АТМОСФЕРА

 

Для належного здійснення і захисту суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків важливе значення має фактор ча­су. Проте юридичне значення має не сам час, а певні його від­різки чи моменти, з якими пов'язують виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. ЦК України оперує по­няттями “строк" і “термін”.

Термін — це певний момент у часі, з настанням якого по­в'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін може визначатись календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Такою подією може бути момент смер­ті особи, закінчення перебігу певного строку тощо.

Строк — це певний період у часі, зі сгтивом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Іноді обчис­лення строку в цивільному праві визначається також хвилинами і секундами, наприклад договір телефонного зв’язку.

Строк і термін можуть визначатись актами цивільного зако­нодавства, правочином або рішенням суду.

Для правильного обчислення строку важливе значення має його початок та закінчення. За загальним правилом, строк по­чинається з наступного дня після календарної дати або з на­станням події, якими визначено його початок. Закінчення строку залежить від одиниці виміру часу, що застосовується для обчислення цього строку.

1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

2. Строк, що визначений півроком або кварталами року, спливає у відповідне число останнього місяця строку. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне чи­сло останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює 15 дням.

5. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на неділю або неробо­чий день, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, її мо­же бути виконано до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте якщо цю дію має бути вчинено в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими пра­вилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв'язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що зда­ні своєчасно.

Залежно від різноманітних критерії виділяють декілька ви­дів класифікацій строків (термінів).

1. Залежно від суб'єкта встановлення строків (термінів):

• законодавчо встановлені — тобто ті, які закріплено в за­конах та/або інших нормативно-правових актах;

• договірні — строки (терміни), що встановлюються за до­мовленістю сторін;

• судові — це строки (терміни), які встановлюються судом.

2. За правовими наслідками:

• правостворюючі — строки (терміни), пов'язані з виникнен­ням певних правовідносин;

• правозмінюючі — строки (терміни), спрямовані на зміну правовідносин;

• правоприпипяючі — строки (терміни), пов'язані з припи­ненням правовідносин.

3. За самостійністю визначення:

• імперативні — строки (терміни), які строго визначені за­коном та не можуть бути змінені за згодою осіб (наприклад строки набувальної давності);

• диспозитивні — строки (терміни), які хоча й передбачені законом, проте можуть бути змінені за згодою сторін.

4. За характером визначеності:

• абсолютно визначені строки (терміни) вказують на точний момент чи період часу, з яким пов'язуються юридичні нас­лідки;

• відносно визначені строки (терміни) характеризуються мен­шою точністю і вказують лише приблизні орієнтири, на­приклад, у розумний строк, у строк, необхідний для вико­нання, негайно тощо;

• невизначені строки (терміни) мають місце у разі, якщо за­коном чи договором взагалі не встановлено будь-якого ча­сового орієнтиру, хоча й передбачено, що відповідні право­відносини мають часові межі. Наприклад, деякі договори може бути укладено безстроково, але зрозуміло, що такі правовідносини, все ж таки, колись припиняться.

5. За поширенням:

• загальні строки (терміни) мають загальне значення та сто­суються всіх без винятку суб'єктів та всіх однотипових ви­падків;

• спеціальні строки (терміни) встановлюються для винятків із загального правила і діють лише у випадках, що перед­бачено в законі.

Проте найбільш вагоме значення має розподіл строків на строки (терміни) здійснення цивільних прав, строки (терміни) виконання цивільних обов'язків та строки (терміни) захисту цивільних прав.

Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав — стро­ки, впродовж яких володілець суб'єктивного права може реа­лізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві.

Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

1) строки існування цивільних прав — це строки дії суб'єктив­ного права в часі. Введення часових обмежень означає, що законодавець свідомо обмежує деякі з прав для узгодження цивільного обігу;

2) преклюзивний строк — це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповнова­женій особі строго визначений час для реалізації свого пра­ва і припиняє це право у разі його невикористання чи нена­лежного використання. Цей строк встановлюється для спо­нукання особи до здійснення свого права, в іншому ж ви­падку це право припиняється або ж переходить до інших осіб. Це свого роду санкція за нездійснення свого суб'єктив­ного права, оскільки його нездійснення певною мірою зава­жає подальшому нормальному розвитку суспільних відно­син. Такими строками є: ч. 1 ст. 1270 ЦК, ст. 968 ЦК, ст. 362 ЦК тощо;

3) претензійний строк — строк, упродовж якого уповнова­жений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

гарантійний строк — період часу, впродовж якого прода­вець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує прида­тність товару (речі) чи послуги для використання за зви чайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вима­гати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни то­вару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків. Близькими до гарантійного строку є термін служби (для товарів чи робіт тривалого ко­ристування) і термін придатності (для продуктів харчуван­ня, медикаментів тощо).

