Хід роботи. 1. Приготувати водну витяжку з грунту, для чого:

1. Приготувати водну витяжку з грунту, для чого:

а) на технічних терезах з точністю до 0,01 г відважити близько 10 г грунту, просіяного крізь сито з отворами 1 мм;

б) висипати ґрунт у колбу місткістю 100 мл і долити 50 мл дистильованої води;

в) старанно збовтувати ґрунт з водою протягом 10 хв., після чого вміст колби профільтрувати, добиваючись прозорості фільтрату.

2. Приготувати сольову витяжку з грунту, для чого:

а) на технічних терезах з точністю до 0,01 г відважити близько 20 г грунту, просіяного крізь сито з отворами 1 мм;

б) висипати ґрунт в колбу місткістю 100 мл і долити до неї 50 мл 1,0 н. розчину КС1;

в) старанно збовтувати ґрунт з розчином КС1 протягом 30 хв., після чого вміст колби профільтрувати, добиваючись прозорості фільтрату.

3. Набрати в пробірку 3-5 мл досліджуваного фільтрату, добавити до нього з піпетки 3 краплі універсального індикатора і все старанно змішати.

4. Одержане забарвлення розчину порівняти з пофарбованими пробірками приладу Алямовського і визначити рН з точністю до 0,1.

Тлумачення результатів аналізу й обчислення норм внесення в ґрунт вапна.

Результати визначення рН водної і сольової витяжки свідчать насамперед про характер реакції грунту, а порівняння їх дає можливість судити про відносну кількість увібраних ґрунтом іонів водню. Так, чим більшою буде різниця між рН, визначеним у водній витяжці, і рН, визначеним у сольовій витяжці, тим у грунті буде більше увібраного водню.

На ріст і розвиток рослин впливає не тільки активна реакція грунту, але значною мірою і потенціальна. Агровиробничу оцінку грунту щодо його реакції проводять за рН сольової витяжки. Для зменшення кислотності і підвищення родючості ґрунт вапнують. Внесення в ґрунт вапна приводить до зниження кислотності ґрунтового розчину, кальцій вапна витісняє з увібраного стану водень, у зв'язку з чим вся сума агровиробничих показників грунту значно поліпшується.

Завдання № 3. Визначення гідролітичної кислотності грунту.

Матеріали та обладнання: терези і важки, широкогорла пляшка лійка, штатив з тримачами, стакан, колба, мірна піпетка на 50 мл, 1 н. оцтовокислий натрій, 0,1 н. їдкий натр (титрований), фенолфталеїн.

Вступні пояснення. Гідролітична кислотність — це потенціальна кислотність, яка виявляється при взаємодії грунту з розчином гідролітично-лужної солі. При цій взаємодії відбувається повніша дисоціація іоногенних груп в результаті чого в дифузному шарі з'являється велика кількість обмінного водню. Іоногенні групи потім і витісняються катіонами гідролітично лужної солі. Крім них, звичайно, витісняються і ті катіони, які здатні до обміну і при кислій, і при нейтральній реакціях. Тому гідролітична кислотність, як правило, вища від інших видів ґрунтової кислотності.

Схематично реакцію утворення гідролітичної кислотності можна зобразити так:

, де

Н – іони водню, які витісняються катіонами нейтральних солей і беруть участь в утворенні обмінної кислотності;

Н₂ – іони водню, здатні до обміну тільки при лужній реакції.