Table of Contents 10 страница

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 558

близ Копенгагена, построенная в 16 в.»

( А.Н. Рощин «Занимательная геодезия», Киев, 1989, с. 44 ).

Автор хоче звернути увагу на промовисті назви сторін світу в

українській мові : “ схід “, “ південь “, “ захід “, “ північ “, в противагу

лувійським, малозрозумілим – “ восток “, “ юг “, “ запад “, “ север “.

Всі чотири, українські, назви сторін світу, відповідають часовим

категоріям: “ схід ” ( сонце знаходиться у точці, початку світового часу,

та закінчення нічного часу ), “ південь “ ( сонце знаходиться у точці, яка

відповідає половині світового часу ), “ захід “ ( сонце знаходиться у

точці, яка відповідає закінченню світового часу, та початку ночі ),

“ північ “ ( сонце знаходиться у точці, яка відповідає половині нічного

часу ).

В лувійській мові тільки дві назви : “ восток “ і “ запад “ відповідають

категорії часу, але структурна будова цих слів, вказує на запозичення.

Назва “ юг “ відповідає кліматичним умовам краю, а “ север “ визначає

край, де проживають медведі ( Ber ). Так, медведів називали пращури

німців, за те, що вони поїдали ягоди (ber). Лувійці знали цього звіра, як

такого, що любить мед – «ведмедь». Хатти називали його так само, але

назва звіра була утворена навпаки – «медвідь».

У сучасній російській мові збереглось німецьке запозичення

«берлога».

Хатти, які контактували з німецькими племенами, ще на теренах

сучасного Східного Сибіру, вимовляли «Се бер» ( це медвідь ).

Це слово дало назву краю – «Себер» ( «Себирь» ), а лувійські племена

трансформували слово у «Север». Таким чином, цей край називали

«Медвежим».

Наведені приклади яскраво свідчать про різний рівень знань хатто –

шумерів та лувійців. За українськими назвами криється і механізм

визначення того “ пів “ ( дня ) , або “ пів “ ( ночі ) !

Назви свідчать не про “ умовне “ визначення часу, а про визначення

часу у конкретний момент руху сонця.

По- третє. За допомогою пірамід, визначали час, за так званим

“ сонячним годинником “, продовж світового дня.

Четверте. За “ сонячним годинником “, експериментальним шляхом,

було визначено, еталон “ сонячного часу “, який дозволив

створити перший прилад вимірювання часу, незалежний від сонця –

“ пісочний годинник “.

Піраміди дозволяли у будь-який час орієнтуватися людині відносно

сторін світу, та визначати “ сонячний час “, протягом світового дня.

За допомогою цих споруд, давні науковці-жерці могли виміряти

довжину земної кулі.

Ці знання пізніше запозичили древньогрецькі науковці, а від останніх –

араби. В арабських джерелах збереглась інформація про необхідні

умови, та методику, вимірювання довжини земної кулі :

« Здесь есть другой путь для определения окружности Земли без

необходимости хождения по пустыне, а именно: поднимаемся на

высокую гору (піраміду [В.Б.]), стоящую на берегу моря или

возвышающуюся над ровной низиной. Когда мы найдём такое место у

моря или в пустыне, будем наблюдать Солнце с горы на восходе или

закате, пока не скроется из нашего зрения половина его диска.

Тогда мы замерим его понижение…» ( А.Н. Рощин «Занимательная

геодезия», Киев,1989, с.49-50 ).

Третя складова «міда», складного слова “ Піраміда “ ,

потребує додаткового вивчення. Очевидно, вона відповідає

основі «UMMEDA» в шумерській логограмі «LU MES UMMEDA»

( «людина»,[ яка ] «мешкає» [в] «UMMEDA» ) // ( Э.Д. Менадбе

«Хеттское общество», Тбилиси, 1965, с.152 ).

сулія -посудина для рідини: су ( вода ) + лія (лити, наливати) – загалом

посудина для води. Згадайте хаттське слово “літіус”, яке означало те

саме – посудину для води;

суміжний – су( вода ) + міжний ( межа ) – загалом, той, який межує через річку.

Тобто, річка виступає певним “кордоном” – межею.

Це ще раз підтверджує , що наші давні пращури селились на берегах

річок. Характер взаємовідносин між поселенцями, на двох

протилежних берегах річки, міг бути різним. Ці взаємовідносини і

посприяли виникненню слів: сумирний, супокій, супротивник, сутичка,

сумісний. Виникають і слова, які характеризують подорож по річці:

супровід, супроводження, супутник.;

сусід – су ( вода ) + сід ( сидіти, сідати – у значенні : “мешкати”, “проживати” ).

Слово “сусід” тотожнє попередньому слову – “суміжний”- “ той,

який межує через річку “ та слову “супроти”, “супротивник”. ;

сучасний – су ( вода ) + часний ( від слова – “ час “ ), тобто значення слова вказує на те,

що дія відбувається у реальному часі, або предмет дії знаходиться у

реальному часі ). Очевидно, що давня філософія шумерів поєднувала ці два

поняття “ часу” і “ дії ”, адже дія не може відбуватись поза межами часу.

