Table of Contents 7 страница

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 563

Шумери були тюркським племенем. Хатти були арійським племенем.

Про сусідство шумерів з арійськими племенами, в часи “Східно-Сибірського” періоду історії, може свідчити слово з санскриту “ ante-vasa “ ( сусід, союзник ) // В.А.Кочергина

«Санскритско-русский словарь» - М., 1996, с.48).

Це сусідство було тривалим, адже у санскриті знаходимо значну кількість складних слів, одна з частин яких, утворена від шумерського слова “ ант “ ( воїн ).

Наприклад: « anta – kara » ( 1. несущий смерть; 2. разрушительный, смертельный ),

« anta – pala » ( охранитель границ ), « antama » ( 1. ближайший, соседний; 2. крайний, последний ), « antaka » ( 1. губящий, уничтожающий; 2. причиняющий смерть; 3. смерть, эпитет Ямы ), « antah– pura » ( 1. внутренние покои царского дворца, его женская половина;

2. царский дворец ), « anta » ( близкий, граница, край, гибель, смерть ). //

( В.А. Кочергина «Санскритско-русский словарь» - М., 1996, с.47 ).

В уйгурській мові « ант » ( клятва, присяга ) // ( «Уйгурско-русский словарь» сост. Э.Н. Наджип,

М.,1968,с.53).

Після вторгнення аккадських племен в Месопотамію, значна частина шумерів відійшла на північ, вступивши у союз з більш чисельним народом Хатти. По довгому часі, з

середини 4 тис. до н. е. і аж до початку вторгнення “народів моря”, у 1200 р. до н.е.,

тобто на протязі 2200 років,шумери повністю були асимільовані Хаттами, та пізніше, , з

16 ст. до н.е., – Хеттами.

Ще раніше, у другій половині ХІХ ст. до н.е., це “об”єднання” двох народів зазнало

завоювання племен хурито-лувійської мовної групи.

У VII- VI ст. до н. е. “ Хатто-Шумери “ переселяється , через Кавказ, на терени сучасної

України, і заселяють територію від Дону до Карпат. . .

Англійський вчений, проф.О.Р. Генрі, стосовно шумерської мови, зазначив:

« Это древнейший язык нижней Месопотамии, ставший уже мёртвым, усиленно изучался в Хаттусе, как и в Вавилоне, и там были найдены шумерско-хеттские словари. Большинство шумерских слов – односложные, а многие из слогов, обозначаемых клинописными знаками хеттского периода, в действительности – шумерские слова, значение которых было забыто, когда на этом языке перестали говорить…»

( О.Р.Генри «Хетты» - М.,1987, с.114 ).

Сучасний лінгвістичний словник подає довідку про шумерську мову: « Шумерский язык – язык шумеров ( шумерийцев ), древнего народа, населявшего Юж. Двуречье ( совр. Ирак ). Вымер к нач.2-го тыс. до н.э. Родство Ш.я. с др. языками не установлено.

По клинописным текстам ( см. Клинопись ) известен с 29-28 в.в. по 3-1 в.в. до н.э.

Памятники Ш.я. разделяются на старошумерские ( до 25 в. до. н.э. ), «классические» (24-22 в.в. до н.э. ), новошумерские ( 21 в. до н.э. ), позднешумерские ( нач. 2-го тыс. до н.э. ;

главным образом литературные, отчасти хозяйственные тексты ) и «послешумерские» ;

последние составлялись, когда Ш.я. оставался в месопотамии уже только вторым книжным языком наряду с аккадским языком…

(«Лингвистический энциклопедический словарь» М., «Советская Энциклопедия», Гл.

ред. В.Н.Ярцева, 1990, с. 589 ).

Шумерськими словами у сучасній українській мові є :

Урожай – урук (зерно) + жати (збирати серпом) – загалом “збір зерна” .

Древнє шумерське місто – “Урук”, так і називалось - “Зерно”.

Наскільки мені відомо , про це не здогадуються історики та

археологи – “ шумерологи “.

Згадайте відому всім переписку верховного жерця Аратти з

правителем міста Урука - Енменкаром, у якій перший

просить прислати до Аратти _- «Зерна» ! ! ! .

В уйгурській мові “ урук “ означає “ зерно “.

У шумерському міфі про Гільгамеша місто Урук згадується, як

«Світла комора» : “ Світлу комору священної Еанни, Урук майданний

обвів стіною...” (« На ріках Вавілонських: з найдавнішої літератури

Шумеру, Вавілону, Палестини», Київ, 1991, с.98 ).

Таким чином, це місто було знане своїми великими запасами зерна,

та як центр його постачання.

Тагар – ( тягар, то - гар, тобто « то є “ гар”» ) - мішок пшениці вагою

більше 100 кг. Це слово знаходимо в українській мові - (тягар ),

в уйгурській мові (тагар ) // «Уйгурско-русский словарь»

сост. Э. Н. Наджип, М.,1968, с.277), у шумерському міфі ( гар )

(« На ріках Вавілонських: з найдавнішої літератури Шумеру,

Вавілону, Палестини», Київ, 1991, с.140 ),

у давній єгипетській легенді “ Два брати ” - ( хар ) //

А.Г. Овчинникова “ Легенды и мифы Древнего Востока “ –

Санкт – Петербург –2002, с.162 ). У всіх, згаданих випадках,

“ гар” ( “ хар“ ) означає вагову одиницю.

Семантично близьким є болгарське слово “ харман ” ( тік для

зберігання зерна ). Знаючи, що в деяких випадках у болгарській

мові, “ х” витісняє українське “ г ” ( наприклад, українське слово –

“ гармонія “ і болгарське – “ хармонія “ ), приходим до

висновку, що первинним є все - таки “ гар “ , а не “ хар “.

Щось подібне відбулось і з єгипетським, - “ хар “ ,

де фонема “ х “ витіснила первісне “ г “.

Гарний - гар –ний; В сучасному розумінні – “ красень “, “ вродливий “, у давні

часи – “ фізично - сильний чоловік “ ;

Дім - дім(будинок), лувійське – дом. У німецькій мові – Dom (собор), в

латинській мові – Domus (будинок), Dominatio (господарство),

Dominantis (господар) . Слово часто зустрічається у шумерських

логограмах, та хеттських текстах ( клинописах ).

Терези – ваги ; В уйгурській, туркменській мовах, як і в українській, пристрій для

зважування називається “ терези “. В інших тюркських мовах: “тарази”

( казахська ), “тараза” ( киргизька ), “тараса” та “вісе” ( чуваська )...

ЛюлькаНазва походить від слова, яке означає «бузок». Люлька складається з

двох елементів. «Чаша», гніздо для набиття тютюну, виготовлялась з

глини, яку обпікали у печі, а з трубчатої гілки бузку виготовлявся

«мундштук» (губник ).

В болгарській мові і сьогодні «люляк» ( бузок ), а «лула» ( трубка

для куріння ). Етимологічний словник української мови пояснює, що це

слово запозичене з турецької мови ( lule, lula –трубка, трубка для

куріння ), а походить від перського слова lule.( «ЕСУМ», К., 1989,

Т.3., с.326 ). Автор вважає, що це слово у турецьку та перську мови

потрапило з шумерської мови. Так, матеріал, з якого виготовлявся

«губник» - люляк, дав назву трубці для куріння – «люлька».