Строк виконання обов’язків — це строк, упродовж якого особа повинна виконати належний їй обов'язок, тобто вчини­ти певні дії чи відмовитися від їх вчинення. Вирізняють за­гальні та проміжні строки виконання суб'єктивних цивільних обов'язків. Загальний строк охоплює собою весь строк вико­нання обов'язків, а проміжний — строк, у продовж якого має бути виконано певний етап цього обов'язку, наприклад, під час здійснення поставки може бути додатково встановлено строк щодо поставки кожної з партій продукції.

Відповідно до ст. 531 ЦК боржник має право виконати свій обов'язок достроково. Однак дострокове виконання обов'язку не повинно суперечити договору, актам цивільного законодав­ства або випливати із суті самого зобов'язання чи звичаю діло­вого обороту. Наприклад, вантаж було доставлено достроково, коли замовник ще не підготовив склади для вивантаження про­дукції, проте він зобов'язаний звільнити транспортний засіб, внаслідок чого вантаж може бути пошкоджено або знищено.

Строк захисту цивільних прав — це строк, упродовж якого особа, право якої порушено, оспорено чи не визнано, мо­же вимагати примусового здійснення чи захисту свого права.

Залежно від того, яким чином здійснюється захист, розріз­няють: строки судового захисту (позовна давність); строки ад­міністративного захисту; строки самозахисту; строки оператив­ного захисту.

Позовна давність-— це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Значення позовної давності полягає у на­данні потерпілому строго визначеного, проте цілком достат­нього строку для захисту його права. Після збігу строку по­зовної давності потерпілий позбавляється можливості примусо­вого (судового) захисту свого права, але саме порушене право зберігається.

 

ЦК:

Глава 18 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ

Стаття 251. Поняття строку та терміну
1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або
годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на
подію, яка має неминуче настати.

Стаття 253. Початок перебігу строку

1. Перебіг строку починається з наступного дня після
відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано
його початок.

Стаття 254. Закінчення строку

1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць
та число останнього року строку.

2. До строку, що визначений півроком або кварталом року,
застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При
цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число
останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на
такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в
останній день цього місяця.

4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день
останнього тижня строку.

5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий
або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у
місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним
робочий день.

Стаття 255. Порядок вчинення дій в останній день строку

1. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути
вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія
має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій
установі за встановленими правилами припиняються відповідні
операції.

2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку
до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані
своєчасно.

АТМОСФЕРА

Атмосфера удерживается у земли силами гравитации. Хотя ее общая толщина превышает 800 км, большая часть воздуха находится у поверхности земли. Фактически, половина общего количества атмосферы весом более 5,6 квадриллиона (5 600 000 000 000 000) тонн находится ниже 5500м! Атмосфера делится по высотам на слои в соответствии с определенными характеристиками. Нас, в первую очередь, интересует нижний пласт воздуха, который называется тропосферой (tropo значит изменение). Состояние её и изменения в ней мы называем погодой. В тропосфере мы живем и летаем.

Тропосфера протянулась от поверхности земли до высоты 7-9 км над полюсом и 17-20 км над экватором. Эффект различной толщины объясняется вращением земли (рис.1). На рисунке размер атмосферы для ясности сильно преувеличен. Если посмотреть на толщину атмосферы относительно радиуса земли, то земной шар подобен апельсину, где толщина апельсиновой корки подобна толщине атмосферы и яблоку, если брать только тропосферу.

 

Выше тропосферы находится стратосфера, а слой атмосферы между тропосферой и стратосферой известен как тропопауза. Два нижних слоя отличаются от стратосферы тем, что в них температура постоянно понижается с высотой, а в стратосфере с набором высоты остается примерно постоянной. Тропосфера имеет облака и постоянно изменяющиеся условия. Стратосфера стабильна и чиста. Тропосфера - объект изучения в этой книге.