Основные математические и логические функции MS Excel. Функция ЕСЛИ.

Бактерії - це переважно одноклітинні організми, які не мають чітко сформованого ядра та хлорофілу. Вони розмно­жуються простим поділом.

Форма бактерій та їх розміри мають велике значення і є важливими критеріями при їх ідентифікації. Мікроскопія патологічного матеріалу та вивчення мор­фологічних особливостей мікроорганізмів дозволяють встано­вити діагноз гонореї, сифілісу, лептоспірозу, поворотного тифу, туберкульозу, а також поставити орієнтовний діагноз правця, газової анаеробної інфекції, дифтерії.

Розміри бактерій коливаються від 0,2 до 10 мкм (більшість із них має розміри 0,5 - 0,8 мкм 2 - 3 мкм).

Бактерії можуть мати різну форму (коки, палички, звивис­ті, ниткоподібні, трикутні, зіркоподібні, кільцеподібні та ін

За характером поділу та розміщення розрізняють такі коки:

мікрококи (розміщуються поодиноко, безладно) - сапрофі­ти (але є й умовно-патогенні), спричинюють запальні процеси;

диплококи (розміщуються попарно, мають форму бобів) - збудники епідемічного цереброспінального менінгіту, гонореї і бленореї;

тетракоки (розміщуються по чотири) - непатогенні;

сарцини (розміщуються тюками - по 8, 16, 32, 64) - непа­тогенні;

стафілококи (мають форму грона) - спричинюють гній­но-запальні процеси;

стрептококи (розміщуються ланцюжком) - спричинюють гнійно-запальні процеси.

Види паличок

Палички, що не утворюють спор (аспорогенні), називають просто бактеріями (збудники дифтерії, чуми, кишкових захво­рювань). Спорогенні палички, що живуть в аеробних умовах і утворюють спори, діаметр яких менший за поперечник клі­тини, називають бацилами (збудник сибірки). Спорогенні ана­еробні палички, які утворюють спори, діаметр яких більший за поперечник клітини, називають клостридіями (схема 4). За формою вони нагадують барабанну паличку, веретено або те­нісну ракетку (збудники правця, ботулізму, газової анаероб­ної інфекції).

Спора може розміщуватися центральне (збудник сибірки), термінальне - на кінці (збудник правця), субтермінально - ближче до кінця (збудник ботулізму).

Палички розрізняються розміщенням, розміром, діаметром і формою кінців.

Монобактері ї розміщуються хаотично (більшість бактерій), диплобактерії, або диплобацили, - попарно, стрептобактерії, або стрептобацили, - ланцюжком.

Короткі палички (кокобактерії) мають розміри до 1 мкм (збудники коклюшу, бруцельозу, туляремії), довгі - понад 3 мкм (клостридії, кишкові палички та ін.).

За діаметром розрізняють тонкі (мікобактерії туберкульозу) і товсті (клостридії) палички, а за формою кінців - заокруглені (кишкові палички, шигели, сальмонели), овоїдні (збудник чу­ми), обрубані (збудник сибірки), стовщені, булавоподібні (збуд­ник дифтерії), загострені (фузобактерії).

Звивисті бактерії відрізняються кількістю завитків

БУДОВА БАКТЕРІАЛЬНОЇ КЛІТИНИ

Бактерії - прокаріоти, тому їх структура відрізняється від структури клітин рослин і тварин (евкаріотів). Бактерії не ма­ють ядерної оболонки, мітохондрій та апарату Гольджі. Вони мають клітинну стінку, яка є лише в прокаріотів.

У бактеріальній клітині розрізняють такі основні частини: поверхневі структури, клітинну оболонку та цитоплазму з нуклеоїдом

Деякі бактерії утворюють спори, містять включення та плазміди.

Поверхневі структури. До них відносять капсулу, джгути­ки, мікровійки. Наявність або відсутність їх є постійною озна­кою для даного виду. Це враховують під час ідентифікації мік­роорганізмів.

