Головна сторінка Випадкова сторінка
КАТЕГОРІЇ:
АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія
Гетьман Михайло Дорошенко
Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 2506
|
|
Хто такий М.Дорошенко?
| Походив з української шляхти, з Канева. М.Дорошенко прославився ще, як козацький отаман,своєю відвагою, мужністю під час бойових походів, та спокійною вдачею в мирний час. У 1623 -1624 рр. - тричі очолював запорозьких козаків, як гетьман, згодом, у 1625-1628 рр. очолив реєстрових козаків. Як гетьман, Дорошенко влаштовував як польську сторону, так і реєстровців. |
Реорганізатор реєстрового козацтва
Гетьманом реєстрового козацтва був проголошений Михайло Дорошенко (перебував на цій посаді з 1625 по 1628 рік). Він реорганізував реєстрове козацьке військо, поділивши його на полки, сотні, виділивши старшину, канцелярію; поселив козаків на конкретних територіях. Усього було 6 полків (Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Чигиринський і Черкаський), по 1000 козків у кожному. Платня – щорічно 60 тисяч злотих на військо.
За наказом польського уряду, М.Дорошенко бере участь у придушенні виступів нереєстровців-випищиків та у бойових діях проти турок і татар. Восени 1626 року, козацькі війська на чолі з Дорошенком розгромилизначний загін кримсько-ногайської кінноти під Білою Церквою.
Михайло Дорошенко Козацьке військо в поході Через Чорне море
Походи гетьмана Михайла Дорошенка і його загибель
У 1628 році М. Дорошенко очолює похід реєстровців до Криму.Дорошенко, за домовленістю, воює проти турецького ставленика Джанібек -Гірея на боці хана Магомета.Йому вдалося захопити фортецю Іслам-Кермен. воює проти турецького ставленика Джанібек -Гірея на боці хана Магомета. Розбиває турків під Кафою, але сам гине в бою біля Бахчисараю, від яничарської кулі. Про славного гетьмана складені народні думи й пісні.
Онук М.Дорошенка - Петро теж став гетьманом.
4. Повстання 1630 року під керівництвом Тараса Трясила і його наслідки
Причини повстання
Жорстокий релігійний і нацональний гніт підштовхував народ на стихійні протести. Невдоволення викликало й запровадження нового загальнодержавного податку. Селяни масово втікали з панських маєтків від кріпацького гніту. До них приєднувалися козаки-випищики. Незабаром їх зібралося на Січі декілька тисяч. Багато козаків були обурені діями реєстрового гетьмана Григорія Савича-Чорного, що схилявся на польський бік і виписав з реєстру 300 козаків. Бунтівних запорожців очолив Тарас Федорович, якого прозвали Трясилом.
Це був запорозький отаман, відомий своїми морськими походами.
Тарас Трясило розпочинає повстання
У березні 1630 року 10 тисяч запорожців, на чолі з Тарасом Трясилом, обурені пограбуванням Київщини польськими жовнірами, що розташувалися там на постій, піднялися на повстання.
Повстанці захопили Черкаси і взяли у полон пропольського реєстрового гетьманаГригорія Савича-Чорного. Його судили, як зрадника козацької справи, й стратили.
У березні - квітні 1630 року Тарас Трясило розсилає свої універсали («улесливі листи») до тих, хто колись був колись козаком, зпропозиціями підтримати повстання, піднятися бій за давні вольності та віру православну.До нього приєднуються випищики-козаки, міщани, селяни. Вони громили панські маєтки на Київщині, Полтавщині.
Поступово повстання охоплює майже все Лівобережжя, від Київщини до Запоріжжя. Проти Трясила виступив польський коронний гетьман Станіслав Конецпольський. У квітні 1630 року відбулася битва повсталих з поляками під Корсунью. Повна перемога козаків! Повсталі захопили також Переяслав.
