Структура творчого процесу.Інтерес багатьох дослідників творчості викликає питання про структуру творчого процесу, його основні етапи. Здобутки вітчизняної (П.Енгельмейєр, І.Лапшин, А.Лук, В.Пушкін, Я.Пономарьов, В.Теплов, В.Біблер, В.Шубинський та інші) та зарубіжної (Ж.Адамар, Дж. Гілфорд, Е.Гетчисон, Д.Дьюї, Т.Лезер, А.Кроллі, Г.Уоллерс) теорії творчості висвітлюють, хоча й не до кінця, окремі етапи творчої діяльності та вимоги до їх організації. Логічне відокремлення таких стадій безумовно досить схематичне, але це дозволяє усвідомити суть та особливості кожного з етапів. Не існує також короткого їх чергування, наступний не обов’язково починається після попереднього. Разом з тим кожен з етапів – необхідний компонент цілісного творчого процесу. Одним з перших спробував визначити ступені творчого процесу російський інженер П. Енгельмейєр. Першою дією виступає зародження задуму, в якому головну роль відіграє інтуїтивне мислення, пов’язане з бажанням, стимулом. Другий етап становить дискусійне мислення, логіка, міркування та практичне дослідження. Із задуму, який свідчить лише про те, чого людина хоче, виробляється те, що вона може. На третьому етапі винахідник прагне втілити свій план в реальність. Свого часу набула популярності і чотирьохстадійна теорія творчості Г.Уоллерса, де виділялися підготовка, визрівання (“інкубація” – incubation), натхнення (осяяння) і перевірка істинності. Цю теорію в цілому підтримував французький математик Ж.Адамар. Американський філософ Д. Дьюї розрізняв такі етапи науково-технічної творчості як усвідомлення проблеми, її аналіз, висування ідеї, її перевірка, вибір. Пізніше дослідники більше деталізують етапи творчого процесу. А.Н.Лук виділяє такі: Перший – накопичення знань та навичок для чіткого усвідомлення і формулювання завдання. Другий – зосередження зусиль і пошуки додаткової інформації для вирішення задачі. Третій – відхід від проблеми (інкубація), перенесення на іншу діяльність, якщо задача не вирішується. Четвертий – осяяння (інсайт) – несподіване знаходження рішення, це логічний розрив, стрибок у мисленні, який є у будь-якому акті творчості. Чим сильніший творчий потенціал людини, тим більший такий стрибок. Завершальним етапом творчого процесу є перевірка знайденого рішення, його верифікація. В.С.Шубинський визначає три етапи творчості в контексті необхідних для них творчих рис особистості. Це – виникнення ситуації, евристичний етап та етап завершення. Вони розкриваються в шести його ланках. За думкою автора творчість розпочинається зіткненням з проблемою, що сприймається як творче ускладнення. Далі йде творча невизначеність, внутрішня підготовка особистості до рішення задачі. Потім включається неусвідомлена робота психіки, людина постійно концентрується на проблемі. Четверта – визначна ланка – “еврика”, коли усвідомлюється вихід з проблемної ситуації, знаходиться рішення. Далі воно розробляється і на підсумковому етапі критикується або підтверджується. Узагальнюючи зазначені підходи до виділення основних етапів творчого процесу, можна визначити загальну психологічну структуру будь-якої творчої діяльності. Стартовим початком творчого акту є виникнення неодмінного стану, зацікавленість, прагнення до вирішення проблеми. Потреба в творчості стимулює формування творчого задуму, при цьому може виникати необхідність у пошуку додаткової інформації, накопиченні знань, думок, вражень, що потребує зосередження зусиль. Якщо задача не розв’язується, то часто наступає “інкубація”, “виношування” задуму чи ідеї, зовнішній відхід від проблеми, переключення на іншу діяльність. Підсвідомо сформований новий інтегральний образ усвідомлюється, або водночас (інсайт), або створюється низка творчих актів. Обов’язковий при цьому логічний розрив, стрибок у мисленні може бути різної якості та інтенсивності. Етап перевірки знайденого рішення потребує високого рівня особистісної сформованості людини – добре розвиненої рефлексії, вольових якостей, що дозволяє порівнювати творчий продукт з внутрішнім зразком-еталоном, відчувати задоволення або незадоволення своєю творчістю. У певних випадках одержаний творчий продукт може віддалятися від свого створювача та розпочинати самостійне існування, оцінюватися іншими. До речі, часто автор визначає кращою роботу, яка не визнається критиками. Таким чином, творчий процес поєднує в собі нормативні та евристичні компоненти. Він розпочинається тоді, коли неможливо знайти рішення логічними засобами, і воно здобувається через використання гіпотез, припущень, інтуїції, здогадок. Продукт творчості не суперечить логіці, оскільки інтуїтивне осяяння, “інсайт”(кульмінація творчого акту) трактується багатьма вченими як “згорнута логіка”. Педагогічне