Капсула. Розрізняють мікро- та макрокапсулу, або слизо­вий шар.

Мікрокапсулу виявляють за допомогою електронної мікро­скопії. Вона представлена мукополісахаридними фібрилами. Роль її остаточно не з'ясовано.

Макрокапсула - це стовщений слизовий шар, його мають не всі мікроорганізми. Оскільки капсула має гелеподібну кон­систенцію, вона не затримує барвників, тому при забарвленні за Буррі - Гінсом забарвлюється фон препарату та клітина, а сама капсула лишається безбарвною. У деяких мікроорганізмів (збудників пневмонії, сибірки та ін.) капсули утворюються в ор­ганізмі людини або тварини, а в деяких - як у макроорганізмі, так і на штучних живильних середовищах (S. aureus, S. pyogenes, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella rhinoscleromatis та ін.). У па­тогенних мікроорганізмів капсула може оточувати одну (збуд­ник чуми - Y. pestis) чи дві клітини (збудник пневмонії - S. pneumoniae), навіть цілий ланцюжок клітин (збудник сибірки). Капсула захищає клітину від бактеріофагів, фагоцитів та антитіл. Тому вона є фактором патогенності (пневмококи, що втрачають капсулу, стають непатогенними).

Вона обумовлює антигенні властивості мікроорганізмів (К-антиген - капсульний антиген).

Слизовий шар. Бактерії часто виділяють велику кількість слизу, котрий утворює навколо них пухкий шар.

Джгутики мають не всі мікроорганізми. За допомогою джгутиків мікроорганізми рухаються.

Мікровійки. Окрім джгутиків, поверхню бактерій вкри­вають мікровійки. Розрізняють 2 типи мікровійок: 1) фімбрії, або війки; 2) кон'югативні, або донорські (F-пілі).

Фімбрії - це короткі тонкі волоски, їх може бути від 10 до кількох тисяч. Вони є фактором патогенності. За допомогою фімбрій бактерії прикріпляються до чутливих клітин (адгезія), де потім розмножуються (колонізація).

F-пілі - довгі тонкі ниткоподібні структури. Бактерія мо­же мати 1 - 2 такі структури. Вони є апаратом кон'югації у бак­терій, які є носіями плазмід. F-пілі забезпечують контакт між \ клітиною-донор ом і клітиною-реципієнтом, а також передачу спадкової інформації, що є в плазмідах.

Клітинна оболонка складається з клітинної стінки і цитоплазматичної мембрани.

Клітинна стінка. Забарвлення залежить від будови клі­тинної стінки, яка складається з двох шарів: внутрішнього (ригідного) та поверхневого (пластичного). У грампозитивних мікроорганізмів більш виражений ригідний шар, утворений пептидогліканом (до 90%), який містить тейхоєві кислоти. Пластичний шар майже не виражений. Крістіан Грам за­пропонував метод забарвлення мікроорганізмів генціановим фіолетовим і розчином Люголя, мікроорганізми при цьому забарвлюються у фіолетовий колір. Після обробки спиртом і промивання водою одні з них втрачали попереднє забарвлен­ня і забарвлювалися фуксином Пфейффера в червоний колір, їх назвали грамнегативними. Мікроорганізми, які не втрачали фіолетового забарвлення, назвали грампозитивними.

У грамнегативних мікроорганізмів виражені пластичний і ригідний шари. Пластичний шар складається з ліпополісахариду (ЛПС) і поверхневої мембрани (вони мозаїчне перепліта­ються), а також ліпопротеїдів. ЛПС запускає синтез близько20 сполук, що виявляють хвороботворну дію на макроорга­нізм. Він спричинює підвищення температури тіла. ЛПС ще називають ендотоксином (оскільки він знаходиться у клітин­ній стінці). ЛПС складається з ліпіду А (саме він і є токсич­ним) та полісахариду. Полісахарид є чужорідним для макроор­ганізму (О-антиген) і спричинює утворення антитіл. У різних видів бактерій полісахариди різні, а в бактерій одного виду - однакові. Це пояснює антигенну специфічність мікробів.