Згадуються такі сучасні філософські висловлювання:

“ Все тече – все змінюється у часі” ,

“ Не можна увійти у воду двічи “, “ Час спливає , як вода “... ;

суровий – су (вода ) + ровий ( від слова “ ревти “, “ ревати “ ), давнє значення слова:

“ бурхлива вода “, “ вода, яка реве ”. ;

Згадайте слова Т. Г. Шевченка: “ Реве та стогне Дніпр широкий“... ;

суміш – су ( вода ) + міш ( від слова “ мішати”, “ помішувати “, “ розмішувати “ ), давнє

значення слова: “ те, що розмішується у воді “. Тотожнє сучасному слову, яке

використовується у сільському господарстві - суржик ( “змішаний” ).

Порівняйте з німецьким словом – mischung, gemisch ( суміш ). Корінь той

самий – “ міш”. Литовське – misinys ( суміш ), sumaisyti (змішувати ).

В останньому, литовському слові, збереглось шумерське “ су “ ( вода )

– sumaisyti.

сутінки – cу( вода ) + тін(ь)ки ( від слова “ тінь “, “ затінок “ ), давнє значення слова:

“ вечірня пора дня, коли тінь “лягає” на водяне плесо”. ;

сухар - су( вода ) + хар . Те, що перед вживанням, необхідно замочити у воді, де

«хар» - «зерно» , а не тільки одиниця ваги будь-якого зерна – «гар» ;

Слово «харч», «харчі» визначали не будь-яку їжу, а – «зерно».

судний день, “ судний день“ - “ день води “, це “ день всесвітнього потопу “,

судно, який пережили наші далекі пращури – хатто-шумери..

суд «день всесвітнього потопу» сприймався нашими далекими пращурами

– «атлантами», як «покарання» Богів.

Слово “ суд ” ( покарання ) , та “ судно “ похідні від шумерського

( тюркського ) слова – «су» ( вода ).

Згадаємо Біблійне судно – “Ноєв ковчег”.

Судак(риба), Сула(назва річки та риби ), етимологія менш зрозуміла, але не викликає

суглинок,сухий (відсутність води), сумнівів, щодо свого походження від шумерського

висушувати ( позбавляти води ), «су» (вода).

суша, сукно...

рahhur*, pahur*,бахур (не посидюча дитина ). Первісне значення цього слова “вогонь”.

вahar** бахур–“ та дитина, яка, як вогонь, швидко переміщується у

просторі “. На теренах Західної України малих дітей часто називають

цим словом, коли дитина “ літає “, “ не знаходить собі місця “.

Зустрічаємо це слово у давньому шумерському слові –

Pu – Sig – Bahar- a , яке означає : “ піч для обпалення цегли вогнем “,

де Pu(піч) + Sig(цеглина) +Bahar-a(вогонь).

( И.Т. Конева « Шумерский язык» - СПБ – 1996, с.175 ** ; “Древнейшие

языки Малой Азии - сборник статей “ Москва – 1980, с.75 * .)

Знаходимо його і в литовській мові «pakurti» ( розпалювати вогнище ),

та в латинській мові «de- bacchor» (безумствовать, неистовствовать,

бушевать ).

Arzana– Помилковий переклад. Мова йде про жито. Від лувійського «рожь»

«ячменная каша» с.10утворюється похідне «ржана [каша ]». Шумери, перед приголосними

ставлять голосну «а», утворюючи слово власного вжитку – «аржана»

( Аракелян Анант Бабкеновна «Исследования по терминологии

хеттского языка» - Автореферат, М., 1987, с.10 )

Цей ряд прикладів давніх шумерських слів, які широко використовуються у

сучасній українській мові можна продовжити, він безкінченний.

Якщо хтось з дослідників хоче заперечити і сказати, що все це вигадка і нісенітниця

дослідника, відповім словами Біблії :

“ Через темність ми не впорядковуємо слова.”

( БІБЛІЯ або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту – Українського

Біблійного Товариства – 1991- Книга Йова 37(19), с.535.)

Гадаю, що у читачів не виникає сумнівів у значенні, та структурній побудові, таких

сучасних слів, як : пивовар, цукровар, солевар, миловар, кашовар, ваговоз, паровоз,

пароплав, водоріз, водоспад, Водохреще, водовоз, вододіл, водолій, водолаз,

водонос, хлібороб, винороб, вогнегасник, вогнемет, вогнеборець, сухофрукти, димохід,

вагонобудування, літакобудування, звукооператор, звукозапис, звукосполучення,

звукоуловлювач, злочинець, злочин, злодій, злото…

Загальні закони словоутворення у того, чи іншого народу, загалом не змінюються.

Пройшли тисячоліття… Кожне наступне покоління « створює» свої «нові» слова

для спілкування, і широко їх використовує.

У сиву давнину формування складного слово відбувалось шляхом з”єднання , як правило

двох, окремих слів ( у хаттів ), або більше ( у шумерів ).

Згадаємо шумерські логограми, які складалися з трьох , і більше, слів.

