Системна альтернатива

Якщо архетипи “Біоробот”, “Надлюдина” і “Матерія” лежать в основі центристської, правої і лівої ідеологій, то ідеологія архетипу “Боголюдина” пропонує системну альтернативу і під­но­ситься над поділом “праві—центристи—ліві”. Свою соціаль­но-політичну реалізацію боголюдський архетип знаходить у формі варново-корпоративного структурованого суспільства (брах­мани, кшатрії, бізнесмени, спеціалісти, непосвячені), керо­ва­ного гетьманом, який поєднує у своїй особі найвищу законодавчу, виконавчу і судову влади, періодично переоби­рається і несе перед Богом і народом повну відповідальність (майном, свободою і життям) за плоди свого правління. Фунда­ментом такого структурування суспільства є принцип “природо­відповідної праці”, сформульований Григо­рієм Сковородою, об’єктивні закони менеджменту, наприклад, цілісність влади (влада — це відповідальність, а відпові­дальність не можна розділити), а також сучасні технології кваліметрії (точної кількісної оцінки якісних показників).

— Чи можна сказати, що проникнення в християнство єресей та інформаційних закладок “юдействуючих” було законо­мірним явищем?

Принаймні, перша фаза розвиткухристиянства була сприят­ли­вою для проникнення “бур’янів”. Так само, як перехіддо четвертої, боголюдської фази сприятливий для їх виполювання.

— Куди тоді поділося боголюдське християнство, прине­сене в Україну галілеянами? Чому так мало залишилося документальних слідів раннього християнства?

Вчення, безпосередньо отримане від Христа, завжди існувало у вигляді “підводної течії”, інколи прориваючись на поверхню чи то у формі козацького християнства, чи то у вченні і житті Григорія Ско­вороди. Очевидно, що ці фено­мени не виникли на голому місці, а мали під собою потужну традицію. А чому так мало залишилося слідів, то причина проста: найгостріша конкуренція відбувається між системами, які перебу­вають в одній екологічній ніші. Яскравим прикладом можуть бути парламентські вибори в Україні, коли головним противником Руху є інший Рух, а запеклим ворогом соціалістів — прогресивні соціа­лісти; водночас комуністи і Рух не є конкурентами, оскільки працюють з різними групами виборців, у різних нішах.

Те ж саме з раннім християнством. Якщо в Україні майже не лишилося дохристиянських артефактів (окрім “Веле­со­вої книги”, “Слова о полку Ігоревім” та ще небагатьох), то що вже говорити про якесь християнське вчення, якісно відмінне від візантійської моделі, яка стала домінуючою після релігійної реформи Володимира. Прояви всього “невізантійського” знищувалися в першу чергу. Проте “рукописи не горять”. Напередодні формування християнства вищого рівня, яке нині визріває в Україні, ми все більше дізнаватимемося і про арійську основу християнства, і про ідеологію Антської держави, і про християнство Аттіли, і про те, що “суперечності” між релігією і наукою — це ще одна інформаційна закладка.

— Отже, нинішнє християнство стоїть на порозі переходу до боголюдської фази?

Безумовно. І провідну роль у майбутньому світі відіграватиме народ, який здійснить першим цей перехід. Щоправда, для цього треба спочатку оволодіти теорією Великого переходу. Цим ми зараз і займемось. А почнемо від самого початку — з расології і тих далеких часів, “коли все почалося”.