II. Практична частина. 1. Проаналізувати логіку побудови однієї з лекцій А

I. Теоретична частина.

1. Загальна характеристика процесу переконання.

2. Аргументація. Вимоги до неї.

3. Характеристика звертання (ставлення) вчителя до учнів.

4. Технологія підготовки промови.

1. Проаналізувати логіку побудови однієї з лекцій А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, інших педагогічних джерел.

2. Мікровиступ (3-5 хв.) на тему: “В житті завжди є місце для подвигу” або “Бій байдужості”.

3. Вправи на розвиток умінь переконуючого впливу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ:

Підготувати мікровиступи. Продумати логіку доведення, переконуючі приклади.

Записати тези виступу.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

- Макаренко А. С. Методика виховної роботи. – К.: Радянська школа, 1990. – С. 139-205.

- Сухомлинський В. О. Сто порад вчителю. Як проводити виховну бесіду з колективом/ Вибр. тв.: В 5 т. – К., Радянська школа, 1987. – Т. 2 – С. 691-695.

- Дзюбенко О. Г., Присяжный Т. В. Культура дискуссии. – К.: Политиздат Украины, 1990.

- Дубов И. Г. Такое многоликое влияние// Педагогика и психология. – М.: Знание, 1989, № 9.

- Павлова И. Г. Спор, дискуссия, полемика: Кн. Для старших классов средней школы. – М.: Просвещение, 1991. – С. 69-81.

- Педагогічна майстерність / За ред. Зязюна І. А. – К.: Вища школа, 1997.

- Сопер П. Основы искусства речи: Пер. с анг. – М.: Прогрес: Прогресс-Академия, 1992.

- Шведов И. Искусство убеждать. – К.: Политиздат Украины, 1986.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

- Андрієвська В. А., Балл Г. О., Волинець А. Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. Для вчителя/ За ред. Балла Г. О., Киричук О. В. – К.: ІЗМН, 1997.

- Болдырев Н. И. Методика воспитательной работы в школе. – М.: Просвещение, 1974. – С. 96-98, 118-120.

- Ковалев А.Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1989. – С. 295-298.

- Радченко В. П. Изучение ораторского искусства в США. – М.: Знание, 1991 / Новое в жизни, науке, технике. Сер. Наука убеждать: риторика; №1/.

- Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. – М.: Педагогика, 1984.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Навіювання та переконання є основними засобами вербального впливу вчителя та учнів. Вони супроводжують та доповнюють один одного, але мають і досить виражені особливості.

Під “переконанням” розуміють і процес, і результат вказаного впливу. Переконання, як процес впливу однієї людини на іншу, являється предметом дослідження логіки та риторики. Ці науки займаються розробкою правил та прийомів, якими повинен користуватися оратор, щоб переконати у своїй правоті. Переконуючий вплив апелює в основному до знань та досвіду партнера по взаємодії і в значній мірі є інтелектуальним. Він спрямований на свідоме сприйняття людиною яких-небудь повідомлень та ідей, на їх аналіз і оцінку. Висновок може бути здійснений або самостійно, або слідом за переконуючим, але ні в якому разі не засвоєним у завершальному вигляді, як при сугестії.

Структура процесу переконання і доведення однакові. Доведення – це сукупність логічних прийомів обгрунтування істинності якого-небудь твердження за допомогою інших положень, істинність яких вже встановлена. Структура доведення включає три взаємопов’язані елементи: теза (думка або положення, істинність якого необхідно довести), аргументи або доводи (положення, за допомогою яких обґрунтовується теза),демонстрація або форма. Спосіб доведення (логічні міркування. Сукупність висновків, які застосовуються при проведенні тези із аргументів).

Розрізняють доведення прямі та опосередковані. При прямому доведенні теза обґрунтовується без допомоги додаткових побудов. Опосередковане доведення передбачає обгрунтування істинності тези за допомогою спростування протирічливого положення – антитези. Із хибності антитези на основі закону включеного третього робиться висновок про істинність тези. В педагогічній діяльності вчителі дуже часто використовують прямі та опосередковані доведення одночасно. За таких умов обґрунтовується власна теза і демонструється хибність антитези.

При побудові логічного доведення необхідно знати і виконувати правила висування тези і аргументів. Теза має бути чітко сформульованою, залишатися незмінною в ході даного доведення і не містити в собі логічного протиріччя. Аргументами мають бути істинні положення. При чому їх істинність доводиться незалежно від тези. Слід пам’ятати, що аргументів має бути досить для даної тези.

Використовуючи доведення як логічну операцію, педагог має не забувати про те, що його задача не лише довести висунуту тезу, але і переконати учнів у її істинності. Хоч доведення і становить основу переконання, слід завжди пам’ятати – це різні процеси. Доводити означає встановлювати істинність тези, а переконувати – створювати враження, викликати впевненість, що істинність тези доведена, робити слухачів однодумцями, співучасниками власних задумів та дій.

Технічною стороною процесу переконання виступає аргументація.