Весен - весна ( трава ) .

Від цього давнього слова походить і тканина, що згадується у Біблії –

вісон : “ І витчеш хітона з вісону, і зробиш завоя з вісону, і зробиш

пояса роботою гаптяра “ ( Книга Вихід 28(39) - БІБЛІЯ або Книги

Святого Письма Старого й Нового Заповіту – Українського Біблійного

Товариства – 1991- с.88 ). Там само читаємо: “ І поробили вони

хітони з вісона, робота ткача, для Аарона та для синів його, і завоя з

вісону, і шапки накриття з вісону, і льняна спідня одіж із суканого

вісону, і пояса з суканого вісону...” ( Книга Вихід 39(27-29) –

Біблія...с.101.)

В уйгурській мові слово “ весен “ ( трава ), “ весеті “ ( травяний ).

Таким чином, розуміємо, що «пора року, коли починає проростати

трава» і визначається словом «весна» ( весен ).

Дослідники зазначають: “ Виссон - особо дорогая, очень тонкая ткань,

из которой делались составные элементы царской и жреческой

одежды. В Египте – тончайшее льняное полотно. По Геродоту,

виссон сделан из «древесной шерсти» , т.е., возможно из хлопка.

В переводе Библии Лютера – шёлк. В эпоху Римской империи

продавался на вес золота». ( Иосиф Флавий. «Иудейские древности»

/ пер. с греч. Г.Г.Генкеля СПБ,1900 / , Т.1,Минск – 1994, с.527 )

Більшість етимологічних словників подає це слово, як таке, що

споріднене з литовським vasara «літо», латиським vasara «весна»,

древньоіндійським vasanta «весна».

Розгляд цього слова наштовхнув автора на думку про пряму

залежність слова «весен» (трава) з давнім, застарілим словом «весь»

(село), від якого «весняк» (селянин).

«Поселення серед поля, серед трав» називалось «весь» , і похідне

від слова «весен» (трава). Це слово виникає у часи, коли наші

пращури – хатти (венеди) будували будинки в землі (землянки).

У літку така будівля заростала травою, яку анти, нащадки шумерів

(тюрки), називали «весен». Скупчення таких будівль, які визначали

поселення серед трав, анти називали «весь».

Отже, в російській мові, слово «весь» є запозиченням з мови антів,

далеких пращурів українського народу. Для української мови це слово

є рідним, адже походить з мови їх далеких попередників- антів.

Литовське визначення слова viskelis ( «степова дорога» ), ми

розуміємо, як «польова дорога», «дорога серед трав». Нагадаємо, що

литовці є нащадками хеттів, які тривалий час проживали з пращурами

українців – хаттами (пізніші - венеди) та шумерами ( пізніші - анти ).

Готське слово weihs (село) , на нашу думку, є запозиченням з мови їх

сусідів – антів.

( Див. «Етимологічний словник української мови» , том 1, К., 1982,

с.363 (весна), с.365 (весь) ).

Людина- Англійський дослідник Торнільд Якобсон наводить текст шумерського

міфу про створення людини: « Свяжу я жилы, скреплю я кости.

Создам я LULLU, дам ему имя «человек», сотворю человека –

LULLU. Пусть он несёт труды богов, чтобы они свободно

вздохнули …» ( Торнильд Якобсон «Сокровища тьмы – история

месопотамской религии – пер. с англ., М. 1995, с.206 ).

Подвійне LUвказує на множину , отже мова йде не про “людину”,

а про “людей “.

Згадаємо шумерські логограми:LU. GIS.TUKUL.( чеканщик ),

LU.DUB.SAR.GIS.( писар ),LU. MUHAL. DIM.( мукомол ),

LU.KU.DIM. ( коваль ) LU. MES. HALIIATTALLAS( дзвонар ).

Такі українські слова, як - “ людина “, “ люди “, “ людство “ за своїм

значенням та фонетикою, мають близькі відповідники у польській,

болгарській, чеській, словацькій мовах, що вказує не тільки на

походження цих слів з шумерської мови, але й на хатто-шумерське

коріння цих сучасних народів.

В лувійській мові ( праросійській ) це слово вживається виключно у

множині – «люди», що свідчить про його запозичення з іншої мови.

Лувійський відповідник – «человек» близький хаттському слову –

«чоловік».

У німецькій мові – Leute, де німецьке “ Leu “ відповідає шумерському

( або – хатто-шумерському ) “ Lu “, а німецьке, попсоване- “ tе ” –

хаттському вказівному займеннику – “ то “. Про те, що німецьке слово

Leute ( люди ) є запозиченням з хатто-шумерської мови свідчить інше

німецьке слово – menshen( люди ).

Іуда ( іудей, іудеї, «Український етимологічний словник» виводить: «через

Іудаїзм ) церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову

з грецької; гр. Ιουδατος« належний до Іуди » походить від

арамейського……» ( «Етимологічний словник української мови», Київ,

1985, с.321 ).

«Словник іншомовних слів» вказує:

«Іудаїзм –релігія віруючих євреїв. Склався наприкінці 2-го – на

початку 1-го тис.до н.е.. Характерними для «Іудаїзма» є віра в

єдиного бога Ягве (спочатку бог племені Іуди – звідси й назва ) і месію

(спасителя), догмат про богообраність євреїв. На ідеологію

«Іудаїзма» спирається сіонізм – одна з найреакційніших форм

буржуазного націоналізму. Нині «Іудаїзм» - державна релігія в Ізраїлі»

( «Словник іншомовних слів», Київ,1974, с.296 ).

На справді слово«Іуда» хатто-шумерського вжитку. Ми його

помістили в цей «словничок шумерських слів» тому, що воно у своєму

завершеному вигляді має початкову голосну «і», яка долучилась, до

лувійського слова «уда». Це слово згадується у «Велесовій книзі»:

«І се Жаль жаліє над ворогами, і Горинь горює в смерті їхній, що од

рук божих се вержуть. Се Карна плачеться о мертвих тих, що стали

на тропу божеську і померли. І поля ті наповнені суть мертвими

кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на

траві». ( Б.Яценко “Велесова книга – Легенди. Міти. Думи. ” – Київ –

1995, д.№25, с.97 ).

Мова йде про чоловічий статевий орган – «уд».

Таким чином слово «Іуда», як ім’я четвертого сина Іакова від Ліі, та

пізніше епонім племені іудеїв, не є єврейським. Це слово, яке

визначає представників єврейського народу, як « тих, що роблять

обрізання чоловічого статевого органу », було надане євреям

лувійцями – далекими пращурами сучасних росіян.

Значення цього слова було відоме хатто-шумерам.

Пройшли століття… Загубилось значення слова, хоча

воно і продовжувало вживатись іншими народами, як таке, що

визначає євреїв від інших. У часи написання єврейськими рабінами

Біблії, останні, знаючи це слово, як таке, що визначає саме євреїв,

одне з єврейських племен, та не розуміючи його значення, вживають

його, як єврейське особове ім’я, родоначальника одного з єврейських

племен - «Іуда».

Як похідні від нього, присутні у Біблії і назва племені - «іудеї», та

назва країни - «Іудея».

