Методичні рекомендації.
Внутрішній монолог. За допомогою мімічної та пантомімічної виразності показати внутрішній стан: o учня, який отримав “5”; o учня, який отримав “2”; o мислителя; - учителя, якого штовхнув учень в коридорі; o учителя під час свята першого дзвоника; o учителя, захопленого навчальним матеріалом; o учителя, коли в класі розбили вікно.
Мікровикладання: “Діти, я хочу розповісти вам...” Формування вмінь та навичок організації зовнішнього вигляду, мімічної та пантомімічної виразності студентів у заданих ситуаціях навчально-виховного процесу. Звернути увагу на природність та доцільність постави, ходи, жестів, міміки, пантоміміки студента, естетику його зовнішнього вигляду. Ситуації. 1. Урок знань (перший урок навчального року). Діти, я хочу розповісти вам... 2. Пояснення нового матеріалу. Діти, я хочу розповісти вам про (видатного математика, відомого письменника і т.п.). 3. Вивчення нового матеріалу. Діти, я хочу розповісти вам про (відкриття цього закону, про історію написання вірша, про цілющі властивості рослини і т.п.). 4. Учитель з учнями в поході біля вогнища. Діти, я хочу розповісти вам... і т.д.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5. ТЕМА: Розвиток професійно-творчих здібностей педагога у процесі психофізичного тренінгу. МЕТА: Усвідомлення ролі пізнавальних психічних процесів у творчому акті; значення мислення в творчій діяльності вчителя - при побудові уроку та організації навчальної діяльності учнів. Оволодіння прийомами керування мислительними операціями. ОБЛАДНАННЯ: дидактичні картки з навчальними завданнями. Опорні поняття: професійно-педагогічна творчість, творчі здібності, педагогічне прогнозування, творча активність, вихідні дані, проблема та завдання (задум), мислення, пам’ять, життєвий досвід, операції мислення. П Л А Н. I. Теоретична частина. 1. Педагогічна творчість учителя та стадії розвитку творчої особистості. 2. Характеристика професійно-творчих здібностей педагога. 3. Роль пізнавальних психічних процесів у творчості людини. 4. Структура творчого процесу. 5. Процес мислення як основа творчої діяльності вчителя. II. Практична частина. 1. Диспут на тему: “Фрази – “вбивці” творчої думки. 2. За схемою розв’язання практичної педагогічної задачі проаналізувати підготовлені студентами педагогічні ситуації.
Завдання для студентів: Самостійно підготувати і записати в зошит педагогічну ситуацію, з якою зустрічалися на практиці та дії вчителя в цій ситуації для подальшого аналізу. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА: § Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М., 1990. § Лазарев М.О. Основи педагогічної творчості: Навчальний посібник для педінститутів. – Суми: Мрія - ЛТД,, 1995. § Мышление учителя /Под ред. Кулюткина Ю.Н., Сухобоковой Г.С. – М., 1990. – С. 7-13, 14-16, 16-20. § Основы педагогического мастерства /Под ред. Зязюна И.А. – К.: Радянська школа, 1987. – С. 16-18. § Педагогічна майстерність /За ред. Зязюна І.А. – К.: Вища школа, 1997. § Познавательные процессы и способности в обучении /Под ред. Шадрикова В.Д. – М., 1990. –С. 101-106. Додаткова література: § Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка. – К.: Лібра, 1996. –С. 36-40. § Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. –М., 1987. § Матюша І.К. Творча спрямованість навчального процесу в школі //Педагогіка і психологія. – 1996. -№ 1. § Дроб’язко П.П. Творчі групи вчителів // Педагогіка і психологія. – 1996. -№1. § Тихомиров О.К. Психология мышления: Учебное пособие. – М.: МГУ, 1984.
