Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Побудова профілю заданого напрямуДата добавления: 2014-11-10; просмотров: 3061
Профіль – це зменшене зображення вертикального розрізу місцевості за заданим напрямом. Для найвиразнішого зображення рельєфу і забезпечення компактності рисунка він будується у двох масштабах – горизонтальному, який дорівнює масштабу карти, і вертикальному – 1:100 або 1:200. Потрібно побудувати профіль за напрямком точками А (6512) та С (6513). Побудову виконують в такій послідовності. З’єднують на топографічній карті пункти А (6512) та С (6513) прямою лінією і нумерують точки перетину її з горизонталями (рис. 1.9). На міліметрівці будують боковини профілів з графами “Відмітки”, “Відстані” та “Точки” (рис. 1.10). За допомогою циркуля-вимірника вимірюють відстань між точками перетину горизонталей з лінією, яка з’єднує два пункти. Виміряні відстані переносять у графу "Відстані" в горизонтальному масштабі карти 1:10 000. У графі "Відмітки" проти відповідних точок записують їх відмітки. Креслять лінію умовного горизонту, яку в прикладі приймають на 4 м нижче мінімальної у заданому напрямі відмітки. Будують рейку вертикального масштабу Мв = 1:200. Над усіма точками перетину лінії заданого напряму з горизонталями, вододілами і тальвегами будують перпендикуляри. На перпендикулярах відкладають у вертикальному масштабі (1:200) відмітки горизонталей і характерних точок рельєфу. З’єднують одержані точки плавно кривою і одержують профіль заданого напряму (рис. 1.10).
Рисунок 1.9 – Заданий напрям на топографічній карті
Рисунок 1.10 – Повздовжній профіль заданого напряму Порядок виконання роботи 1 На листі карти масштабу 1:10 000 (1:25 000) виданого викладачем нанести три довільні точки А, В, С. 2 Визначити відстані між точками А-В-С, заданими на карті. 3 Визначити географічні і прямокутні координати точок А, В, С. 4 Обчисліть в якій зоні і на якій відстані від осьового меридіану зони розташована точка А. 5 Визначити висоту т. В, заданій на карті. 6 Визначити з допомогою масштабу заложень найбільший кут нахилу рельєфу місцевості на відрізку, який з’єднює дві сусідні горизонталі і проходить через т. В. 7 Побудувати профіль місцевості по лінії А-С. 8 Визначити дирекційні кути напрямків АВ, ВС,СА та АС 9 Визначти номенклатуру трапеції карти масштабу 1: 10000, географічні координати кутів рамки цієї карти і номенклатури сусідніх листів карт цього масштабу, якщо задано географічні координати точки, що лежить в межах цієї карти. φ=43º17′21″+ n′ n″; λ =30º13′13″+ n′ n″, де n – 2 останні цифри шифру студента. Звітність з роботи 1 Розв’язок задач. 2 Відповіді на контрольні запитання. Контрольні запитання 1 Що таке топографічний план і топографічна карта? Що в них спільного і в чому відмінність? 2 Що називається масштабом? Види масштабів точність масштабу. 3 Географічна система координат, її характеристика, визначення географічної широти і географічної довготи. 4 Прямокутна зональна система координат Гауса, її характеристика і елементи. 5 В якій зоні і на якій відстані від осьового меридіану розташована точка А з ординатою YА = 8362 м. Обчисліть довготу λо осьового меридіану цієї ж зони. 6 Дайте визначення дирекційному кутові. В яких межах він змінюються? 7 Що називається горизонталлю? Поясніть терміни висота січення рельєфу, нахил лінії, заложення? 8 Як визначити висоту точки, заданої на карті? 9 Що називається номенклатурою топографічних карт? ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 2 Тема: Вивчення теодоліта Т30 (2Т30): будова, відліки, повірки і юстування. Мета роботи: Вивчити основні частини теодоліта та їх взаємодію, навчитись знімати відліки з горизонтального та вертикального кругів та засвоїти повірки і юстування приладу. Прилади та приладдя: комплект Т30 (2Т30), виправні шпильки, віхи. Основні теоретичні положення Рисунок 2.1 – Схема вимірювання кутів на місцевості Нехай на місцевості маємо три точки А, О і В, які знаходяться на різних абсолютних висотах. Вершина кута АОВ знаходиться в точці О. Для визначення планового положення точок вимірюють горизонтальний кут. Горизонтальним кутом є кут між горизонтальними проекціями О'а' і О'в' на площині Н відповідно сторін ОА і ОВ. Горизонтальні кути можуть приймати значення від 0º до 360º. Для визначення перевищень між точками вимірюють вертикальні кути (кути нахилу). Вертикальним кутом є кут між стороною і її проекцією на горизонтальну площину (рис.2.1, кути В'ОВ і А'ОА). Вертикальні кути завжди відраховують від проекції до сторони. Якщо сторона вище проекції, то кут рахують додатнім (А'ОА =+vА ), а якщо нижче, то від’ємним ( В'ОВ =-vВ). Вертикальні кути можуть приймати значення від +90 º до -90 º. Для вимірювання горизонтального кута на його вершині розміщують горизонтальний круг з поділками. Центр кругу розміщують в горизонтальній площині і в прямовисній лінії, яка проходить через вершину кута. Тоді кут між напрямками на точки А і В, які співпадають у вертикальних площинах Q i R, відповідно, з напрямками Оа і Ов на горизонтальному крузі обчислюють за формулою: β = b-a (2.1) Такий принцип вимірювання кутів на місцевості реалізований у приладі, який називають теодолітом. Залежно від точності вимірювання кутів, умов використання та інших характеристик теодоліти бувають різних конструкцій. Але, в основному, кожний прилад відповідає основній схемі (рис.2.2).
|