Субєкт розкрадання: категорії службових, матеріально-відповідальних осіб; технічного персоналу та інших осіб, технічного персоналу та інших ос., які можуть бути причетними до злочину); чинники, які вплинули чинники, які вплинули на формування та здійснення злочинної мети, утворення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками та ін.;б) спосіб приготування до розкрадання (прийоми створення неврахованих лишків сировини, готової продукції, коштів та ін.), його вчинення (прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації), приховування злочинів, маскування злочинних дій; обставини, що обумовили вибір розкрадачами певних способів (загальних для різних галузей, характерних для даної галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини, напівфабрикатів, готових виробів та ін.);в) предмет посягання — кошти, матеріальні цінності у вигляді сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел розкрадання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені на підприємстві, в організації, установі за рахунок лишків, що надійшли зі сторони, від співучасників);г)обстановка розкрадання — місце (галузь виробництва, сфера обслуговування, виробнича дільниця, структурний підрозділ організації, підприємства та ін.); умови, що визначаються технологічним процесом або операцією, системою обліку та звітності, зберіганням та рухом коштів та матеріальних цінностей, документообігом (оформлення та рух управлінських, проектних, облікових, бухгалтерських, лабораторних, технічних, технологічних, виробничо-господарчих, статистичних та інших документів), видом продукції, що використовується; час (астрономічний), сезонність робіт; канали збуту, реалізації здобутого злочинним шляхом;ґ) наслідки розкрадання, відображені у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди, їх локалізація та взаємозв'язок), викликані службовими та позаслужбовими діями та зв'язками розкрадачів, способом життя, поведінкою у побуті, особистими зв'язками.
За структурою способи можуть бути простими, тобто складатися із дій, спрямованих на вилучення майна (без підготовки, утворення резервів і приховування розкрадання) та складними, що містять комплекс дій із створення неврахованих лишків, їх вилучення шляхом вивезення за межі місця легального знаходження (зберігання), приховання як самих способів, так і наслідків розкрадання в цілому. Найбільш загальними критеріями класифікації способів розкрадання є:предмет злочинного посягання — способи розкрадання матеріальних цінностей і коштів;ступінь спільності способів — способи, що типові для всіх галузей народного господарства, та способи, які характерні для окремих галузей, видів виробництва;документальне оформлення (облік) майна — способи розкрадання врахованих і неврахованих цінностей.Способи розкрадання можуть бути класифіковані за загальним механізмом злочинної операції при випуску неврахованої продукції: 1) операції, які проводяться без офіційного оформлення документів (або з фіктивним документальним прикриттям), — «бездокументні» операції та 2) операції, які здійснюються без фактичного руху товарів, — «безтоварні» операції.Велике значення для розкриття розкрадань має знання слідчим типових способів створення лишків для розкрадання, збуту і реалізації неврахованої продукції в різноманітних галузях промислового і аграрного виробництва, торговельних та інших підприємствах.Справа про розкрадання може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину. Відібрання пояснень і витребування документів може бути пов'язане з необхідністю проведення інвентаризації фінансової і господарської діяльності, отримання консультацій фахівців (бухгалтерів, товарознавців, технологів), вивчення нормативних матеріалів, що регулюють фінансову і господарську діяльність підприємства, організації, ознайомлення з особливостями їхньої діяльності.В одних випадках відомо місце розкрадання (певного його епізоду), але не ясно, яким чином і куди збувалося викрадене; в інших — слідчий має відомості про реалізацію викрадених матеріальних цінностей у певному місці, однак не відоме джерело розкрадання. Обставини можуть скластися й так, що відомими стають факти неофіційної реалізації сировини з підприємства-виробника чи бази або факти переміщення готової продукції без належного її оформлений, и той час як не встановлено її виробника і споживача. Як правило, це стосується однорідної продукції, що виготовляється різноманітними підприємствами, або такої що поставляється численними місцевими і зарубіжними фірмами. Для розслідування розкрадання характерно планування чотирьох основних етапів розслідування: проведення перевірочних дій і вирішення питання про порушення кримінальної справи; початок розслідування (проведення первісних слідчих і організаційних дій та оперативно-розшукових заходів); проведення подальшого розслідування; закінчення розслідування. Специфічним для планування є і те, що на початку розслідування (а інколи й до його початку) досить повно відоме коло осіб, які можуть бути причетними до розкрадання або мають про це відомості, у зв'язку з чим в плані розслідування (перевірочних дій) передбачається отримання пояснень, допит цих осіб.Факти злочинного посягання на майно можуть виявлятися органами фінансового контролю, здійснюваного відповідними контрольно-ревізійними службами, аудитом, а також незалежним фінансовим контролем.Матеріали аудиторської перевірки є важливим джерелом для проведення їх криміналістичного аналізу з метою виявлення ознак розкрадання та інших економічних злочинів. Для цього використовують результати порівняння даних аналітичного і синтетичного обліків, перевірки правильності кореспондентських рахунків тощо.Ревізії, які проводяться на вимогу слідчого, мають цільове спрямування, що визначається вихідними даними і конкретними завданнями розслідування. В результаті експертизи ще більшу конкретизацію одержує вирішення окремих питань, що залишилися нез'ясованими через різноманітні обставини під час ревізії, що їй передувала.Судові експертизи. Розслідування розкрадань чужого майна без проведення судових експертиз практично неможливо. Величезна частина роботи слідчого припадає на дослідження документів і документообігу. Звідси використання фахівців і судових експертиз стає очевидним. Найчастіше проводяться судово-бухгалтерська, планово-економічна, товарознавча, технологічна, криміналістичні експертизи матеріалів, речовин і виробів (КЕМРВ). Судово-бухгалтерська експертиза. Необхідність судово-бухгалтерської експертизи обумовлена наступними обставинами: а) коли потрібно перевірити правильність методів дослідження, застосованих ревізором; б) при недостатньому виконанні завдань ревізором; в) якщо обвинувачений заявить про неправильні методи дослідження, застосовані ревізором; г) коли матеріали ревізії не відповідають матеріалам справи і виникає сумнів в обґрунтованості висновків ревізора. На судово-бухгалтерську експертизу надсилають: матеріали ревізії, первинні, зведені оперативно-технічні звіти; протоколи виїмок, обшуків, вилучення документів; протоколи допитів і очних ставок осіб, що стосуються обставин справи; протоколи огляду документів, що залишилися не залученими до справи; висновки інших експертів. Планово-економічна експертиза на відміну від бухгалтерської вирішує.питання, що стосуються економічних планів і планово-економічних показників підприємства з державною чи кооперативною формою власності. До основних питань належать визначення: обгрунтованості затверджених планів реалізації продукції, послуг і товарів; обгрунтованості розрахункових показників: обсягу виробництва, будівництва, собівартості продукції, фондів економічного стимулювання. Товарознавча експертиза визначає групову належність промислових і продовольчих товарів; підприємство-виготовлювача; механізм утворення дефектів; розміри природних збитків; причину браку тощо. Криміналістична експертиза. При розслідуванні присвоєння і розтрат найчастіше проводяться експертизи: почеркознавчі, техніко-криміналістичного дослідження документів (установлення дописки, вставки, травлень, підчищень, повної чи часткової підробки документів, способу виготовлення документів, диференціації барвників, паперів тощо).