Патогенних мікроорганізмів більше серед грамнегативних.

Роль клітинної стінки:

1) бере участь у рості та поділі клітини;

2) захищає від дії факторів зовнішнього середовища та ма­крофагів (знижує фагоцитарну активність макрофагів, галь­мує їх міграцію);

3) є фактором патогенності;

4) визначає антигенну структуру мікроорганізмів (О-анти­ген).

В організмі людини під дією антибіотиків, ферментів та ан­титіл бактерії можуть перетворюватися на L-форми. Це бакте­рії, які втратили клітинну стінку, але зберегли здатність до розмноження. Незалежно від виду бактерій L-форми мають подібні морфологічні, культуральні, тинкторіальні та антиген­ні властивості, їх вірулентність знижена, всі вони нечутливі до хіміотерапевтичних препаратів і антитіл. L-форми зумовлю­ють тривале персистування збудника в організмі, перехід гос­трої інфекції в хронічну.

Цитоплазматична мембрана. Між клітинною стін­кою та цитоплазматичною мембраною є першмазлштичніш простір. У грамнегативних мікроорганізмів він заповнений ферментами.

При інвагінації (вдавлюванні) цитоплазматичної мембрани утворюються мезосоми, які беруть участь у синтезі клітинної стінки, поділі бактерії і спороутворенні. Через цитоплазматич­ну мембрану здійснюється транспорт речовин у клітину. Вона напівпроникна (одні речовини пропускає, а інші - ні). Цито­плазматична мембрана є осмотичним бар'єром. На ній виявле­но ферментні системи, які беруть участь у синтезі ферментів і токсинів.

Цитоплазма - складна колоїдна система, яка містить нук-леоїд, плазміди, рибосоми та різні включення.

Нуклеоїд (хромосома, генофор) є еквівалентом ядра евкаріот, але не має ядерної мембрани. Нуклеоїд являє собою ДНК, замкнуту в кільце. За аналогією з евкаріотами цю структуру називають хромосомою (вона одна). Кількість закодованої ін­формації різна у різних видів (2500 - 3000 генів). Перед поді­лом ДНК подвоюється.

Плазміди - додаткова кільцева молекула ДНК. Нині їх розглядають як найпростіші організми, які не мають системи синтезу білка та енергії. Вони паразитують на бактеріях, наділяючи їх певними властивостями (стійкість до антибіотиків, вірулентність та ін.). Плазміди передаються під час кон'югації мікробних клітин та поділу.

Рибосоми. На рибосомах відбувається синтез білка. Вони складаються із субодиниць 50S і 30S, які об'єднуються в рибо­сому 70S. Бактеріостатичні антибіотики (левоміцетин, тетра­циклін, стрептоміцин) пригнічують синтез білка тільки на ри­босомі 70S і не порушують його синтез на рибосомах людей і тварин (80S).

Запасні речовини. До них відносять крохмаль, глікоген і гранульозу, у грибів роду Candida - тригліцериди, у мікобак­терій та нокардій - воски. Вони мають діагностичне значення (волютин - у коринебактерій).

Спора - стійка форма бактерій.Зустрічається переважно в паличкоподібних мікроорганізмів, дуже рідко - у коків і звивистих бактерій. Утворюються спори протягом 18 - 20 год. Вони проростають протягом 4 - 5 год. Ніколи не утворюються в тканинах людей і тварин. Вони являють собою ущільнену ділянку цитоплазми з нуклеоїдом, укриту щільною багатошаровою оболонкою, яка містить ліпіди, велику кіль­кість кальцію, мінімальну кількість води (близько 40 %) та ін­ші сполуки, яких немає у вегетативних клітинах (наприклад, дипіколінову кислоту, завдяки якій спори є термостійкими).

