ТЕРМИНЫ И ОПРЕДЕЛЕНИЯ

 

Міжнародне приватне право (далі – МПрП) з моменту виникнення постало як система норм, покликаних забезпечити ефективне вирішення міжнародних колізій, зіткнень правопорядків, що виникали внаслідок можливості застосування до одних і тих самих правовідносин правових норм різних держав. Тривалий час МПрП розвивається саме як колізійне право (тобто система колізійних норм), а єдиним методом, який застосовується цією галуззю, є колізійний.

Загальновідомим є той факт, що будь-яка колізійна норма складається із двох обов’язкових елементів: обсягу (правовідносини, до яких застосовується норма) та прив’язки (право держави, яке регулюватиме правовідносини). В англомовній літературі структуру колізійної норми описують за допомогою дещо інших понять. Зокрема це поняття operative facts та connecting factors[1], які за своїм змістом в цілому відповідають наведеним вище поняттям обсяг та прив’язка. Така структура дозволяє колізійній нормі виконувати свою головну функцію – визначати право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, а в поєднанні із матеріальною нормою права відповідного правопорядку, як слушно вказує Л. А. Лунц, «створювати правило поведінки для учасників цивільного обігу»[2]. Разом із тим така незвичайна структура норми в поєднанні із особливим характером правовідносин, які є предметом регулювання, призводить до того, що класичні проблеми дії закону у просторі та часі у МПрП також набувають особливого характеру: наприклад, conflit mobile (а в німецькій літературі – Statutenwechsel).

Як вказувалось вище проблему conflit mobile породжує сама структура колізійної норми. Для того аби проілюструвати цю тезу прикладом візьмемо просту колізійну норму, обсяг якої охоплює правовідносини щодо речових прав на рухоме майно, а колізійна прив’язка вказує на місце знаходження речі (lex rei sitae). Припустимо, що в той час, коли річ перебувала на території держави А вона була передана в заставу, проте в подальшому річ була переміщена в державу Б. В такому разі: що відбувається із обтяженням (заставою)? та яке право має бути застосоване до правовідносин сторін щодо застави: право держави А, де застава виникла, чи право держави б, де знаходиться річ? Цей нескладний приклад вказує на основні риси характерні для conflit mobile: зв'язок із часом (зміна обставин, з якими пов’язана прив’язка) та зв'язок із простором, в якому знаходяться об’єкти та суб’єкти правовідносин (зміна місця перебування майна, зміна місця проживання/знаходження суб’єкта). Саме цим зумовлено, що conflit mobile найчастіше має місце тоді, коли колізійна норми використовує такі типи колізійних прив’язок як lex rei sitae, lex domicilii тощо. Це й не дивно, адже частина колізійних прив’язок пов’язана із незмінними явищами або подіями (напр., місце реєстрації шлюбу або місцем знаходження нерухомого майна тощо). Натомість інша частина прив’язок оперує категоріями, які внаслідок зміни часу або місця, також можуть змінюватись: наприклад, особа може вийти з громадянства або переїхати в інше місце проживання, рухома річ може бути перевезена з однієї держави в іншу. В останньому випадку колізійна прив’язка – connecting factors – є непостійною, мінливою (в англомовній літературі така ситуація отримала назву variable connecting factors[3]).

Таким чином виникнення conflit mobile призводить до того, що колізійна норма не виконує свого головного призначення: у випадку конфлікту правових систем визначити ту з них, яка здійснюватиме регулювання правовідносин. Адже у цьому випадку правові системи, що можуть бути успішно застосовані для регулювання суспільних відносин, і які введені в дію двома різними законодавцями, одночасно залишаються в силі. Внаслідок цього юрисдикційний орган, який дає правову оцінку відносинам, змушений визначитись із тим, до якого моменту в часі правові відносини мають врегульовуватись кожною із цих правових систем[4]. При цьому необхідно вказати, що conflit mobile може виникати не лише між lex fori та іноземним правом, а й між двома правопорядками, які одночасно є іноземними щодо lex fori[5]. Разом із тим Беренд Кранс (Berend Crans) називає проблему conflit mobile однією із найбільш цікавих для юристів[6].