мислення не слід ототожнювати з філософським або логічним. Інтелект у людини єдиний і єдині механізми, але відмінні форми мислительної діяльності, оскільки відмінні завдання, які постають у тому чи іншому разі перед розумом людини. Професійне мислення вчителя – явище багаторівневе і варіативне, поза як у ньому відображаються етичні установки, психолого-педагогічні й професійні знання педагога, його професійно-особистісні якості, способи розумових і практичних дій. Найважливішим аспектом педагогічного мислення є осмислення вчителем кожної навчально-виховної ситуації, оперативний вибір і реалізація оптимального варіанту її розв’язування. Слід зазначити, що поняття “педагогічне мислення” відображає не тільки особливості мислительної діяльності вчителя, але й професійну специфіку його сприймання, уваги, уяви, фантазії, особливості його емоційно-вольової царини. Необхідною умовою розвитку мислення є знання законів і форм логіки. Мислительні операції є найважливішим механізмом. До них належать: аналіз і синтез, абстрагування та узагальнення, порівняння, класифікація, конкретизація, кодування, перекодування, декодування (переведення мовних знаків в образи), підсумок, розгортання, інтерпретація, критика (виявлення переваг та недоліків, особливий різновид порівняння). Найважливішою формою гностичної діяльності педагога є поняття. Поняття акумулює загальні та істотні ознаки предметів і виражається в слові. Традиційний шлях формування поняття може бути репрезентований у такій схемі: чуттєві значення – розуміння змісту – засвоєння – опанування. Проте, залежно від цілей навчання, віку тих, хто навчається, рівня їхнього розвитку, підготовленості до навчання тощо, зазначена схема може зазнавати змін. Оволодіння мислительними операціями і сумою поняттєвих знань створює умови для розвитку творчого мислення. У творчому мисленні набір правил допомагає у пошуках правильного розв’язування. Без здогадування, передбачення (аналізу) відносин, які не дані ні в постановці проблеми, ні в досвіді, творче мислення здійснюватися не може. Оволодіння великою кількістю алгоритмів розв’язування завдань є передумовою для розвитку творчого мислення. Низький рівень гностичних здібностей виявляється в тому, що, не зважаючи на стаж роботи, педагог не вміє аналізувати педагогічну ситуацію й, як наслідок, не вміє її спеціально вибудувати. Здібні педагоги осмислюють мету власної діяльності, творчо оцінюють навчальну інформацію й виходячи з мети можуть змінювати творче завдання. Цей момент є вихідним пунктом педагогічної творчості. Особлива роль належить гностичним здібностям, які зумовлюють усвідомлення цілей тих, хто навчається. Коли навчально-пізнавальна діяльність стає творчістю самих учнів, тоді можна говорити про наступний етап, який відповідає тому рівневі, який заведено називати педагогічною майстерністю, яка, у свою чергу, є базовою для педагогічної творчості. Таким чином, найбільш істотним показником професійної спрямованості та творчості вчителя постає усвідомлення ним своєї діяльності як неперервного процесу розв’язання педагогічних завдань з метою розвитку особистості учня. Інакше кажучи, це міра сформованості педагогічного мислення. Технічною основою розвитку творчого мислення педагога виявляється отримання ним принципів тотальної діалектики: будь-що шукати протиставлення, контроверзу; будь-що сприймати всі явища як єдність протилежностей.
Практична частина. Фрази-“вбивці” творчої думки: Чудова ідея, але... Ми ніколи так не робили.... Це не буде працювати.... У нас не вистачить часу на... Якось ми вже пробували... Ми до цього поки що не готові... Ідея чудова, але в нас у класі... В теорії все прекрасно, а... Це не саме краще... Можна придумати що-небудь ще... Що ви про себе думаєте... Ви не врахували, що... Не смішіть людей... Це застаріло... Давайте обговоримо це пізніше.... Ми ж не діти, щоб... Дозвольте мені додати... Будемо практичні... Повернімося до реальності... Подивіться правді в очі.
1. Схема розв’язання практичної педагогічної задачі: 1/ Орієнтація в ситуації (шок). 2/ Осмислення вихідних даних (осмислення мотивів). 3/ Осмислення ступеня її проблемності (миттєвість). 4/ Етап моделювання (висування ідеї, гіпотези, способів розв’язання). 5/ Етап прийняття рішення. 6/ Здійснення прийнятого рішення, організація дій учителя та учнів. 7/ Аналіз, оцінка результатів. 8/ Визначення напрямку подальшої роботи. На цьому етапі роботи студенти використовують підготовлені педагогічні ситуації: а) зачитується педагогічна ситуація; б) пропонується теоретичне розв’язування; в) розв’язування проблеми на практиці; г) порівняння практичного та теоретичного розв’язування. Схема аналізу проблемної ситуації:
|