Т.Трясило(Федорович) С. Конецпольський Атака козаків Запорожець
Бої під Переяславом
Упродовж трьох тижнів 12-тисячне польське військо на чолі зі Станіславом Конецпольським безуспішно штурмувало Переяслав. Козаки героїчно захищалися.
В ніч на 20 травня 1630 року козацький загін Трясила зробив відчайдушну вилазку. Козакам вдалося ліквідувати вартових і непомітно проникнути до польського табору. Штаб Конецпольського охороняв елітний польський підрозділ, так звана - «золота рота» (назва походить від золотого кола на її прапорі) чисельністю близько 150 знатних шляхтичів. Розпочався бій, прозваний «Тарасовою ніччю». Козаки і селяни вщент розбили поляків, захопили їх прапор(корогву) і знищили Ці події яскраво відобразив Т. Шевченко в поемі «Тарасова ніч». Польська сторона була змушена поступитися.
Переяславська угода і “Статті для заспокоєння руського народу”
20 травня 1630 року, між поляками і козаками, була підписана Переяславська угода. Вона передбачала: 1) збільшення реєстру до 8 тис. чол.; 2) збереження прав та привілеїв козаків (але козаки зобов’язуються самочинно не ходити на Крим і Туреччину, знищити частину «чайок»); 3) 300 випищиків поновили в реєстрі.
Поляки дозволили обрати реєстрового гетьмана Тимофія Орендаренка.
Але ця угода була вигідна, в основному, реєстровцям. Прості козаки і покозачені селяни не були нею задоволені. Реєстрові козаки прийняли рішення припинити повстання. Але окремі виступи народних мас ще продовжувалися протягом 1630 року.
Національно-визвольний рух українців-русів занепокоїв польський уряд.
Новий король Владислав IV у 1632 році видав державно-політичний акт“Статті для заспокоєння руського народу” (затверджений польським сеймом у 1633 році), що узаконював існування православної церкви в Україні, надавав юридичного статусу братствам.
Тарас Трясило, залишивши гетьманство, пішов до донських козаків. Згодом їздив до Москви, з проханням взяти й українських козаків на російську службу, брав участь у війнах, у народних рухах. Згодом його слід загубився.
Додаток. Боротьба українців за свої права
| Національно-визвольний рух українців-русів занепокоїв польський уряд. Проявила активність й українська сторона. На сеймику в Прилуках, запорозькі козаки склали для своїх делегатів інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про відновлення прав православної церкви, яких вона була позбавлена після Берестейської унії 1596 року. Подібні вимоги висували й православні організації - братства, що підготували низку вимог під назвою “Синопсис” - “Короткий опис прав, свобод і вольностей.”. Вимоги підтримали архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила, шляхтич Адам Кисіль і навіть литовський князь Христофор Радзівілл. Новий король Владислав IV Ваза у 1632 році видав державно-політичний акт“Статті для заспокоєння руського народу” (затверджений сеймом у 1633 році) , що узаконював існування православної церкви в Україні, митрополита, надавав юридичного статусу братствам, школам. Але у 1634 році, після закінчення польсько-російської війни, уряд Речі Посполитої знову урізав права православної церкви. (За Інтернетом). |
5. Будівництво фортеці Кодак і її захоплення загоном Івана Сулими
І 
Стіна Кодаку з ровом Іван Сулима Похід І. Сулими Підготовка до бою
Будівництво фортеці Кодак
У 1635 році, за ініціативи польського уряду, була збудована фортеця Кодак, з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від Речі Посполитої і підлеглих ій українських земель, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорозьку Січ. Укріплення збудували на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу під керівництвом французького інженера де Боплана. Залога фортеці складалася з двохсот німецьких найманців-драгунів на чолі з французьким офіцером Ж. Маріоном.