Слід також вказати, що в літературі зустрічається думка про те, що conflit mobile слід відрізняти від проблеми дії закону (включаючи колізійні норми) в часі[7], оскільки його виникнення пов’язано із змінами, що відбуваються у прив’язці (connecting factors), а не із дією колізійних норм в часі[8]. І хоча така дискусія має досить затеоретизований характер, тим не менше не можна не погодитись із тим, що час є визначальним фактором для виникнення conflit mobile (про що також вказує досить багато науковців[9]). Важко навести практичний приклад виникнення conflit mobile, який би не був пов'язаний із дією часу, внаслідок якої змінилось місце знаходження об’єкта, громадянство чи місце проживання тощо. На наш погляд, у практичній площині conflit mobile постає саме як одна із можливих форм проблеми дії закону у просторі і часі щодо колізійних норм (природно, що це не єдина форма такої проблеми).

Таким чином conflit mobile – це ситуація, коли внаслідок зміни обставин справи (напр., характеристик суб’єкта або об’єкта правовідносин), на підставі колізійної норми неможливо точно визначити, правова система якої держави буде врегульовувати приватноправові відносини обтяжені іноземним елементом. Conflit mobile найчастіше виникає у сімейних правовідносинах, правовідносинах щодо визначення обсягу дієздатності осіб, правовідносинах пов’язаних із реалізацією речових прав щодо рухомого майна та у зобов’язальних правовідносинах (зокрема з приводу змісту способів забезпечення виконання зобов’язань).

В різні часи було запропоновано чимало способів розв’язання проблеми conflit mobile. Разом із тим загального способу вирішення цієї проблеми знайдено не було. Сучасні науковці схиляються до того, що проблема conflit mobile має вирішуватись на рівні колізійних норм спеціальної частини МПрП, оскільки створення загального механізму її вирішення просто неможливе, оскільки на практиці такий спосіб буде плутаним (confusion) та не дуже корисним (not very helpful)[10]. Напевно, саме в силу цього багато кодифікацій МПрП навіть не містять опису conflit mobile, як приклад можна навести швейцарський закон[11], а також вітчизняну кодифікацію МПрП. Тим не менше все це абсолютно не означає, що як така проблема conflit mobile не існує або не може бути вирішена взагалі, просто її вирішення різниться в залежності від виду правовідносин та способу обраного законодавцем. Далі проаналізуємо основні способи вирішення conflit mobile, які напрацьовані доктриною та практикою МПрП багатьох країн, а також простежимо, чи відображено відповідні напрацювання у вітчизняному законодавстві.

Безперечно, найпростішим способом вирішення проблеми conflit mobile можна вважати таку побудову колізійних прив’язок, за якої conflit mobile просто не виникатиме. Наприклад, визначення як прив’язки закону місця виникнення обставини чи вчинення дії. В подібний спосіб побудована стаття 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі – ЗУ «Про МПрП»), де вказується: «До особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом[12]». За таких обставин зміна колізійної прив’язки просто неможлива, внаслідок способу її побудови: юридично значима дія може відбутись лише в одному місці і після цього це місце не може бути в подальшому змінене. Проте законодавець не може використовувати цей спосіб вирішення conflit mobile щодо всіх правовідносин, адже колізійна прив’язка не завжди може бути побудована на основі незмінних факторів. Саме тому існують й інші способи подолання conflit mobile.

Зокрема, перший спосіб вирішення проблеми conflit mobile запропонований доктриною набутих прав (vested rights). Він полягає у тому, що права, яких особа набула, на підставі іноземного закону мають безумовно визнаватись, не зважаючи на те, що в цілому до правовідносин застосовується інший закон, який може і не визнавати таких прав. Така концепція надає правовідносинам характер сталості та прогнозованості, оскільки vested rights одержують захист незалежно від змін, які відбуваються у правовідносинах сторін[13]. Таким чином проблему conflit mobile у сімейних правовідносинах вирішує італійське законодавство[14] та швейцарське законодавство[15]. Українське Закон також містить подібні норми: так, зокрема ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про МПрП» вказує, що виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Не зважаючи на це, вирішення conflit mobile у такий спосіб (як і в цілому концепція vested rights) обґрунтовано критикується[16]. Зокрема, такий спосіб розв’язання проблеми, по суті, просто ігнорує зміну обставин справи, «заморожує» правовідносини сторін. Хоча, на нашу думку, з точки зору практичного застосування цей спосіб є чи не найзручнішим, оскільки створює простий і зрозумілий механізм вирішення conflit mobile під час розгляду справи.

