Лемніскові шляхи або медіальна лемніскова система.

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2756

Аферентні нервові мієлінові волокна від механорецепторів через задні корінці проходять до спинного мозку і піднімаються у задніх стовпах до довгастого мозку, де утворюють синапси з нейронами ядер стовпів - ніжним (gracile) і клиноподібним (cuneate). Звідси другі нейрони переходять на протилежний бік – перехрещуються і піднімаються білатерально до специфічних сенсорних перемикаючих ядер таламуса, утворюючи медіальну петлю, до якої приєднуються нервові волокна від ядер 5-ої пари черепних нервів.

У таламусі другі нейрони медіальної лемніскової системи утворюють синапси з нейронами вентральних задньолатеральних ядер (вентро базальний комплекс). Треті нейрони передають інформацію до сенсорної зони кори – задньої центральної звивини.

Лемніскова система забезпечує передачу інформації від механорецепторів, що дозволяє точно локалізувати дію подразнюючого стимулу, виявити силу та градацію сили відчуття.

Особливістю лемніскової системи є просторова орієнтація нервових волокон від окремих частин тіла: волокна від нижніх частин тіла лежать у задніх стовпах ближче до центру, а від верхніх частин – латерально.

У ядрах таламуса голова і обличчя представлені медіально у вентробазальному комплексі ядер, а дистальні відділи тіла – латерально.

Сенсорна зона кори має соматотопічну організацію. Кожне поле сенсорної кори отримує інформацію з протилежного боку тіла та голови, розміри представництва у сенсорній корі прямо пропорційні кількості рецепторів та аферентних нервових волокон, що передають інформацію від відповідного поля тіла або голови. Найбільшу кількість рецепторів мають губи і великий палець кисті, найменшу – шкіра тулуба.