Спори стійкі до висо­ких температур (спо­ри збудників ботулізму витримують кип'ятін­ня протягом 1 - 6 год), висушування, зміни рН. На них не діють дезін­фекційні розчини. Спори можуть упродовж десятків років зберігатися в несприятли­вих умовах зовнішнього середовища. Це слід ураховувати при виборі методів знезаражування, Матеріал, що містить спори, знезаражують в автоклаві за температури 132 °С або в сухо-жаровій шафі за температури 150- 170 °С.

ХАРАКТЕРИСТИКА НЕТИПОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРУП БАКТЕРІЙ

Представники деяких груп бактерій відрізняються будовою бактеріальної клітини, умовами існування, дією на макроорга­нізм та іншими ознаками.

Спірохети - це спіральне-звивисті рухливі бактерії що мають розміри 0,1-3 мкм 5-25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіра­леподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку, їх кількість, тип, величина та кут нахилу у різних видів різні. Ці ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла (наприклад, лептоспіри бувають S- і С-подібної форми). Між циліндром і поверхневою мембраною розміщу­ються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до сере­дини цитоплазматичного циліндра, другим - до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Гра­мом, тому використовують мік­роскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським (збудник поворотного тифу забарвлюється в синьо-фіолетовий колір, сифілісу - у блідо-рожевий).

Хламідії та рикетсії за фор­мою та будовою клітини подіб­ні до бактерій. Вони чутливі до антибіотиків. Це внутрішньоклітинні паразити. Вони не рос­туть на штучних живильних середовищах.

Хламідії - дуже дрібні організми (до 0,3 мкм), енергетичні паразити (не синтезують АТФ). Розрізняють 3 стадії розвитку хламідій. Це стадії елементарних (інфекційна форма), ініціаль­них (вегетативна форма, неінфекційна) та проміжних тілець. Цикл розвитку - 36 - 72 год. Спричинюють хламідіози в лю­дей і тварин: орнітоз, трахому, лімфогранулематоз, кон'юнк­тивіт. При будь-якій локалізації інфекція передається статевим шляхом, можливі й Інші шляхи передачі.

Рикетсії. Розрізняють дві стадії розвитку: вегетатив­ну та спокою. У вегетативній стадії рикетсії мають паличкопо­дібну форму, активно розмножуються, рухливі. У стадії спокою вони мають сферичну форму, не розмножуються, нерухливі. Спричинюють рикетсіози: висипний тиф, ку-гарячку, волин­ську гарячку та ін. Резервуарами рикетсій у природі є кліщі та воші. Рикетсії та хламідії культивують в організмі чутливих тварин, на культурах тканин і клітин, курячих ембріонах про­тягом 7 діб.

Актиноміцети займають проміжне місце між грибами та бактеріями. Вони мають розгалужений міцелій, який може роз­падатись, утворюючи паличкоподібні форми (мал. 8). Постійно населяють грунт, організми людей і тварин, повітря. З них отримують антибіотики (стрептоміцин, мономіцин). Патогенні актиноміцети спричинюють актиномікози. В уражених орга­нах утворюють тверді крупинки - друзи.

Мікоплазми не мають клітинної стінки, їх оболонка утво­рена тришаровою мембраною. Це найдрібніші (0,5 мкм) орга­нізми, що здатні до автономного розмноження. Вони нерухливі, поліморфні (кокоподібні, яйцеподібні, ниткоподібні). Мікоплаз­ми - паразити мембран клітин евкаріотів. Уражують органи дихання та кровообігу, сечово-статеві органи, ЦНС, суглоби у тварин і людей. Нечутливі до бета-лактамних антибіотиків (пеніциліну), мішенню для яких є клітинна стінка. Мікоплазми культивують на збагачених живильних середовищах (з холес­терином) за температури 36 - 37 °С, де вони утворюють дуже дрібні колонії з центром, що вростає всередину живильного середовища.