Таким чином, наше дослідження вказує на помилковість

етимологічних визначень, які подають сучасні енциклопедичні

видання:

« Иуда (евр. jehudah, греч. Ιουδας), в ветхозаветной традиции

четвёртый сын Иакова от Лии, получивший от отца право

первородства (вместо старшего брата ); эпоним племени иудеев.

Имя Иуда трактуется как «хвала господу» ( Быт.29,35 ). ……..»

( «Мифы народов мира - энциклопедия», М.,1991, с.580 ).

Ми вважаємо, що давнє слово «уд» ( «удо», «уда», «уди» )

лувійського походження, і цілком зрозуміло розкриває етимологію

таких сучасних слів російської мови :

«удобный», «удобство», «удовлетворение», «удовлетворить»,

«удовольствие», «удостоить», «удостоиться», «удосужиться»,

«удручённый», «удушить», «удивление», «удивить»,

«удивительный», «удаль», «удалец» «удалой», «удачливый»,

«удачный», «удача», «уд(д)аваться», «уд(д)авить», «уд(д)ержать»,

«уд(д)остоверить»,«уд(д)остовериться», «уд(д)очерить», «удочка»,

«удобрение», «удобрить»…

( С.И.Ожегов «Словарь русского языка», М.,1988 ).

Вивчаючи давню мову того чи іншого народу, можна вивчити

його ментальність, характер, звички …

Коли був підготовлений цей розділ, автор вирішивши перевірити свої

висновки, заглянув у словник В.І.Даля, де натрапив на визначення

потрібного нам слова: «Уд– снасть, снаряд, сбруя, сосуд; ЧЛЕН,

ЧАСТЬ ТЕЛА, КАК: НОГА, РУКА, ПАЛЕЦ. Уда,удочка,удка,удца,

удёбка,удица– снаряд, для ручной ловли рыбы на крючок с

наживой; САМЫЙ КРЮЧОК ЭТОТ.

На эту удочку меня не поймаешь.Удильщик,-щица–

кто удит, ловит рыбу на удочку, рыболов. Удильщичьиприпасы,

снаряды». ( В.И.Даль «Толковый словарь русского языка», Москва,

2006, с.668 ). Аналіз пропонованого тлумачення впевнив автора у

вірності своїх роздумів. У середині 19 століття Володимир Іванович

Даль не міг не знати, що ще у часи прийняття християнства, це слово

було заборонене церквою, а так, як воно у народній мові

продовжувало інколи вживатись ( по необхідності ! ), то у словник

В.І.Даль записав узагальнене пояснення, яке мало приховати

справжнє значення: «член, часть тела, как: нога, рука, палец…».

При цьому наводились і деякі, похідні від нього, слова, які вживались у

народному середовищі: «…Уда,удочка,удка,удца,удёбка,удица

…Удильщик,-щица–…». Безперечно, що у словники, які друкувались

раніше, потрапляли, в першу чергу такі слова, які б мали відвернути

увагу допитливих дослідників мови ( та слова ! ) від справжнього

значення слова «Уд» – « чоловічий статевий орган ».

Володимир Іванович знав про справжнє значення слова !!!

Він розумів, що цензура не дозволить надрукувати слова, що з давен

були заборонені російською церквою, тому ховає серед плутаного

тексту слово «Уд» у таких поясненнях, як:

«На эту удочку меня не поймаешь» ;

«Уд– …«член»… «удёбка» … «самый крючок этот».

Слово «удёбка» розкладається на дві основи «уд» + «ёбка», які

вказують на статеві зносини, і находять відповідники в сучасній

російській мові, саме в такому значенні…

Народна мудрість говорить:

«Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш».

Не вдалось служителям російської церкви впіймати цього

«горобця» у свої тенети. Продовжує «літати»…

Як бути з етимологією лувійських, за походженням, слів:

«Удостоить», «Удалец», «Удовольствие», «Удочерить», «Удобрить»,

«Удача» - хай вирішують їх нащадки – росіяни !

Слово «удочерить», вказує на те, що дівчину, чи жінку, не просто,

приймаючи до племені чи роду, визнавали «своєю», з нею мали

вступити у статеві відносини. Тільки після цього, її вважали членом

роду, чи племені. Етимологія інших слів теж є досить прозорою.

Про «горобця», точніше, про російського «воробья», та його

етимологію, ми розповімо далі. Що спільного у етимології українського

слова « горобець» та російського слова – «воробей» ?

Семантика цих слів однакова, хоча фонетично вони оформлені по

різному. Можна сказати, що за фонетичною структурою слова,

російському слову «воробей» ближче російське слово «ворон»,

«ворона». Ворон означає, « Вор – он ». Самиця птаха називалась

« Вор – она». Тобто цих птахів визначали, як таких, що крадуть…

Слово «воробей» визначало не тільки назву птаха, як крадія, але й

містило заклик до його побиття: « вора бей».

Очевидно ці птахи отримали свої ймення від того, що крали посіяне на

полях зерно… Читач може сказати, що це пояснення не є науковим, не

є обґрунтованим.

Таким скептикам хочу задати питання: «Яким чином Ви поясните,

«побиття горобців» у 60-х роках у Китаї ?.

Українське слово «горобець» цілком відповідає, за своїм значенням,

російському побратиму. Давнє хатто-шумерське слово « грабець», яке

визначало птаха, який «грабує» ( краде ), з плином довгого часу,

трансформувалось у малозрозумілу сьогодні назву - « горобець».

Закінчення «ць» є попсованим залишком шумерського вказівного

займенника «це». У словнику В.І.Даля згадується «полевой ворон, в

восточн. Руси и Сиб.» ( В.И.Даль «Толковый словарь русского языка»,

Москва, 2006, с.143 ). Слово «грабець» знаходить свій відповідник у

сучасній болгарській мові.

Подібним чином, у сиву давнину, виникають у лувійській мові слова, які

і зараз широко використовуються у російській мові – «район» ( рай он ),

«дьякон» ( дьяк он ), «антон» ( ант он ), «барон» ( бар он ).

У лувійській мові подібним чином утворені особисті власні імена, які

були запозичені грецькими та єврейськими племенами.

Треба відзначити, що грецька та єврейська мова зазнали певного

впливу лувійської мови, про що свідчить закінчення «он», «она»,

в іменах : «Тихон» ( тих он ), «Мирон» ( мир он ), «Антон» ( ант он ),

«Ворон» ( вор он ), «Милон» ( мил он ), «Андрон», «Андрона», «Зенон»,

«Зенона», «Симон», «Соломон», «Соломона», «Агафон», «Антион»

( анти он ), «Антиона», «Арон», «Аарон», «Аскалон», «Дион», «Ларион»,

«Илларион», «Марон», «Мелитон», «Орион», «Пеон», «Родион»,

«Родон», «Софрон», «Трифон», «Тимон», «Филон», «Харитон»,

«Минеон», «Виссарион», «Аполлон», «Серапион», «Ион», «Кион»,

«Пеон», «Капитон», «Филимон», «Никон», «Парамон», «Самсон»,

«Софон», «Платон», «Гедеон», «Артемон», «Конон», «Стратон»,

«Софон», «Манон», «Горгон», «Анион», «Фараон» ( фара он ) …

Ці грецькі імена формуються під впливом лувійської мови, в часи

перебування лувійців на теренах Малої Азії.