Будівництво Кодака обурило козаків, а особливо заможного реєстрового козака Івана Сулиму. Він був героєм трьох морських походів проти турок, під час останнього – захопив Стамбул, за що отримав нагороду - золоту медаль від римського папи Павла. Сулима розсилав універсали, в яких доводив, що будівництво Кодака – це порушення Куруківської і Переяславської угод. Це мало успіх у запорожців.
Причини і обставини будівництва Кодака (детальніше)
| У 1632-1634 роках відбувалася важка польсько-московська війна, і уряд Польщі був змушений збільшити козацький реєстр. Але, одночасно, король будував плани відгородження Запорозької Січі від Речі Посполитої, припинення шляху втікачів на Запоріжжя і приборкання непокірних козаків. У 1635 році вийшла спеціальна постанова сейму «Про припинення козацького свавілля», за якою виділялися гроші на будівництво спеціальної фортеці на правому березі Дніпра, поблизу кодацького порогу, трохи нижче річки Самари, що впадає в Дніпро. Спорудженням керував талановитий французький інженер Гійом Левасер де Боплан, що залишив нам важливий документ «Опис України». Невеличку фортецю збудували за 4 місяці. 200 французських солдат – найманців на чолі з капітаном Жаном Маріоном склали гарнізон фортеці. (За Інтернетом) |
Повстання 1635 року під керівництвом Івана Сулими Козаки обрали Івана Сулиму запорозьким гетьманом.
В ніч на 4 серпня 1635 року, гетьман Іван Сулима, раптово з’явившись з козацьким військом біля фортеці Кодак, штурмом захопив її, частково зруйнував, а гарнізон найманців перебив. Капітана Маріона було страчено. На одному з островів Дніпра козаки спорудили табір, але не могли визначитися стосовно подальших дій. Сюди підійшло польське каральне військо. Почалися переговори, а потім й облога. Два місяці козаки Сулими мужньо тримали оборону. Закінчилися продукти, боєприпаси, паливо. У грудні 1635 року, частина підкупленої поляками козацької старшини підступно схопила Сулиму, видавши його полякам. Хоробрий козак був четвертований у Варшаві за вироком суду.
Лише у 1639 році поляки відбудували Кодак, зробили його більш міцнішим, збільшили гарнізон до 600 чоловік. При огляді відновленої фортеці писар реєстрових козаків Богдан-Зіновій Хмельницький сказав: «Що рукою мурується, то рукою й руйнується». Ці слова стали пророчими.
6. Національно-визвольні повстання 1637-1638 років під керівництвом П.Павлюка, Я.Остряниці і Д.Гуні, наслідки
Козацько-селянське повстання 1637 року під керівництвом П.Павлюка
Придушити козацький рух жорстокою розправою над Сулимою та його сподвижниками Польща не спромоглася. Антипольські настрої тільки посилювалися. Уряд Речі Посполитої вирішив переглянути реєстр Війська Запорозького та вилучити з нього всіх неблагонадійних.
Такі дії польських можновладців стали приводом до нового повстання 1637 року. Його очолив полковник реєстровців Павло Павлюк (Бут) — сподвижник Івана Сулими.
Перша битва з коронним військом закінчилася перемогою повстанців. Проте 6 грудня 1637 року під Кумейками польське військо оточило табір козаків. Козаки мужньо захищалися, але закінчився порох. Павлюк із невеликим загоном пробився крізь вороже оточення і рушив до Чигирина, сподіваючись поповнити там запаси пороху і зброї. Керівництво табором було покладене на Дмитра Гуню. Історики свідчать, що під час чергового штурму козацького табору поляки підпалили вози з порохом. Потужний вибух спричинив сум'яття в лавах повстанців. Частина з них утекла. Інші ж під керівництвом Дмитра Гуні знов укріпили табір і, дочекавшись ночі, почали організовано відступати. Польське військо не наважилося їх наздоганяти, але через два дні рушило проти загонів Павлюка і оточило їх, змусивши, врешті, погодитися на переговори. 11 грудня 1637 року Павлюк і четверо його товаришів вийшли з табору, щоб узяти участь у переговорах, але їх по-зрадницькому схопили. Гуні і його помічникові К.Скидану вдалося втекти. Павлюка і його товариша Томиленка стратили в Варшаві.