Аргумент (довід, основа) – істинне судження, яке використовується для обгрунтування істинності чи хибності висунутого положення (тези). Він є складовою частиною будь-якого доведення. Аргументація – спосіб міркувань, який забезпечує доказовість і переконливість виступу; сукупність аргументів на користь чого-небудь.

Аргументація має відношення, по-перше, до раціонального світу, де тверезо думають і добре висловлюють свої думки, до логічного порядку та ораторських прийомів; по-друге, до прихованих способів вираження ірраціонального і емоційного. Для ефективності аргументації використовують такі прийоми:

- уникайте перебільшень та використання модних слів;

- докладіть усіх зусиль, щоб слабкі сторони вашої тези перетворити на сильні;

- оточіть себе ореолом рекомендацій;

- доводьте все, що висуваєте в якості аргументу (кращий у світі аргумент – це реальне доведення всього того, про що ми говоримо);

- не зловживайте термінологією;

- мова має бути образною (“малювати” мізансцени);

- прагніть до того, щоб зміст був прийнятий і зрозумілий слухачам.

Пам’ятайте:

- людей переконує не те, що ми говоримо, а те, що вони розуміють;

- свої твердження ілюструйте статистичними даними;

- спирайтеся на факти, а не на думки (чутки);

- враховуйте індивідуальні особливості слухачів;

- на кінець, завжди і скрізь залишайтесь оптимістом.

В ході аргументації у слухачів виникатимуть заперечення. Вони бувають:

1/ нещирі і необґрунтовані; 2/ щирі та необґрунтовані; 3/ щирі та обгрунтовані.

Педагог має орієнтуватися серед заперечень, які можуть надходити від дітей, і бути готовим до їх відхилення. Пропонуємо відповідні на заперечення:

- надати можливість опоненту висловитись якомога повніше;

- не говорити опоненту, що він не правий;

- здійснити відбір моментів, з якими ми погоджуємось або не погоджуємося;

- уникати дискусійної манери спілкування, при якій прагнуть отримати “верх” над опонентом;

- бути в “курсі” всіх можливих заперечень від дітей;

- не затримуватися на запереченні, яке важко відхилити, але обов’язково повернутися до нього пізніше.

Щоб аргументація була надійною і переконливою, дотримуйтеся таких правил:

1/ аргументи мають бути істинними; 2/ істинність аргументів має бути очевидною;

3/ кількість аргументів має бути достатньою для доведення тези.

Ефективність аргументації в навчально-виховному процесі багато в чому залежить віз звернення (ставлення) вчителя до особистості учня. Проаналізуйте можливі варіанти:

1. З конкретними даними або Узагальненими даними

- допускає глибину розуміння; - створює двозначність, невизначеність;

- може бути надто прямим для - буває важко зрозумілим.

сприйняття.

2. Без оцінки або Оцінюючи

- зводьте до мінімуму вплив - руйнує самооцінку;

на самооцінку;

- може бути поверховим. – сприймається як грубість.

3. Турбота про загальні потреби або Турбота про власні потреби

- забезпечує основу для - дає інформацію про те, що

розв’язування проблем учнів. Педагог відчуває, бажає.

4. Творчо або Руйнівно

- забезпечує основу для змін. – збільшує напруженість.

5. Публічно або В співбесіді

- сильно впливає на сприймання - ніякої іншої підтримки та

дітей; допомоги;

- сприймається як публічне - обмежує негативні прояви.

копання в брудній білизні.

6. Тільки у відповідь на або За власної ініціативи

звернення дітей

- забезпечує велику - буває нав’язаним;

ймовірність визнання - може закріпити небажання

обмінюватися думками.

Промова перед людьми має бути подібна до звичайної бесіди (співбесіди з певними поправками). Для виступу необхідно: 1/ знання предмету; 2/ цілеспрямованість;

3/ вміння.

Розглянемо технологію підготовки промови. Вона включає в себе вибір теми, постановку мети, збір матеріалу, розробку введення, розвиток головної частини виступу і підведення підсумків (заключення, висновки).

Промови бувают ь: 1/ написані та заучені напам’ять;

2/ написані та прочитані;

3/ експромтом;

4/ з попередньою підготовкою, але без запису.

Тематика промов може бути такою: пояснювальні теми; описові теми;

- бібліографічні; повідомлення; агітаційні теми; інформаційні теми.

Цікавість теми залежить від:

а) основних інтересів слухачів;

б) групових інтересів;

в) інтересів даного часу;

г) конкретних інтересів;

д) новизни;

е) конфліктності.

За формою промови поділяють на:

Розважальні; інформаційні; збуджуючі; переконуючі; агітаційні;

ті, що закликають до дій.

Під час виступу необхідно зберігати максимальну впевненість у собі. Для цього перед проголошенням промови потрібно:

- усвідомити причину страху (якщо він має місце);

- перебороти страх дією;

- виступати у повній готовності;

- зберігати упевнений вигляд.

Нарешті, пам’ятайте – успішність промови залежить від сили та якості думок.