Ім'я «Антон», яким лувійці називали шумерів, потрапляє до греків, а від

останніх, до італиків. Так, це шумерське слово почало блукати в мовах

різних народів Європи у формі імен: Антон, Антип, Гейант, Антоніус,

Антоніан, Антей, Ейант…

Так само, з закінченням «er», побудована більшість іменників у

німецькій мові, з закінченням «ар» - у шумерській мові.

Це запозичення відбулось за довго до написання Біблії, не пізніше,

середини другого тисячоліття до нашої ери, в часи «малоазійської»

історії цих народів. Сучасні російські мовознавці , помилково,

вважають ці імена – пізніми запозиченнями з грецької та єврейської

мов. Можна достеменно сказати, що давня грецька мова зазнала

суттєвого впливу хаттської, хеттської, шумерської, лувійської мов.

Слово «воробей» знаходить свого тезку на землі сивих пірамід – у

Древньому Єгипті.

«Скарабей» - священний жук у єгиптян.

Амулети, з його зображенням, оздоблювали вбрання фараонів.

Заклик «атлантів» (хатто-шумерів) до побиття цього жука –

«скоро бий», трансформувався у єгипетське власне слово - назву

жука – «скарабей».

Чому ми утворення цього слова повязуємо з хаттами (венедами) ?

Шумер сказав би «швидко бий» ( «швидкий» - слово шумерське ),

лувієць – «быстро бей», а хатт – «скоро бий».

При вивченні етимології сучасних слів, виникають інколи кумедні

асоціації, при тому, що значення давнього слова вдається зрозуміти

вірно. Як приклад, згадаємо лувійське ( праросійське ) слово «посол».

Людина, яку направляли у подорож, отримувала інструкцію – завдання

свого відрядження. Після отримання інструкції, володар казав:

«пос(ш)ол … ». Це слово було останнім, і вказувало, що посланець

може йти.

Таким чином, той, кого «посилали», став називатись «посол».

Звернемось до словника відомого російського мовознавця В.І. Даля

, та ознайомимось з його поясненням цього слова:

«Посол– посланный, присланный от кого-либо нарочний; посланник,

но числится степеню выше; он же министр при иноземном дворе,

представитель свого государя. Есть послы чрезвычайные,

полномочные и пр.

«Апостола Павла глаголят послом Божиим». «Посол, что мех, что в

него вложишь, то и несёт». «Посла не куют, не вяжут, не рубят, а

только жалуют». Посольникстар. – посол, посланный.

Посольскийприказ заведовал у нас, при царях, делами

министерства иностранных дел.

Посольство– званье, должность посла. «Он назначен в посольство

послом». Весь состав лиц при после. «По посольству и ответ

держат». ( В.И. Даль «Толковый словарь русского языка», М., 2006,

«ЭКСМО», с.512 )

Україна- країна,вкраїна ( держава ), край ( певна територія, певний природній

ландшафт ),краяни ( мешканці країни ).

Завдячуючи шумерам, українці отримали у сучасній назві держави

літеру “ у “, інакше б ми називали сьогодні свою державу –

“ Країною”, а себе – «країнцями». Зважимо, що такі держави зараз

існують в Європі.

Це югославська історична область – “ Країна “, польська

“ Крайна “, або колишня Закарпатська ( Руська ) Україна ( Крайна ).

Хатти називали свою державу словом – “ країна ”.

Це слово хаттського вжитку. Шумери, що проживали з хаттами в

одній державі, вимовляючи це слово, долучали до нього голосну

літеру “у”. Коли це слово могло виникнути?.

Тоді, коли ці два етноси почали проживати спільно. А це було у часи

їх малоазійської історії. Отже, ще в ті давні часи можна було почути

у вжитку слова: “ країна”, “ оукраїна” та “ україна”, які не несли у

собі значення назви держави . Ці слова означали певну територію

заселення, і не більше !

Держава у той час називалась “ країна ( міста) Хатти ” , “ україна

( міста ) Хатти ”.

Щоб це підтвердити, з лінгвістичного боку, потрібен тільки час, коли

археолог знайде, десь у Туреччині, чи північній Сірії, чергову глиняну

табличку з написом...

Можливо такі написи знайдені, та мовознавці, чи археологи

( як правило – іноземці ), на них не звернули уваги?.

Цей висновок автор зробив після ознайомлення з працею відомого

сходознавця А.Ю. Кримського “Тюрки, їх мови та література” .

Процитуємо дослідника: «Ще риса з тюркської ( та й загалом

алтайської ) фонетики: слово на своєму початку не терпить збігу двох,

а тим паче трьох приголосних. Через те, позичаючи чужі слова, що

починаються двома приголосними, тюрк намагається перед тими

приголосними ставити звук «і» чи «ы»; приміром, імя Степан тюрк

вимовляє як «Істепан», слово «statistigue» обертає в «ыстатистык».

Знов же, тюркські мови не люблять починати слово з протяжно-

дзвінкого ( сонорного ) звука, навіть без збігу з іншим якимсь

приголосним, і через те в чужих запозиченнях вони до протяжно-

сонорного початкового звука теж охоче додають призвук «і» чи «ы»

( варіанти - «у», «у» ). Приміром, русів татари звуть «урус»; позичене

з російської мови слово «лавка» вимовляють «улавка»; перське слово

«руза» (піст) обертається в «уруза»; імя іранського витязя Рустама

( Ростема ) переробили вони в «Уруслан» і т.д.» .

( ”А.Ю.Кримський –Твори в п’яти томах – Т.4 “Сходознавство” – Київ –

1974, с.458. ).

У сучасній українській мові продовжують співіснувати хаттські слова, та

їх шумерські відповідники: щелина – ущелина, хвала – ухвала,

творення – утворення, весь – увесь, ввібрати – увібрати, ввійти –

увійти, згода – угода, звар – узвар, знавати – узнавати, лов – улов,

минати – уминати, мова – умова, сміх – усміх, ступати – уступати,

спадкований – успадкований, тиск – утиск, ткнути – уткнути, вверх –

уверх, ввести – увести, ввігнутий – увігнутий, ввечері – увечері,

вгамувати – угамувати, вглиб – углиб, вгноєний – угноєний, вдень –

удень, вночі – уночі, впень – упень, вмерти – умерти, вдарити -

ударити, вбити – убити, вміння – уміння, впертий – упертий,

вмиватись – умиватись, втрачати – утрачати, стрій – устрій, рвати –

урвати, кріпити – укріпити, класти – укласти, рвати – урвати, пливти –

упливти, мліти – умліти, вбогий – убогий, втекти – утекти, втім – утім,

втома – утома, втретє – утретє, вчення – учення, вхопити – ухопити,

втримувати – утримувати, вчитель – учитель, встигати – устигати,

врочистий – урочистий, все – усе, врожайний – урожайний, вуста –

уста, вправо – управо, впертий – упертий, вперед – уперед, всюди –

усюди, вранці – уранці, вкусити – укусити, втім – утім, ява – уява,

красти - украсти, кріплення – укріплення, класти – укласти, спіх – успіх,

скочити – ускочити, ступати – уступати, спити – іспити, спитати –

іспитати, схопити – ухопити, хрестити – охрестити, ржа – іржа, мліти –

умліти, крім – окрім, крик – окрик, краса – окраса, горці – угорці

( самоназва – мадяри ), вкраїна – україна, країна – україна

( Україна )...