Проте і застосування доктрини vested rights – не єдиний спосіб вирішення проблеми conflit mobile. Так, проблема conflit mobile може бути подолана за допомогою доктрини транспозиції (transposition). В літературі вказується, що вперше ця доктрина була сформульована (хоча і не названа) Апеляційним Судом Англії у справі The Colorado[17]. Зокрема, підчас вирішення справи суд застосував правові норми lex fori у спосіб найбільш близький до змісту невідомого йому правового інституту. По суті в цій ситуації відбувається конвертація або асиміляція невідомих одній правовій системі інститутів у інші, які є відомими. Подібний спосіб вирішення conflit mobile широко використовується судами Королівства Нідерланди. Разом із тим доктрина транспозиції не може вирішити всі проблеми, які виникають у ситуації conflit mobile, найбільше проблем при цьому виникає із тими інститутами, які не мають відповідних аналогій, або у випадку, якщо їх застосування відповідно до lex fori вимагає дотримання якихось особливих формальностей (напр., здійснення державної реєстрації). Найчастіше подібного роду проблеми виникають із способами забезпечення зобов’язань (security rights)[18].

Необхідно також відзначити, що проблемі conflit mobile набагато легше запобігти, ніж вирішити її після виникнення. Зокрема, проблема conflit mobile не виникає у разі здійснення сторонами вибору права[19], адже в такому випадку сторони наперед визначили, який правопорядок повинен врегульовувати їх правовідносини, а тому застосування колізійної норми не є необхідним. Напевно, в тому числі і в силу цих причин найбільш сучасні кодифікації колізійних норм у сфері МПрП у тих сферах, де виникнення conflit mobile є найбільш ймовірним, надають сторонам правовідносин широкі можливості по здійсненню самостійного вибору права. Як приклад можна навести ст. 8 Гаазького протоколу про право, що застосовується до зобов’язань по утриманню від 23.11.2007[20]. Зокрема, наведена норма передбачає, що кредитор та боржник у зобов’язаннях з утримання можуть в будь-який час визначити як таке, що врегульовуватиме їх відносини за зобов’язаннями із утримання: 1) право держави громадянства однієї із сторін на момент встановлення утримання; 2) право держави постійного місця проживання однієї із сторін на момент встановлення утримання; 3) право, яке обране сторонами, або таке, що фактично застосовується до режиму їх власності; 4) право, яке обране сторонами, або таке, що фактично застосовується до розлучення або встановлення режиму окремого проживання.

Таким чином надання сторонам свободи щодо вибору права для регулювання їх правовідносин є одним із найбільш ефективних способів подолання проблеми conflit mobile. В цьому контексті хотілося б відзначити, що вітчизняний ЗУ «Про МПрП» в цілому також надає учасникам правовідносин широкі можливості із здійснення самостійного вибору права. Разом із тим збереження у ЗУ «Про МПрП» норми ст. 10 про заборону обходу закону не відповідає не лише сучасній доктрині МПрП, а й потребам правового регулювання приватноправових відносин, оскільки цей механізм може використовуватись для необґрунтованого нівелювання зробленого сторонами вибору права.

