура”.

Операції етапного контролю містять:

1. аналіз даних оперативного контролю, накопичених протягом етапу (циклу), які відображають параметри процесу, що контролюється (обсяг, інтенсивність навантаження, співвідношення засобів, реакції організму та ін.);

2. тестування показників, які свідчать про стан тих, хто займається, рівнів їхньої тренованості по закінченні певного циклу занять;

3. порівняння отриманих результатів із результатами попереднього контролю на початку занять або за тестуванням наприкінці попереднього циклу, визначення динаміки результатів;

4. висновок про ефективність програми занять протягом циклу;

5. прийняття рішення про корекцію програм у новому циклі занять.

Під самоконтролем у фізичному вихованні розуміють сукупність операцій (самоспостереження, аналіз, оцінка свого стану, поведінки, реагування), що здійснюються індивідуально як у процесі занять фізичними вправами, так і в загальному режимі життя.

Методи самоконтролю можна розділити на три групи: само оцінювання фізичного стану, контролю адекватності та інтенсивності навантажень і ефективності занять.

До першої групи належать не трудомісткі способи цілісної оцінки фізичного стану організму, засновані на само тестуванні, використанні розрахункових формул і зведених шкал бальної самооцінки індивідуального стану. Це загальновідомий тест Купера (12-хвилинний). Для людей зрілого віку пропонується тест Ювяскюля.

До другою групи методів контролю інтенсивності і адекватності навантажень на заняттях оздоровчої спрямованості відносять суб’єктивні критерії (задишка, біль за грудиною, під лопаткою, що віддає в ліву руку, відчуття важкості у ділянці потилиці, шум у вухах) – ознаки досягнення граничного рівня навантаження. Для самоконтролю за інтенсивністю навантаження під час бігу рекомендують використовувати розмовний тест (Іващенко, 1998). Інформативним є співвідношення частоти кроків і дихання під час бігу. До об’єктивних критеріїв відносять вимір ЧСС під час і після виконання вправ.

При визначенні тренувального пульсового режиму можна скористатися формулою Л. Я. Іващенко (1998):

ЧСС= (195+5N) – (A+t),

де N – порядковий номер фізичного стану (1 – низький; 2 – нижче середнього; 3 – середній; 4 – вище середнього; 5 – високий); A – вік, повних років за умови: 20≤ A ≥60; t – тривалість циклічної вправи за умови, що 10 ≤ t ≥40 хв.

Третя група методів включає самоконтроль ефективності занять. Сюди належать суб’єктивні та об’єктивні критерії (самопочуття, сон, настрій, бажання займатись, апетит, стомлюваність, ЧСС вранці після сну, АТ, ЧСС після виконання стандартного навантаження, час виконання стандартної за обсягом роботи, рівень фізичного стану).

Основною документальною формою обліку даних фізкультурного самоконтролю є щоденник самоконтролю.

Оцінка теоретико-методичної підготовленості учнів перевіряється в ході уроку на підставі практичного матеріалу. Що вивчається. Вчитель перевіряє та оцінює знання в об’ємі вимог програми для даного класу.

Необхідні теоретичні знання з предмету „Фізична культура” можна згрупувати у такі розділи: вплив фізичних вправ на розвиток форм і функцій організму; техніка фізичних вправ і методика їх навчання; правила побудови комплексів вправ і занять загалом; морально-етичні аспекти фізкультурно-спортивної діяльності; загальні відомості про види спорту, поняття і терміни.

Оцінка методичної підготовки передбачає оцінку рухових вмінь і навичок школяра.

Система оцінювання знань, умінь та навичок учнів включає три види оцінок: оціночні судження; заліки; оцінки.

Оціночні судження – це конкретні мовні характеристики, оцінка незначних, перших зрушень у знаннях, вміннях, навичках. Ці зрушення вчитель повинен помітити і адекватно мовно оцінити: „добре”, „гірше”, „краще”, „швидше”. Головна вимога – на кожному уроці кожний учень повинен отримати хоча б одне оціночне мовне судження від вчителя про свої поточні досягнення або недоліки.

Для оцінки результатів виконання навчальної вправи використовується інший вид оцінки – залік – альтернативна оцінка: „здано” – „не здано”. Вона використовується для оцінки засвоєння окремої теми теоретичної і технічної підготовки.

Під час педагогічних спостережень об’єктом контролю може бути як вчитель, так і учень. Педагогічні спостереження за діяльністю вчителя і наступна педагогічна оцінка уроку фізичної культури є одним із способів підвищення якості уроків і педагогічної майстерності загалом.

Педагогічні спостереження за учнем дозволяють фіксувати рівень фізичного навантаження на уроці і визначати реакцію організму учня на запропоноване навантаження.

Дозування фізичного навантаження і реакція організму учня на нього контролюється шляхом спостережень за зовнішніми ознаками втоми, хронометрування уроку, визначення ЧСС через відповідні проміжки часу (пульсометрія).

Хронометрування уроку та пульсометрія проводяться паралельно під час спостереження за одним учнем з середнім рівнем фізичного розвитку.

У процесі хронометрування враховують витрату часу на різні дії і на цій підставі щільність заняття, ступінь раціонально використаного часу. Для вимірювання і фіксації часу використовують секундомір. Зафіксований показник заноситься у протокол.

На наступному етапі визначають загальну і моторну щільність уроку.