Найперша літописна згадка про Україну відмічена двічі , у 1187 році, у

Київському літописі. Там само, у 1189 році, датована друга згадка.

Галицько-Волинський літопис згадує Україну наприкінці зими 1217-

1218 рр. Відсутність раніших літописних згадок, не означає, що цієї

назви не було раніше, наприклад, у перших століттях нашої доби.

На перших картах України (сер. 17 ст.- поч..18 ст. ), саме на сході, де

переважно проживали далекі нащадки шумерів, де виникає козацький

рух, де відзнакою воїнів був тюркський ( шумерський !!! ) оселедець, і

фіксується назва : “Окраїна” ,”Оукраїна”, “Україна”.

У той час, як населення західної та центральної частини держави,

нащадки хаттів(венедів), казали «країна», населення східної, та

північно-східної частини, нащадки шумерів(антів), казали «україна».

Сусіди шумерів(антів) - лувійці запозичили слово «україна» ( країна ),

як «порубіжжя, окраїна», так, як анти проживали на кордоні лувійського

розселення. Хаттські слова, шумерського вжитку, «край», «україна»,

«окраїна», «окрай», «окраєць» почали у лувійській мові означати

«межу, кордон, порубіжжя певної території», «кавалок від цілого».

Визвольна війна українського козацтва у 14-17 ст.

, героїзм українських козаків (антів), надала розвій саме цій - тюркській

(шумерській ) назві – «Україна» ( Оукраїна ) по всіх теренах держави –

“ Від Сяну до Дону ! ”.

Спочатку ця назва сприймалась , як назва «території» козацького

розселення - «україна», пізніше, як назва козацької держави –

«Україна».

Зазначимо, що мова шумерів, які, по Дону, межували з пращурами

росіян – лувійцями, залишила свій слід і в сучасній російській мові :

бить – убить, быть – убыть, ведомить – уведомить, верить – уверить,

венчать – увенчать, вековечить – увековечить, вещать – увещать,

влечь-увлечь, волить – уволить, вядать – увядать, гадать- угадать,

влечь – увлечь, гнездиться – угнездиться, годить – угодить, гомонить –

угомонить, гостить – угостить, гроза – угроза, давить – удавить, зреть –

узреть, знать – узнать, казать – указать, корить – укорить, клониться –

уклониться, крепить – укрепить, ложить – уложить, мора – умора,

мыкать – умыкать, местить – уместить, мудрить – умудрить, мыть –

умыть, падать – упадать, поминать – упоминать, потребить –

употребить, править – управить, пряжка – упряжка, прямый – упрямый,

пускать – упускать, слада – услада, слуга – услуга, ставить – уставить,

ступить – уступить, стать – устать, строить – устроить, твердить –

утвердить, томить – утомить, тратить – утратить, хватка – ухватка,

ходить – уходить, щемить – ущемить…

Ці слова можна поділити на дві групи:

1. Слова лувійські, які були змінені шумерами, шляхом доручення

голосної «у», перед приголосними.

2. Слова хатто-шумерські, що були запозичені лувійцями ( напр. «прямый» – «упрямый», яке відповідає хаттському слову

« прямий» та різниться з лувійським відповідником - «прямой» ).

Шумери , для полегшення вимови запозичених слів, які починались з приголосного, використовували і інші голосні, наприклад, «гра» - «ігра», «гла» - «ігла», «Гор» - «Ігор»…

Видозмінювали вони і лувійські слова, наприклад, «збавить» - «избавить», «зволить» - «изволить», «зверь» - «изувер», «волга» - «иволга», «так» - «итак»…

Кувадло – ковадло ( знаряддя праці коваля ), ковалювати, коваль.

На “ кувадлі“ підковували коня. Слово складне:

” кув” ( кувати, підковувати ) + “ адл(о) “ (шумерське « кінь » -

« аtl–(о)» ).

Таким чином, «знаряддя для підковування коня» стало називатись

«кувадло».

Це слово від хаттів ( етрусків), у трохи зіпсованому вигляді, і в новому

значенні - «кінь», було запозичене італійськими племенами.

Хатти, вказуючи, що «кінь підкований», казали «куватло» .

Італики запозичили це слово у простому визначенні - « кінь».

Так, сучасне італійське слово cavallo [кавалло ] означає «кінь» ,

від нього похідним є інше слово - «кавалерія» (кінний загін),

«кавалер» (кіннотник, вершник).

Італійське слово cavallo [кавалло ] є складним словом, де «cav» є

зіпсованим «кув» ( «підкований», від кувати ), а «a(t)llo» - зіпсованим

«атло» ( кінь ).

В сучасній грецькій мові, шумерське слово «атл» (кінь) заховалось у

таких грецьких словах, як: «атлет», «атлетика», «атлетичні

змагання».

Первісне значення цих слів у давніх греків було: «спортсмен, що

приймав участь у кінних змаганнях», «кінні змагання».

Через тисячоліття значення цих слів стало узагальненим і

прихованним: «фізично розвинутий спортсмен», «спортивні

змагання»: «атьлітис» ( спортсмен ), «атьлітріа» ( спортсменка ),

«атьлітизмос» ( спорт ), «атьлітика нєа» ( спортивні новини ),

«модерно пендатьло» ( сучасне п’ятиборство ).

Поняття «кінний спорт» у сучасній грецькій мові передається власним,

грецьким словом – «іпасіа». Від якого «вершник» ( іпеас ), «вершниця»

( іпефтріа ). «Кінь» визначається іншим грецьким словом «алого».

Слово «наїзник», у сучасній грецькій мові, передається латинським

запозиченням – «каваларіс», а «наїзниця» - малоазійським

запозиченням – «амазона».

Чому, саме шумерське слово кінь ( «атл» ) стало визначати, у пізнішій

грецькій мові, слово «спортсмен, учасник змагань» ?

Вважаємо, що саме кінні змагання були найпрестижніші серед греків

тої давньої доби. Коні, як і колісниці, коштували дуже дорого, тому

власниками коней, колісниць, візничого реманенту, могли бути

виключно заможні греки. На той час, цей вид змагань був досить

небезпечним. Управляти кіньми могли підлеглі воїни, та прислуга

( вільні греки ), заможних власників коней. Рабам заборонялось

приймати участь у спортивних змаганнях.

Виключенням з правил була участь у кінних змаганнях можновладців

– заможніх греків. Але, грецька історія знала такі випадки, і таких

сміливців!

Незважаючи на те, хто керував кіньми, переможцем змагань

вважався власник коней.

Серед грецької еліти цей вид змагань був дуже популярним і

престижним. Враховуючи факт того, що греки користувались,

запозиченим у атлантів ( шумерів- антів ) словом «атл» (кінь), та

престижність цих змагань у заможніх греків, саме шумерське слово

«атлет» почало визначати у древніх греків поняття: «спортсмен»,

«учасник спортивних змагань», «фізично сильний спортсмен».

В таких змаганнях приймали участь і представники сусідніх народів –

хеттів, хаттів, шумерів, лувійців, які залишились проживати в оточенні

греків, після «Атлантичної катастрофи».

На зображенні з барельєфу «Перегони на колісницях», який

датується кінцем 4 ст. до н.е., або пізніше, з Афінського Акрополя,

бачимо помічника візничого з оселедцем на оголеній голові.