«Ординація війська Запорізького»
1 березня 1638 року у Варшаві розпочав роботу черговий сейм. Вирішено було застосувати жорсткі міри проти козаків. Сейм ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» за якою значно зменшувався реєстр козаків(до 6 тисяч) і встановлювався повний контроль поляків над козаками і Запоріжжям. Так, козаками, замість гетьмана, повинен керувати польський комісар. Селянам і міщанам заборонялося вступати до козаків. Одночасно відбудовувався Кодак, де розташовувалася польська залога. «Ординацію» прийняла лише частина козаків.
«Ординація війська Запорізького»(детальніше)
| Сейм у січні 1638 року ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» за якою:1) Козаків позбавляли права обирати старшин, заборонялося також козацьке судочинство; 2) реєстрове військо обмежувалося 6 тисяч козаків; 3) на посади полковників і осавулів призначалися представники польськоїабополонізованої шляхти, керував козаками не гетьман, а польський комісар; 4) під загрозою смерті ніхто з селян і міщан не мав права йти на Запоріжжя, навіть видавати своїх дочок за козаків; 4) козакам не дозволялося поселятися в містах, крім прикордонних — Черкас, Чигирина й Корсуня; 5) Два полки реєстровців, заступаючи один одного, мали постійно стояти на Запорожжі. У документі, зокрема, йшлося про потребу застосування проти повстанців військової сили. Одночасно відбудовувався Кодак, де розташовувалася польська залога. «Ординацію» прийняла лише частина козаків. (З Інтернету) |
Козацько-селянське повстання 1638 року під керівництвом Я.Остряниці та Д.Гуні
У січні 1638 року на козацькій раді в Січі гетьманом обирається мужній, благородний і справедливий козак, полковник Яків Стефан Остряниця(Острянин).
Хто такий Яків Остряниця?
| Яків Остряниця(Острянин) походив з небагатого боярського роду литовсько - українського походження. Отримав освіту. Наймався для охорони шляхетських дворів. Потім служив полковником реєстрового козацького війська. Брав участь у війні Польщі і Росії (1633-1634 рр.) на Чернігівщині, але в бою під Путивлем відмовився стріляти в російських ратних людей, як у православних. Його батько служив реєстровим козаком, але був несправедливо засуджений і замучений поляками, що дуже вразило Якова. Остряниця співчував повстанню П.Павлюка , після його поразки прибув на Січ. |
Наприкінці березня 1638 року кілька загонів запорожців, очолюваних гетьманом Я.Остряницею, Гунею і Скиданом, вийшли з Січі й рушили на Полтавщину. До січовиків приєднувалися численні озброєні загони селян і міщан. 1 травня 1638 року стався бій з поляками під містечком Говтва. Він приніс повстанцям перемогу. Незабаром, під контролем повсталих опинилася вся Полтавщина.
Я.Остряниця Селяни здають податок Повсталі селяни і козаки
Повстанці обложили Лубни. Зазнавши численних втрат, відійшли до Жовнина і стали там табором. Під Жовнином знову стався бій, внаслідок якого сили повстанців було розпорошено. Під час бою, польські воїни оточили Остряницю, намагаючись захопити його в полон. Яків мужньо захищався, демонструючи майстерність володіння шаблею. Карпа Скидана було вбито. Яків Остряниця із козацькою кіннотою виявився відрізаним від табору і мав великі втрати. Вирішивши, що битву програно, він, рятуючись від переслідування поляками,з частиною козаківперейшов на порубіжні з Московською державою землі (на майбутню Слобожанщину).
Після довгої оборони табору, козацька старшина, з-за великих втрат, вирішила припинити повстання, згодившись з умовами запропонованими польським урядом. У їх основу було покладено «Ординацію Війська Запорозького».
