Технологія ремонтних робіт.

Ловильні роботи при обриві й падінні у свердловину труб і штанг здійснюються за допомогою ловильного інструменту – комбінованого уловлювача ЛКШ-114, призначеного для уловлювання в експлуатаційній колоні штанг і недеформованих труб діаметром до 48 мм або уловлювача ЛКШТ-168, який може захоплювати труби діаметром 73 мм. Уловлювачі спускають у свердловину на колоні бурильних труб з лівою різьбою. Кінець труби або штанг через воронку входить всередину уловлювача, складові захватні плашки при русі вгору по конусній поверхні розсуваються, пропускають кінець труби вгору. При підйомі уловлювача ці плашки під впливом пружини ковзають вниз по конусній поверхні і захоплюють трубу. Аналогічно може бути спіймана і штанга за допомогою плашок, з'єднаних плашкотримачем, які переміщуються у корпусі уловлювача синхронно. Нижні плашки використовують також для уловлювання штанг за муфту (якщо колона штанг, що впала у свердловину закінчується муфтою). Для визначення положення і виду верхнього кінця труб і штанг у свердловину перед ловильними роботами спускають печать з гумовим наконечником на кінці, закритим алюмінієвою оболонкою. За відбитком на цій оболонці об’єкта, що впав у свердловину, визначають його стан і положення у свердловині. Для підйому труб використовуються також мітчики, колоколи і труболовки різних конструкцій. Мітчик застосовують для захоплення труби за допомогою різьблення, нарізуваного з його допомогою всередині труби, а колокол дозволяє нарізати різьблення на зовнішній поверхні її кінця.

Очищення свердловин від піщаних пробок. Піщані пробки утворюються на вибої при розробці піщаних пластів і слабозцементованих пісковиків. Висота пробок може досягати десятків і сотень метрів, що ускладнює експлуатацію свердловини і скорочує її дебіт. Для видалення пробок застосовують поршневі і автоматичні желонки, струменеві апарати і гідробури. Пухкі пробки видаляють прямим або зворотним промиванням свердловини нафтою, аерованими рідинами і піною. При прямому промиванні (рис. 19.1) рідина нагнітається в НКТ, а суміш її з піском піднімається по кільцевому простору. Іноді швидкість підйому суміші недостатня для швидкого винесення піску внаслідок значного перевищення площі кільцевого перерізу порівняно з перерізом труб. У цьому випадку застосовують зворотне промивання – рідина нагнітається у кільцевий простір, а розмита суміш піску і рідини піднімається по НКТ, що значно збільшує швидкість її руху і знижує час промивання. Але при цьому рідина, що нагнітається у кільцевий простір в значній мірі втрачає здатність розмивати пробку, крім того не вдається використовувати насадки для посилення розмиваючої дії струменя, що здійснюється при прямому промиванні. Тому іноді використовують комбіноване промивання – періодично змінюють напрям циркуляції рідини. Щоб не зупиняти процес промивання свердловини при нарощуванні чергової труби, довжина якої, як правило, не перевищує 8 – 9 м, застосовуються різні пристрої.

1 – стояк; 2 – гнучкий шланг; 3 – вертлюг; 4 – запобіжна засувка;

5 – гирловий трійник; 6 – промивні труби (НКТ); 7 – насадка для збільшення швидкості виходячого струменя робочої рідини

Рис. 19.1. Схема прямої промивки свердловини

Спуск і підйом відцентрових електронасосів. Перед тим як свердловину обладнають насосною установкою, її промивають, очищають від бруду, осадів і солевих відкладень і перевіряють обсадну колону на проходимість спеціальним шаблоном до глибини спуску ЭЦН, щоб уникнути аварій з кабелем і агрегатами насоса при спуско-підіймальних операціях. Перевіряють якість з'єднання кабельного вводу з електродвигуном, наповненість його мастилом. На протекторі і насосі за допомогою поясів закріплюють плоский кабель, а в зоні труб – круглий. При спуску труб кабель поступово змотується з барабана. Перед спуском насоса труби заповнюють нафтою, а для його підйому нафта зливається через клапан, який розкривається дротиком, що скидається з поверхні. Кабель при підйомі труб знімається і намотується на барабан.