( Гомер «Одіссея», переклад Бориса Тена, К., 1968, іл.№19, с. 240 –

241)

Без сумнівів це асимільований грецьким середовищем нащадок

атлантів. Подібне зображення знаходимо з острова Кріт, де

проживали «корібанти» ( “ История древнего востока ” М., 1988,

с. 179, Рис 52Г. ). Опис такої зачіски знаходимо і у мешканців

острова Євбея.

Про це свідчить і зображення бербера – “ анта “ з Тунісу

( «Африка – энциклопедический справочник», М., 1987, с.480 ).

Все це є історико-етнографічними свідченнями про «атлантів» -

далеких пращурів українського народу, пізнішими нащадками яких,

були «анти», вони ж - українські козаки !

У лувійців, пращурів сучасних росіян, це слово стало “ кувалдою “

( кувалда ).

Російський мовознавець М.М. Шанський, розглядаючи етимологію

слова «кувалда», задається питанням:

« Если кув- в кувалда родственно ков - ( ку -)в коваль (кую), то чем

является в этом слове отрезок -алд(а)?Известно, что суффикса

- алд(а)в нашем языке нет»

( Н.М. Шанский «В мире слов», М., 1971, с.114 ).

Російський дослівник помилково наголошує на тому, що слово

«kowadlo» потрапило в українську і білоруську мови, через

посередництво польської мови, у 14-15 століттях.

Наголосимо, що М.М.Шанський , досліджуючи етимологію слів, часто

допускається суттєвих помилок у правильному визначенні основи слів.

У деяких складних словах друга основа слова подається, як суфікс

першої основи.

Треба відзначити, що поряд з тим, у роботі М.М. Шанського знаходимо

не тільки цікаву, але й важливу, для нашого дослідження, інформацію

про числівники «девяносто» і «сорок». Ці «числівники» були нами

самостійно визначиними такими, етимологія яких разюче різниться від

інших числівників української мови ( Там само, с. 52 ).

Та , все ж було б корисним, порівняти наші етимологічні дослідження

з дослідженнями російського дослідника, на прикладі таких слів, як:

«золото», «болото», «серебро» ( все на с. 51 ); «топор» ( с. 82-84 );

слів з закінченням –кий: «глудкий», «глуздкий», «ломкий», «хрупкий»,

«солодкий», «горький» ( с. 48-49 ); «мыло», «воробей» ( с.129 );

«ура» ( с.145 ); «сердце» ( с.175-176 ); «обычай» ( с.178 ).

Лувійці запозичили від хатто - шумерів також

слово « седло» , яке складається з хаттського твердого “ се “,

тобто – “ це “, та з шумерського - “ атло“ ( се – атло, се – адло,

се – дло ). Пізніше це слово потрапило і до німецьких племен.

Сучасне німецьке слово “сідло” зберегло “т”, на відміну від російського

запозичення, де ця літера була витіснена “д” : Sattel ( Seatl ) .

Як бачимо збереглось і хаттське “се” – S.

Виникає слушне питання: чому шумерське слово “атл” так глибоко

заховалось у сучасних українській та російських мовах?.

Пояснення може бути лише одне – хатти та лувійці, ще до зустрічі з

шумерами, вже знали коней, розводили їх, називали їх по хаттськи –

“кінь” , а по лувійськи - “конь”.

Та всеж, багато чого вони не знали про коней, і не мали, наприклад -

досконалої кінської збруї !!!. Хатти познайомились з нею раніше

лувійців.

Уявімо першу зустріч хатто-шумерів з лувійцями : і одні, і другі, були

на конях !

Хатто-Шумер кладе руку на сідало коня (суч. “ сідельце “ ) і каже :

“ Се – атл(о) ”, тобто, “ Це кінь “.

Лувієць, який вже знав “ коня “, розуміє слово, як назву кінської збруї,

на якій сидів вершник.

Таким чином, лувійський словник поповнився словом “седло”

( “се – атло” – “се – адло” – “седло” ).

Уважно знайомлячись з працею російського дослідника-філолога

Юрія Володимировича Откупщикова, знаходимо, ще одне слово,

в якому заховалось шумерська основа «адло».

Ю.В. Откупщиков вказує:

«Когда взнуздывают лошадь, ей в рот вкладывают удила ( обычно

железные ). К кольцам удил прикрепляют поводья, с помощью

которых всадник управляет лошадью. Всем известно выражение

«закусить удила». Поскольку удила обычно находятся во рту у

лошади, она может их кусать, грызть, жевать. Отсюда – такие

названия удил, как италянское morso – к mordere ( кусать ),

нижнелужицкое* gryzadlo [гризадло ] – к «грызть», сербское жвёле – к

«жевать». * Нижнелужицкий – один из западнославянских языков»

( Ю.В. Откупщиков «К истокам слова», Санкт-Петербург, 2005, с.96 )

Таким чином, «те, що гризе кінь» і називається «гризадло».

В польській мові «zegadlo» ( тавро – знаряддя для таврування

[ коней ] ), «zwadlo» = «zwacz» ( анатом. рубець [ перший шлуночок у

жвачних тварин ]).

Тканина, що клалась нашими пращурами під сідельце коня, до цього

часу називається – «простирадло». Це робилось для того, щоб

сідельце не натерало шкіру коня, при русі. Вечером воїн, розсідлавши

коня, використовував цю тканину, як постіль.

Розглядаючи етимологію слів «кий», «Кий», «кийло», «ки(а)йдани»

( див. с.264-270 ), ми визначили, що легендарні князі Кий, Щек, Хорив

- «засновники Києва», були антами ( шумерами ), тому нас зовсім не

здивувало, що саме в чеській мові ми знаходимо, ще одне слово,

з шумерською основою «атл».

Так, Ю.В. Откупщиков наводить чеське слово divadlo[дивадло]

( зрелище, театр ), і виводить його від чеського слова divati [дивати]

( смотреть ).

( Ю.В. Откупщиков «К истокам слова», Санкт-Петербург, 2005, с.92 )

Безперечно, у тюркських народів, якими були і шумери (анти),

«оглядини коней» були не тільки святом, але й – дійством, на яке

приходило подивитись велика кількість народу.

Похід на оглядини коней, «дивитись на коней», був улюбленим

захопленням наших пращурів.

Стає цілком зрозумілим чому греки «подарували» захисникам Трої

саме коня. Розрахунок греків виявився правильним.

Від такого «подарунка» далекі нащадки атлантів не могли

відмовитись !

Для анта (воїна) кінь був понад усе! Він був найбільшою

гордістю, найбільшим багатством для «антів»( козаків ! ).

Не дивно, що хаттське слово «kінь», та шумерське ( тюркське) слово

«азь» (писати), визначає в сучасній українській мові володаря

( «князь» ). Еволюція етимології цього слова була наступною:

«заможня людина», > «людина, яка має коня», > «воїна, який має

коня» !

Воїн ( козак ), що не мав коня звався «голотою».

Коли у воїна ( козака ), що вступав до війська, був кінь, то

писар мав «записати такого козака разом з конем».

Писар писав, приблизно так: « Іван Свидригайло – коня азь»

( Іван Свидригайло, коня вписано ), що мало означати, що того Івана

записано у військо з конем.