Додаток. Доля Дмитра Гуні та Якова Остряниці
| Після відходу Якова Остряниці, повстанці, які залишилися в таборі (близько 20 тисяч чоловік), обрали гетьманом Дмитра Гуню і продовжували боротьбу. У ніч проти 10 червня Гуня організував відступ 10 тисяч козаків. Над старим Дніпровим річищем, в урочищі Старець, повстанці заклали новий табір. Його спорудженням керував безпосередньо Дмитро Гуня, виявивши неабиякий хист будівничого. Близько двох місяців (червень — липень) козаки вперто билися з ворогом. Проте становище в таборі погіршувалося. Не кращими були справи й у поляків. Командування обох сторін вирішило вдатися до переговорів. Незабаром козацька старшина пристала на умови, запропоновані польським урядом. У їх основу було покладено «Ординацію Війська Запорозького». Дмитро Гуня залишався гетьманом і до 1640 року ходив в антитурецькі походи(подальша доля невідома). Яків Остряниця не міг повернутися в Річ Посполиту, де його чекав арешт.Жив у Слобідській Україні( тоді - територія Московської держави), заснував там на місці маленького хутірця - місто Чугуїв( тепер - Харківської області), яке козакам надав московський цар( а також харчі, речі на устрій та жалування). Здійснив вдалий похід проти татар. У 1641 році Остряниця загинув під час зіткнення козаків –голоти з козацькою старшиною. Яків-Степан Остряниця – герой незавершеного романа М.Гоголя «Гетьман». |
Причини поразки і значення повстань
Повстання потерпіли поразку з-за стихійності, поганої підготовки, недостатнього озброєння (більшість повсталих – селяни). Не завжди разом діяли запорожці та реєстровці. Польське військо було більш чисельним, гарно озброєним і дисциплінованим. Повстання не минули даром. Було накопичено великий досвід антифеодальної визвольної боротьби. Була відновлена православна церква.
«Золотий спокій» 1638-1648 років
Здавалося, козацьким повстанням було покладено край. Через відсутність виступів козаків і селян протягом 1638—1648 pоків поляки назвали те десятиліття часом «золотого спокою». Щоправда, спокій був примарним, тому що тримався на примусі і швидше нагадував затишшя перед бурею.
Тема: Національно-культурний рух XVI – першої половини XVIІ століття. Визвольна війна середини XVIІ століття
Лекція №7. Братства XVI – першої половини XVIІ століття
Церковне життя XVI – першої половини XVIІ століття
Пересопницьке Євангеліє Фауст Социн Микола Радзівілл-Чорний
1. Реформація на українських землях
Особливості Реформації і її здобутки
Реформація – боротьба за переміни в церковному житті, що розпочалася в Європі на початку XVI століття, знайшла собі місце і на теренах Речі Посполитої. Багатства церкви викликали невдоволення віруючих. Але все ж ідеї Протестантизму, непідкорення папі римському не мали дуже великого розповсюдження. Протестантські громади на території України з'являлися, як правило, у великих панських маєтках або містах. Пани більше дбали про якісь привілеї, ніж були переконаними борцями за чистоту церкви. Простий народ їх підтримував слабо. Вплив Реформації на українських землях виявився не стільки у поширенні нових віровчень, скільки в застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви. Такі ідеї, як демократизація церкви, наближення її до народу, покращення якості богослужінь і чесноти священнослужителів, переклад Біблії та богослужбових книг живою українською мовою, заснування шкіл, друкарень, знайшли широкий розголос в Україні, особливо в діяльності братств. Під впливом Реформації національно-визвольний рух в Україні обрав гасло боротьби за віру.
Важливим здобутком Реформації в Україні став переклад Святого Письма українською мовою. Найвідомішим є Пересопницьке Євангеліє.
Серед реформаційних учень найбільшого поширення в Речі Посполитій набули кальвінізм і соцініанство(див. таблицю).