 

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

Вірус «Іспанка» розвинувся,за твердженням вчених, у організмі свині,і передався людині через повітряно-водневий шлях. Іспанський грип або «іспанка» (фр. La Grippe Espagnole, або ісп. La Pesadilla) був, найвірогідніше, найстрашнішою пандемією грипу за всю історію людства. У 1918—1919 роках (18 місяців) у всьому світі від іспанки померло приблизно 50-100 млн. чоловік або 2.6-5.2 % населення Землі. Було заражене близько 400 млн. людей, або більше 20 % населення планети. Пандемія почалася в останні місяці Першої світової війни і швидко затьмарила це найбільше кровопролиття за масштабом жертв Різновид грипу був H1N1. Цей різновид грипу дещо схожий на сучасний пташиний грип. Свою назву грип придбав через те, що Іспанія першою наголосила про спалах цієї хвороби. Назва хвороби закріпилася в основному із-за газетного галасу, оскільки Іспанія не брала участь у військових діях і на неї не розповсюджувалася військова цензура. Іспанкою її почали називати учасники світової війни. У травні 1918 року в Іспанії було заражене 8 млн. людей або 38 % її населення (їй заразився, але видужав, і король Іспанії Альфонс XIII). Багато жертв грипу були молодими і здоровими людьми вікової групи 20-40 років. Люди старше 40 років практично не були піддані ризику бути зараженим іспанкою. Симптоми хвороби: крововиливи у шкіру, кривавий кашель,задишка. На пізніших стадіях хвороби вірус викликав внутрілегеневу кровотечу (сучасна назва - геморагійний набряк легень), в результаті якої хворий захлинався власною кров’ю. Деякі заражені вмирали наступного дня після зараження внаслідок серцевої недостатності. У лютому 1998 року Інститут Молекулярної Патології Армії США (AFIP) отримав зразок вірусу H1N1 1918 року з трупа корінної мешканки Аляски, похованої у вічній мерзлоті 80 років тому. Цей зразок дозволив вченим в жовтні 2002 року відтворити генну структуру вірусу 1918 року. Вірус іспанки виявився слабкішим сучасного H5N1. Смертність від H5N1 набагато вища. Учені встановили що вірус, проникаючи глибоко в легеневу тканину людини, спричиняє за собою тип пневмонії, яка сприяє смерті молодої і здорової людини.

Епідемії H1N1 повторювалися в Азії в 1957 і 1968 роках.

 

ПТАШИНИЙ ГРИП

Цікаво,що пташиний грип, як свідчить статистика, ні разу не передавався від людини до людини.Те саме кажуть і дослідники хвороби. Але вчені прогнозують,що цей вірус удосконалиться в організмі свині та птиці,та стане передаватися між людей.

Пташиний грип - це інфекційне захворювання птиці, яке викликане вірусами грипу А. Вірус H5N1 - це підтип вірусу грипу A, який буває в основному у птахів, дуже заразний у птахів і може бути причиною їхньої смерті. Відомо, що дикі мігруючі птахи є природним резервуаром для високопатогенних вірусів і можуть передавати їх свійській птиці через безпосередній контакт. Пташиний грип належить до великої групи різноманітних вірусів грипу, які спочатку вражають птахів. Зрідка ці віруси грипу можуть заразити інші біологічні види, зокрема свиней і людей.

Інфіковані птахи поширюють вірус через свою слину, носові секреції і фекалії.

Свійські птахи можуть бути інфіковані вірусом пташиного грипу через безпосередні контакти з інфікованими водоплавними птахами чи іншими інфікованими птахами, або через контакт із поверхнею (земля, глина чи клітки).

Інфекція серед свійській птиці може бути неочевидною (безсимптомною) або викликати зменшення яйце несення та захворювання системи дихання, а також протікати у миттєвій формі, викликаючи швидку загибель птиці від системного ураження без будь-яких завчасних симптомів.

У більшості випадків люди заражувалися пташиним грипом внаслідок безпосередніх чи близьких контактів з інфікованими птахами (свійськими курями, качками й індиками) або з поверхнею, зараженою секрецією чи виділеннями інфікованих птахів. Поширення вірусів пташиного грипу від однієї хворої людини до іншої буває дуже рідко; подальше поширення інфекції від хворого не спостерігається.