Це слово, з легкої руки козацького писаря, було «на слуху»

в козацькому товаристві. Козак, бачачи, що у його товариша є кінь, міг

звернутись до нього «кіньазь Іван…» ( к(і)ньазь Іван… ).

Це слово, у військовому середовищі, з часом, змінило свою

етимологію.

Початкове значення «воїн – володар(коня)» було витиснене

значенням «заможній воїн», а пізніше – «воїн володар» (земель,

коней…) –- « воїн – правитель».

Маючи достатньо коней, заможній воїн міг створити власний загін,

адже, власником коней був саме він. Такий воїн – «керівник власного

кінного загону» ставав «правителем», «володарем».

В цьому, останньому визначенні, це слово збереглось до наших днів.

Безперечним є те, що заможнім воїном, міг стати тільки сміливий та

сильний воїн. Адже, коней міг здобути у бою лише такий відважний і

сильний воїн. Таким чином, і було сформовано слово «князь» в мові

наших далеких пращурів. Від нього, похідними є слова «княжна»

( дружина князя), «князівство» ( володіння князя ), «княжити»

( правити ).

Хеттська назва « hulukanni» ( з лувійської мови - «лёгкая повозка» )

свідчить про те, що перша частина слова – “ hulu”є назвою візка, а

друга частина безперечно несе назву тварини – kanni( коні ).

Порівняйте з литовським словом « копито» ( kanopa, naga ).

В сучасній уйгурській мові слово “ вершник “ пишеться “ атлано “.

В латинській мові знаходимо слово, яке несе в собі хеттську основу

“ hulu” - «gvadrigula» ( «небольшая колесница» ).

«gvadri» ( чотири ) має вказувати на кількість коліс у колісниці, що не

відповідає її пізньому - класичному типу - римської ( та грецької ) – з

двома колесами, а більше схожа на українського воза, з чотирма

колесами, якого бачимо на шумерському «мозаїчному штандарті» з

Ура ( прибл. друга чверть третього тисячоліття до н.е. )

( Войтех Заморовський «Спочатку був Шумер», К., 1983, ілюстрація. )

Це підтверджує вірність нашого тлумачення назви країни - «Візантія»,

як країни «Колісниць». Тобто, Мала Азія була батьківщиною

виникнення такого виду зброї, як військова колісниця – «віз»

( колісниця ) + «ант [ія] » ( воїна [ для воїна ] ). Це означає, що перші

колісниці були звичайними возами. А їх творцями були наші далекі

пращури – хатти ( венеди ) та шумери ( анти ).

Такий віз знайдено археологами на острові Крит. Він датується

часами середньомінойського періоду ( 21 – 17 ст. до н.е. ).

З цього приводу, вчені зазначають:

« К началу среднеминойского периода относится находка

древнейшей в Европе четырёхколёсной повозки ( в селении

Палекастро )…» ( «Всемирная История», Т. 1, М., 1955, с.404 ).

Нагадаю читачеві деякі здобутки наших далеких пращурів:

виготовлення чудового пива - «марнуви», вміння добувати залізо,

винайдення транспортного засобу для військових цілей –

«візниці» ( «воза» ). Останній винахід, дав назву місту – центру того

ремесла, а пізніше – країні, де наші пращури змайстрували перші

«вози» - «Візантія».

За назвою головної частини цього «механізму» - «колеса»

( «коліщата» ), «вози» інколи називали «колісницями»…

Згадані «товари» продавались у сусідні країни – Єгипет, Метанні,

Грецію, Вавілонію…

Продовжимо наше дослідження…

Анти ( «воїни» ). Лувійці називали хатто-шумерів: “Ант он”.

слово шумерське. Ці прізвиська виникають ще у часи малоазійського

перебування хатто -шумерів та лувійців.

На теренах Малої Азії ці прізвиська, запозичуються греками, від частини асимільованих хатто-шумерів, і

з часом, стають «грецькими» власними іменами.

Слово « ант он », як грецькі імена, у формі: «Antores», «Antisthenes», «Antius», «Antonius» «Antoninus» «Antinous» «Antenor» «Antejus» «Antaeus» потрапляють до римлян,

розповсюджуючись по берегах Середземного моря, а так, по всьому світі.

Греки називали хатто-шумерів: “Ант-тип“, “Ант-тип(ко)“ .

Очевидно, що від цього імені були утворені похідні грецькі імена : «Antipho(n)», «Antipho», «Antiphates», «Antipater».

«Тип», від грецького «τυπος» - зразок, образ.

Так, як хатто-шумери проживали на значній території Малої Азії, вони були сусідами греків.

Греки, що проживали на східному побережжі Балканського півострова, вказуючи рукою на схід, на малоазійське побережжя, та острови, поруч нього, казали- « анти ! », або - «Анталія» ( край антів).

Слово «Анталія», через тисячоліття, втративши істинне значення, визначає у грецькій мові «схід».

Цим самим засвідчувалось, що їх сусіди - « анти » живуть навпроти, через море… Представники інших грецьких племен, вдивляючись на сусідні острови та побережжя, сприймали це слово, як назву напрямку, куди показували: «навпроти», «проти».

У грецькій мові це визначення стало домінуючим.

У лувійській мові подібним чином, виникає слово «противник» ( ворог, суперник ) – « той, що навпроти ».

Протягом наступних століть грецьке слово «anti»

( «проти» ) запозичили римляни, які скорегували його значення на свій лад ( «попереду» ), змінивши транскрипцію написання на «ante». Латинська мова рознесла його по всьому античному світі. Цей наш висновок підтверджується і поміткою латинського словника, яка зазначає: « anti - = ante -»

(И.Х. Дворецкий «Латинско-русский словарь», М.,1976, с.79 ).

Нам здається, що науково-вірним було б записати:

« грецьке anti- =латинськомуante-».

Словник іншомовних слів зазначає:

« анти… (грец. αντι... ) – префікс, що означає

протилежність, протидію, ворожість, заміну,

подібність».

Таким чином, шумерське слово «анти» ( воїни ), завдячуючи грекам та римлянам, запанувало у світі у своєму новому, грецькому значенні, як префікс, до багатьох інших слів - «анти»(проти): «антивітаміни», «антиген», «антибіотики»…, та латинському значенні «анте» ( попереду) :

ante - signanus (антесигнаны, вначале – солдаты первых рядов, которые сражались впереди знамени ( signum) и защищали его, впоследствии отборная часть легиона, которая поддерживала в бою конницу, занимала опорные пункты и т.п.; передовой боец, застрельщик, предводитель ),

ante - pilani( антепиланы, солдаты, занимавшие в строю место ante pilanos, т.е. впереди триариев, вооружённых pilum = antesignani ),

ante – potens( весьма могущественный,

превзошедший всех ),

ante – murale [ murus]( наружный крепостной вал ),

ante – muranus( находящийся перед крепостной стеной )…

Та все ж, треба наголосити, що слову «анти» вдалося, зберігаючи своє первісне шумерське значення (воїни), донести його до нас, через тисячоліття ! ! !

Про антів «Велесова книга» згадує 7 разів.

Процитуємо ці місця, та спробуємо подумки замінити слово «ант», «анти» на його шумерське значення - «воїн», «воїни» :

« Се бо многі поклали кістки свої на полі, як і за часів Мезенмира. Тако анти ми, маємо честь, і славу співаємо богам!»