Ці давні, добіблійні слова, складались з простих складів: з двох, трьох звуків:

LU. DUB. CAR. GIS. ( «людина» + «дуб» + «царапати» + «кістка» = «писар» ).

У наш час складні слова формуються так само, але можуть складатись з цілих слів, та

складів, які утворені з більше ніж трьох фонем…

Згадаємо таке надбання сучасності, як абревіатуру. За своєю сучасною побудовою це, не

що інше, як давня шумерська логограма – “ УКР.ПРОФ.СПІЛКА. “ ( Українська Професійна

Спілка ), “ НАР.КОМ.ЗЕМ. “ ( НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ),

“ РАД.НАР.ГОСПИ. “ ( Радянські Народні Господарства ), “ Д.Н.Д. “ ( Добровільна Народна

Дружина ), “ С.Р.С.Р. “ ( Союз Радянських Соціалістичних Республік )...

Пройдуть тисячоліття, і наші далекі нащадки не зможуть пояснити написи: С.Р.С.Р. ,

РАД.НАР.ГОСПИ. , якщо «стародруки 20-21 століття» збережуться в архівах до того часу.

Російський письменник Олександр Кондратов, автор багатьох цікавих праць з історії

філології, відзначав:

«Отыскать же язык, родственный шумерскому, не удалось и по сей день.

А какие только языки не привлекались! Едва ли не все языковые семьи мира: тюркская,

монгольская, уральская, мон-кхмерская, австронезийская, дравидийская, китайско-

тибетская, семитохамитская, индоевропейская и даже языки Северо-восточной Сибири,

Америки, Океании и тропической Африки! Но всё безрезультатно.

«В настоящее время шумерский язык приходится считать изолированным, и родство его с

каким бы то ни было другим языком – не установленным», - констатирует профессор

И.М. Дьяконов итог столетнего поиска «родителей». На первых порах понять шумерский

язык помогали специальные словари, составленные вавилонянами: ведь и для них язык

шумеров был чужим, они употребляли его в религиозных церемониях, подобно тому как

употребляется латынь в католических мессах… И по сей день в шумерской филологии

много «белых пятен», много спорного, а порой и просто неизвестного. До сих пор не

составлен даже полный словарь языка шумеров. И всё-таки учёные разных стран мира

продолжают с неиссякаемым упорством «вгрызаться» в тексты на этом загадочном языке.

Ведь именно шумерам принадлежат древнейшие – самые первые в мире ! – медицинские,

юридические, хозяйственные документы…»

( Александр Кондратов «Земля людей-земля языков», Санкт-Петербург, Авалон, 2006,

с.164-165 ).

Вважаємо, що саме в українській мові знаходиться найбільше слів, які є відповідниками, як

за фонетикою, так і за значенням, словам давньої шумерської мови.

Такі відповідники знаходимо і в сучасній російській мові, та їх кількість значно меньша,

а значна частина їх, потрапили у російську мову, через посередництво української.

Продовжимо наше дослідження.

У VII- VI ст. до н. е. лувійці, давні пращури росіян, заселяють простори на північ, та схід,

від Дону.

Хатто-шумери захоплюють території північного побережжя Чорного моря.

Таким чином осібність українського і російського народів є очевидною.

Вона існувала завжди. Цього не можна забувати. Це історичний факт, і про це треба

пам’ятати.

Геродот називає племя авхатів одним з скіфських племен і називає їх «скіфами

орачами».

Володимир Петрук намагається вивести історію українського народу від історії скіфів.

Гадаю,що це хибний шлях. Авхатти, які проживали між Південним Бугом та Дністром,

були одним з пізньо- хеттських племен, яке у VII—VI ст. до н.е., вступивши в союз

з кімерійями, ( можливо під натиском Ассірії ) покинуло свою Батьківщину, у південно -–

східній частині Малої Азії, і переселилось на терени сучасної України.

«Авхатти» є малоазійськими «хаттами», яких ми ототожнюємо з пізнішими «венедами».

Це венеди були орачами «українських земель», а не скіфи.

Хатти ( венеди), в співдружності з антами (шумерами) та скіфами, освоювали українські

степи у 7 ст. до н.е. – 1 ст. н.е.

Опис, який наводить В.Петрук, посилаючись на римського поета Валерія Флака

говорить про українця — “анта”, а не про українця —“скіфа” :

“Третім іде Авх, гордо розвертаючи тисячи подібних один до одного людей — військо

кіммерійців. Його вроджена прикраса — біле волосся, але вік, наступаючи, вже оголив

його чоло. Він пов’язав свої скроні потрійним вузлом і залишив дві стрічки

спадати з його священної голови...” (В. Петрук, 2001, с. 162—165).

Р.S.

Автором готується цілком нова робота про давніх пращурів українського народу –

народ Хатти ( пізніше – “Хатто - Шумери” ).

Вони, як вважає автор, на початку 4 тисячоліття до н. е., проживали в Якутії.

Пізніше потрапили до Індії, звідти - до Месопотамії, звідки прийшли, на початку 4

тисячоліття до н. е., до Малої Азії, та Сіріії.

Значно пізніше, у 7-6 ст. до н.е. прийшли на північне побережжя Чорного моря.