Віруси пташиного грипу не завжди заражають людей, але, починаючи з 1997 року, було зареєстровано більше як 100 підтверджених випадків зараження людей вірусами пташиного грипу.

Симптоми пташиного грипу у людей можуть варіюватися від симптомів, типових для звичайного грипу (температура, кашель, біль у горлі і біль у м'язах) до інфекцій очей, пневмонії, важких респіраторних захворювань (гострий респіраторний синдром) та інших загрозливих для життя ускладнень.

Для того, щоб підтвердити наявність пташиного грипу у людини, необхідно провести лабораторні аналізи.

 

Існує два основні ризики для здоров'я людини при захворюванні на пташиний грип:

 

1) коли вірус переходить від інфікованого птаха до людини, внаслідок чого іноді людина може тяжко захворіти;

2) ризик того, що вірус (якщо буде можливість) перейде в форму, дуже заразну для людей, яка легко передається від людини до людини.

 

Немає зареєстрованих випадків, коли правильно приготоване пташине м'ясо чи яйця могли бути джерелом захворювання на пташиний грип.

Остерігайтеся близького контакту з хворими людьми. Якщо ви хворі, уникайте контакту з іншими людьми, щоб захистити і їх від захворювання. Закривайте свій рот і ніс тканиною, коли кашляєте або чхаєте. Ви допоможете іншим людям, що оточують вас, уникнути зараження. Миття рук захистить вас від мікробів. Намагайтеся не торкатись очей, носа або рота.

ВІРУСИ ГРИПУ НАЛЕЖАТЬ ДО РОДИНИ ОРТОМІКСОВІРУСІВ

Віруси грипу належать до родини ортоміксовірусів (Ortho-myxoviridae). Розрізняють віруси грипу типів А, В і С.

Вірус грипу А — може вражати як людину, так і тварин. Ці віруси викликають захворювання середньої тяжкості і важкі. Саме віруси грипу А відповідальні за пандемії і важкі епідемії, оскільки володіють виключно високою здібністю до мінливості антигенної структури. Тільки людина видереться з, наприклад, грипу, викликаного збудником із структурою H5n2, як його вже атакують віруси H2n2. А імунітет-то виробився на H5n2. Ось і захворює він повторно. Віруси цього типу відоспецифічни, тобто вірус птахів не може вражати свиню або людину і навпаки. Саме із-за цього пункту весь сир-бор розгорівся — вірус від свині передався людині, що говорить про його високу здібність до мутацій.

Вірус грипу В — віруси цього типу не викликають пандемій, а відповідальний за локальні спалахи захворювань і епідемії. Спалахи грипу В можуть передувати спалахам грипу А або йти одночасно з ними. Грипом В хворіють тільки люди, що відрізняє його від грипу А, на яке хворіють також тварини (кінь, свиня, тхір, птахи).

Вірус грипу З — маловивчений. Їм хворіють тільки люди і захворювання протікає в легкій формі або взагалі без симптомів. Він не викликає епідемій і не приводить до серйозних наслідків.

Типовим представником ортоміксовірусів є вірус грипу типу А, який був виділений в 1933 р. Е.Смітом, К.Ендрюсом і Лейдлоу. Вірус грипу типу А, що вражає людину, має три різновиди, які позначаються H1N1, H2N2 і H3N2. Перший і третій різновиди дуже поширені у сьогоденні, а другий був дуже розповсюджений з 1957 по 1968 р. Віруси грипу належать до РНК-вмісних вірусів.

Віруси грипу типу А добре розмножуються в курячих ембріонах, легенях мишей і дещо гірше — в клітинних культурах.