( «Велесова книга: Легенди. Міти. Думи», упор. Б.Яценко, К., 1995, с.91, д.№24а );

«Багато крові коштував той похід словянам.

Анти не зважали на зло і йшли, куди Ор указував.

Бо кров є свята. А кров наша про те каже, що ми русичі всі» ( Там само, с.27, д.№4г );

«Ми Дажбожі внуки і не смієм нехтувати славу нашу за віки. Се бо антами були по руськолані, а раніше були русами і лишилися ними. Се про волинь ідеться перше, яка била ворогів, бо хоробра є.

І та волинь є першим родом, будучи їх початком.

І анти Мезенмира здобули перемогу над готами і розтрощили їх надвоє» ( Там само, с.92, д.№24б );

«За цим маємо жалкувати, та не за часами антів, бо

ті анти завоювали мечем багато, але ж і погубили дім твій, бо домове ніхто в чужині не будує»

( Там само, с.121-122, д.№36а );

«Ішов од тих верхів і до синього моря і Сурожа до вас і казав вам, як відали самі, про ту зі старих часів землю нашу союзу антів, яка через кров, щедро пролиту на ній, русою зветься, бо руду лили, і тако в спрагу її до кінця» ( Там само, с.95, д.№24г );

«Тут русь зібрала свої сили і розбила гунів, утворивши край антів, а скуфь – Києву»

( Там само, с.42, д.№7в );

«І Дажбо нас народив од корови Замунь, і були ми кравенці і скіфи, анти, руси, боруси, і сурожці.

І тако стали діди русове» ( Там само, с.48, д.№7є ).

Шумерське слово «ант», як пшеничні зерна, що були кинуті у камянисту землю - загинули тисячі зерен, та все ж проросли десятки…

Вони і зберегли первісну генетику слова , своє первісне (військове) значення, хоча і стали, в далекому майбутньому, лише складовою частиною складних слів:

«маркітант» - («дрібний торговець їстівними

припасами і предметами солдатського вжитку, який

супроводжував у минулі часи армію» );

«комерсант» - («приватний торговець») (для війська? [автор ] );

«ліверант» - ( «постачальник [ для війська );]

«інтендант» - ( «військовослужбовець офіцерського складу, що відає забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарським майном та організацією побутового обслуговування особового складу» );

«комендант» - ( «службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець, укріплених районів» );

«провіант» - ( «те, що має бути надане», запаси продовольства ( переважно для війська )» );

«лейтенант» - ( «військове звання, 1-й або 2-й офіцерський чин» );

«ад’ютант» - ( «офіцер, який перебуває при командирі для виконання службових доручень або штабних обов’язків», «придворний військовий чин у почті монарха» );

«сержант» - ( «військове звання …» );

«курсант» - ( « слухач будь-яких курсів…, ще особи, які вчаться у військових училищах» );

«окупант» - ( «загарбник, той, хто здійснює окупацію, бере в ній участь» );

«десант» - ( «війська висаджені у ворожому тилу», «висадка військ у ворожому тилу» );

«диверсант» - ( « спеціально підготовлена особа, що здійснює або готує диверсію» ; «диверсія – військова операція, що здійснюється з метою відвернення сили і уваги противника з головного напрямку воєнних дій» );

«корволант» - ( «військове зєднання з кінноти, піхоти, що перевозилися на конях, і легкої артилерії для нападу на ворожі тили й комунікації. В Росії був введений Петром - I у 18 ст.» );

«репатріант» - ( «повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни» );

«комбатант» - ( «у міжнародному праві особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни і безпосередньо беруть участь у воєнних діях…» );

«драбант» - («за середньовіччя охоронець можновладної особи, солдат почесного конвою»;

«В Росії за Петра- I солдат кавалергардської роти»; «Офіцерський денщик у козацьких військах» );

«інфант» - В іспанській та італійській мовах infante

( «піхотинець» ). «Генерал від інфантерії» ( генерал

піхотних підрозділів ).

До цього переліку можна долучити слова, первісна етимологія яких, зараз є узагальненою, і прихованою, але, розуміючи сучасне загальне значення цих слів, та враховуючи значення закінчення «ант», як давнього шумерського слова, з визначенням - «воїн», можна відтворити первісне значення цих слів: «арештант» ( не просто «полонений», а «полонений воїн» ), «гарант», «гарантія» ( «слово воїна !» – обіцянка, військова клятва ), «музикант» ( музика, музики,

а у складному слові «музикант» - «військовий музика» ), «талант» (здібний воїн); від «безталанний» (не здібний), «таланний» (здібний), «дилетант» ( незграбний воїн, воїн – початківець ), «емігрант» ( полонений воїн, якого відпускають на

Батьківщину, «той, який виїжджає» ), «мігрант»

( воїн - найманець, воїн - чужинець ), «консультант» ( воїн – наставник, «той, хто навчає військовому вишколу ), «ryzykаnt» ( з польської – «людина, яка не боїться ризику»; знаючи етимологію шумерського слова «ант», як - «воїн», відновимо первісне значення слова – « безстрашний воїн, або – «воїн, який не боїться ризикувати». Ризикувати, чим? – власним життям ! ! ! ).

Слово «десант», яке ми вже згадували, в сиву давнину визначало підрозділ кількістю – 10 воїнів !

«десент» (десять) «анті» (воїнів) = «десант».

Невеликий військовий загін, кількістю десять воїнів, визначав у давнину підрозділ шумерів ( атлантів ) для здійснення деверсій у стані ворога.

Словники подають більшість цих слів, як утворення з латинської мови, що були пізніше запозичені іншими народами, через посередництво французької та німецької мов.

Такий висновок нам здається сумнівним, адже, у латинському словнику знаходимо лише чотири слова, з коренем «анте», етимологія яких пов’язана з військовою термінологією, при цьому, етимологія їх зрозуміла, і визначається префіксом «анте»

( «попереду», «перед», «до» ).

Ми вважаємо, що ці слова потрапили у європейські мови через посередництво нащадків тих народів, з якими хатто-шумери контактували безпосередньо: греків, скіфів, сарматів, готів, гунів, аварів, лувійців (склавинів-сербів) …, та від самих нащадків хатто-шумерів : чехів, поляків, словаків, словенів, українців …

До цієї думки нас підводить наявність таких слів в окремих сучасних східно-європейських мовах, та наявність подібних етнонімів в давнину.

Наприклад, дослідники вказують, що слово «драбант» є запозиченням з польської мови, через посередництво чеської, куди потрапило з німецької мови. Та, німецькі дослідники це заперечують, і зазначають, що слово походить з території Чехії, де воно спочатку означало гуситських воїнів. [ Kluge F. «Etymologisches Worterbuch der deutschen Sprache». 16. Aufl. Berlin, 1967] ( «Етимологічний словник української мови», Київ,1985, с.118 ).

Такі латинські слова, як adjutant (помошник, пособник ), antecorsor ( бойцы передовой заставы)

підводять нас до розуміння того, що основа ant,

ante в цих словах задіяна в значенні «воїн»,

«воїни», де adjutо і corsor є самостійними словами з

визначенням «помічник» і «попереду напрямку».

Таким чином, adjut + ant = помічник воїна (прислуга )

, ante + corsor = воїни передового загону.

Так само, слово ante-signanus нами визначається,

як «воїни – охоронці прапору»…