Ще один спосіб розв’язання проблеми conflit mobile – це гармонізація національних законодавств. Гармонізація національних законодавств (в першу чергу йдеться про матеріальне право), як і вибір права, попереджає виникнення conflit mobile. Гармонія матеріальних законів призводить до того, що базові засади основних правових інститутів є спільними, а тому зміна прив’язки не призводить до неможливості реалізації певних прав або обов’язків, що виникли внаслідок дії іноземного правового інституту. При цьому для досягнення цього не потрібно проводити повну уніфікацію правових норм, а достатньо лише забезпечити однорідність основних принципів та інститутів. Для прикладу в державах ЄС цей спосіб вирішення проблеми conflit mobile розглядається в контексті створення Модельного закону щодо забезпечення виконання зобов’язань, оскільки останнє надзвичайно важливо для забезпечення вільного руху капіталів територією Європи[21]. Разом із тим широке застосування вказаного способу можливе лише у разі глибокої попередньої як соціально-економічної, так і політичної інтеграції держав.

Неможливо також не відзначити, що вирішення conflit mobile в окремих випадках можливе і без застосування жодного із цих способів, шляхом формулювання складної колізійної норми, яка б включала в себе декілька колізійних прив’язок, а також фіксуванням цих прив’язок певним моментом в часі (найчастіше моментом подання позову)[22]. Таким чином побудована ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про МПрП», яка передбачає, що захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.

В цьому контексті варто також згадати і про закріплений у ч. 2, 3 ст. 4 ЗУ «Про МПрП» принцип найбільш тісного зв’язку. Відповідно до згаданих положень закону якщо згідно колізійних норм визначити право, що підлягає застосуванню, неможливо, застосовується право, яке має більш тісний зв’язок із приватноправовими відносинами. Більш того визначене на підставі колізійних норм право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв’язок з визначеним правом і мають більш тісний зв’язок з іншим правом. І хоча наведені положення закону не стосуються напряму проблеми conflit mobile, разом із тим видається цілком можливим, що у випадку її виникнення суд має можливість скористатись ними для того, аби вирішити conflit mobile. При цьому такий інструмент є досить гнучким оскільки дозволяє реагувати на проблему відповідно до обставин справи, здійснюючи регулювання правовідносин у спосіб, що найбільше відповідає їх реальному змісту та інтересам правосуддя, враховуючи при цьому й інтереси сторін справи.

Необхідно відзначити, що ЗУ «Про МПрп» в контексті проблеми conflit mobile займає дуже зважену та обґрунтовану позицію. Адже з одного боку, як і переважна більшість сучасних кодифікацій МПрП, розділ І «Загальні положення» не містить положень напряму присвячених conflit mobile, внаслідок чого у разі виникнення цієї проблеми правозастосовчий орган повинен вирішувати її в дусі колізійних норм відповідного розділу закону; а з іншого боку – колізійні норми спеціальної частини побудовані таким чином, що пропонують різні варіанти вирішення такої проблеми. Загалом conflit mobile залишається актуальною проблемою сучасного МПрП, яка потребуватиме подальшого вивчення та дослідження.

[1] Lipstein Kurt Unusual Bedfellows – Renvoi and Foreign Characterization joined together / K. Lipstein / Private law in the international arena: from national conflict rules towards harmonization and unification / Edited by Jürgen Basedow,Kurt Siehr. – The Hague: Cambridge University Press, 2000 – P. 405.

[2] Лунц Л. А. Курс международного частного права. В 3-х томах / Л. А. Лунц. – М.: Спарк, 2002. – С. 171.

[3] Grodecki Jan K. Intertemporal Conflict of Laws / J. K. Grodecki / International Encyclopedia of Comparative Law: Volume III: Private International Law / Jan K. Grodecki; Kurt Lipstein (Chief Editor). – The Hague: J.C.B. Mohr. – P. 33.

[4] Castel Jean Gabriel Canadian conflict of laws / J. G. Castel. – Ontario: LexisNexis: Butterworths, 1994 – Р. 169.

[5] Castel Jean Gabriel Conflict of laws: cases, notes, and materials / J. G. Castel. – Ontario: Butterworths, 1984 – Р. 42.

[6] Crans Berend J. H. Aircraft finance: recent development & prospects / B. J. H. Crans. – The Hague: Kluwer Law International, 1996 – Р. 130 (154 стор.)