 

В серцевині віріону грипу міститься вісім генів, у футлярі з білкових молекул. У зовнішній ліпідній оболонці вірусу грипу містяться два види білків (глікопротеїдів) гемаглютенін і нейра-мінідаза. Ці захисні білки викликають вироблення антитіл, які захищають організм від повторного захворювання. Віріони грипу мають округлу або овальну форму. Найбільше уваги привертають до себе віруси грипу типу А, оскільки вони є головними винуватцями виникнення, майже щорічних, епідемій, а через певні проміжки часу й пандемій цієї інфекції. Перша пандемія грипу виникла в Китаї в 1889 p., друга — у 191& p., третя почалась у 1947 р. і тривала майже три роки. Наприкінці 1957 р. пандемія грипу охопила всі країни світу. Ця інфекція уразила майже 2 мільярди чоловік. Вона дістала назву азіатської.

Через 11 років, у 1968 p., пандемію грипу викликав гонконгівський вірус А типу H3N2, цю пандемію викликав новий сероваріант, в якому містяться гемаглютенін (Н) третього серологічного типу, а нейрамінідаза (N) — другого серологічного типу. Відбувся так званий шіфт, тобто поява нового вірусу, до якого організм людини виявився неімунним. Саме такі віруси є причиною виникнення пандемії. Основні симптоми "курячого грипу” у людини: кон’юнктивіт, риніт, сльозовиділення,загальні симптоми, які спостережуться при звичайному грипі

Основним регулятором епідемій грипу є імунітет, а основним методом боротьби з ним — імунопрофілактика за допомогою живих і вбитих вакцин.

Наш імунітет є ослабленим, хворим. Чорнобиль, винаходи сучасної хімії, озонові діри, не якісна їжа,погані звички, тощо. Це те, що позбавило нас захисту від вірусів, паразитів та іншого. Навіть тварини, як завжди, попереджають нас про те, що планета на порозі зникнення з галактики. На цей раз вони обрали другий спосіб. Зафіксовано, що напади на людину представників дикої та домашньої природи значно побільшали. Навіть ворони часто нападають на людей.Атаки птахів спостерігалися в Токіо, Москві, Києві та ще в багатьох столицях. За словами зоологів, екстрасенсів, дослідників, в такий спосіб тварини хочуть попередити нас про те, що в майбутньому нас чекає біда. Звісно ми можемо почати обережно ставитися до навколишнього середовища, тим самим оберігати його від забруднення. Але треба починати берегти природу не після когось, а перед кимось. Це дасть змогу планеті проіснувати довше, а природі частково відновитись.

СВИНЯЧИЙ ГРИП

Свинячий грип є небезпечніший чим звичайний. Зазвичай віруси грипу, що вражають тварин, не вражають людей. Проте якщо таке відбувається, то виникає небезпечна ситуація — люди дуже сприйнятливі до таких «тваринних» вірусів, оскільки жодного разу ще не стикалися з ними і не виробили ніякого захисту. Більш того, віруси, циркулюючи на тваринному світі (у епідеміології місце, де циркулює вірус, називається резервуар інфекції), постійно мутують, а людини в популярність не ставлять. В результаті при попаданні в організм такий вірус наносить значно більше утрати, чим звичайний. Збудником свинячого грипу є вірус інфлюєнції. Подібні віруси, що вражають свиней, птахів і інших живих істот, а так само і нас людей, відрізняються один від одного тільки незначними змінами в будові ланцюжка білків.

Тoму недивно, що віруси, знайдені у свиней, здатні також вражати і людей. Наскільки ці віруси небезпечні, залежить, таким чином, не від того, від яких тварин вони походять, а від того, яку структуру вони мають. Факт в тому, що все, донині тестовані віруси інфлюєнциі, незалежно від їх структури, частково або повністю можна стримувати за допомогою спеціальних мікроелементів. Вірус інфлуенци - збудник грипу у людей, свиней і інших живих істот, проникає за допомогою ферментів (біологічних каталізаторів) гемаглютинину (Н) і нейрамінідази (N), що знаходяться на поверхні вірусу, в клітки організму.