Додаток. Кальвінізм і социніанство
| Кальвінізм | Серед інших реформаційних учень найбільшого поширення в Речі Посполитій набув кальвінізм. Шляхті, магнатам імпонував демократизм кальвінізму, який давав можливість посилити опір абсолютизму королівської влади. Він став ідеологічним підґрунтям для шляхетської сваволі. На Україні тривалий час прихильником кальвінізму була родина панів Потоцьких. Вони побудували школи в Кам'янці-Подільському, Ланівцях, Хмільнику. На початку 50-х років XVI ст. кальвіністом став литовський канцлер князь Микола Радзивілл -Чорний, власник маєтків в Білорусії та Україні. За його допомогою, князем В.-К.Острозьким була заснована Острозька Академія. Під опікою Радзивілла - Чорного у Бересті було створено друкарню, видання якої сприяли поширенню ідей Реформації в Білорусії та Україні. Серед них — Берестейська (Радзивіллівська) Біблія. За прикладом Радзивілла до нової віри долучилось чимало представників знатних православних родів — Вишневецьких, Ласоцьких, Морштинів, Воловичів, Гайських, Сапіг, Ходкевичів тощо. |
| Социніанство | На Волині розповсюдилося социніанство(назване так від імені богослова Фауста Социна). Социніани визнавали з святої трійці лише Бога-отця, а Ісуса вважали простою людиною, що спілкувалася з Богом. Вони заперечували ікони, церковні атрибути, критикували війни, заперечували смертну кару, бо не можна посягати на образ божий – людину! Сициніани не чуралися науки, освіти, проголошували віротерпимість, повагу до чужої думки. В містах Острог, Берестечко, Кремінець, Гоща, Киселин, Зборов, Київ були засновані навчальні заклади социніан. Відомими прихильниками соцініанства були Януш Заславський, Іван Чаплич-Шпановський, Гаврило і Роман Гойські. |
2. Контрреформація. Діяльність єзуїтів
Що таке Контрреформація?
| Хвиля Реформації в Європі породила Контрреформацію – відповідну жорстоку реакцію католицької церкви. Після Триденського собору, який започаткував Контрреформацію, церковники почали переслідувати єретиків, розповсюджували ідеї католицизму через проповіді та шкільництво. Подібні заходи в Європі здійснював Орден Єзуїтів. |
Орден Єзуїтів в Речі Посполитій
У 60-х роках XVI століття єзуїти з'являються в Речі Посполитій, а в 70-х роках розпочинають діяльність в Україні, чому сприяла Люблінська унія. У 1571 році було відкрито єзуїтську колегію в Ярославі (Галичина), а незабаром їхні школи з'явилися у Львові, Кам'янці, Луцьку, Перемишлі, Вінниці, Острозі, Новгороді-Сіверському (всього 15 єзуїтських колегій).
У 1593 році було відкрито Замойську Академію в Києві – вищий навчальний заклад. Це були зразкові начальні заклади, з дуже гарними вчителями і спорядженням. Вони виховували учнів у католицькому дусі. Діяльність єзуїтів в Україні не можна оцінити однозначно. З одного боку, єзуїти сприяли поширенню освіти, прилучали українців до досягнень європейської науки і культури. Серед їх вихованців були такі відомі діячі, як П. Сагайдачний та Б. Хмельницький.
Папа і єзуїти Єзуїтський колегіум в Ужгороді Замойська Академія в Києві
З іншого боку, українцям в умовах відсутності власної держави особливого вибору, де навчатись, не було. Платою за навчання нерідко було зречення «батьківської» віри, а відтак, за тих умов, і національності. Тим більше, що після Берестейської унії діяльність єзуїтів була спрямована проти православної церкви.
Іов Борецький Костянтин Корнякт Герасим Смотрицький Памва Беринда
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Посольства до Москви щодо захисту православних | | | Братства |