[7] Baxter I. F. Recognition of Status in Family Law. A proposal for Simplification / I. F. Baxter / The Canadian bar review Canadian Bar Association: Vol. 39. – Ontario: Canadian Bar Foundation Carswell Co., 1961. – Р. 616.

[8] Dicey Albert Venn, Morris John Humphrey Carlile, Collins Lawrence Antony Dicey and Morris on the conflict of laws: Vol. 1 / Albert Venn Dicey, John Humphrey Carlile Morris, Lawrence Antony Collins. – London: Sweet & Maxwell, 2000, - Р. 56; Morris John Humphrey Carlile, McClean John David The conflict of laws / John Humphrey Carlile Morris, John David McClean. – London: Sweet & Maxwell, 2000. – Р. 517.

[9] Siehr Kurt General Problems of PIL in modern codifications / Kurt Siehr / Yearbook of Private International Law: Vol. VII 2005. / Editors Andrea Bonomi and Paul Volken Ragensburg, Petar Sarcevic. –: Cologne: Sellier European Law Publishers, 2006 – Р. 35.; Castel Jean Gabriel Introduction to conflict of laws / Jean Gabriel Castel. – London: LexisNexis, Butterworths, 2002 – Р. 70.

[10] Siehr Kurt General Problems of PIL in modern codifications / Kurt Siehr / Yearbook of Private International Law: Vol. VII 2005. / Editors Andrea Bonomi and Paul Volken Ragensburg, Petar Sarcevic. – Cologne: Sellier European Law Publishers, 2006. – Р. 59-60.

[11] Karrer Pierre A., Arnold Karl W. Switzerland's private international law statute of December 18, 1987: the Swiss code on conflict of laws, and related legislation / P. A. Karrer, K. W. Arnold. – The Hague: Brill Archive, 1989 –Р.15.

[12] Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 32. – ст. 422.

[13] Castel Jean Gabriel Introduction to conflict of laws / Jean Gabriel Castel. – London: LexisNexis, Butterworths, 2002 – Р. 70.

[14] Rossolillo Giulia Personal Identity at a Crossroad between PIL, Human Rights and EU Law / Giulia Rossolillo / Yearbook of PIL. Vol. XI 2009: Editors Andrea Bonomi and Paul Volken Ragensburg, Petar Sarcevic. – Berlin: Walter de Gruyter, 2011 – P. 174.

[15] Jeffrey Talpis, Gerald Goldshtein The influence of Swiss Law on Quebec’s 1994 Codification of PIL / Yearbook of PIL. Vol. XI 2009: Editors Andrea Bonomi and Paul Volken Ragensburg, Petar Sarcevic. – Berlin: Walter de Gruyter, 2011 – P. 358.

[16] Grodecki Jan K. Intertemporal Conflict of Laws / J. K. Grodecki / International Encyclopedia of Comparative Law: Volume III: Private International Law / Jan K. Grodecki; Kurt Lipstein (Chief Editor). – The Hague: J.C.B. Mohr. – P. 34.

[17] Kieninger Eva-Maria, Graziadei Michele Security rights in movable property in European private law / E.-M. Kieninger, M. Graziadei. – Cambridge: Cambridge University Press, 2004 – Р. 17.

[18] Drobnig Ulrich, Snijders Henricus Joseph, Zippro Eric-Jan Divergences of property law: an obstacle to the internal market? / U. Drobnig, H. J. Snijders, E.-J. Zippro. – Munchen: European Law Publishers GmbH, 2006. – P. 27-28 (240 p.); Veder Paul Michael Cross-border insolvency proceedings and security rights: a comparison of Dutch and German law, the EC Insolvency Regulation and the UNCITRAL Model Law on Cross-Border Insolvency / P. M. Veder. – The Hague: Kluwer, 2004 – P. 275 (468 стор.)

[19] Andrea Bonomi The Hague Protocol of 23 November 2007 on the law applicable to maintenance obligations / Yearbook of PIL. Vol. X 2008 / Editors Andrea Bonomi and Paul Volken Ragensburg. – Berlin: Walter de Gruyter, Swiss Institute of Comparative Law, 2009. – P.353.