Загальна щільність уроку – відношення часу, витраченого на всі види педагогічно виправданої діяльності (виключаючи час простою) до часу уроку, помноженого на 100 %.

Моторна щільність уроку – відношення часу, витраченого на виконання вправ (безпосередня рухова діяльність), до часу уроку, помноженого на 100 %.

Оцінка загальної і моторної щільності уроку проводиться методом хронометрування діяльності учнів на уроці. Всі види діяльності учнів за хронометруванням об’єднуються у п’ять основних груп: виконання вправ, пояснення, допоміжні дії, очікування черги, простій.

До педагогічно виправданих витрат належить час, необхідний для:

1. організації учнів, перевірки домашнього завдання, постановки навчальних завдань;

2. повідомлення та закріплення теоретичних відомостей;

3. виконання вправ;

4. виправлення помилок, надання допомоги, страхування;

5. підготовки та прибирання снарядів, необхідних переміщень учнів на уроці;

6. вивчення техніки фізичних вправ, розвитку фізичних якостей;

7. методичної підготовки учнів, формування вмінь займатись самостійно;

8. формування мотивації учнів;

9. використання наочних посібників, технічних засобів, показу вправ;

10. педагогічного контролю;

11. підведення підсумків;

12. виховної роботи на уроці.

Залежно від завдань, специфіки навчального матеріалу, стану і працездатності учнів, матеріально-технічних можливостей та інших умов, які визначають особливості заняття, показник рухової щільності змінюється і може досягати високого рівня. Так, при вдосконаленні техніки рухів та розвитку рухових здібностей він досягає 70-80 %. В уроці з переважно освітньою спрямованістю, де передбачено повідомлення знань та навчання складних рухових дій, рухова щільність може знаходитись у межах 50 % і нижче.

Пульсометрія відіграє допоміжну роль в оцінці якості заняття. На підставі показників пульсу з’ясовують реакції серцево-судинної системи на навантаження, а також динаміку цих реакцій протягом усього заняття (аналіз „кривої навантаження”).

Згідно літературних даних, фази відновлення ЧСС співпадають із фазами відновлення м’язової працездатності, тому вимірювання ЧСС дозволяє контролювати поточну працездатність організму.

Під час спостереження на уроці застосовується 10-ти секундна проба. Спостереження за ЧСС, протягом уроку, дозволяють накреслити пульсограму – фізіологічну криву для аналізу об’єму та інтенсивності отриманого учнем навантаження, його розподілу по частинах уроку.

У процесі заняття реєстрацію ЧСС проводять в середньому через 3 хв. і додатково два виміри (один – до уроку, другий – через 3-5 хв. після уроку). Після закінчення вимірювань необхідно дати оцінку величини навантаження, її динаміку і вказати, як на думку спостерігача краще було б організувати рухову діяльність учнів на уроці.

Педагогічне спостереження може бути повним, коли контролюються всі сторони і результати викладання та навчання, і частковим. Часткове педагогічне спостереження передбачає аналіз окремої сторони діяльності вчителя (складання конспекту уроку, методика попередження помилок та ін.) чи учнів (свідомість, самостійність).

Результати спостережень рекомендують записувати у наперед підготовленому протоколі у вигляді відповідей на питання, що стосуються методичного аналізу проведеного уроку фізичної культури. Під час аналізу дій педагога і тих, хто займається необхідно не тільки дати їм обґрунтовану оцінку, але і запропонувати власні рекомендації для підвищення ефективності педагогічного процесу.

Орієнтовний план спостережень і аналізу уроку фізичної культури:

1) правильність і чіткість постановки завдань уроку;

2) відповідність запланованого матеріалу завданням уроку, програмному матеріалу, умовам проведення уроку, рівню підготовленості учнів;

3) зв’язок змісту уроку з попередніми – його місце в системі уроків;

4) витримані, чи ні, правила термінології під час пояснень та при записі вправ;

5) які методи організації та способи виконання вправ застосовувались в уроці та їх доцільності;

6) які методи і способи передачі знань застосовував вчитель, їх ефективність;

7) оцінка методів навчання фізичним вправам, використання та ефективність методичних прийомів;

8) ступінь реалізації педагогічних принципів у ході уроку;

9) застосування підготовчих, підвідних та спеціальних вправ при навчанні основним руховим діям, їх оцінка та ефективність;

10) вміння педагога помічати, фіксувати і виправляти помилки;

11 місце вчителя у ході організації уроку та управління діяльністю учнів;

12) як організовується самостійна робота учнів, ступінь їх активності;

13) залучення фізкультурного активу та ступінь його участі в уроці;

14) вміння учнів давати самоаналіз і самооцінку власних дій;

15) якими способами регулювались фізичні навантаження в ході уроку, чи відповідала вони віку та підготовленості учнів;

16) кількість спроб (повторень), що встигати зробити учні в період занять різними видами фізичних вправ;

17) успішність учнів – оцінка якості виконання навчальних завдань;

18) правильність і своєчасність надання допомоги, забезпечення страховки і самостраховки, заході профілактики травматизму;

19) дисципліна учнів і заходи дисциплінарного впливу;

20) застосування заходів виховного впливу та ступінь їх ефективності;

21) як використовується обладнання та інвентар, оцінка раціональності його використання;

22) витрати часу по частинах уроку та окремим видам вправ;

23) оцінка особистості педагога, його культури, знань, педагогічного такту і т.п.