Самоаналіз бар’єрів спілкування

 

 

Форми спілкування	Приклади	Використовуються
часто	зрідка	ніколи
Накази, команди, вказівки
Погрози, застереження
Моралізування, нотації
Готові рішення та поради
Логічні докази
Осуд, звинувачення, критика
Лайка, приниження
Випитування, допит
Умовляння
Перетворення проблеми в жарт

VIII. Завдання. Щоб спрогнозувати характер і результативність Ваших взаємин із майбутніми студентами, дайте відповідь на такі питання:

 

Таблиця 3.5

Самоаналіз готовності до налагодження взаємин зі студентами

	Чи будуть сприймати мене студенти як людину надійну, послідовну, гідну довіри?
	Чи достатньо я сильна людина, щоб поважати не тільки власні потреби і почуття, а й потреби і почуття студентів?
	Чи здатна я співпереживати, співчувати?
	Чи зможу я надати студентам свободу залишатися самим собою?
	Чи зможу я донести до розуміння студентів, що смисл і цінність їх досвіду врешті-решт визначають і оцінюють вони самі?
	Чи здатний (а) я завоювати та зберегти довіру студентів?

 

 

Тема 3.3. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОТИРІЧ І КОНФЛІКТІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ, ШЛЯХИ ЇХ ЗАПОБІГАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ

Конспект лекції

План

3.3.1 Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.

3.3.2. Особливості педагогічного конфлікту.

3.3.3. Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів і студентів.

3.3.4. Навчання майбутніх педагогів вирішенню педагогічних конфліктів.

Основні поняття: протиріччя, конфліктна ситуація, педагогічний конфлікт, уникнення, пристосування, узгодження, компроміс, конкуренція, співдружність, консенсус, деструктивність, асертивна (гнучка) поведінка.

 

 

Протиріччяі конфліктні ситуації в педагогічній взаємодіїта засоби їх регулювання

Ніщо так не показує силу характеру,

як хороша поведінка у сварці, яку не можна уникнути.

 

Г. Тейлор, англ. Поет

 

Не сперечаються переважно з тими,

кого найбільше люблять, і з тими, кого

найменше поважають.

 

М. Ебнер-Ешенбах, австралійська письменниця

Протиріччя в педагогічній взаємодії - один із видів нескінченної низки протиріч, з яких побудовано світ: добро - зло, сила - слабкість, молодість - старість, мрія - реальність, любов - ненависть тощо. Серед них є протиріччя як рушійна сила психічного розвитку («хочу - не можу», «потрібно - не маю можливостей» тощо). У цій низці є також протиріччя в сфері міжособистісних взаємин людей, які є носіями унікального за своїм внутрішнім змістом життя. У філософському розумінні протиріччя - взаємодія протилежних, взаємно-зворотних сторін і тенденцій предметів та явищ, які водночас перебувають у внутрішній єдності й взаємопроникненні та є джерелом саморуху й розвитку об'єктивного світу та його пізнання.

У психологічному розумінні протиріччя - це вияв протилежних інтересів, поглядів, думок; незгода тощо.

Соціального протиріччя не виникає тоді, коли:

· людське «Я» пригноблене іншою людиною;

· зовнішні протиріччя переходять у внутрішній план, а індивід не бажає їх вирішувати;

· людина зневажає іншу людину й не хоче вирішувати з нею проблеми.

Коли ж людина є особистістю, суб'єктом, протиріччя неодмінно виникатимуть, адже кожна особистість - індивідуальність. Чи існують протиріччя між викладачем і студентом? Звичайно. Студента, наприклад, треба приймати таким, яким він є. Але це добре, коли студент виконує всі вимоги та в усьому згоден із викладачем. А якщо він у чомусь не погоджується з останнім? Добре й тоді, коли студент - відкрита душа, тоді можна побачити його внутрішній світ, його точку зору, прийняти її, бо людина має право на свою позицію. Але це вже суперечність, а тому вихід із такої ситуації залежить від ставлення викладача до таких розбіжностей, від його вміння психологічно правильно знайти вихід.