Фізіологія пам’яті

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1014

Пам’ять – це здатність структур сприймати інформацію, зберігати її та відтворювати.

За механізмами зберігання та відтворення інформації виділяють два види пам’яті:

1) Короткочасна пам’ять, триває від кількох секунд до десятків хвилин (годин), в основі її лежать зміни, що виникають у синаптичних структурах; це може бути пресинаптичне полегшення або інгібування завдяки нейромедіаторам, що виділяються у синапсах на пресинаптичних терміналях. Можливий механізм синаптичної потенціації, в основі якої є збільшення концентрації іонів кальцію у пресинаптичній терміналі, зменшення проникності її для іонів калію, збільшення тривалості ПД, що призводить до тривалого виділення нейромедіатору у синаптичну щілину. Робоча пам’ять це вид короткочасної пам’яті, інформація зберігається доступною протягом короткого часу, доки вона потрібна. Перехід короткочасної пам’яті у довготривалу (“консолідація”) здійснюється за участю морського коника, пошкодження якого з обох боків позбавляє можливості короткочасну пам’ять переводити до нової довготривалої пам’яті.

2) Довготривала пам’ять, триває роки або все життя, супроводжується структурними змінами у ЦНС, набута довготривала пам’ять зберігається у ділянках нової кори.

Під час консолідації пам’яті інформація до нової кори потрапляє від морського коника, який має численні непрямі зв’язки як з новою корою, так із структурами лімбічної системи. Саме за участю морського коника можливе навчання.

Характеристика короткочасної і довготривалої пам’яті показана на схемі:

Проактивне інгібування є наслідком накопичення раніше значного обсягу інформації (ми забуваємо тому, що багато знаємо), а ретроактивне – є наслідком введення пізніше нової інформації, яка витісняє попередню.

Пошкодження структур, що приймають участь у введенні, збереженні та відтворенні інформації, призводить до втрати пам’яті (амнезії) на різних етапах.

На всіх етапах цілісного поведінкового акту використовується пам’ять