У ядрі інфікованої клітки вірус "перепрограмує" генетичний код, з тим, щоб потім його розмножити. тепер інфікована клітка постійно проводить нові віруси інфлуенци. Надалі кліткою стимулюється виробництво колаген переварюючих ферментів (коллагенази), які, у свою чергу, руйнують обволікаючу клітку сполучну тканину, і тим самим, дають можливість вірусам розповсюджуватися в організмі. В результаті цього, мільйони вірусів вириваються з хворого, інфікованої клітки. З допомогою колаген переварюючих ферментів вони розповсюджуються спочатку в сполучній тканині, а потім і в інших клітках. так вірусна інфекція переростає в захворювання грипом.

 

 

ЯК РОЗШИФРОВУЄТЬСЯ H1N1?

 

Буква Н позначає гемаглютинин, буква N - нейраміні-дазу Обидва є ферментами на поверхні вірусу. Цифра 1 характеризує підтип вірусу. Вірус інфлюєнциі H1n1 не винятковий.

(Дивись додаток 6).

Насправді цей вірус - один з частих вірусів, які зустрічаються. Кожне повідомлення засобів масової інформації, що визначає вірус H1n1 як особливо небезпечний, в науковому сенсі неспроможно і нагнітає непотрібний страх. Найважливішими, науково обгрунтованими субстанціями для природного зміцнення імунної системи є вітаміни С, В, Е, фолієвая кислота, натуральні амінокислоти лізин і пролін, а також група природних поліфенолов отриманих, наприклад, із зеленого чаю.

Щоденне постачання організму цими мікроелементами - з їжею або як біологічно активні добавки - є розумній і гідній рекомендації мірою для зміцнення імунної системи і профілактики інфекційних захворювань.

За допомогою живильних мікроречовин можна до 70% понизити рівень ферменту нейрамінідази, відповідального за активність вірусу.

За допомогою застосування вітаміну С, поліфенолов (із зеленого чаю) і інших живильних мікроречовин можна привести до повної зупинки розмноження вірусу інфлуенци в інфікованих клітках. Живильні мікроречовини уповільнюють утворення тих, що руйнують сполучну тканину ферментів (коллагенази), відповідальних за розповсюдження вірусів в організмі.

Основные математические и логические функции MS Excel. Функция ЕСЛИ.

1. Изменение типа, размера, начертания (обычный, курсив, полужирный), цвета и дополнительных параметров шрифта в MS Word.

3. Сортировка в MS Excel выделенных числовых данных по возрастанию или по убыванию.

 

 

Заведующий кафедрой

А.П.Титов

 

 

МОСКОВСКАЯ ФИНАНСОВО-ЮРИДИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ

КАФЕДРА «МАТЕМАТИЧЕСКИХ И ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫХ ДИСЦИПЛИН»

КУРС: Информационные технологии в юридическом деле

КОМПЛЕКТ ИНФ11-02

 

Билет №.4

1. Определение в Windows свойств файла: имени, размера, типа, даты внесения последних изменений.

1. Ведите заголовок любого стихотворения и само стихотворение (не менее чем из трех строф). Сделайте 3 копии стихотворения. Отформатируйте каждую копию стихотворения отдельно, выполняя следующие условия.

· Для копии 1 установите отступ слева 0,5 см, для каждой следующей из копий 2-8 увеличивайте отступ на 0,5 см.

· Для копий 1-установите красную строку 1 см, копии 2,3 оставьте без красной строки.

· Установите границы абзацев – для копии 1 – сплошная линия, 1 пт, для копии 2 – сплошная линия 3 пт, для копии 3 – пунктирная линия.

· Установить для рамок всех копий различные цвета.

· Установить для всех копий различные цвета заливки.

3. С помощью MS Excel построить график функции

 

Заведующий кафедрой А.П.Титов

 

МОСКОВСКАЯ ФИНАНСОВО-ЮРИДИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ

КАФЕДРА «МАТЕМАТИЧЕСКИХ И ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫХ ДИСЦИПЛИН»

КУРС: Информационные технологии в юридическом деле

КОМПЛЕКТ ИНФ11-02

Билет №.5