[20] On the Law Applicable to Maintenance Obligations: The Hague Protocol of 23 November 2007: [Електронний ресурс] / Hague Conference on Private International Law: Official Web-page. – Режим доступу: http://www.hcch.net/upload/conventions/txt39en.pdf.

[21] Sigman Harry C., Kieninger Eva-Maria Cross-border security over tangibles / H. C. Sigman, E.-M. Kieninger. – Munchen: European Law Publishers GmbH, 2006. – Р. 35.

[22] Siehr Kurt General Problems of PIL in modern codifications / Yearbook of PIL. Vol. VII 2005 / Editors Andrea Bonomi and Paul Volken Ragensburg, Petar Sarcevic. – Cologne: Sellier European Law Publishers, 2006 – Р. 35.

ТЕРМИНЫ И ОПРЕДЕЛЕНИЯ

Для целей настоящего Договора ниже приведенные термины и определения толкуются следующим образом:

Сайт ВКонтакте (Сайт) – сайт в сети Интернет ВКонтакте (домен – http://vk.com, включая все уровни указанного домена как функционирующие на дату заключения настоящего Договора, так и запускаемые и вводимые в эксплуатацию в течение всего срока действия настоящего Договора), социальная сеть, администратором и владельцем которой является ООО «В Контакте» (далее – «Компания»).

Сайт Исполнителя - сайт в сети Интернет, технически интегрированный с Системой Таргетированных офферов ВКонтакте, что предоставляет функциональную возможность технического размещения Офферов в Системе, администратором и владельцем которой является Исполнитель.

Таргетированный оффер (реклама) (Оффер) — текстовые, графические и смешанные материалы Заказчика рекламного характера, размещаемые на Сайте ВКонтакте с учетом Таргетинга с использованием внешних ссылок или без такового по выбору Заказчика.

Заказчик – изготовитель или продавец товаров/работ/услуг, определивший объект рекламирования и (или) содержание Офферов. Если иное не предусмотрено настоящим Договором, Исполнитель по настоящему Договору не выступает в качестве рекламопроизводителя, как этот термин определен действующим законодательством Российской Федерации.

Отчетный месяц — календарный месяц, в котором были оказаны услуги по размещению Таргетированных офферов Заказчика на сайте ВКонтакте.

Размещение Оффера — техническое размещение Оффера Заказчика на страницах Сайта ВКонтакте.

Система Таргетированных офферов ВКонтакте (Система) — программно-аппаратный комплекс, принадлежащий ООО «В Контакте», расположенный по адресу в сети Интернет: http://vk.com; сервис, размещающий Таргетированные офферы Заказчика на сайте ВКонтакте и позволяющий Заказчику управлять рекламными кампаниями, сформированными Заказчиком.

Пользовательский интерфейс – раздел Сайта либо раздел сайта Исполнителя, доступный Заказчику в случае необходимости после заключения настоящего Договора и авторизации на Сайте/сайте Исполнителя с использованием логина и пароля Заказчика, который содержит статистические данные размещения Таргетированных офферов и иную информацию, а также предоставляет функциональную возможность удаленного взаимодействия Сторон в рамках настоящего Договора.

Офферный голос – уникальная единица измерения объема и стоимости оказываемых в рамках настоящего Договора рекламных услуг по размещению Таргетированных офферов на Сайте ВКонтакте.

Пользователь – физическое лицо, пользователь социальной сети ВКонтакте, зарегистрированный в установленном порядке на сайте ВКонтакте.

Показ — размещение/отображение Таргетированного оффера на специально отведенном месте на странице Сайта (Рекламное место) в зависимости от выбранного Таргетинга.

Объект рекламирования — товар (в т. ч. работа, услуга), средство его индивидуализации, изготовитель или продавец товара, результаты интеллектуальной деятельности, а также любые мероприятия, на привлечение внимания к которым направлена реклама.

Таргетинг — критерий Показа Таргетированных офферов, позволяющий выделить ту часть пользователей Сайта, которая удовлетворяет заявленным Заказчиком требованиям, и осуществить Показ Офферов именно ей.