Принцип Гюйгенса-Френеля можна виразити: вторинні джерела, які еквівалентні джерелу S0 , когерентні між собою, тому вторинні, збуджені ними, інтерферують.
3 За допомогою принципу Гюйгенса-Френеля можна пояснити всі дифракційні явища, а також прямолінійне поширення світла. Метод зон Френеля полягає у тому, що фронт хвилі розбивають не на окремі точкові джерела (кожний фронт хвилі містить у собі нескінченну кількість таких джерел), а на певні ділянки – зони. Ширина зон визначається тим, що відстані від межі сусідніх зон до точки спостереження відрізняються на половину довжини хвилі. У зв’язку з цим коливання, що приходять у точку спостереження від аналогічних точок сусідніх зон, а водночас і результуючі коливання від цих зон, відрізнятимуться за фазою на величину π. Отже, внаслідок інтерференції ці коливання послаблятимуть одне одного.
Е = Е1 - Е2 + Е3 – Е4 + …. При цьому можна покласти, що
Формула показує, що результуюча дія в точці М повністю відкритого фронту світлових хвиль, що поширюється від джерела S0, дорівнює половині дії однієї центральної зони. Як засвідчують математичні розрахунки, радіус цієї зони порівняно малий. Так, при S0О = ОМ = 10 см і λ = 5 * 10-5 см r1 ≈ 0,016 см. Отже, з великою точністю можна вважати, що у вільному просторі світло від джерела S0 у точку М поширюється прямолінійно.
Внаслідок дифракції світлові промені від щілини поширюється не лише в початковому напрямі, а й під різними кутами φ до цього напряму. Всі промені, що падають на лінзу L під кутом φ до її оптичної осі, збиратимуться в точці (лінії) Fφ, яка розташована у фокальній площині лінзи L. Різниця оптичного ходу хвиль Δ між крайніми променями, що йдуть від щілини в цьому напрямі, буде Δ = ВС =b sin φ. Щілину АВ можна розбити на зони Френеля. Ці зони матимуть вигляд однакових за шириною смуг, паралельних краям щілини. Результуюча амплітуда в точці Fφ визначатиметься числом зон Френеля, на які розбито щілину для кута дифракції φ. Якщо число зон для цієї точки спостереження парне, то в ній спостерігатиметься дифракційний мінімум: b sin φ = ± kλ / 2 (k = 1,2,3,…) Знак мінус відповідає променям, які поширюються від щілини під кутом φ і збираються в точці (лінії), симетричній Fφ відносно головного фокуса 0. Якщо число зон непарне, то спостерігатиметься дифракційний максимум, що відповідає дії однієї зони Френеля: b sin φ = ± (2k + 1) λ / 2 (k = 1,2,3,…) Число k називають порядком дифракційного максимуму (мінімуму). Отже, дифракційна картина, що утворюється від однієї щілини при освітленні її монохроматичним світлом, має вигляд світлих і темних смуг, які змінюють одна одну і розташовані симетрично по обидва боки від центральної світлої смуги.
Контрольні запитання 1 На якому принципі ґрунтується геометрична оптика? 2 Що таке дифракція? 3 Виразіть принцип Гюйгенса-Френеля. 4 У чому полягає метод зон Френеля? 5 Назвіть формули дифракційного мінімуму і максимуму.
Змістовий модуль 3.2 Магнетизм. Магнітне поле електричного струму.
|