Методичні рекомендації. Творчу діяльність вивчають як діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Творчу діяльність по Н.В.Кузьміній визначають не як урок розповідь або лекцію, а як психічні новоутворення в особистості вчителя, а далі й учнів. Творчість має два аспекти: а) особистий - це наявність у особистості нахилів, мотивів, знань, умінь, навичок, що допомагають створити продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю; б) процесуальний – коли в центрі інтуїція, натхнення. Продукт, що створюється в процесі творчості поділяють на проміжний і кінцевий. По стану проміжного і кінцевого продукту визначають продуктивність творчої діяльності – головні для педагога способи підготовки учнів до самостійної творчої роботи, способи навчання, самоосвіті, самоорганізації, самоконтролю. Малопродуктивна діяльність – формальне дотримання інструкцій, правил. Непродуктивна діяльність – головне в діяльності самовираження, кар’єра самого вчителя. Творчість педагога проявляється, коли за допомогою мікрозасобів досягається мікрорезультат. Але в праці педагога багато типового, стійкого, що виражене в законах, правилах, принципах. В ході міркувань студенти приходять до поняття стандартності способів, узагальнення, відбору найбільш характерного або в педагогічній творчості. Це алгоритми у вигляді суворо фіксованого порядку дій, тобто педагогічна творчість базується на накопичених знаннях, уміннях, звичках. Стандарт є основою подальшого розвитку цих знань, умінь та навичок. Педагогічна творчість має свої специфічні риси, а саме: а) Педагогічна творчість спрямована за часом (вчитель не може чекати, поки його осяє думка, він повинен дати оптимальне вирішення в лічені секунди); б) Педагогічна творчість повинна давати лише позитивні результати; в) Співтворчість педагогічного колективу та учнів; г) Здійснюється у публічних умовах (управління своїм станом, емоціями); д) Специфічними є: предмет - людина, яка розвивається; процес – як співтворчість партнерів; “інструмент” – творча особистість учителя; результат – (продукт) – знання, вміння, почуття, які стали надбанням учнів. У педагогічній творчості виділяються такі рівні: 1. Відкриття – найбільш масштабні новаторські педагогічні рішення, нові педагогічні ідеї та їх втілення в життя. 2. Винахід – перетворення конструювання окремих елементів педагогічної системи, засобів, методів, умов навчання і виховання. 3. Удосконалення – модернізація і адаптація до конкретних умов навчання. На основі узагальнення існуючих джерел М.О. Лазарєв пропонує виділити, принаймні, чотири ступені розвитку творчої особистості – творча активність, творча майстерність, творчий талант, геніальність. Перша стадія характеризується мотиваційною спрямованістю, стійкою творчою активністю, прагненням творчо оволодіти професійними методами, прийомами, засобами відповідного виду діяльності. Друга стадія розвитку відрізняється високою і стійкою творчою продуктивністю особистості. Для цієї стадії характерне формування професійної майстерності і творчого стилю діяльності. Третя стадія може бути охарактеризована як стадія розквіту таланту. Талантом називають таку сукупність здібностей, яка дозволяє одержувати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю і новизною, високою досконалістю і суспільним значенням. Четверта стадія розвитку творчої особистості характеризується як геніальність. Геніальність – вищий ступінь розвитку таланту, що дозволяє здійснювати принципові зрушення в тій чи іншій сфері творчості, “створювати епоху”. Психолог О.М. Лук виділяє такі якості творчої особистості: готовність ризикувати; імпульсивність, поривчастість і незалежність міркувань; нерівномірність успіхів у навчальних предметах (І.П. Павлов відзначав, якщо семінарист блискуче встигає з одного чи двох предметів і не встигає з інших, то це примушувало звернути увагу: чи не талант це?); почуття гумору і схильність до жарту; пізнавальна допитливість; небажання прийняти на віру будь-яку критичну думку; сміливість уяви і думки. Вивчення багатьох джерел літератури з питань професійної творчості і творчих здібностей як основи творення нового, спостереження досвіду вчителів, самоаналіз власної роботи привели нас до твердого переконання, що цілий ряд базових здібностей і вмінь учителя неможливо сформувати тільки в межах професійної діяльності, тобто безпосередньо в практиці навчально-виховної роботи. Виникає, так би мовити, зачароване коло: якість роботи залежить від якості здібностей та вмінь, а якість останніх не в повній мірі залежить від кількісних і якісних характеристик самої професійної праці. Треба визначити, що театральні педагоги першими переконались у слушності цього парадоксу (акторська діяльність сама по собі вельми недостатня для розвитку акторського таланту) і необхідності системи “позавиставної” роботи. Найбільш розповсюдженою й ефективною формою такої роботи стали спеціальні тренінги психофізичного апарату актора. Вивчення методології і методик театральної педагогіки, психологічних теорій свідомості й підсвідомості дають підстави по-новому розглядати природу найважливішої творчої здібності – інтуїції. Інтуїція – це здібність підсвідомості до миттєвого рішення без втручання логічних операцій за допомогою того запасу вражень, які ще не оформлені свідомістю, не втілені в думку чи образ. Інтуїцію доцільно розглядати як вирішальну складову творчого потенціалу людини, а продуктивність творчої діяльності напряму зв’язуємо з інтенсивністю “викидів” інформації з глибин підсвідомості. “Викиди”, “спалахи”, що надходять із зони неусвідомленого, їх кількість і якість залежать і від притягальної сили мотивів творця, і від його досвіду, теоретичних знань, і від ступеня розвитку таких здібностей, як уява, фантазія, увага, образна та логічна пам’ять, емпатії. Якщо інтуїцію не можна формувати безпосередньо (надто глибоко залягають її пласти), то є реальна можливість формувати й розвивати такі здібності, які зумовлюють безперечний розвиток інтуїції. Мова йде, перш за все, про тренінг таких здібностей, як уява, увага, спостережливість, смілива незгода з трафаретом, шаблоном, фантазія тощо. Розглянемо повну модель творчих здібностей учителя (структурно-бінарний підхід):
|
